Кінг Конг з двома дипломами. Джорджо К'єлліні прийшов з минулого, але став лідером сьогодення

В середу Джорджо К'єлліні, найімовірніше, відіграв свій останній матч на європейській землі. Після 117-ти за збірну Італії (четвертий після Буффона, Каннаваро та Мальдіні), 560-ти матчів за "Ювентус" (третій після Дель П'єро та Буффона) Кінг Конг або вирушає до МЛС, або взагалі йде на пенсію. В будь-якому разі, в історії італійського та світового футболу він залишиться однією з найбільш значущих фігур.

Попри все

Цілком можна заявити, що йому в кар'єрі не щастило. Він спочатку не вважався великим талантом. Вихідець з родини вболівальників "Мілана" навіть після успішних тренувань не був викуплений у рідного "Ліворно". Сільвіо Берлусконі не бажав викласти чотири мільйони євро. "Рома" викупила, але так і не дала шансу в першій команді. Відсотки прав на нього належали різним клубам, а це ніколи не додає стабільності.

Попри потужний дебютний сезон за "Ювентус", його не покликали на переможний Чемпіонат Світу-2006. Натомість, з ним асоціюються невихід з групи на ЧС-2010 та ЧС-2014, 0:4 у фіналі Євро-2012, невиходи на Чемпіонати Світу-2018 та -2022. Дві поразки "Ювентуса" у фіналах Ліги Чемпіонів з сімома пропущеними. Причому в тому фіналі Євро-2012 у Києві він отримав травму та пішов з поля вже на 21-ій хвилині. У фіналі ЛЧ-2015 також не грав через травму.

Він не повинен був грати на Євро-2020. Травма хрестоподібних зв'язок коліна вибила його з гри. З такою в 35 років закінчують кар'єру. Але він чекав, намагався повернутися. Отримав перепочинок завдяки коронавірусу і спромігся прийти до літа 2021-го. На Євро, щоправда, знову травмувався, вже в другому турі. І його участь навіть у півфіналі здавалася сумнівною. Здавалося, що вже немає причин чекати на нього.

Втім, він повернувся вже у чвертьфіналі і блискуче перекрив Ромелу Лукаку. У півфіналі вистояв під божевільним тиском Іспанії. Вистояв і у фіналі на "Вемблі" проти Англії. Його поведінка перед серією пенальті, коли сміявся і фамільярно обіймав шокованого капітана іспанців Жорді Альбу, його затримка за футболку англійця Сака, коли той рвався до воріт, увійшли в історію. Як і його бурхливе святкування підкату в груповому турнірі за 3:0 на 89-ій хвилині.

За весь Євро його жодного разу не пройшли дриблінгом.

Лідер ВВС

В епоху атаки та реаліті-шоу, в епоху Ліонеля Мессі, Кріштіану Роналду, Днів Народження сестри Неймара, спортивного директора Парі Сен-Жермен Мбаппе, в епоху, коли ніхто не вміє і не хоче оборонятися, К'єлліні не повинен був цікавити нікого. Захисник, не технічний, ще й нудна людина. Проте він був помітний. Його тріо з Бонуччі та Андреа Барцальї отримало свою абревіатуру BBC, а отже, увійшло в історію. Яке ще тріо захисників в історії так відзначали?

"Ми доповнювали один одного, діяли, рухалися майже бездоганно. Мені не потрібно було навіть бачити Лео або Андреа. Я знав все про них і знав, де вони". При цьому було зрозуміло, хто з трійки лідер. В матчах, в яких К'єлліні не грав, двоє інших виглядали розгубленими. Як, наприклад, Бонуччі у своєму сезоні у "Мілані". Не випадково чутно думки, що обидва В насправді були посередніми захисниками, і їх постійно рятував С. Всі дев'ять Скудетто "Ювентуса" поспіль виграв лише він.

Арріго Саккі називав його "машиною, що повністю анігілює суперника". Роберт Левандовскі говорив, що "він знає всі трюки, але примудряється залишатися в рамках правил". Антоніо Конте заявляв, що навіть після тисячі битв він та Бонуччі "досі відчувають кров". Сам він і Бонуччі заявляли, що знають один одного краще, ніж своїх дружин. Вони постійно і у відпустку вирушали вчотирьох. Жозе Моуріньо заявляв, що вони повинні викладати оборону в Гарварді.

Міно Райола змусив свого підопічного Матейса Де Ліхта піти до "Ювентуса", а не до "Барселони", оскільки він "повинен навчитися обороні у Бонуччі та К'єлліні".

Джанлуїджі Буффон: "Він був моїм якорем, моєю скелею. Він більше, ніж партнер по команді. Він друг на все життя. Він вимагає так багато від себе та інших і показує, як розум, робоча етика, націленість і пристрасть можуть призвести до величі. Не уявляю собі кращого захисника, ніж він".

