Ювентус - Наполі: Історія як Заваров зіграв не гірше Марадони, але був ще Карека 

Протистояння між "Ювентусом" та "Наполі" справедливо вважається одним із найзапекліших в Італії. Його підґрунтя зумовлене політично-ідеологічним суперництвом Півночі та Півдня, що без перебільшення триває століттями — тому прості вболівальники так ревно реагують на трансфери між командами й з нетерпінням чекають на черговий матч.

Якщо говорити про найбільш памʼятні поєдинки, то варто пригадати події листопада 1988-го — тоді "партенопейці" разом із Дієґо Марадоною та Карекою навідалися до Турину, де влаштували феєричне шоу. Зі свого боку "стара синьйора" також продемонструвала, що має потенціал, й зробила це не без допомоги нашого Олександра Заварова. Словом, відтворюємо усі подробиці.

***

Скудетто, завойоване "Наполі" у 1987-му, змусило решту представників Серії А рахуватися з новою силою. Геній Марадони дав величезний поштовх та записав "адзуррі" у лідери першості — після чемпіонського сезону колектив, керований Оттавіо Бʼянкі, фінішував другим, а з настанням кампанії 1988/89 зробив нову спробу для перемоги в турнірі.

Неаполь марив можливістю знову втерти носа Півночі, клуб транслював ці емоції та, схвильований, переоцінив себе на старті — вже у другому турі кубка (раніше формат змагання передбачав груповий етап) сенсаційно "згорів""Барі" 0:2. Далі стався непростий двобій у Кубку УЄФА проти ПАОКа, потім — ще один програш, тепер уже не менш скромному "Лечче" в лізі.

Тобто "Наполі" гальмував там, де на це зовсім не розраховував, був дуже контрастним, але все одно примудрився не випустити загальну ситуацію з-під контролю. Станом на 20 листопада, після пʼяти матчів Серії А, команда із 7 пунктами йшла на третій сходинці, поступалася "Мілану" лише за різницею мʼячів та відстала від "Інтера" на одне очко.

Карека та Марадона, фото - Getty Images

А що "Ювентус"? "Зебри" теж переживали гойдалки, спровоковані внутрішніми змінами. Перестановки не те що назрівали, а були кричуще необхідні — сезон 1987/88 підсумувався шостим місцем у Кальчо, раннім вильотом із КУЄФА (постарався "Панатінаїкос") та поразкою у півфіналі Копа Італії (2:3, завдані "Торіно", сприймалися особливо боляче). Катастрофа.

Почесний президент Джампʼєро Боніперті вказав на двері Ріно Маркезі та повернув на тренерський пост Діно Дзоффа, який напередодні кваліфікував олімпійську збірну Італії на літні ігри в Сеулі.

Фахівець постав перед складним завданням: по-перше, карʼєру завершив легендарний Гаетано Ширеа (який у подальшому увійшов до штабу), по-друге, склад вимагав оновлення — той же Іан Раш, куплений у "Ліверпуля" за 5 мільйонів євро, не виправдав очікувань та був смачно розшматований тамтешньою пресою.

Та і не забуваймо про фактор Мішеля Платіні — "Ювентус" довго шукав альтернативу культовому півзахиснику та зрештою зупинився на кандидатурі Заварова, заради якого заплатив "Динамо" цілий статок. Також Дзофф покликав чемпіона світу-1982 Алессандро Альтобеллі, Руя Барроша із "Порту", Джанкарло Мароккі та ще ряд імен, за рахунок яких хотів збалансувати кожну із ліній. Зважаючи на те, що залишилися Мікаель Лаудруп, Роберто Галья, Роберто Тричелла, а позаду всіх оберігав Стефано Такконі, то Діно міг сподіватися на прийнятні результати.

І вони були — завдяки Дзоффу "бьянконері" справді продемонстрували ознаки покращення. Попри те, що колектив не дуже впевнено розпочав шлях у національному кубку та КУЄФА (поїздка до румунського Галаца ознаменувалася тріумфом "Оцелула" 1:0; вдома італійці виправилися та зафіксували 5:0), Діно підійшов до Серії А з максимальною обережністю.

