Переможні спокій та стабільність. Мілан-2022 – не великий чемпіон, але заслужено перший

"Скудетто "Мілана" - диво, яке можна порівняти з "Лестером". Ти не бачиш там склад, здатний стати чемпіоном". Слова Антоніо Кассано. Ігор Тудор: "Мілан" повинен був бути лише на 3-4 місцях". Кафу: "Такий успіх - просто шедевр майстра, я не можу знайти інших слів". Шедевром назвав 19-те Скудетто "Мілана" й Арріго Саккі. Шедевром роботи клубу, тренерського штабу, гравців. Кажуть, що це найслабший чемпіон за останні 23 роки? Це не означає, що незаслужений.

Характер та оборона

Успіх одних – завжди провал інших. "Ювентус" вкотре в історії переживає глибоку кризу після золотого періоду. "Наполі" спочатку не думав про Скудетто, а коли подумав - перегорів. "Інтер" думав, хотів захищати титул, наприкінці 2021-го року здавалося, що втече. Але не витримав.

"Нерадзуррі" пропустили лише на один гол більше за сусідів (32), а забили на 25 більше (84). Але програли дербі, в якому вели в рахунку до 74-ої хвилини і грали краще. Після нього набрали лише сім очок в шести матчах. Програли у квітні ключовий перенесений матч в Болоньї через дурну помилку свого воротаря. Починаючи з 16-го лютого вони зіграли на чотири матчі більше, ніж "Мілан". У Лізі Чемпіонів, фінал Кубка та в Болоньї. За такого щільного календаря це забагато.

Втім, все це не применшує досягнення нового чемпіона. Він насамперед вмів тримати удар. Не програвав в останніх 16-ти матчах сезону. Навіть коли був близьким до поразки, здобував нічию. "Інтер" за цей час програв три матчі. Двічі дозволивши суперникам камбек і одного разу не забивши взагалі. А "Мілан", попри складний календар, наприкінці сезону здобув шість перемог поспіль. Додаючи з кожним матчем.

Ключовим стало вміння повністю перебудуватися. Команди Стефано Піолі завжди виступали слабше навесні, ніж восени. "Мілан" минулого сезону також покотився в другому колі. Інтенсивна гра, лютий пресинг з перехопленнями та проривами вперед виснажують і призводять до травм. Травми розпочалися і в середині цього сезону. Але цього разу тренер зрозумів, що робити.

З лютого Піолі зменшив агресивність команди, відсунув крайніх захисників назад, почав ставити на позицію "десятки" не атакера Діаса, а опорників Кессі, Беннасера, Круніча. В другому колі "Мілан" забив лише 29 м'ячів після сорока в першому. Натомість, пропустив лише дев'ять (другий результат у лігах Топ-5) після 22-ох. Зокрема, лише два в останніх 11-ти турах. І в таблиці другого кола, на відміну від першого, він лідер.

Він найкращий у сезоні за пропущеними, хоча за забитими лише четвертий. Здобув за сезон сім перемог з рахунком 1:0. Тобто, оборона взяла Скудетто. Як завжди.

Весною він нерідко грав сумно, повільно, з нестачею креативу. Тому й залишилося відчуття слабкого чемпіона. Його навіть почали порівнювати з "Ювентусом" першої каденції Массіміліано Аллегрі, який брав Скудетто за Скудетто сумно і за допомогою оборони. Вже можна порівнювати, оскільки обидва – чемпіони. Тим більше, що, якщо не брати до уваги сезон Кальчополі, "россонері" вперше за 71 рік здобули 26 перемог за сезон і вперше в історії досягли 86-ти очок. Тобто, шлях правильний.

Їм вдалося подолати два комплекси неповноцінності. За сім попередніх сезонів у квітні вони набирали менш ніж половину очок. Цього разу - 11 з 15-ти. А на "Сан Сіро", де загалом у сезоні залишилися лише третіми (свої вболівальники нервували?), наприкінці здобули три перемоги поспіль. Здобули три і в гостях, коли більшість на трибунах вболівала за них.

За характером вони точно були найкращими. Взяли чотири очки у "Інтера", хоча двічі пропускали першими. Виграли критично важливий матч у Неаполі з практично "автобусом". Витримали кінцівку з "Лаціо", "Фіорентиною", "Фатальною Вероною", яка відібрала у них два Скудетто, "Аталантою", яку не перемагали вдома вісім років, грозою всіх грандів "Сассуоло".

Навіть сам Піолі називав своїх гравців "дивними". Маючи на увазі їхній спокій, твердість та впевненість у собі. Тому й не змінював рутину тренувань, харчування, музику, не показував фільми про супергероїв тощо. Він зрозумів, що слід просто продовжувати. Гравці готові.

Клубна структура

Завдяки кому та чому вдалося все це подолати? Клубній структурі. Elliott Management Group називали "фондом-стерв'ятником", що лише розпродає активи кризових компаній. Але він - фахівець насамперед з реабілітації таких компаній. За чотири роки вдалося реабілітувати й "Мілан". Навіть попри різке зменшення витрат. Генеральний директор Іван Газідіс спромігся залучити 27 спонсорів.

Два роки тому збитки клубу склали 195 мільйонів євро. Рік тому - 96. В поточному очікується близько 50-ти. За загальними виплатами за рік і за витратами на зарплатні він четвертий у лізі. У нього – 175 мільйонів, у "Наполі" – 215, "Інтера" – 260, "Ювентуса" – 370. Вартість його гравців – 240 мільйонів, "Інтера" – 340. Тим не менш, саме він – чемпіон.

