Революціонер або затичка? Ким стане Мауріціо Саррі для Ювентуса

Після доволі тривалої саги Мауріціо Саррі був нарешті оголошений головним тренером "Ювентуса". Його контракт розрахований на три роки, і за цей час від нього очікують здійснити революцію в командному розвитку та мисленні. Легендарний Арріго Саккі застосував саме це слово, одночасно захоплюючись "одним з лише чотирьох-п'яти тренерів у світі", хто прищеплює своїм командам стиль, обличчя. Джанлуїджі Буффон не настільки категоричний, але говорить про "абсолютно новий шлях" і "нові пасовиська". Втім, чимало налаштовані значно скептичніше, відзначаючи кардинальну різницю в ментальності тренера та клубу. Що ж вийде? Чи вдасться Саррі покращити команду, яка, за словами босів клубу, є однією з найкращих в його історії?

Стагнація Імперії

Останнім часом "Ювентус" не вражає і на полі, і в кабінетах. Витрати на гравців зросли на 60 мільйонів, борг - на 80. Як результат - вперше після семи років "б'янконері" закінчили сезон (2017/18) в "мінусі", а в сезоні 2018/19, збиток, швидше за все, сягне 70-80 мільйонів євро. Власникам довелося залучити сто мільйонів для збалансування бюджету. А президент Андреа Аньєллі заклопотаний відповіддями на звинувачення в роздачі мафії квитків на матчі та діяльністю в Європейській Асоціації Клубів, де яро намагається перетворити Лігу Чемпіонів на закриту Суперлігу американського типу. Він не займається справами клубу на сто відсотків, і це впливає.

Планомірний розвиток клубної машини змінили нав'язливі ідеї - заробляння грошей і перемога у Лізі Чемпіонів. При цьому перше завдання стає все складнішим. Не занадто великий 40-тисячний стадіон заповнений, право на його назву продано, максимум спонсорських контрактів укладено. Прориви на американський та молодіжний ринки за допомогою нового модного логотипу та барвистих презентацій не особливо вдалі. І навіть трансфер Кріштіану Роналду, хоча й підвищив ціну акції клубу більш, ніж вдвічі, не спромігся зламати фінансову скляну стелю і вивести клуб на новий рівень доходів.

Не виходить і в професійному плані. Дві поразки в чвертьфіналі Ліги Чемпіонів були сприйняті занадто боляче, ​​не доросло. А останнє Скудетто було затьмарене вкрай слабкою грою. За 53-ох очок з 57-ми можливих в першому колі, серії рекордів, повторення рекорду ліги за швидкістю завоювання Скудетто (за п'ять турів до фінішу) команда Массіміліано Аллегрі грала слабко, часто провалювала цілі тайми, загрожуючи воротам одного разу або взагалі жодного. Здавалося, вона забула, як працюють з м'ячем або хоча б розчавлюють суперників у центрі поля. І забила на 16 м'ячів менше, ніж за рік до цього. Сезон у лізі було закінчено антирекордною у поточному десятилітті серією - однією перемогою в семи матчах.

Більше того, тренер також почав буксувати. Аллегрі виставив 38 різних складів у лізі, при цьому не міг запропонувати нічого нового в тактиці, застрягаючи з консервативною схемою 4-3-3. Він сварився з керівництвом, гравцями та журналістами, іноді брудно, відкидав гарний футбол, заявляючи, що він не приносить результат і закликаючи шукати шоу в цирку. Загалом клуб, команда та тренер увійшли в період стагнації, і, якби не зміни, восьме Скудетто поспіль могло б стати пірровим.

Піар на футболі

Яку з цих проблем покликаний вирішити новий тренер? Фінансову або ігрову? Цікаво, що обидві. В сучасному футболі піар важливий не менш, ніж результати. Яскрава атакувальна гра здатна приносити гроші і вболівальників навіть за відсутності великих успіхів. Приклади дортмундської "Боруссії", "Севільї", "Наполі", "Тоттенхема" яскраві. "Манчестер Сіті" та "Ліверпуль" шалено популярні. "Ювентус" нині не здатний знайти нові контракти, не здатний купувати нових Топ-гравців, головний Топ вже в клубі. Залишився один ресурс - залучити вболівальників та капітали яскравою грою. Завдання саме для Саррі.

Крім того, "Ювентусу", схоже, просто набридло бути самим собою. Набридло бути нудною дратівливою машиною зі здобування очок. В клубі вирішили, що така гра не принесе Кубок Чемпіонів. Вирішили, що для великого успіху потрібно перш за все закласти ігровий фундамент, фундамент роботи з м'ячем, фундамент інтенсивності, швидкості, техніки, зміни місць, пошуку вільного простору, "вертикальної тікі-таки", як вже кілька років тому назвали футбол Саррі. А вже на ньому, на Саррізмі, нарощувати перемоги. Туринці слушно сподіваються не розгубити свої захисні та ментальні козирі, наростити на них гру з м'ячем і саме таким чином прийти до великого успіху. Логіка тут, безсумнівно, є.

Нове життя в старих схемах

Боротьба старих з новими силами в "Ювентусі" закінчилася перемогою останніх. Тому Аллегрі та Генеральний директор Джузеппе Маротта, який не вміє заробляти, залишили клуб. Втім, слід зазначити, нові боси - багаторічний помічник Маротти Фабіо Паратічі та віце-президент Павел Недвед, який раніше перебував в тіні - почали не найкращим чином. Про відхід Аллегрі було відомо ще з квітня. Паратічі говорив про ясні ідеї в плані запрошення нового тренера. Однак список його кандидатів складався з нереальних цілей на кшталт Хосепа Гвардіоли, Дідьє Дешама, Карло Анчелотті. Маурісіо Почеттіно запросив занадто велику зарплатню. А Саррі довелося з боєм видирати у попереднього клубу.