Розгром "Комо" 3:0, нічия з "Чезеною" 2:2, 1:1 проти "Асколі" (Лаудруп взяв ініціативу на себе та врятував становище) та 0:0 з "Міланом" Арріго Саккі отримали переважно схвальні відгуки від глядачів та ЗМІ. Обіграш "Болоньї" 4:3, де "Ювентус" спершу забив три голи, а потім ледь не втратив рівновагу, свідчив про все ще нестабільність, але водночас готовність до боротьби за єврокубкову зону. Зустріч з "Наполі" мала або підтвердити тезу, або поставити її під сумнів.

Діно щиро вірив, що відсутність Бруно Джордано, одного із учасників атакувальної трійці "Ma-Gi-Ca" (Марадона-Джордано-Карека) заплутає Бʼянкі (у якого до того ж "випав" травмований Алеман, придбаний у мадридського "Атлетіко"). Забігаючи наперед, скажемо — прогнози не справдилися, оскільки Андреа Карневале спокійно замінив Джордано у "тризубі" та зіграв напрочуд ефективно.

Керманич "Ювентуса" чудово розумів, що гості навʼяжуть власні правила, тому вдався до певного хаотизму — використав малюнок 4-4-1-1, проте дав повну свободу Заварову, Альтобеллі, Лаудрупу та Баррошу. Чи це допомогло? Ну…

***

"Партенопейці" дійсно взялися за справу без особливих реверансів — буквально зі свистком кинулися штурмувати ворота Такконі. "Стара синьйора" ще не встигла набрати бодай-якийсь темп, як дістала мʼяч із сітки — Марадона з розіграшем штрафного навісив на Карневале, той легким рухом випередив Сержіо Бріо та вдало підставив ногу. Шок — на табло тільки 3 хвилина, а ситуація для господарів відверто кепська.

Наголосимо, що опісля протуринські газети, намагаючись мінімізувати критику, адресовану Дзоффу, тиснули на те, що невдалий початок зруйнував плани "Ювентуса" — мовляв, за відмінного сценарію ми б точно побачили іншу команду. Це малоймовірно — "бьянконері", як і було обумовлено установкою, багато рухались, постійно шукаючи то Лаудрупа, то Барроша.

Проте глобально такі дії дезорієнтували — якщо "Наполі" порадував шикарними комбінаціями, то метушливість "зебр" призвела до численних помилок, як наслідок, відкритих зон та безпорадності. Альтобеллі взагалі виявився відірваним від решти, а Заварова запресингували у центрі поля (із персональних плюсів у першому таймі — кілька непоганих пасів та "жовта", яку на українцеві "заробив" Джованні Франчіні). "Ювентус" не знав, як впоратися з удушливою манерою конкурента, тому полював за його ключовими персонажами — прикметно, що в одному із подібних епізодів Тричелла просто "зрубав" Марадону, бо не встигав за аргентинцем.

"Марадону не шкодували суперники, й так били по ногах, що тому доводилось носити на кожній нозі по два щитки — спереду та ззаду. Звичайно, йому треба було перестрахуватися, щоб радувати вболівальників, адже подивитися на його гру приходило по 100 тисяч людей", — пригадав Заваров.

Тож не дивно, що на 30-й хвилині оборона туринців повторно тріснула — Карека вихором пронісся по лівому фланзі, пошив у дурні Лучано Фаверо та вдарив повз Такконі, який невдало вибіг на випередження. Бріо врятував становище на якусь секунду, але виніс мʼяч з порожніх воріт настільки незграбно, що повернув назад Кареці. Як не скористатися таким подарунком долі?

Відзначився бразилець й "в роздягальню" — Дієґо безперешкодно наблизився до карного майданчика та залучив Чіро Феррару, який перебував у більш вигідній позиції; захисника стримали, однак сфера зрадницьки покотилася прямісінько до Кареки. Нападник, вкотре самотньо знаходячись на осиротілому лівому фланзі, не вагався та потужним пострілом "прошив" Такконі.

