Анархія замість диктатури? Про тренерське рішення Мілана

Протягом останніх днів надпопулярні в Україні клуби видали приголомшливі новини про своїх тренерів. Прихід Мірчі Луческу в "Динамо" наш сайт детально висвітлював. Відмова "Мілана" від проекту Ральфа Рангніка на користь Стефано Піолі теж шокувала. Gazzetta Dello Sport назвала статтю на тему "Пароль: безперервність". Маючи на увазі, що клуб нарешті вирішив не влаштовувати революцію. Однак чи не є це призначення черговою дозою короткостроковості? І втратою захоплюючого проекту?

Немає грошей на революції

"Мілан" не має грошей на революції. Він вже виклав на трансфери півмільярда євро за останні три роки. Через що, через невідповідність Фінансовому Фейр-плей, і був виключений з Єврокубків. Змінював спортивних директорів три роки поспіль. Попередній сезон закінчив з рекордним збитком в 146 мільйонів, за шість останніх вийшов майже на 650. Акціонерам довелося закривати 260-мільйонну дірку в бюджеті власними грошима. А в цьому сезоні керівництво радіє як теля падінню збитку до сотні і збільшенню збитків "Ювентуса" та "Інтера" до 70-80-ти.

Графа "доходи" також підводить. "Ліверпуль" заробляє на стадіоні сто мільйонів на рік, ми - 34. Та ще й сплачуємо 15 за оренду "Сан Сіро", - заявляє Генеральний директор Іван Газідіс. За річним доходом (228) клуб відстає від "Інтера" на 140 мільйонів, від "Ювентуса" - на 270. За п'ять років заробив на продажі гравців (сума продажу мінус сума придбання вже проданих) лише 55 мільйонів. В той час як "Юве", "Рома", "Інтер" - 200-400. Його доходи майже ті ж самі, що й десять років тому. Але ж за цей час доходи в футболі росли в геометричній прогресії.

Є й позитив. "Мілан" - єдиний великий клуб Італії без зовнішніх боргів. Всі кредити - від власників, Elliott Management Group. Також він днями домовився з компанією Rock Nation, яка працює з Шакірою, Ріанною, Алішією Кіз, Мерайєю Кері. Кевіном Де Брейне, Ромелу Лукаку, Маркусом Рашфордом. Для "Мілана" компанія планує запустити бренд одягу, потужно працювати в соцмережах. Організовувати концерти зірок. Тобто заробляти гроші на футболі як на розвагах. Однак в еру коронавірусу та без власного стадіону вона навряд чи здійснить революцію.

Легкий шлях

"Мілан" вибрав найлегший, найбюджетніший варіант. Хоча й Газідіс відкидає економічні чинники рішення. Новий спортивний директор та головний тренер жадав грошей на нові трансфери. Тим більше - Рангнік, з його специфічним поглядом на футбол. Гравці його стилю - рідкий товар, і тому коштують більше. Ті, хто йому не підходять, просто викидаються з команди. І керівництво повинне терміново знаходити їм нову. Також німець вимагав замінити вісім працівників штабу команди.

Піолі ж не втручався в трансфери ані в "Інтері", ані в "Лаціо", ані навіть у "Фіорентині". І не вимагає нікого звільнити. Він вибудував чудові стосунки зі Златаном Ібрагімовічем. Легенда клубу Паоло Мальдіні, який користується величезною підтримкою і вболівальників, і гравців, тепер не повинен іти. Як і одні з лідерів команди Ібра та Сімон К'єр, яких Рангнік не хотів бачити в команді. Залишаться всі або майже всі. Обрано шлях еволюції, не революції. Дешевий, тихий, менш складний.

