Чортеня та шахіст. Андреа Пірло та Дженнаро Гаттузо у новій іпостасі

Андреа Пірло та Дженнаро Гаттузо практично стали іменами загальними. Протилежними. За стилем гри, поведінкою, біографією. Причому протилежностями, які ідеально поєднуються в абсолютну ідилію, гармонію. Щоправда, обидва вже не грають, а тренують. Знову абсолютно різними, протилежними шляхами. Вперше їхні нові шляхи перетнуться сьогодні у війні Півночі та Півдня - холодного, заможного, виваженого Турина з гарячим, експресивним, бідним Неаполем. Легендарне партнерство переросте в легендарне протистояння? Хтось з них вже з першої спроби призведе до звільнення іншого?

Чортеня

Син рибалки з Калабрії албанського походження. З бідного південного регіону, відомого мафією Ндрангетою і повстанням в 1970-му році, коли майже рік втримував незалежність. Людина, яка думає на Калабрійському діалекті і лише потім не надто успішно перекладає італійською. А у відповідь на глузування партнерів по команді Ріно просто бив кулаками, хапався за ножі і навіть виделки. Як і у відповідь на обливання його вогнегасником (Даніеле Де Россі) та барикадування його кімнати. Також Гаттузо був вельми забобонний і майже весь Чемпіонат Світу-2006 ходив в одному "щасливому" одязі.

"Ми постійно знаходили шляхи знущатися над ним. Особливо через неправильне відмінювання дієслів. Щоразу, коли він відкривав рота, в роздягальні починався бразильський карнавал. Це вже були не Міланелло, не Коверчано, а Маракана, і Ріно розмовляв португальською, не підозрюючи про це. Хоча й італійською він розмовляв, не підозрюючи. І навіть коли вряди-годи правильно, ми все одно виправляли його. Що дратувало його ще більше... Кілька разів він намагався вбити мене виделкою. Іноді хтось пропускав матчі через таке, а клуб прикривав заявами про "м'язові травми", - розповідав Пірло. Чортеня.

Гаттузо справді починав з самих низів. Вихованець скромної "Перуджі" вже в 19 років опинився в холодній та чужій Шотландії, а потім - в "Салернітані". В "Рейнджерсі" його навіть змушували грати на позиції правого захисника. Але й там він боровся як скажений. Алі Маккойст розповідав, що тренер прохав Дженнаро на тренуванні перед дербі з "Селтіком" стримати запал. Однак той не розумів англійської. А Пол Гаскойн, пояснюючи італійською, навпаки, заявив калабрійцю, що тренер незадоволений його недостатніми зусиллями. І вже в наступному стику отримав прямою ногою в груди.

Тренерська кар'єра також складалася дуже важко. Вже в 35 років він очолив "Сьон", ставши його п'ятим тренером у сезоні 2012/13. Клубу, президент якого був потім дискваліфікований за ляпас іншому тренеру. Потім був "Палермо" божевільного Мауріціо Дзампаріні. Потопаючий фінансово грецький ОФІ. На Криті Ріно доводилося матюкатися на прес-конференції і грюкати по столу. Звідти він йшов, повертався під градом прохань гравців і знову йшов. "Пізу" він підняв у Серію Б, але й опустив назад. А до Прімавери "Мілана" вже приходив пораненим з бажанням сховатися від дорослого футболу.

І навіть несподіваний злет в першу команду не прибрав скептицизм. Його "Піза" відмінно оборонялася, але штампувала 0:0 та 0:1. Його "Мілан" часто звинувачували в нудному шаблонному повільному футболі, у відсутності ідей в атаці, відсутності тренерської руки. Навіть найкращий сезон "россонері" за останні сім років з лише одним очком позаду зони Ліги Чемпіонів не переконав скептиків. Навіть третє місце в каденції за очками після "Ювентуса" та "Наполі", навіть фінал та півфінал Кубка Італії.

Шахіст

Для Пірло все складалося значно легше. Вихідець з ломбардійської родини виноробів, що розуміється на темі і навіть іноді дегустує вино, вже у дитинстві вважався талантом. Вже в 16 років він був кинутий в стартовий склад "Брешії" Мірчею Луческу, зазвичай тихий Луїджі Сімоні мало не перевертав столи в кабінеті Массімо Моратті, вимагаючи взяти його в "Інтер". В другій каденції в "Брешії" йому пощастило грати з Роберто Баджо. І навіть коли "Інтер" в 2001-му і "Мілан" за десять років відмовлялися від нього - він знаходив новий Топ-клуб і доводив попередньому його жорстоку помилку.

І на полі все вдавалося йому легко. "Я виглядав ніби втомленим. Мій стиль руху вводив в оману". Поки геніальний пас або удар не проясняв все. Про нього говорили, що він керував гравцями як шахіст - фігурами на дошці. Що грає ніби в краватці та піджаку. Називали останнім артистом в еру атлетів. Марчелло Ліппі називав тихим лідером, що розмовляє ногами. Той самий Сімоні говорив, що у нього лічильник в голові. І всі впевнені, що він народився тренером і досягне успіху в цій якості. Тим більше, що, як зазначає Філіппо Індзагі, "Ювентус" допоможе в скрутні хвилини і буде терплячим.

Приховані демони та янголи

Втім, в характерах, взаємовідносинах Пірло та Гаттузо не все чорно-біле. Перш за все, Ріно сором'язлива та добра людина. Навесні він віддав свою місячну зарплатню на користь простих працівників "Наполі". Він за свій рахунок запросив до ресторану 60 осіб - навіть комірників команди. В ОФІ також відмовився від частини зарплатні, заявляючи, що приїхав для футболу. Він суворий, але справедливий, прямий та чесний. Тому гравці обожнюють його. У південному Неаполі став повністю своїм, одразу ж впіймавши місцевий менталітет. І філософськи заявляючи, що "тут те ж саме море, хоча й більше".

