Дві жертви перманентної революції. Про зміну тренерів в Ювентусі

Вже вдруге поспіль "Ювентус" змінює тренера влітку. Такого не траплялося з 2011-го року. Втім, з огляду на показники команди, також не бачені з того року, або навіть раніше, звільнення Мауріціо Саррі абсолютно очікуване. Антирекорд будь-якого чемпіона Італії за пропущеними у лізі з 1962-го року (43), антирекорд чемпіона всіх часів за втраченими очками після лідирування в рахунку (21), вперше з 2011-го року лише один трофей - ознаки зникнення традиційного "Ювентуса". А замінити його новим, привабливим, яскравим Саррі не вдалося. Чи вдасться його наступнику на тлі всіх проблем клубу?

Без шансів

Ну що ж, як більшість і передбачали рік тому, каденція Саррі в "Ювентусі" виявилася короткою, а сам він - таким, що абсолютно не відповідає команді. Холодній корпоративній вивіреній структурі очікувано не підійшов вибуховий пристрасний тренер, що звик до свободи дій. Якщо вже навіть Карло Анчелотті, здавалося, здатний порозумітися з голодною акулою, говорив про Турин та "Ювентус" як про занадто похмурі місця на відстані "галактик від мого стилю життя", то які шанси мав Саррі, неаполітанець за характером та місцем народження?

Попередній антипод "Ювентуса", що 30 років тому намагався принести туди з Болоньї свій "шампанський" футбол, пояснював: "Саррі думав, що він важливий, як в "Наполі". А в "Ювентусі" потрібно пристосовуватися. Там зовсім інша преса. Там в роздягальні сидять 30 бізнесменів. Там потрібно переконувати йти за собою". Саррі, як і Луїджі Майфреді, не переконав. Після півроку навіть перестав намагатися. Перестав обурюватися через відсутність інтенсивності, ситість гравців, небажання вчитися Саррізму. А для настільки шаблонного концептуального тренера така відмова - прямий шлях до провалу.

Восени, коли команда виглядала краще, ніж навесні та влітку, його інтерв'ю виглядали гострішими, пристрасними, незадоволеними. А в 2020-му році він вже більше шукав голки оптимізму в скирті сіна. Це скинуло напругу, допомогло краще пройти довгу дистанцію і втримати хоча б Скудетто. Але це повністю відірвало тренера від команди, відібрало у нього повагу гравців. А слова після слабкої гри проти "Ліона" "я очікував на менше, ми відіграли чудово" просто знесли дах у керівництва. Та й не лише у нього. Начебто навіть Кріштіану Роналду поставив ультиматум - "або я, або він".

Роналду відмовився грати в центрі атаки, П'яніч відмовився грати на позиції реджісти і віддавати 150 коротких пасів за матч. Команда почала стріляти по воротах здалеку по 16-20 разів за матч, що не має ніякого відношення до Саррізму. Як і 39 "кросів" з флангів у матчі проти "Ліона", майже завжди банальних з місця. Як і повна відсутність швидкості. Команда просто залишилася без тренера, і в матчах на виліт це виявилося фатальним. Вчора ніхто з гравців не відреагував на його звільнення. Навряд чи через ненависть. Його просто перестали помічати.

У вчорашній заяві КР7 про тренера не було ані слова. І справа не лише в замінах португальця і тактичних ​​вимогах від нього. А й у відчуттях, що Саррі не підходить ані йому, ані клубу. Один шукає лише перемоги, заявляючи: "Величезний клуб як "Ювентус" повинен думати як найкращий у світі, очікувати на найкраще і працювати так. Після такого сезону критичне мислення - єдиний шлях". Другий не вважає друге місце трагедією, не збирається бути рабом результату, вважає еволюцію дитиною поразок. Що може бути спільного у цих двох людей?! В якому Всесвіті вони здатні працювати разом?!

Революція без початку

Звісно, Саррі - не єдиний винний у провалі "Ювентуса" у сезоні 2019/20. Можливо, навіть не головний. Під вогнем опинилися і директори Павел Недвед та Фабіо Паратічі. Вчора навіть поширилися чутки про звільнення останнього. Керівництво почало революцію, бажаючи перетворити клуб на бренд яскравого футболу. Ось лише не надало адепту такого футболу відповідних гравців. Нікого з тих, кого він хотів. Саррі довелося вигадувати ролі для П'яніча, Куадрадо та Дібали, щоб хоча б якось наблизитися до Саррізму. Не дивно, що через півроку йому та гравцям набридло.

Склад "Юве" залишився найстарішим у Лізі Чемпіонів з середнім віком майже 30 років, причому, судячи з інтерв'ю, президент Андреа Аньєллі побачив це лише зараз. Хронічна проблема правого захисника залишилася, немає заміни першому лівому. Центр поля жахливо м'який та повільний. А в атаці працюють лише двоє. Позавчора для пошуку голу на поле було кинуто Марко Олівьєрі, який відіграв у сезоні лише 27 хвилин. І це при тому, що травмовані були лише двоє атакерів.

Рік тому Саррі благав керівництво позбутися шести членів роздутого складу і придбати нових гравців. Це не було зроблено, що змусило видирати гравців з клубу з м'ясом. Дуже популярний в команді Маріо Манджукіч та Емре Джан, звісно, не мовчали. Вже точно не мовчав й Кріштіану.

