Мессі і Барселона. Якщо Ліонель не піде зараз, то не піде ніколи. І загальмує процес революції в клубі

З різноманітних куточків футбольної планети доносяться гасла про те, що спорт номер один після пандемії уже ніколи не буде таким як раніше. За футболістів більше не платитимуть сотні мільйонів євро, клуби не зможуть виділяти на зарплатню понад шістдесят відсотків власного бюджету, а процвітати зможуть лише ті, хто прибутком перекриває усі витрати. Своєрідне природне очищення, хоча й таким жорстоким способом.

Найбільше вдарило по тих, хто дійсно трохи відірвався від реальності. Хто дозволяв собі зарплатний фонд роздути до показника майже 700 мільйонів євро, а власних вихованців, які колись були родзинкою політики клубу, ігнорувати. Звісно ж, говоримо про "Барселону", яка готується до часів, коли економія клубних ресурсів дійде до крайнощів. Після пандемії на "Камп Ноу" готуються економити навіть на кольоровому папері та електроенергії в роздягальнях. Воно б нічого, але в целофанову обгортку потрібно завернути коштовний діамант. Економити, маючи у складі Ліонеля Мессі, вдасться через силу.

Та й не тому, що аргентинець – розпещений марнотрат, а просто тому, що Лео звик отримувати за свою гру, якою володію, можливо, найліпше на планеті, багато грошей. Це така ж природна річ, як і зелений колір трави чи шум водоспаду. Не враховувати цю обставину клубне керівництво "Барселони" при розробці нового бюджету не може.

Теоретично можна уявити ситуацію, за якої Мессі гратиме за умовний оклад в шістдесят мільйонів чистими, а решта його партнерів – за 5 - 10 мільйонів на рік. Однак тут уже питання до самого аргентинця: чи готовий він переступити через себе і грати не з тими, з ким йому комфортно, а з тими, хто не спустошуватиме казну клубу?

Вже п'ятнадцять років всесвіт "Барселони" обертається навколо Мессі. Можна говорити що завгодно, але сперечатися з тим фактом, що кадрова політика проводиться з врахуванням думки аргентинця, неможливо. З "Камп Ноу" випровадили Златана Ібрагімовича, бо його харизма заважала Ліонелю Мессі. Тужаться повернути Неймара, бо аргентинець потоваришував з ним під час першої каденції бразильця на "Камп Ноу". