Вертикальна гра від стіни. Збірна Італії сміливішає, але все ще боїться

Навряд чи будь-де в Європі вплив футболу на суспільство настільки великий, як в Італії. В Англії вболівальників, ультрас, місцевих сайтів про футбол також дуже багато, але є й інші справи. Навіть інші мегапопулярні види спорту. Італійці вже давно змахнули рукою на політику та економіку, не чекаючи від них нічого доброго, а інші види спорту ніколи і не наближалися до кальчо.

Взяти хоча б останню замальовку. "Рома" уклала спонсорський контракт з Ріядом, столицею Саудівської Аравії. Головним суперником Риму у боротьбі за право прийняти легендарний ярмарок та виставку Expo в 2030-му році. Контракт викликав лють у римських чиновників, і кажуть, що тепер вони навіть намагаються зарубати будівництво нового стадіону "вовків". Заявляючи: "Будуйте свій стадіон у Ріяді".

Ну і "Лаціо" не змарнував момент, заявивши про свій римський патріотизм "на відміну від деяких" та надання безкоштовного місця на футболках для реклами кандидатури Риму.

Тож тиск на футбол величезний, його вплив величезний, і будь-які футбольні події сприймаються гостріше, ніж повинні. Вже точно - негативні, роздмухуючи песимізм до величезних розмірів. Особливо – коли мова йде про вітрину італійського футболу. Про збірну. Як часто повторюють, єдине, що об'єднує, а не розділяє італійців. Нині вона все частіше об'єднує в нервовості та невпевненості.

Знову біля стіни

В Італії полюбляють заявляти, що італійці діють найкраще, коли притиснуті до стіни. Говорять це часто й футбольні люди. Зокрема, колишній тренер збірної Роберто Манчіні. Дві останні перемоги на Чемпіонатах Світу на тлі гучних скандалів навколо ставок та "особливих відносин" з суддями, остання перемога на Євро на тлі коронавірусу підтверджують цю тезу.

Втім, і вона похитнулася після двох поспіль безхарактерних поразок в плей-офф за вихід на Чемпіонат Світу. Їх італійці пам'ятатимуть дуже довго, вони дуже довго з'являтимуться в нічних жахах, і їх завжди враховуватимуть в оцінці шансів своєї збірної в черговому вирішальному матчі будь-якої Кваліфікації. Зокрема, й сьогодні у Леверкузені проти збірної України.

Сама думка про можливе потрапляння до плей-офф за вихід на Євро-2024 нині викликає у італійців тремтіння.

Які їхні шанси уникнути такого? Я вже казав, що своїм раптовим відходом зі збірної Манчіні підклав свиню не їй, а навпаки – всім її суперникам. З ним збірна йшла в нікуди, в застій, у стагнацію, у ненависть та розчарування вболівальників. Його огидні суперечки вже після відходу з головою Федерації Габріеле Гравіною, коли звинувачували один одного в брехні, підтверджують отруйність атмосфери.

Ще й пощастило, що тренер-чинний чемпіон Італії виявився вільним. Хоча Ауреліо Де Лаурентіс продовжує вимагати компенсацію за нього. Але це може тривати роками, а поки Лучано Спаллетті тренує. Намагається побудувати "Наполі". І вже дещо проглядається. Насамперед - ентузіазм, свіжий вітер, захоплення гравців ідеями та духом тренера.

Звісно, з внутрішнього хаосу, а тим більше – з проблем на полі – швидко збірну не витягнути. І хаос додається зі справами про незаконні ставки гравців збірної, яких забирають на допит прямо з її тренувального центру. Спаллетті визнавав, що збірна пережила непросту ніч після допитів та рішення відпустити з табору Сандро Тоналі та Ніколо Дзаньоло.

В п'ятницю у матчі проти Північної Македонії він був змушений обходитися без 12-ти гравців. У центрі оборони в будь-якому разі вийшов би гравець на другий офіційний матч в збірній в кар'єрі - Гатті або Буонджорно. У центрі поля якраз довелося витягнути з нафталіну Жоржиньо, який став символом всіх останніх невдач збірної. І він ще й не реалізував свій четвертий пенальті за збірну поспіль.

Попри рахунок 5:2, тренер та гравці аж ніяк не впадали в ейфорію. Радіючи потужному першому тайму, в якому замкнули суперника в його штрафному майданчику, але відзначаючи втрату балансу в другому. Причому й в першому з гри збірна багато не створила. Кілька гарних комбінацій з флангу на фланг або врозріз в центрі завершилися не найкращими ударами, а три голи забили з кутового, рикошетів та пасу п'ятою.

