Постаріле неаполітанське серце. Чи здатний Вальтер Мадзаррі повернути Наполі молодість?

Попри свою запальність та любов втручатися в роботу тренерів свого "Наполі", Ауреліо Де Лаурентіс не швидкий на розправу з ними. За останні 14 років команду тренували семеро, і лише двох було звільнено посеред сезону. Причому Карло Анчелотті – на тлі бунту гравців, з яким не зміг впоратися, тобто вибору не було. А чи був вибір щодо Руді Гарсії? Або його наступника?

Виправляти те, що не зламано

Запальність і нестримність підводили Де Лаурентіса в "Наполі" не так часто, як повинні були. Але цього разу він примудрився посваритися з тренером, який приніс команді перший Скудетто за 33 роки, ще й з 16-ма очками гандикапу і чудовою грою. Ще й тривало все до середини червня. А розлучення з не менш чудовим спортивним директором Крістіано Джунтолі – до липня.

Гарсія був четвертим чи п'ятим вибором, після Антоніо Конте, Вінченцо Італьяно, Луїса Енріке, Крістофа Галтьє. Де Лаурентіс каже, що одразу ж відчував особливий зв'язок з ним, ніби знає як людину все життя. Говорив про схожість за гороскопом. Вочевидь, у гравців гороскопи з Гарсією не зійшлися.

А спортивним директором став 58-річний сірий мовчазний Мауро Мелузо, піком кар'єри якого до цього були "Лечче" та "Спеція". Про його погляди на футбол та на його нинішню команду досі не чути.

Командував спортом сам президент. Вимагав продовжити лінію Лучано Спаллетті, грати в атакувальний інтенсивний футбол за схемою 4-3-3. Але Гарсія говорив про команду-"хамелеона", яка вміє змінювати тактику та стиль. Спаллетті свого часу відійшов від 4-2-3-1, визнаючи, що для цього складу вона не працює. А Гарсія намагався повернути її і навіть намагався грати з двома форвардами.

Ще й Меркато у відсутність вправного спортдира було завалено. Стовп оборони Кім Мін-Чже замінив Натан з Чемпіонату Бразилії, прийшли також Каюст та Ліндстрем. Всі троє – вкрай недосвідчені та вкрай розгублені. Через їхній провал, а також війни з Тіктоком та травми супергероя Скудетто Віктора Осімхена команда в центрі поля та атаці практично залишилася без лави запасних.

Чимало експертів, зокрема, Фабіо Капелло, кажуть, що винен Де Лаурентіс, оскільки причепився до 4-3-3, постійно говорив про це і не дав тренеру карт-бланш на зміни. Тому гравці й зустріли їх вороже. Але чи потрібні були зміни? "Гарсія увійшов до "Наполі" косити, хоча обіцяв лише торкнутися", - заявляли в Gazzetta dello Sport.

Руді заявляв, що його головне завдання в "Наполі" - зберегти голод і концентрацію, запобігти ситості та самозаспокоєності. Визнаючи, що після таких перемог гравці не дуже хочуть слухати, вважаючи, що все знають. Особливо не хочуть змін. І він знижував тиск, говорячи про Топ-4 ліги, а не захист Скудетто. Але чому тоді почав ламати так швидко, якщо все розумів?

З іншого боку, його завдання спочатку було вкрай складним. Після першого Скудетто за 33 роки, ще й такого вражаючого, ще й в такому неможливому місті як Неаполь, зберегти рівень було неймовірно складно. Майже неможливо. Сам Спаллетті казав, що Гарсію не можна порівнювати з минулим.

Можливо, тому француз вирішив прикритися, виправдатися перебудовою. І хто знає, може він правильно перебудовував. Але занадто кардинально. Для побудови нового "Наполі" потрібен був час. А також чіткі визнання початку перебудови та пояснення її причин. Нічого такого ми не чули. Навряд чи чули й гравці.