На контрасті

Контраст - велика річ. На контрасті з попередніми похмурими непопулярними тренерами недосвідчені Зінедін Зідан та Роберто Ді Маттео брали Лігу Чемпіонів. Після 111-денної каденції Марко Джампаоло, що на відстані виглядає все жахливішою, будь-який прогрес захоплює. Після відсутності тактики, швидкості, оборони, атаки, логіки у виборі складу, діалогу з гравцями, після гнітючої атмосфери приємний, відкритий для діалогу демократ Піолі здається мало не Месією. Не випадково гравці його обожнюють.

Прорвало команду не одразу. Вже з Стефано "россонері" довго йшли на 15-17 місцях за голами не з пенальті. І загрожували не знайти бомбардира з хоча б 11-ма голами у сезоні втретє поспіль. Після 36-ти років поспіль з таким. Вже за 2.5-5 місяців після його призначення відбулися ганьба проти "Аталанти" (0:5) і жахливий матч вдома проти "Дженоа" (1:2). Разом з тим, команда доволі скоро заграла значно швидше, креативніше, почала пробивати по воротах значно частіше. А потім і реалізація прийшла.

За очками, набраними влітку, "Мілан" перший у лізі з 24-ма з 30-ти можливих і без жодної поразки. За голами - одноосібно перший. Більше того, 28 м'ячів у десяти матчах забито після тих самих 28-ми у попередніх 26-ти. У порівнянні з шести останніми матчами перед перервою через коронавірус, в перших дев'яти після нього відсоток ударів у площину воріт підскочив з жалюгідних 18-ти до 47-ми, а кількість - з 3.2 до 7.8!! При тому, що кількість ударів не змінилася, а відсоток володіння м'ячем навіть впав.

Лев та колишній султан

Але статистика - ще не все. Навіть без неї, візуально, все змінилося. Гра стала стрімкою, командною, зі зміною місць, високим пресингом, відмінним виходом з оборони через пас. Такого футболу ми не бачили щонайменше дев'ять років. Особливо - від Чалханоглу. Хакан, що через свої лінощі вже був прозваний вболівальниками "султаном" (за аналогією з "лордом Бендтнером"), нарешті на ідеальній для нього позиції "треквартісти" видав три голи і п'ять асистів в останніх чотирьох матчах.

Ісмаель Беннасер, що прийшов з аутсайдера "Емполі" і в часи Джампаоло був засунутий в запас, чудово диригує в центрі поля. Він вже коштує 50 мільйонів. Тео Ернандес вже серед найкращих лівих захисників у світі. Ребіч випалює лівий фланг та центр штрафного і забив 11 м'ячів з початку року, Кессі, раніше нестабільний, що часто втрачав м'яч через дурні рейди вперед, став просто монстром центру поля. Та ще й забив "Пармі" шедевральним ударом. Забивав і "Ювентусу", і "Наполі".

Ну і, звісно, зимові трансфери. Алексіс Салемакерс добре адаптувався. 33-річний Сімон К'єр в рекордні терміни став стовпом оборони та улюбленцем вболівальників. Ну а Ібрагімовіч навчив гравців викладатися на повну і перемагати. Його психологічною роботою захоплюються всі в клубі. "Ніхто інший не вміє настільки сильно притиснути до стінки ледачого гравця", - говорив про нього Адріано Галліані. І свій арсенал притиснень Ібра використав сповна. Повністю підтвердивши правильність його запрошення.

Навіть сам Рангнік оцінив прогрес команди та окремих гравців. Адже в його заяві про відмову від приходу до "Мілана" йдеться про "добрий розвиток команди та результати з Піолі" як про практично головну причину відмови. Ральф практично визнав, що на даному етапі не потрібен команді. Він не говорив детально про стиль. Але чимало відзначають, що практично "Мілан" Піолі грає в стилі Рангніка.