Весела атака з перепадами

Перепади збірної ще чималі. Між домівкою та гостями. Відбір на Чемпіонат Світу-2022 було завалено через домашні невдачі. Тут Спаллетті встиг завести команду вдома, і проти України, Мальти та Північної Македонії вона грала дуже жваво. Але в гостях проти тих самих македонців в першому матчі нового тренера - похмуро. В Англії програла впевнено.

Перепади між атакою та обороною. 13 забитих та сім пропущених в п'яти матчах зі Спаллетті, без пропущених лише від Мальти в 11-ти останніх матчах загалом. Причому пропускає вона часто навіть без особливих зусиль суперника, без злив створених ним моментів. Перепади загалом під час матчу - потужний яскравий початок (навіть в Англії забила ранній гол), потужна яскрава кінцівка, але сон посередині.

Проте збірна Спаллетті вже вигідно відрізняється від збірної пізнього Манчіні. Нині італійці грають в швидкий вертикальний футбол, з пасами врозріз на хід на фланги або центром. Часто вони навіть в простір, в боротьбу, але аби вперед. А надалі можна й запресингувати захисників суперника. Гравці постійно рухаються, міняються місцями.

В цьому русі ще бракує порядку, але пристрасть є.

Спаллетті визнає, що потрібен баланс, що потрібно вміти відчувати моменти у матчі і коли атакувати та пресингувати, і коли відходити назад та оборонятися. Але не надто засмучується через пропущені. Говорячи, що це логічні наслідки гри на атаку. Про це говорить і К'єза: "З цим тренером ми завжди атакуємо та граємо на перемогу, тому ризик є".

"Що потрібно для перемоги над Україною? Бажання атакувати та тиснути, але ми ніколи не повинні втрачати самоконтроль та рівновагу. Коли є можливість і потрібна відстань - слід тиснути на них. Якщо дистанція до воріт занадто велика, нам доведеться поступитися простором на полі і опуститися нижче. Але при цьому не можна віддавати метри, які потім важко повторно зайняти", - говорить Спаллетті.

Уособлює цей футбол Джакомо Распадорі. "Фальшива дев'ятка", він постійно зміщується в глибину і на фланги. Не припиняючи рухатися, створюючи чисельну перевагу, заплутуючи захисників. З ним в центрі атаки в стартовому складі за Спаллетті збірна відіграла три яскраві матчі. З Іммобіле або Скамаккою - два похмурі.

Загалом більшість гравців атаки грають однаково. Распадорі, К'єза, Барелла, Фраттезі, Ель-Шаараві дуже швидкі, мобільні, з'являються будь-де, атакують з глибини, міняються місцями. Не жадібні, не перетримують м'яч, а часто грають в один дотик. До них можна додати й лівого захисника Дімарко.

Можна заявити, що в Італії нині немає гравців атаки світового класу, але є чимало дуже добрих і, що ще важливіше – командних. Та й Спаллетті на запитання про світовий клас нагадав про К'єзу. Федеріко проти македонців тільки-но дебютував в цьому Відборі через травми, але одразу ж відзначився дублем. Він геть замучив суперників дриблінгом та рухом.

Тренер порівняв його з Янніком Сіннером, італійським тенісистом, який добре грав нині на підсумковому турнірі року в Турині.

Ocтрахи залишаються

К'єза говорить про величезну відповідальність, Дімарко – про вимоги вболівальників захистити титул Чемпіона Європи. Спаллетті - про написання історії та прагнення бути гідним її, гідним імені збірної Італії. Про створення іміджу, про бажання закохати Італію в себе. Збірна з такою історією справді повинна робити все це. Але так і створюється чималий тиск.

А Сіннер? Він в підсумку програв у фіналі безжалісному та бездоганному в плей-офф Новаку Джоковичу.

Острахи в Італії все ще сильні, і про це навіть запитують Спаллетті. Він відповідає філософськи: "Багато хто хоче налякати нас, нагадуючи про важливість голу і що станеться, якщо ми не заб'ємо. Я вважаю, що мотивація завжди перемагає страхи. Потрібно поставити одне просте запитання: "Чи здатні ми виграти?". Відповідь - так, і це зводить нанівець всі острахи". Простіше сказати, чим зробити.

"Нині такий момент в історії збірної Італії, коли одна будь-яка помилка може змусити розвалитися", - визнає він.

Сьогодні проти України може відбутися і продовження прогресу, і продовження згуртування веселої атаки "адзуррі". Веселі К'єза, Распадорі, Барелла кажуть, що гратимуть не на нічию, а на перемогу, адже так вимагає тренер і таким має бути менталітет збірної. Логічно. Але може відбутися і помилка, яка веде до розвалу, і острах може скувати мотивацію.