В принципі, натяк на пояснення пролунав. Від Де Лаурентіса. Він хоче зробити "Наполі" світовим брендом. Відзначивши, що для цього потрібний великий успіх у Лізі Чемпіонів. Говорив про акцент на неї, про мрію. А Гарсія якраз Єврокубковий тренер. З "Ліоном" блискуче вибив "Манчестер Сіті" та вийшов у півфінал ЛЧ, з "Марселем" - у фінал Ліги Європи. Причому в сезони провалів у лізі.

І все ж таки почекати в клубі не захотіли. Аж занадто похмуро і розібрано все виглядало. Особливо вдома. На "Стадіо Марадона" француз програв "Лаціо", "Фіорентині", "Реалу" і навіть "Емполі", зіграв внічию з "Уніоном" з зони вильоту Бундесліги. Та й загалом команда виглядала вимкненою. Як і сам тренер.

Після поразки від "Фіорентини" восьмого жовтня Де Лаурентіс заявив, що прикриватиме його, перебуватиме ближче до гравців. Погрожував їм штрафами в разі повторення розлючених реакцій на заміни. Навіть практично переїхав з Риму на базу команди. Але це допомогло ненадовго. Та й навіщо потрібний тренер, якого потрібно няньчити? Як на такого дивляться гравці?

У матчі проти "Емполі" абсурд сягнув апогею. Лідери команди Хвіча Кварацхелія та Пйотр Зелінськи в запасі, хоча попереду матчі збірних та ротація не потрібна, схема з двома форвардами. Поразка після таких дурниць виглядала єдиним логічним результатом.

Неаполітанське серце

Що тепер? Вальтер Мадзаррі багато в чому протилежність Гарсії, і це вже добре для "Наполі". Італієць, який не просто тренував тут в 2009-2013 роках, а обожнюємий у місті. Нині вже приготували піцу з відомим жестом, коли він вказує на годинник наприкінці матчу. Мемів також достатньо. Алюзія на "Назад у майбутнє", виведена на головне фото статті - один з найкращих.

Він був творцем першого справді сильного "Наполі" з часів Дієго Марадони. Першого з тих часів, який виграв трофей (Кубок Італії), який грав в Кубку Чемпіонів, потрапив до Топ-2 Серії А. Причому граючи дуже яскраво. З трьома центральними захисниками, але й трьома нападниками. "Трьома тенорами", як називали Едінсона Кавані, Езекіеля Лавессі та Марека Хамшика. І Гораном Пандевим.

Причому, крім цих чотирьох, грати тоді було особливо ніким. Друге місце у Серії А у сезоні 2012/13 він взяв з Кампаньяро, Гамберіні, Брітосом, Інлером, Бехрамі, Маджо, Сунігою, Паоло Каннаваро (не Фабіо). Всі вони того сезону виходили в стартовому складі у лізі щонайменше в 21-му матчі. І більше ніде не показували футболу, навіть близького до неаполітанського.

Він погодився одразу ж повернутися. Навіть вів переговори без адвокатів та агентів. А його колишні підопічні з усієї кар'єри дуже раділи від такої новини. Говорячи, що він заслуговує на це, що бездоганно пасує "Наполі", свій тут (хоча родом з Тоскани) і здатний повернути йому радість життя, мотивацію. Так говорять і багато не пов'язаних з ним колишніх гравців та тренерів "Наполі".

Corriere del Mezzogiorno вважає, що "Наполі" потрібно лише трохи перезавантажитися, "повернутися до нормального життя", "відчути запах поля, почути шум ворога". Що потрібен тренер-вчитель з суворими правилами, який вміє підвищувати голос і "не приходить на поле за годину до тренування і йде за годину після". І що тому Мадзаррі – найкращий вибір. "Його надійність навіть дозволить АДЛ повернутися до Риму".

73 відсотки опитаних на сайті Tutto Napoli підтримали його призначення. Коменти в соцмережах були захоплені на кшталт "давай повернемо минуле". "Колись ми були молодими, худими, з довгим волоссям на вітрі. Дозволь нам знову пережити емоції та адреналін минулого". "Він віддавав все за "Наполі", і з ним команда завжди битиметься до останнього".

Пандев заявляє, що він дуже важко працює, "вбиває на тренуваннях". Працює з гравцями індивідуально після них. Додаючи: "Ці хлопці – чемпіони. Їм не потрібно багато для повернення".