Завдяки Паоло Мальдіні. Технічного директора звинувачували у невдалих трансферах, особливо у невмінні продавати. У втраті Джанлуїджі Доннарумми та Хакана Чалханоглу. У відсутності трансферів у січні. Але він зберігав свою відому холоднокровність і вийшов переможцем. Відзначали його вирішальний вплив, його спокій, виваженість, постійну присутність на тренуваннях та розмови з гравцями. Поруч з такою легендою спокій і одночасно мотивація сягали піку.

Elliott хотів винятково молодий проект. Тому й хотів привести Ральфа Рангніка. Але Мальдіні чинив опір, заявивши, що не пам'ятає молодих команд-переможців. Він привів "вихователів" - Златана Ібрагімовіча, Олів'є Жиру, Сімона К'єра. Навіть з ними "Мілан" - наймолодший чемпіон Серії А в 21-му столітті. Середній вік 20-ти останніх чемпіонів перевищив 28 років. Десяти з них - навіть 29. Середній вік "россонері" - 25 та 344 дні. Проте вони виглядають неймовірно дорослими.

Спортивний директор Фредерік Массара – людина, яка ніколи не посміхається, але й не лютує. Син директора Лувру чудово розмовляє французькою і разом з головним скаутом Джеффрі Монкадою, будівельником "Монако"-2017, побудував французьку колонію в клубі. Вони знайшли капітана юнацької команди "Ліона" Калулу за приблизно мільйон євро, приблизно за стільки ж взяли у "Челсі" Жиру. Не боялися брати гравців, які вилетіли з Серії А – Беннасера, Тоналі, Мессіаса, Круніча.

Тренер та команда

Піолі завжди вважали посереднім тренером, занадто спокійним. Він не вигадав нічого в тактиці. Не виграв жодного трофею в 18-річній кар'єрі. Але тут пазл з його спокоєм, вдумливістю, обґрунтованістю, бажанням вивчати суперника склався. Не випадково його порівнюють з Карло Анчелотті. Поведінка, принципи обох схожі. Успіх Піолі пояснити важко, як і успіхи Анчелотті. Саме тому, що обидва блискуче закладають фундамент. Непомітний, але міцний. Повільно, але непохитно.

Великий прихильник баскетболу застосовує баскетбольні комбінації, дрони на тренуваннях, аналітики під час матчу сиділи і на лаві запасних, і на трибуні з ноутбуками та надсилали інформацію онлайн. А запасні читали та дивилися її у спеціальному додатку (ЗМІ влаштували скандал, вважаючи, що просто відволікаються на ігри в телефонах). Саккі відзначав його жагу до знань. А також – вміння працювати в команді, не нав'язувати свою волю. Взагалі, ніхто в клубі не нав'язував свою волю.

"Я бачив чудову спільну клубну роботу без его, що для Італії - рідкість", - зазначає Саккі.

Президент клубу Паоло Скароні визнав, що після 0:5 від "Аталанти" в грудні 2019-го Піолі хотіли звільнити. Але саме з того дна почалося піднесення. Нині сам Стефано говорить про корисність того матчу щодо розуміння ситуації. Влітку 2020-го його вже практично звільнили на користь Рангніка. Але відмінна кінцівка коронавірусного сезону змусила самого Ральфа відмовитися і визнати, що краще тренера для цього "Мілана", ніж Піолі, немає.

Звісно, йому допомогли гравці. Воротар Маньян, який 17-ма "сухими" матчами змусив забути про Доннарумму. Томорі, Калулу, К'єр в центрі оборони. Реактивний лівий захисник Тео Ернандес. Не менш реактивний лівий вінгер Рафаель Леау, який оминав суперників ніби на авто. Проти такого флангу встояти ніхто не міг. Португалець вважався ледачим, снулим, але в останніх шести матчах сезону видав 3+6 за схемою "гол+пас" і був просто нестримним.

Надійний правий захисник віце-капітан Калабрія. Його надійний дублер екс-капітан "Роми" Флоренці, який додав дорослості. 22-річний Сандро Тоналі, який рік тому грав дуже погано, але виріс в комбінацію Андреа Пірло, з яким його порівнювали, і його кумира Дженнаро Гаттузо. Франк Кессі, що йде і отримував свист від фанів, але грав на всі сто. Жиру, що забив у найважливіших матчах - "Ромі", "Наполі", "Лаціо", дубль "Інтеру", дубль "Сассуоло". Допомагали виходами на заміну Ребіч, Круніч та Мессіас.

Ну і, звісно, Златан. В першому колі він забив сім м'ячів. В другому – лише один, граючи дуже мало. Але його вплив на роздягальню був величезним. Під його наглядом тренуються як скажені, ніхто не відступає і не бурчить. Його психологічний вплив неможливо ані описати, ані виміряти. Ним можна лише захоплюватися. Його спіч у роздягальні після завоювання Скудетто з перевертанням столу начебто був банальним - про жертви, страждання, роботу, команду. Але кожне його слово для гравців священне.

"Це нагадує мені зародження "Мілана" Арріго Саккі. Тоді ми взяли чемпіонат лише за рік після низки слабких сезонів". Франко Барезі, швидше за все, перебільшує. Цей "Мілан" навряд чи стане великим чемпіоном. Але в одному Піолі вже випередив Саккі. За середньою кількістю набраних очок за матч на чолі "Мілана" Стефано поступається лише Фабіо Капелло. І це означає стабільність. Світлу переможну стабільність.

Фото - ANSA