"Він чудова людина ще перш, ніж чудовий тренер", - заявляє Лоренцо Інсіньє. "Він завоював всіх", - додає Едоардо Рея, що відмінно знає, як працювати тренеру у Неаполі. "Він витягнув "Наполі" своїм гарібальдійським духом", - екс-капітан команди Сальваторе Ароніка також у захваті. Справді, лише такий як він міг витягнути "Наполі" з руїн заколоту гравців і за вельми короткий термін побудувати потужну згуртовану команду. Знову стати третім за окремою таблицею - другого кола попереднього сезону. А улюблений Кубок навіть вигравши у "Ювентуса", тим самим відкривши шлях Пірло.

Сам Андреа також непростий. "У нього обличчя янгола, але у роздягальні він сучий син. Ламає, крутиться. Я стільки разів бив його! Я йому дав більше потиличників, ніж його батько! Одного разу він з мого телефону надіслав повідомлення Адріано Галліані про те, що якщо я отримаю бажаний контракт, віддам йому свою сестру", - згадує Дженнаро. Пірло підтверджує: "Я дурень. Починаю верзти феєричну маячну, ввожу товаришів в оману, але люди впевнені, що я все це серйозно. Ні до кого не доходить, а мені шалено весело". Тобто він не настільки індифірентний та меланхолійний, як здається.

В плані стилю роботи, щоправда, обидва відповідають стереотипам. Гаттузо завжди бере участь у всьому, каже, що "волає на гравців 24 години на добу", відкрито критикує їх. "Якщо я відпускаю віжки - вони припиняють працювати". Ірвінга "Чукі" Лосано він кличе разів сто за матч. Мексиканцю це допомогло стати найкращим в команді. Але загалом такий стиль часто викликає напругу між тренером та гравцями. На Пірло ж навпаки, скаржаться, що майже не розмовляє з гравцями, що складні тактичні заняття ведуть помічники. З лави запасних кричить не він, а один з гравців-ветеранів.

Ріно вміє і вирішувати проблеми. Тиждень тому він влаштував вечерю для команди, і гравці підтвердили, що це допомогло заспокоїти атмосферу. Результат - 6:0 над "Фіорентиною". Андреа також намагається змінитися, почав лютувати, жорстко вимагати від гравців в пресі, футболити пляшки. Цього вистачило на потужний початок року. Але потім відбувся ганебний матч проти "Інтера".

За та проти Саррізму

Дивують й тренерські погляди обох. Здавалося, "пітбуль" Гаттузо ставитиме "автобуси" і гратиме довгими закиданнями. Але він якраз вперто бажає розігрувати з оборони через короткий пас. "Мене завжди дратували іспанці. Ти бігаєш за ними як очманілий, а вони пас-пас і вже пішли". Саме так грає "Наполі". "Він хоче побудувати тікі-таку", - пояснює екс-гравець "Мілана" Кевін-Прінс Боатенг. А сам тренер заявляє: "Хочу, щоб з м'ячем ми були гарні як Бред Пітт, а без нього - потворні як я". Говорить і про гру в шоломах, але і про естетику. Про останнє - навіть більше, ніж Пірло.

Саме таке очікували від Пірло-тренера - перш за все розіграш м'яча. Але виявилося, що для нього головне - речі, якими не відрізнявся як гравець. Інтенсивність та лютий високий пресинг. У своїй дипломній роботі на тренерських курсах Андреа говорив про бажання володіти м'ячем і про короткий пас. Але й про миттєві "жорстокі" перехоплення після втрати м'яча і голи за 5-10 секунд. Він за зміну місць, позицій в атаці, за швидкість, тиск. За колективну гру. За найдинамічніших гравців. За наповнення штрафного і зони перед ним. І поки ця динаміка та висока гра саме б'є по ньому.

В принципі, Гаттузо намагається повернути "Наполі" загублений Саррізм. "Вертикальну тікі-таку". А Пірло покликаний витягнути "Ювентус" з Саррізму, його найгіршого варіанту. Ближче до футболу в стилі Антоніо Конте. І перший, мабуть, лідирує. Він лише на півтора роки старший (43), але вже тренує сім років. Вже дещо побудував в "Наполі". І саме як тренер він має шанс вийти з тіні друга.

В принципі, обидва в схожому стані. У Неаполі завжди драматизують, кидаються з крайності в крайність. Ще десять днів тому через слабку гру та результати популярним був хештег #Gattusoout. Його команда дуже багато створює, за ударами по воротах впевнено найкраща у лізі. Вже шість разів забивала 4-6 м'ячів за матч. Але часто наївна, погано реалізує. Справжня південна - або скандал, або карнавал. "Ювентус" також наївний, часто м'який. Джорджо К'єлліні заявляє, що з Пірло висота може бути захоплюючою, тобто гра - дуже яскравою, але й падіння болючим. Нині бачимо друге.

"Коли я бачив гру Пірло, думав про зміну професії. Я допоміг його кар'єрі? Та ну, не порівнюйте шоколадну пасту з лайном". Гаттузо, звісно, занадто скромний. У своїй справі він був не гірший, ніж Пірло - у своїй. А як тренер значно досвідченіший і зовсім не тупий. "Андреа - тренер "Ювентуса"? Він вляпався. Йому пощастило, але кар'єри гравця недостатньо. Тренер - геть інша професія. Потрібно вчитися, важко працювати і мало спати. Він повинен запитати себе, чи готовий до цього". Не факт, що Пірло вже отримав відповідь. І тим цікавіша сьогоднішня битва в Суперкубку. Перша з багатьох.