Декарт від футболу. Десять матчів Андреа Пірло. Частина II

Продовжуємо підсумовувати кар'єру Андреа Пірло крізь призму його найзнаковіших матчів та автобіографічної книги "Думаю, отже, граю". На цей раз звертаємо увагу на період, який почався у 2007-му році.

Декарт від футболу. Десять матчів Андреа Пірло. Частина I

7. 23 травня 2007-го року. Ліга Чемпіонів. Фінал. "Ліверпуль" - "Мілан" 1:2

В середині "нульових" команда Анчелотті була найкращою в Європі і за складом, і за грою. Кафу, Неста та Мальдіні в обороні, Шевченко та Індзагі в атаці, Кака під ними. При цьому головною силою був "бермудський трикутник" в центрі поля. Дженнаро Гаттузо, Пірло та Кларенс Зеєдорф визначали гру команди. Вони чавили будь-якого суперника в центрі поля, відбирали м'ячі і чудово спрямовували їх вперед. Головним недоліком був слабкий характер. Після 4:1 над "Депортіво" в 2004-му, що змусило поринути в екстаз італійських журналістів і вболівальників і викликало порівняння з "Гранде Мілан" 80-х, відбулися дикі 0:4 у Ла-Коруньї. Набагато слабший ПСВ за рік був пройдений з великими труднощами. "Барселоні" в 2006-му довелося мало не ставити "автобус" перед власними воротами, але це спрацювало. А в 2007-му "россонері" вже самі виглядали старими та втомленими.

Берлусконі займався власними проблемами з юридичною та фінансовою владами країни і не бажав вкладати в нові придбання, Анчелотті бракувало ідей та ентузіазму, а його підопічним - повітря на довгі дистанції в лізі. У стартовому складі через травми "зубрів" грали вкрай посередні Крістіан Броккі та Даніеле Бонера. Заміну Андрію Шевченку очікувано не знайшли. Ліга була вже давно програною, "Селтік" в 1/8 фіналу - пройдений лише у додатковий час, перший чвертьфінальний матч проти "Баварії" вдалося звести до нічиєї 2:2 завдяки голу Андреа. Однак в Мюнхені "Гранде Мілан" несподівано повернувся. Класичне міланське знищення суперника в центрі поля і 2:0. Класна гра в Манчестері і поразка від потужного суперника з рахунком 2:3 лише через травми лідерів. В Мілані - ще одна класична гра центру поля і розгром майбутнього переможця турніру з рахунком 3:0. А у фіналі, як у справжньому Голлівудському блокбастері, чекав той самий "Ліверпуль". Причому в країні-антиподі Туреччини - Греції...

"Радість від перемоги не порівнялася з приголомшуючими емоціями дворічної давнини. Кажуть, помсту краще подавати холодною. Наша страва ще не охолонула. Ми святкували, але пам'ятали про ту поразку. Ми хотіли забути, але не могли". Дійсно, навряд чи ту поразку можна було змити будь-чим. Цей фінал просто став гідною нагородою великій команді, боргом, який повернула Доля. Підопічні Анчелотті впоралися і з цим суперником завдяки центру поля, а Пірло виконав штрафний на останній хвилині першого тайму - м'яч зачепив Індзагі і влетів у ворота.

8. 11 квітня 2012-го року. Серія А. "Ювентус" - "Лаціо" 2:1

В 2006-му році Андреа запропонували суперконтракт в мадридському "Реалі", в 2009-му він вже домовився з "Челсі" Анчелотті. В обох випадках "Мілан" не відпустив його. Минули два сезони - і його вже не бажали втримувати, пропонуючи контракт лише на рік. Ці сезони зіпсували травми, повернення після них завжди були важкими для 30-річного гравця. Бажання зникло. Відчувалося, що йому потрібен новий виклик. Та й команда впоралася без нього, взявши Скудетто. Вболівальники "Мілана" нині обурені на тодішнє керівництво за те, що дали йому піти, однак насправді Андреа вже нічого не міг дати клубу. Не бажав. Підсвідомо, зрозуміло. Вогонь згас. "Я приїхав в Міланелло і усвідомив, що не хочу йти в роздягальню. Я не хотів переодягатися, не хотів працювати. Мені доводилося змушувати себе. Поезія, що оточувала мене, перетворилася на рутину... Видатне стало для них нормою. Було важко звикнути до ідеї, що я більше не Пірло... Я побоювався, що "Мілан" мені набридне, і не бажав ризикувати, тому якщо я і шкодував, то недовго. Час потрібен закоханим. Коли почуття пішли, краще просто вибачитися".

