Хабарі, наркотики і Марадона. Так син Каддафі підкорював Серію А

Коли в 2011 році повстанці увірвалися в будинок Сааді Каддафі в елітному районі Тріполі, то отетеріли. Зубні щітки, інкрустовані золотом, лежали поряд з живими левами в клітках і розкиданими по підлозі касетами з гей-порно.

Власника будинку, однак, вдома не застали - він уже був на півдорозі до Нігеру, де його чекав безпечний притулок. На той момент стало зрозуміло, що полум'я революції не потушити ні Сааді, ні його братам, ні навіть їх всесильному батькові, і воно поглинало членів сімейства одного за іншим. Щоб не повторити долю рідні, Сааді заплатив туарегам цілий статок, і вони переправили його через Сахару.

Проте, на батьківщині про головного футболіста Лівії забувати не захотіли, і через пару років Сааді Каддафі, брудного і побитого, доставили в Тріполі на суд.

***

А як красиво все починалося! Як аплодувала публіка, лише здалеку побачивши зірку! Як впевнено закочував він м'ячі в порожні ворота!

У сезоні-2001/02 Сааді навіть ставав кращим бомбардиром лівійського чемпіонату, який був організований роком раніше за його ж ініціативою. До цього в країні взагалі не було професійного футболу.

Муаммар Каддафі не любив гру, але потурав забаганкам непутящого сина, з якого не вийшло ні військового, ні політика, ні навіть торговця нафтою. З дитинства Сааді тільки і робив що дивився по телевізору футбол, а потім йшов у двір, щоб спробувати відтворити побачене. А потім, коли дитині виповнилося 27, він раптом вирішив грати професійно. Довелося баті на швидку руку зліпити чемпіонат - ймовірно, самий ідіотський в історії.

"Син Каддафі ходив весь такий важливий - навколо весь час охоронці, на тренуваннях стояло по 6-7 автоматників. Поруч з його машиною завжди їздили два джипи охорони. Як футболіст він був, прямо скажемо, не дуже. Дуже повільний. Але йому без питань давали бити всі штрафні і пенальті. Та й міняти його теж ніхто не наважувався. Якщо він був готовий грати і не хворів, грав від свистка до свистка. Після перемог він міг зайти в роздягальню і дати всім грошей, а комусь міг подарувати машину, будинок або який-небудь магазин", - розповідає Лев Іванов. Він в той час працював в Лівії тренером.

Місцеві ж згадують історії набагато жорстокіші. Наприклад, автоматники на трибунах могли з легкістю пристрелити вболівальника, який вголос обурювався жахливою грою Сааді під час матчу.

Або ось, із смішного: одного разу вся сім'я Каддафі прийшла на гру; стадіон оточила армія, кругом вертольоти, на трибунах вся владна верхівка. Але син диктатора довго не може забити. Зрозумівши, що зріє біда, суддя призначає пенальті без найменшого на те приводу. І хоча воротар в прямому сенсі тремтить від страху, "зірка" розбігається і ... б'є на три метри вище.

Типова заміна Каддафі

***

Тим не менш, це був лише початок цирку. До 2002-му Сааді раптом набридло в Лівії, і він вирішив пограти в улюбленій з дитинства Серії А.

Щоб син гідно представляв Джамахірію на новому рівні, Муаммар Каддафі привіз йому вчителів - за футбольну складову відповідав Дієго Марадона, а за фізичну готовність - колишній чемпіон світу, пізніше неодноразово впійманий на допінгу Бен Джонсон.

Ну а щоб прискорити дебют, диктатор викупив 7,5% акцій "Ювентуса", сподіваючись, що після цього туринці почнуть випускати його сина в основі. Ті, однак, чемно відмовилися, запропонувавши лише місце в раді директорів.

Це не влаштувало Каддафі, і він купив право провести Суперкубок Італії-2002, в якому зустрічалися "Ювентус" і "Парма". Всі великі шишки "Кальчо" зібралися в Тріполі, щоб подивитися, як Дель П'єро на жахливому, піщаному газоні приносить "Старій сеньйорі" титул. На поле не дивився тільки Сааді - за 90 хвилин він тричі обійшов ВІП-ложу, обнявшись з кожним гостем. І знайшов, кого шукав.

Сільвіо Берлусконі в ті роки був не тільки босом "Мілана", але і прем'єр-міністром Італії, яка була вкрай зацікавлена ​​в контрактах на видобуток лівійської нафти.

Лобіювати інтереси сина диктатора виявилося нелегко - грав він жахливо, і великі клуби не хотіли ганьбитися. "Лаціо" навіть відкинув дуже щедру пропозицію про викуп контрольного пакета акцій. Але на будь-який товар є купець, і президент "Перуджі" Лучано Гаучі пристав на пропозицію Берлусконі.

***

Спочатку "Перуджа" відчувала тільки плюси - про заштатну команду почали писати, вона опинилась в центрі уваги, а тренування перетворилися на реаліті-шоу через присутність натовпів арабських журналістів. На поле ж Каддафі не виходив - від гріха подалі.

Проблеми почались вже через кілька місяців: Сааді попався на допінгу. У його крові знайшли нандролон. Зазвичай за таке банять на 2-4 роки, але син диктатора відбувся лише тримісячною дискваліфікацією. Ще ніколи ВАДА не була така гуманна, але на те були причини.

