Перший Карлетто, як батько Гвардіолі. Карло Маццоне нічого не виграв, крім загальної любові

На звинувачення в катеначчо, суто захисній похмурій грі італійський футбол завжди відповідав яскравими гравцями, фантазистами. Джанні Рівера, Маріо Корсо, Джузеппе Джанніні, Роберто Баджо, Алессандро Дель П'єро, Джанфранко Дзола, Франческо Тотті, Андреа Пірло, Лоренцо Інсіньє. І яскравими тренерами. Зденек Земан, Джованні Галеоне, Карло Маццоне, Джамп'єро Вентура, Джан П'єро Гасперіні, Мауріціо Саррі, Лучано Спаллетті.

Проблема в тому, що останні – концептуальні тренери, методисти атакувального футболу чи просто яскраві мотиватори – завжди програвали захисним цинічним Фабіо Капелло, Марчелло Ліппі, Джованні Трапаттоні, Антоніо Конте, Массіміліано Аллегрі. Саррі та Спаллетті лише останніми роками дещо виграли. А деякі яскраві тренери так і залишилися без трофеїв. Але залишилися в пам'яті та в історії кальчо.

Батько віртуозів

Маццоне тренував 38 років. Його 792 матчі у Серії А – рекорд. Зокрема, в "Ромі", "Наполі", "Фіорентині". Але виграв хіба що Англо-Італійський Кубок та нижчі дивізіони. В Топ-3 Вищого завершивши сезон лише одного разу. Корінний римлянин, вихованець і палкий вболівальник "Ромі", навіть з командою своєї мрії за три роки він не досяг нічого. Втім, досяг багато з гравцями, з людьми. Особливо з яскравими.

За нього свій перший повний сезон за "Рому" провів Франческо Тотті. За нього в лідера "Фіорентині" виріс її майбутня легенда Джанкарло Антоніоні. Він в "Брешії" вперше пересунув атакера Андреа Пірло в опорну зону. І там диригував лебединою піснею Роберто Баджо, який видав пам'ятні останні сезони кар'єри.

"Божественний хвостик" називав його одним з найкращих тренерів у своїй кар'єрі, а також простіше і водночас почесніше - "другом, який допомагає мені вигравати матчі". І навіть вніс в свій контракт пункт, згідно з яким має право негайно залишити "Брешію", якщо звільнять Маццоне.

При цьому Карлетто (саме так його називали ще раніше, ніж Анчелотті) не боявся і сваритися з віртуозами та лідерами команди. Перше, що зробив після приходу в "Рому" - покликав Джанніні, капітана команди та її безперечного лідера, який звільнив не одного тренера, в офіс і накричав на нього. Від Тотті вимагав відмовитися від улюбленого мопеда, а також не купувати фешенебельний Мерседес.

Він не був якимось особливим тактиком, стратегом. Багато разів в кар'єрі змінював тактичні схеми. Говоривши, що любить і техніку голландського футболу, і міць англійського. Він взагалі не ставився до футболу і себе занадто серйозно. Він більше запалював на інтерв'ю та прес-конференціях, а також перед гравцями, ніж на тренуваннях, ніж в тактичному класі.

"У мене немає постійної тактичної схеми. Як би ви назвали шеф-кухаря, який вміє готувати лише одну страву? Який сенс запитувати, захисний я чи атакувальний тренер, голландський чи італійський? Всі ці ярлики - нісенітниці. Я вмію готувати все, і зазвичай з простих інгредієнтів. А найкраще я вмію одне - вичавлювати з будь-якого гравця максимум. Технічно, тактично, фізично та в плані характеру".

Сердитий батько всіх

Маццоне не полюбляв тренування. Часто навіть не з'являвся на них на початку тижня. Або дивився з трибуни мовчки. Але з п'ятниці, як казав, приходив "мій злий брат". Він перетворювався, з'являлася іскра в очах, з'являлися шалений ентузіазм, голод, ураганна енергія, навіть агресивність. "Ніби він на межі нервного зриву", - писав журналіст Емануеле Аттуро.

Зі зростом 190 сантиметрів, з лисиною вже з молодих років, з зовнішнім виглядом та поведінкою шаленого сердитого татуся чи дядька, майже завжди в спортивному костюмі на тлі одягнених як міністри інших італійських тренерів, він був своїм для гравців. Ясним, зрозумілим, прямим, чесним до останнього міліметра. І тому улюбленим.

- "Скільки матчів ти відіграв у Серії А? - 350. - А скільки голів забив? - Чотири. - То якого чорта ти лізеш в атаку? Сиди в обороні", - волав він під час матчу на захисника Амедео Карбоні.

А легендарним, одним з найпам'ятніших в історії кальчо став епізод в регіональному дербі "Брешія" - "Аталанта". Вболівальники суперника постійно ображали його. Тому після пізнього голу, який врятував для його команди нічию, він побіг святкувати прямо до їхньої трибуни, вириваючись з рук помічників. Цей епізод був увічнений у картинах, муралах та футболках.