Він експресивний, запальний, балакучий. Дуже полюбляє сперечатися з журналістами та суддями. Рекордсмен Серії А за вилученнями. А саме такі тренери приживалися в клубі та в місті. У "Наполі" та Неаполі ти повинен бути божевільним, хоча б трохи. Повинен бути прямим та різким у висловлюваннях. Не боятися сперечатися з самим босом.

Спокійні Луїджі Сімоні, Джан П'єро Вентура, Роберто Донадоні, Анчелотті провалювалися в "Наполі" і довго не затримувалися. Ось тепер і Гарсія. А "божевільні" Едоардо Рея, Мадзаррі, Мауріціо Саррі, Дженнаро Гаттузо, Спаллетті залишили ясний слід.

Застарілий

Але чи достатньо такого мотиватора з "неаполітанським серцем"? Адже як тренер Мадзаррі вже давно на низькому рівні. Після відходу з "Наполі" в 2013-му провалився в "Інтері" та "Кальярі", провів один вдалий (вихід до Ліги Європи), але один жахливий сезон в "Торіно", лише врятував "Вотфорд" від вильоту з АПЛ. Нині він тренер рівня аутсайдерів Серії А.

Більше того, він всю кар'єру тренує з трьома центральними захисниками. Схоже, перший на Топ-рівні в 21-му столітті у світі, хто грав так. Щоправда, заявляє, що досконало вивчив та зрозумів стиль та тактику Спаллетті в "Наполі". Припускають, що він дав Де Лаурентісу чітку обіцянку грати за схемою 4-3-3. Але чи здатний насправді перевчитися в 62 роки?

Чи спроможний він хоча б змусити бігати передостанню команду ліги за пробігом? Його тренування зазвичай дуже інтенсивні, він вимогливий, полюбляє швидкісну гру. Але чи не занадто розлінилися гравці? Андре-Франк Замбо Ангісса говорив влітку, що після Скудетто вони почуваються у Неаполі богами. А богам навіщо бруднити бутси м'ячем та футболки - брудним газоном?!

Мадзаррі, як і Гарсія, не був першим вибором. А "вибором відчаю", як каже журналіст Умберто Кьярієлло. Знову говорили про Антоніо Конте. Потім практично підписали Ігора Тудора. Але хорват зірвався через відмову від контракту лише до закінчення сезону. Хотів довгостроковий. Також ЗМІ повідомляють, що відмовився обіцяти Де Лаурентісу грати лише за схемою 4-3-3.

Мадзаррі на все погодився. Через любов до "Наполі"? Або через те, що не працював ніде з травня 2022-го року, а в гранді – з листопада 2014-го.

Де Лаурентіс образився на нього, коли йшов в 2013-му. Навіть порівняв його з дружиною після подружньої зради. А нині клуб навіть досі не влаштував його офіційного представлення. Не час для розмов та церемоній? Чи не той калібр тренера для таких?

Так, сам Мадзаррі може розповісти про успішних тимчасових тренер. Він програв такому з "Наполі" в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів сезону 2011/12. Тоді вигравши перший матч у "Челсі" Андре Віллаша-Боаша в блискучому стилі (3:1), але програвши другий "Челсі" Роберто Ді Маттео (1:4), якого ніхто тренером Топ-команди і близько не бачив. Ді Маттео зрештою виграв ту Лігу Чемпіонів.

Від Вальтера наразі такого не вимагають. Міцне місце в Топ-4 Серії А, вихід до 1/8 фіналу ЛЧ, повернення бажання, настрою гравців, яскрава гра. Бажання та гра - навіть головне. Але чи здатний тренер в сутінках, глибокій осені своєї кар'єри хоча б на таке? Тим більше, знаючи, що влітку в будь-якому разі шукатимуть іншого.

Початок для нього вкрай складний. Поспіль "Аталанта", "Реал" Мадрид, "Інтер", "Ювентус"... Але, як каже Кьярієлло, тепер у нього "не лише три тенори, а великий оркестр, який, щоправда, припинив грати. Маестро, музику!"