Втім, його кар'єра була аж ніяк не закінчена. "Відпрацьований матеріал. Викинутий на звалище. Знищений, підірваний і розряджений. Списаний в запас і похований. Виведений з обігу. "Титанік" в мініатюрі, з міланським туманом замість айсберга. Якщо в Мілані були люди, які сподівалися, що я закінчу саме так, вони помилилися". "Ювентусу" була потрібна саме така особистість. У посткальчопольні роки традиційний "Юве" та традиційний "Інтер" просто помінялися місцями. Перший вкладав великі суми, постійно міняв тренерів та гравців, клював на імена зірок, які вже минули пік кар'єри (таких як Андреа) і закінчував сезони на 4-7 місцях. А другий методично штампував Скудетто. Поки до керування "б'янконері" не повернулася родина Аньєллі. І поки головним тренером не став Антоніо Конте - педант, тактик та справжній лідер.

"Він здавався скаженим, немов усередині нього жив сам "Ювентус" - писав Андреа про останнього. Він був дияволом. "Ви повинні бути такими розлюченими, як я. Крапка". У нього алергія на помилки і, схоже, на страх. Тренер або фанатик, але Конте точно особливий". При цьому Андреа Аньєллі забезпечував інший аспект успіху - стриманий, бухгалтерський підхід до справи, вибудовування потужної корпорації, бренду. А також спокій. Що аж ніяк не заважав любові до клубу на рівні Конте: "Грати за "Ювентус" - привілей, доля обраних, і ти повинен дякувати долі, що потрапив сюди. Повинен бути "ювентіні" до мозку кісток. Зараз ми у пеклі. Але ми можемо пробити собі шлях до світла. Ми можемо вибратися з пекла... крок за кроком".

У тому сезоні "Ювентус" відчайдушно боровся з "Міланом" за своє перше Скудетто з 2006-го року (це якщо не враховувати вердикт Кальчополі, що і роблять в клубі, приплюсовуючи собі трофеї), причому протягом майже всього сезону відставав. У 31-му турі "б'янконері" нарешті вийшли на перше місце, однак вже в наступному турі, в суботу, після перемоги "россонері" над "Ромою", втратили його. Тому перемога над потужним "Лаціо", що йшов тоді третім, була потрібна як повітря. Господарі тиснули, проте зламали оборону суперника лише завдяки шедевральній "проповіді футболу" (Gazzetta dello Sport) - закиданню Андреа під акробатичний удар Пепе. А потім, за рахунку 1:1 під час виконання штрафного удару, "проповідник" демонстративно влаштував розмову з арбітром, воротар опонентів розслабився, і Дель П'єро несподівано пробив в його кут.

Ця перемога стала п'ятою в серії з восьми, в шести з цих матчів Пірло забив або асистував. В підсумку він встановив рекорд кар'єри за асистами (14 проти восьми) і був визнаний найкращим гравцем сезону. Не востаннє. А "Юве" вже лідерство не віддавав і в підсумку взяв Скудетто. Не востаннє.

9. 24 червня 2012-го року. Євро-2012. Чвертьфінал. Англія - ​​Італія 0:0, 2:4 у серії пенальті

"Збірна - це краще, ніж секс: триває довше, і якщо все провалюється, то винен не лише ти. Антоніо Кассано каже, що у нього було більше 700 жінок, але його вже не викликають до збірної. Чи може він бути справді щасливий? Я не зміг би... Після Чемпіонату Світу-2014 я повішу своє серце на цвях, а до цього ніхто мені не говоритиме про відхід. Крім тренера, якщо я йому не потрібен". Пранделлі вважав, що Андреа йому потрібен. На відміну від багатьох вболівальників та журналістів, які "проводжали" гравця ще після провального Чемпіонату-2010 і на тлі проблем у "Мілані". Втім, після чудового дебютного сезону в "Юве" і вони замовкли. Хоча і на цей раз італійці вийшли з групи важко, швидше завдяки допомозі іспанців. А у чвертьфіналі чекали англійці.