Неймовірне видовище, та чи можна після такого оговтатися? Так, якщо у вас є Заваров.

Подейкують, що у перерві Дзофф провів розмову на підвищених тонах й це мобілізувало його підопічних. "Ювентус" вийшов зібраним, краще реагував на боротьбу за повітря та планомірно тиснув — як наслідок, у дебюті тайму Заваров віддав класний розрізний пас, чим відсік захист неаполітанців та заразом вивів Роберто Галью віч-на-віч Джуліано Джуліані.

І це не все — на 55 хвилині вже сам українець засмутив воротаря. Лаудруп запустив мʼяч на правий фланг, Луїджі де Агостіні підхопив, змістився і здійснив навіс — Олександр у падінні, за дещо чудернацької траєкторії пробив у протилежний кут від Джуліано. "Неординарний гол!" — прокричав коментатор.

Колумніст "Сorsera" Маріо Герардуччі поділився враженнями:"Ледь не стався камбек — було таке відчуття, що "Наполі" тримає у голові майбутню зустріч в Бордо (через три дні у "адзуррі" був запланований виїзд до жирондинців в умовах Кубка УЄФА — прим. автора). Але "Юве" нарешті розібрався з обороною та скористався кількома факторами, що відволікли суперника й перевернули результат за шість хвилин.

Спочатку Галья, бездоганно запущений Заваровим, опинився перед Джуліані, а потім розкішним ударом добив сам радянський футболіст. Захоплюючий матч, Заваров мене вразив своєю елегантністю".

У повітрі запахло смаженим — невже "Юве" остаточно хитне шальки терезів на власну користь? Можливо, так би й сталося, якби господарі перевели дух, заспокоїлися та тверезо оцінили обстановку. Те, що футболісти стрімголов побігли забивати третій — зрозуміло, але варто було упустити дорогоцінну мить, як "Наполі" витиснув максимум із контратаки. 58 хвилина (тобто ще кілька епізодів назад "стара синьора" відчувала ейфорію), Фернандо Ді Наполі упіймав на помилці де Агостіні, "парашютом" переправив мʼяч Кареці, а той таким самим естетським жестом перекинув Такконі. Ефектно, приголомшуюче та освіжаюче.

Адже опісля динаміка зменшилася — "бьянконері" були виваженіші, втягнулися у вичікувальну гру, але натомість запропонували швидкі ривки, завдяки яким створили ряд потенційно небезпечних моментів. Віддамо належне Заварову, що регулярно навантажував Альтобеллі (шкода, та все даремно), й Лаудрупу — на 77 хвилині данець увірвався до штрафної зони, "відклеївся" від Алессандро Реніки та спровокував центрбека на фол. Арбітр справедливо вказав на одинадцятиметрову позначку, а де Агостіні бездоганно реалізував покарання - на табло засвітилися 3:4.

Тим не менш, у Реніки випала нагода виправитися - глядачі стали свідками ще одного пенальті на 85 хвилині; Тричелла "скосив" Карнавале, Алессандро ж зняв усі питання щодо переможця зустрічі.

Авторитетний журналіст Джанні Брера після матчу писав:

"Насправді Дзофф діяв безрозсудно, тому що був переконаний, що зможе перемогти. Я передбачив, що бурхлива атака "Ювентуса" захлинеться, а потім клуб не стримає неминуче. А от "Наполі" був дуже підготовленим. Оттавіо Бʼянкі виграв матч на умовах, які наївно запропонував Дзофф. Я переконаний, що якби той же матч був проведений ще раз, то "Ювентус" був би менш марнотратним".

Дзоффу трохи дісталося від громадськості, проте на дистанції програш "Наполі" не зіпсував йому настрій — "Ювентус" фінішував у топ-четвірці та виконав завдання. А от "адзуррі" задовільнилися другою сходинкою ("золото" гарантував "Інтер"), однак також не знітилися та вже у 1990-му оформили Скудетто. Поки що останнє, але це ненадовго.