Анархія як ліки від диктатури

Разом з тим, відзначимо й небажані причини рішення. Відкрита підтримка гравців, атаки Мальдіні на Рангніка в процесі переговорів Газідіса з Ральфом ("перш, ніж вивчати італійську, нехай навчиться повазі до колег"), презирство Ібрагімовіча "я не знаю, хто такий Рангнік" - ознаки кривої ієрархії в клубі. Коли гравець впливовіший, ніж тренер, а спортивний директор переборов генерального. Від такої анархії, якої "Мілан" вже достатньо наївся за останні роки, могла врятувати диктатура Рангніка.

Журналіст Bild Крістіан Фальк повідомляє, що Рангнік злякався атак Мальдіні і Златана, точніше - їхнього впливу в клубі. Як і зниження сум на трансфери зі ста мільйонів до 75-ти. І вже точно - нової пропозиції стати лише спортивним директором над тренером Піолі. Клуб намагався всидіти на двох стільцях зі слабкими ніжками і цвяхами з власною думкою, що стирчать. Ібра відкрито говорить про "не той "Мілан" і "тут щодня щось змінюється, і я не розумію, що відбувається". Все це злякало Ральфа. Але перш за все повинно лякати сам клуб.

Після жахів останніх 6-7 років "Мілан" відчайдушно потребував революцію. І Рангнік був її ідеальним отаманом. Будівельник структури "Хоффенхайма" та "Ред Булл" зі світовою скаутською мережею, передовими технологіями та наукою, з "царством молоді" (а "Мілан" - наймолодша команда Серії А) і заробітках на трансферах. Ідеолог Gegenpressing, що застосовував його ще до Юргена Клоппа. Схиблений на футболі з "головою, що ніколи не припиняє думати та постійним голодом" (Олівер Бірхофф). Вихователь Фірміно, Мане, Вернера, Голанда.

Однак клуб обрав, як написав журналіст Guardian Річард Холл, велику дозу короткостроковості. 54-річного тренера, що в середньому тримався в кожному клубі менш, ніж 14 місяців. Провалився в "Інтері", втік з "Фіорентини" на її першій стадії антирекордної серії (18 матчів без перемог). Взяв третє місце з "Лаціо", але був звільнений в другому сезоні. Тренера з негативною статистикою перемог проти поразок в доміланській кар'єрі. Тренера без чіткої тактики і часто - з думкою Златана замість власної.

Пастка Анчелотті

В плані відносин з гравцями Піолі - майже Карло Анчелотті. Навіть Мауро Ікарді говорив про відмінну атмосферу у його роздягальні. Його поважають, називають джентльменом. Альберто Дзаккероні вже навіть назвав "душею "Мілана". А Газідіс - справжнім профі та лідером. Він ерудований, фанат і баскетболу, і велосипедного спорту. А також караоке та стильного одягу, що подобається молоді. Але ми вже бачили цього сезону у "Наполі", до чого призводить стиль Анчелотті. До заколоту гравців і найгіршого сезону у лізі за десять років.

Так, останній місяць чудовий. Перемоги над "Ромою", "Лаціо" та "Ювентусом" з загальним рахунком 9:2. Чотири голи у ворота "Юве" вперше за 31 рік. Дуже солідна гра проти "Аталанти" вчора (1:1) навіть без провідних гравців - Беннасера, капітана Романьолі, Ернандеса. Однак після призначення Піолі і до коронавірусу "Мілан" лише восьмий, з початку року і до нього - шостий. Стефано витягнув команду з рівня аутсайдера, але до червня за результатами та грою повернув її лише на до болю знайомі 5-7 місця.

Якщо "Мілан" грає в футбол Рангніка, сам Ральф начебто і не потрібен. Можливо, Піолі - така ж пізня тренерська дитина, як і Джан П'єро Гасперіні, і нарешті знайшов себе. Але ж мова про лише один блискучий місяць. У надзвичайній посткоронавірусній ситуації, яка (сподіваюся) більше не повториться. "Мілан" вже починав сезони провально, змінював тренера, Вінченцо Монтелла та Дженнаро Гаттузо покращували команду, залишалися... і нічого не досягали. Небезпечна спіраль пішла на третє коло.