І не можна не відзначити, що тоді після цієї витівки, після шалених святкувань перед ультрас суперника, він сам підійшов до головного арбітра П'єрлуїджі Колліни і сказав йому: "Вилучи мене з поля, я заслужив це".

"Він був сварливим татусем з великим серцем, типажем, який італійці люблять до смерті", - чудове визначення Аттуро.

Він був просто не здатний розмовляти нормально. Або жартував, причому часто грубо, або сердився. Пишався своїм опортунізмом. "Я ніколи не телефонував ані президентам грандів, ані редакторам великих газет". "Техніка – хліб багатих, тактика – бідних". "Якщо ти не можеш зупинити м'яч, я не здатний навчити тебе".

Він пишався тим, що ніколи не мав мобільного телефону і сторінки в соцмережах. "Чому я не на тренуваннях на початку тижня і не приходжу в студії каналів? Тому що це час для моєї родини. Я виріс в злиднях. Лише футбол дозволив мені їсти м'ясо щодня. Тепер я проводжу час з дружиною, зустрічаюся з дітьми. Ми йдемо на берег і їмо рибу. І всі вимикають мобільні телефони".

"Я не вигравав Скудетто? Дев'яте місце з "Катандзаро", шосте з "Асколі" – все це як Скудетто. Порятунок команд від вильоту – мої Скудетто". Він справді дуже часто рятував. Вперше вилетів з Серії А лише в 2005-му році з "Болоньєю". І невдовзі завершив кар'єру. Хоча і в Болоньї його не ненавидять, а пам'ятають півфінал Кубка УЄФА 1999-го з ним.

Італійський футбол визнав його заслуги, в 2002-му році вручивши найпочесніший тренерський приз "Золота лава" за кар'єру. А в 2019-му включивши до Зали Слави. У Залі на даний момент лише 12 тренерів. Трапаттоні, Ліппі, Саккі, Капелло, Анчелотті, Манчіні, Раньєрі, Аллегрі, Конте, Моуріньо, тренер "Верони"-1985, яка виграла Скудетто, Освальдо Баньолі, і він.

Сам ж він особливо пишався словами тренера збірної Італії Фульвіо Бернардіні ще на тренерських курсах в Коверчано в 70-х: "Ви витратили купу грошей на стажування в Голландії, а натомість, могли б просто поїхати та подивитися на гру "Асколі" Маццоне". "Такі слова для мене як орден", - казав Карлетто.

Діти про нього

"Хто знає, як моя кар'єра та моє життя повернулися б, якби не ти?", - так Тотті вітав його з 80-річчям шість років тому. "Ти допоміг мені вирости як гравець і як людина. Ти захищав мене, штовхав мене вперед і подбав про те, щоб моя голова залишалася на плечах у важкому віці. Я ніколи не припиню дякувати тобі".

Клаудіо Раньєрі у фільмі про Маццоне, очікувано названому "Як батько", говорив: "Він був учителем та батьком для всіх. Він був постійно сердитий, але з золотим серцем". Карло Анчелотті прокоментував смерть першого Карлетто 19-го серпня цього року словами: "Футбол втратив приклад професіоналізму, розуму та іронії".

Хосеп Гвардіола грав у Маццоне в "Брешії": "У важкий момент для мене в Італії він був мені як батько. Його вплив на людей був колосальним. Він був легендою італійського футболу. Він завжди говорив речі прямо, нікого не боявся. І він полюбляв тренувати малі команди, кажучи, що виграти з ними матч – все одно, що виграти трофей з великою командою”.

"При цьому він не ставився до всіх однаково. Він знав, що до великих талантів потрібно ставитися особливо. Знав, що до Баджо не можна ставитися як до Гвардіоли".

На свою першу прес-конференцію після смерті Карло Пеп прийшов в футболці з зображенням того самого легендарного моменту в матчі "Аталанта" - "Брешія".

А ще в 2009-му році запросив його на свій перший фінал Ліги Чемпіонів з "Барселоною".

Антоніо Конте: "Завдяки Маццоне я виріс як футболіст і як людина. Він залишив свій слід в італійському футболі в останні 50 років. Для мене він був не лише тренером, а й батьком. Сердитий, іноді грубий, але з неймовірною людяністю. Він завжди говорив різко і прямо і вселяв страх у нас, молодих. Він знав, як чергувати батіг з пряником. Він був великим мотиватором, і з ним в домашніх матчах ми не боялися нікого".

"Зараз всі згадують веселі історії з ним, але будьте впевнені, що перед, під час та після матчів навіть усмішок не було. Ми готувалися до битви. Одного разу він побачив, як наш гравець обіймається з суперником перед виходом на поле та заволав: "Може, ти його ще й поцілуєш!

"Він дав футболу дуже багато, і вболівальники та гравці, навіть його суперники, любили його. Це найважливіше Скудетто, і він виграв його".

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine, Gazzetta Dello Sport, La Presse