При цьому про вільного Антоніо Конте Паратічі та Недвед не думали. І не лише тому, що бажали підписати тренера, який закладає фундамент атакувальної гри (чим Конте не відзначається). А й оскільки не бажали бачити таку сильну особистість в клубі. Саррі ж - чужинець, який завоював перший трофей у своїй кар'єрі менш, ніж місяць тому і вдячний за запрошення до такого клубу. Він, на відміну від Аллегрі, не вимагатиме придбання 5-6 Топ-гравців. Він взагалі не вимагає придбань, заявляючи, що не цікавиться трансферами зовсім і тренує тих, кого дають (мрія будь-якого керівництва клубу). Він не сваритиметься з керівництвом, його майже завжди полюбляють гравці.

Від Мауріціо очікують перезавантажити кар'єру Пауло Дибали, якого Аллегрі вимагав продати, Гонсало Ігуаїна, контракт якого висить на клубі мертвим вантажем. Ще одного колишнього підопічного Даніеле Ругані, який не додавав у Аллегрі. Дуглас Коста, за якого сплачено сорок мільйонів, повинен отримати новий шанс після провального сезону. Бажання Саррі перевести Міралема П'яніча на роль реджісти (подібно Жоржиньо в його "Наполі" та "Челсі") також виглядає цікаво. Новачок Аарон Ремзі і можливий новачок Адрієн Рабіо здатні перезавантажити гру в центрі поля. Можливо, вдасться навіть привести Поля Погба або Сергея Мілінковіча-Савіча.

Атакувати є кому. Як і захищатися. Головне - вирішити проблему в центрі поля. І це новому тренеру під силу. Під силу вдихнути нове життя в 4-3-3, свою єдину тактичну схему.

Чужий

Втім, і в тактичному плані очікуються проблеми. Такі, як залежність від Кріштіану Роналду. Португалець став найкращим гравцем сезону у лізі, рятував у Лізі Чемпіонів. Але що робити з його виключеннями з комбінаційної гри, з лише 33-ма пасами за матч? До яких плюсуємо ще слабшу участь центрфорвардів Маріо Манджукіча та Мойзе Кіна. Не в останню чергу через це "Юве" не міг зачепитися за м'яч як слід. Що робити з тактичним фундаменталізмом самого Саррі, з його небажанням та невмінням змінювати тактику та стартовий склад? Невдоволення запасних та тактична однобокість в Топ-клубі небезпечні.

І що з психологією, ментальністю? Відносинами з Роналду? Та й з клубом? За рік в "Челсі" Мауріціо багато чому навчився. Провал після яскравого початку, ганебні 0:6 від "Манчестер Сіті", сварки з пресою і відмова його воротаря Кепи Арріссабалаги йти на заміну - з усього цього "Челсі" Саррі вийшов з третім місцем у лізі, гідним фіналом Кубка Ліги (поразка від "Сіті" у серії пенальті) і перемогою у Лізі Європи. Однак в Турині інші проблеми. Тренери "Ювентуса" традиційно або вихованці клубу, або холодні жорсткі фахівці, які думають лише про перемогу. Наставники іншого типу - Ріно Маркезі, Карло Анчелотті та Луїджі Майфреді з його "шампанським футболом" - в останні 33 роки провалювалися. Саррі ж просто антипод типового тренера "Юве".

Аллегрі заявляв, що цей клуб цікавить лише перемога, і нічого більше. Мауріціо вважає концепцію "перемоги будь-якою ціною" екстремізмом. Він припускає радість після другого місця, заявляє, що "еволюція - це дитина поразки". А чемпіоном вважає гравця, який віддає себе в розпорядження команди. "Інакше це просто хороший гравець". Він не активний в соціальних мережах, у нього немає вотсапа. І він навряд чи забезпечить тишу в стосунках з пресою, оскільки нерідко зривається, дозволяє собі зайві дії або висловлювання.

Зриви траплялися і в "Наполі", і в "Челсі". І в сучасному "Ювентусі" така поведінка нікому не сподобається.

Такий тренер не пасує ані традиційному, ані новому "Ювентусу". До того ж, він ще й асоціюється з "Наполі". "Зрадою" його перехід назвали і вболівальники "везувіані" в банерах, і капітан команди Лоренцо Інсіньє. А у міського голови Луїджі Де Магістріса перехід "викликав гастрит". При цьому і в "Ювентусі" Саррі поки чужий. Вболівальники команди вже відкрили хештег "Sarriout". Вони не вважають цього тренера професійно та ментально гідним такого клубу. А колишній президент клубу Джованні Кобольї Джильї заявив про відсутність елегантності, нагадав про середній палець, який показував фанам "б'янконері", про жорсткі висловлювання тренера проти "Юве", про нестриману поведінку загалом. За його вчинками тепер стежитимуть під мікроскопом.

Саккі вважає перемогу Саррі у Лізі Європи ознакою виходу тренера з категорії "хорошого, але такого, хто ніколи не виграє". Якщо так - "Ювентус" саме для нього. Та все ж здається, що для успіху цього союзу потрібно, щоб хтось - клуб або тренер - кардинально змінився, наступив на горло власній пісні, почав мислити інакше. Схоже, клуб готовий до цього. Андреа Пірло вважає, що "Ювентус" бажає повністю розлучитися з минулим, інакше не відпускав би Аллегрі, "гаранта солідного успіху". Лихоманка обов'язкової перемоги у Лізі Чемпіонів й справді не така потужна, як рік тому, туринці готові мислити стратегічно та будувати. Та чи надовго їм вистачить терпіння? Може, Саррі лише затичка на рік, поки не звільниться хтось інший?