У нульові лівійські правителі користувалися тим же статусом в Європі, що сьогодні саудівські і катарські шейхи. У 2007-му мер Мадрида вручив Каддафі золоті ключі від міста; Муаммар скупив пакети акцій найбільших підприємств Італії і був за крок від викупу "МЮ" у Глейзерів. Засмучувати Сааді означало позбавити свою країну потенційного інвестора, а кому це треба?

Ось тому в кінці сезону Гаучі таки умовив нещасного тренера Серсе Космі випустити Каддафі-молодшого на заміну в матчі з "Ювентусом". Гра вже нічого не вирішувала - "Перуджа" на той час втратила шанси залишитися в еліті. Сааді вийшов на поле на 75-й хвилині, і за відведений йому час вразив абсолютно весь стадіон.

"Ганебний момент в історії "Кальчо", - писала Gazzetta dello Sport. "Навіть якщо він буде бігати вдвічі швидше, то все одно буде вдвічі повільнішим, ніж потрібно", - вторила їй La Stampa.

Каддафі пригадали все - і знятий поверх найдорожчого готелю в місті, і рідкісний жовтий Lamborgini, і десятки охоронців, які супроводжували його щохвилини. Нападаючий Еммануеле Берретоні, наприклад, розповів ЗМІ, як Сааді полетів в Мілан (на секунду, 225 км) на вертольоті до кращого в країні лікаря просто тому, що у нього заболіло вухо.

***

Після такого навіть в Серії Б "нападнику" не дали ні хвилини. Але нафтодолари знову зробили свою справу, і в 2005-му Каддафі повернувся в Серію А. Тепер він безвилазно сидів у запасі "Удінезе".

"Зебри" виявились чеснішими за "Перуджу" - їх тренер Джованні Галеон відверто заявив, що випустить Сааді тільки в матчі, який не буде нічого вирішувати. Так і сталося: лівієць вийшов на 10 хвилин у грі останнього туру з "Кальярі". Пізніше з'ясується, що ця гра стане для сина диктатора останньою - ніякі гроші більше не змусять італійські клуби випустити його навіть на одну хвилину.

Хоча шанс, що цікаво, був. У 2006-му власник "Сампдорії" і за сумісництвом нафтовий магнат Рікардо Гарроне вів переговори про розробку родовищ в Лівії і вирішив зайти з козирів, запропонувавши Сааді контракт. Той погодився, але на поле так і не вийшов. На той час він навіть зовні перестав нагадувати спортсмена.

У злитому WikiLeaks дипломатичному листуванні 2009 року американський консул писав про бійки Сааді з італійською поліцією, його алкогольну і наркотичну залежність, нескінченні оргії і сексуальні зв'язки з чоловіками і жінками, схильність влазити в борги. Наприклад, в 2010-му молодший Каддафі зняв цілий поверх готелю в Генуї для вечірки і гуляв там тиждень. 392 тисячі євро боргу згодом оплатила лівійська казна.

***

Офіційно після завершення "кар'єри" в 2007 році Сааді Каддафі зайняв пост глави лівійської федерації футболу. Неофіційно - її ж нещадно розкрадав.

До того ж екс-футболіст почав проявляти тягу до насильства. Так, в кінці нульових був знайдений мертвим Башир Аль-Ріяді - відомий в Лівії тренер, який посмів скептично оцінити футбольні таланти Сааді. На його тілі знайшли сліди тортур, але влада списала все на нещасний випадок.

Ймовірно, так би справу і зам'яли, але в 2011-му в Лівії почалася революція, і клан Каддафі, незважаючи на всі зусилля, втратив владу. У нього були війська, щоб впоратися з повстанцями, але тих врятувала допомога з Європи. За іронією долі, наказ бомбити Лівію віддав Ніколя Саркозі, чию президентську кампанію Каддафі допомагав фінансувати з власного гаманця.

Сааді до останнього грав перед західною пресою роль непричетного до терору і вбивств реформатора, але у Інтерполу на цей рахунок була інша думка. Колишнього футболіста звинувачували в розстрілах мирного населення в Бенгазі. Шлях до Європи був закритий назавжди.

***

Нігер не видавав Сааді цілих три роки - з 2011-го по 2014-й. Але, коли новий лівійський уряд звинуватив молодшого Каддафі у вбивстві Аль-Ріяді, зважився на екстрадицію.

Мало хто сумнівався, що колишнього футболіста лінчують, як його батька, але після чотирьох років у в'язниці Сааді раптом виправдали. Мабуть, деякі гроші у нього ще залишалися. Ходили ж чутки, що Каддафі в нульові вивіз в Нігер 30 тон золота з резервів країни. А раптом це правда?

Хоча, за великим рахунком, це вже неважливо. Від того Сааді Каддафі, якого знав світ, в будь-якому випадку нічого не залишилося. Кажуть, відео з його допиту навіть стало приводом для ООН чимось там занепокоїтися - настільки паршиво все виглядало. Але це так, про людське око. На ділі на Сааді, як і на Лівію, світу давно плювати.

В країні дев'ятий рік йде війна всіх проти всіх під чуйним наглядом великих держав, що підживлюють конфлікт зброєю і найманцями. Кінця-краю цьому не видно.

Сліди ж Сааді Каддафі остаточно загубилися, як тільки він покинув залу суду. Чи живий він? Чим займається? Чи дивиться Серію А по вихідних? Нічого не відомо, та й нецікаво зовсім.

І точно ні грама не шкода.