Зазвичай в зустрічах цих старих суперникiв останні домінують, а перші грають на контратаках. На цей раз все було інакше. "Скуадра Адзурра" завдяки чудовій праці центру поля на чолі з Пірло повністю домінувала протягом 120-ти хвилин, змарнувала купу моментів. Та все ж не забила, і справа дійшла до серії пенальті. "Учасники виконують садистський ритуал - дві команди шикуються в центральному колі і той, хто б'є, йде в штрафний. Такого я не побажаю нікому. Там приблизно 50 метрів, але ти встигаєш зазирнути в очі своїм жахам. Мені здається, порівняння з засудженим до смертної кари, який йде по "зеленій милі", нехай і занадто різке, але відображає сутність".

Зазвичай найкращий гравець домінуючих англійців не забиває вирішальний пенальті. На цей раз домінували італійці, а найкращим гравцем матчу був Пірло. І підходив він до м'яча третім, після невдачі партнера по команді Ріккардо Монтоліво. Рушниця висіла на стіні. Але не вистрілила. Оскільки її зупинили ложкою. Або, як її називають за межами Італії, "паненкою". "Натовп так званих експертів знаходив в тому епізоді мільйон підтекстів. Говорили, що я бажав помститися, що я тренував цей удар між матчами. Як таке можна спланувати? Якщо у вас вийде, то ви або Тотті, або ясновидець, або йолоп. "Паненка" здалася мені найменш ризикованим варіантом.

Тиск? Я не відчуваю тиску. Вдень дев'ятого червня 2006-го року я пограв в PlayStation, поспав, а ввечері став чемпіоном світу".

Приголомшені цією "ложкою" англійці вперше в серії не забили, не забили і свій наступний пенальті. Італія у відмінному стилі вкотре переграла німців у півфіналі. А "перед фіналом чиновники УЄФА сказали мені, що Золотий М'яч мій, якщо ми переможемо". На жаль Андреа, його збірна була розгромлена з рахунком 0:4, і заслужений трофей знову втік.

10. 6 червня 2015-го року. Ліга Чемпіонів. Фінал. "Ювентус" - "Барселона" 1:3

"Взяти такого гравця, та ще й вільним агентом - це трансфер століття. Я знав, чого він вартий, але нині я повірив в існування Бога. Немає іншого пояснення тому, як грає Пірло". Джанлуїджі Буффон має рацію. Андреа змінив "Ювентус", перетворив його з "Інтера" на самого себе. Більше того, власне, він змінив футбол двічі. Адже в "Мілані" позаду нього грав "пітбуль" Гаттузо, позаду Хаві та Іньєсти - Бускетс або Яя Туре, позаду Хаві Алонсо у "Ліверпулі" - Маскерано. Нині ж останній опорник "Манчестер Сіті" - технічний Фернандіньо, в "Наполі" - гравець такого ж плану Жоржиньо, Касеміро в "Реалі" розташовується вище Модріча, а Відаль в "Баварії" - вище Тьяго Алькантари, "ПСЖ" відпускає потужного Блеза Матюїді на користь більш технічних Адрієна Рабіо та Тьяго Мотту.

Технічний останній опорник, який часто зміщується на одну лінію з захисниками і торкається м'яча по 80-90 разів за матч - все це увійшло в моду завдяки Пірло. "Ювентусівському" Пірло. Але це ще не все. У "Мілані" та збірній грали чимало інших зірок, тому він нерідко залишався в тіні. В "Юве" він був головною зіркою, безумовно найважливішим гравцем. Саме тому Андреа плакав після берлінського фіналу Ліги Чемпіонів. На цей раз Золотий М'яч та статус Легенди були близькими як ніколи. Перемога була б записана на його ім'я. Власноруч витягнути з пекла на Олімп... Не вдалося. "Б'янконері" залишилися головним лузером фіналів Кубка Чемпіонів.

В еру Конте команда регулярно провалювалася в ЛЧ, з групи в перший сезон Массіміліано Аллегрі вийшла з великими труднощами, розгромила кризову "Боруссію", в нудній двоматчевій дуелі переграла "Монако" завдяки одному голу. Всього цього було недостатньо для визнання повернення "Ювентуса". Солідна заслужена перемога над "Реалом" вже сигналізувала про таке. Залишався один крок. Але саме він виявився недосяжним. Пірло перетворив "Ювентус" з "Інтера" на "Ювентус". Перетворити "Ювентус" на "Мілан" навіть він не спромігся. Якби спромігся - слово Легенда стало б надто блідим для нього. А так доведеться задовольнятися цим визначенням.

Фото - Getty Images, Zimbio.com, Talksport.com