Паоло Кондо, журналіст Sky Italia, підсумував: "Коли Хосеп Гвардіола приходив у "Барселону", він поставив дуже жорсткі умови - продати Роналдіньо, Деко та Ето'О. Саррі подібне не дозволили. За вісім років перемог у роздягальні виробилася латентна лінькуватість. Гравці не розуміли, навіщо після таких успіхів кардинально змінювати свій стиль гри. Потрібні були нові імена. Але їх не було. А вже перше, що Саррі почув - це небажання Роналду грати в центрі атаки. Вже поганий початок, від якого він і не оговтався".

Свій

Рік тому навколо "Ювентуса" говорили про Антоніо Конте та Маурісіо Почеттіно. Тоді від другого відмовилися через його високі запити зарплатні (10-12 мільйонів євро на рік), а від першого - через вимоги повної влади і грошей на Топ-трансфери. Минув рік - і мотиви відмови від Почеттіно та призначення Андреа Пірло бачаться тими ж самими. Економічне становище клубу далеко не найкраще, Фінансовий Фейр-плей вже стежить за ним. Контракт Саррі коштуватиме ще 20 мільйонів євро. На ще 20-30 для нового тренера бюджету немає. Немає і часу на адаптацію чужинця, адже сезон 2020/21 вже на порозі.

Саррі взагалі не полюбляв займатися трансферами, Пірло також навряд чи зажадає багато. Крім того, на відміну від Мауріціо, він повністю свій, його обожнюють вболівальники, поважає преса. Неконфліктний. Тож йому спочатку чимало прощатимуть і дозволять дихати. Відмінний варіант для клубу, якому не вистачає повітря. Та чи не пастка це для самого Андреа?

Звісно, він - не просто цап-відбувайло. Після прикладів Гвардіоли, Зідана, Конте його призначення бачиться легітимним. Не секрет, що в клубі мріють про ЗіЗу. Але чому б не спробувати створити свого? "Його призначення було абсолютно натуральним, в стилі "Ювентуса", - заявляє Паратічі. "Таке враження, що він пішов з клубу лише тиждень тому. Він завжди був в контакті з усіма. І йому визначено Долею стати великим. Персона часто важливіша, ніж професіоналізм, а в персоні Пірло немає сумнівів. Його ставлення до футболу як тренера таке ж як і гравця".

Це призначення повинне продовжити і генеральну лінію нового "Ювентуса" - акцент на яскравість, атаку, володіння м'ячем, домінування. Адже саме про такі свої тренерські принципи (особливо останній) говорив Андреа. Також він прихильник схеми 4-3-3. А, при всій критиці на адресу Саррі, він спромігся покращити володіння м'ячем команди і награвав 4-3-3. Вперше з сезону 2012/13 "Юве" закінчив сезон в Топ-2 Серії А у володінні м'ячем, додав у відсотках точних передач. Також "Ювентус" Саррі втримав за собою домівку, майже не втрачаючи очки на "Алльянц Стадіум". Добрий фундамент для будинку.

Занадто свій

З іншого боку, слова Паратічі чимало насторожують. Гвардіола багато вимагав. Зідан практично викинув з команди Хамеса Родрігеса та Гарета Бейла і, всупереч бажанню Флорентіно Переса, грав з трьома опорниками. ЗіЗу далеко не відразу кинувся тренувати "Реал". Він вивчився в університеті на спортивного менеджера, працював в клубі нянькою Рафаеля Варана, потім чимось на зразок спортивного директора, потім тренером другої команди. Гвардіола їздив по всьому світу, доїхавши до Мексики і Аргентини і педантично вивчаючи працю тамтешніх тренерів. Він також тренував другу команду "Барси".

Чи здатний на такі сильні кроки Пірло, що часто здається індифірентним, вимкненим, банальним в інтерв'ю? Чи здатний він повернути голод? Чи здатний позбутися "старих" і купити того, кого хоче? Чи здатний вибудувати ієрархію в роздягальні з Буффоном, який старший за нього, з Бонуччі, К'єлліні, з якими також грав? З Кріштіану, якого Аньєллі називає стовпом команди? Який тягне ковдру на себе, не бере участі в грі в пас? Фабіо Капелло заявляє, що у нового тренера багато ідей. Навіть, як він каже, забагато. Попереднім тренером команди з дощем ідей був Саррі...

У самому "Юве" за останні 44 роки пов'язаних раніше з клубом тренерів було лише четверо. При цьому Конте та Дідьє Дешам повернулися після семирічної перерви та безлічі вражень поза ним, Фабіо Капелло - після майже 30-ти років. А єдиний прямий виходець зі структури Діно Дзофф тренував не надто успішно. Пірло ж за 2.5 роки в США, 2.5 роки на відпочинку і дев'ять днів в якості тренера команди U-23 без жодного тренування навряд чи набрав достатній багаж свіжості та нових знань, потрібних тренеру. Навряд чи "вбив в собі гравця", що Андрій Шевченко вважає вкрай важливим для тренера.

Революцію в "Ювентусі" рік тому і не почали як слід. Точніше, почали в іншому напрямку. Думаючи про фінанси, бренд, вірячи в магічні сили футбольного тренера. Схоже, за рік там нічому не навчилися. Нині вже навіть думають про магічну силу не тренера, а просто легендарного імені. А це неправильний шлях. Вищезазначені чудові тренери залізною рукою повертали кермо своїх клубів на правильний. Андреа-гравець говорив і показував, що не відчуває тиску, вміє бути самокритичним. Він не зациклений на одній концепції. Але чи вистачить цього в ювентусівському стані перманентної революції?