Жорсткий, але справедливий

Загалом, в наші дні чимало уявляють. Шукають захисника, що вміє насамперед віддати пас, технічного. К'єлліні не з таких. Він починав кар'єру на позиції лівого захисника, повернувся туди за Антоніо Конте і прикривав добре. Але було ясно, що там в Топ-гравця не зросте. Він типовий пітбуль, який бореться, вигризає. Він часто здавався архаїчним, застарілим. І, тим не менш, виявлявся чудовим, незамінним.

Він п'ять разів ламав носа на полі, заявляє, що за кар'єру йому наклали близько сотні швів. К'єлліні з перев'язаною головою запам'ятався не менш, ніж з цілою. Символічно, що в останньому матчі за "Ювентус" закінчив з скривавленою головою.

Коли Федеріко Бернардескі запитали про суперечки гравців "Ювентуса" у двохсторонках на тренуваннях, за кого гратиме Кріштіану Роналду, він заявив: "Власне, краще, щоб в твоїй команді був К'єлліні".

Він точно незвичайний. Хто ще з футболістів за час кар'єри отримав дві вчені ступені? Син лікаря та директорки спеціалізується на економіці та управлінні бізнесом. Причому дипломну роботу написав про бюджет "Ювентуса". "Навчання допомагало мені знімати тиск і відволікатися від футболу". Хто ще написав книгу не про самого себе, а про когось іншого? Джорджо написав про Гаетано Ширеа, легендарного захисника "Ювентуса" 80-х, який загинув в автокатастрофі, з родиною якого добре знайомий.

За всієї своєї жорсткості та непоступливості його моральні принципи високі. Він одразу пробачив Луїса Суареса за те, що той вкусив його на ЧС-2014. "Він не повинен був вибачатися взагалі. Я такий самий сучий син на полі і пишаюся цим". При тому, що, як вболівальник і "Ювентуса", і "Мілана", ненавидить "Інтер" ("готовий програти будь-кому, лише не йому"), був єдиним, хто аплодував його гравцям у переможному для них фіналі Кубка Італії. Потім визнавши, що суперник був кращим.

Він не боявся говорити Массіміліано Аллегрі про "Ювентус": "Це не команда". Не боявся закликати гравців боротися за клуб та повертати йому борги. Не боявся визнати, що за Роналду гравці "Ювентуса", зокрема, й він сам, занадто розслабилися, занадто покладалися на португальця і ​​тому почали грати менш серйозно. Не боявся кликати до себе та обіймати Пауло Дібалу у прощальному домашньому матчі обох за "Ювентус", коли керівництво ігнорувало аргентинця.

Мистецтво оборони

Джорджо звів оборону до мистецтва. "Я завжди шукав дуелі з форвардом. Я навчився рухатися раніше за нього, не дозволяти йому рухатися. Завжди намагався відштовхувати його на фланги. Попередження хвороби завжди краще, ніж лікування". Тут він перегукується з відомими словами Паоло Мальдіні, ще одного генія превентивних дій: "Якщо тобі доводиться виконувати підкат - ти вже помилився".

"Це психологічна боротьба – читати думки форварда", – заявляв К'єлліні. "Руйнування - також креативна операція. Для мене оборона - це радість. Тому я святкую підкати та відбори більше, ніж голи". Він справді їх святкував, ніби забив переможний гол. Бив себе кулаком в груди, ліз обійматися з захисниками та воротарем. А гімн Італії він співав натхненно, в стилі Буффона.

Джорджо готувався до матчів, спеціально вивчаючи дії опонентів. "Я завжди хочу знати, як вони атакують, які рухи полюбляють". Також він дуже любить баскетбол і навчався рухам баскетболістів під час індивідуальної опіки.

За бурхливі святкування він отримав прізвиська "Кінг Конг" та "горила". Які йому дуже подобалися. Після перемоги на Євро він навіть опублікував сюжет в стилі National Geographic про "італійську горилу з Ліворно, яка їсть витоптану суперниками траву, щоб відчути їхній страх". А Альваро Мората заявляв, що відібрати у нього м'яч схоже на спробу відібрати їжу в клітці у голодної горили.

"Я ніколи не був найкращим у моїй групі. Я завжди був Бридким Каченям, тому що не гарний, але завжди вмів покращувати свою гру. Це мій головний скілл. Чому я так святкую будь-який підкат? Тому що ці дії дратують суперника і надають тобі впевненості. В кожному матчі я шукаю ворога. Краще бути неприємним переможцем, ніж приємним лузером".

"Моя кар'єра вийшла кращою, ніж я міг собі уявити. Але особливо я радий, що спромігся передати свої цінності, був старшим братом для багатьох гравців. Марчелло Ліппі казав мені, що чемпіони – це ті, хто допомагає партнерам по команді піднімати свій рівень". Джорджо чимало допоміг. Можливо, він не був таким легендарним як Ширеа, Барезі, Мальдіні, Каннаваро, Неста, але він був більш ніж гідним їхнім наступником. Лідером свого покоління.

Фото - Getty Images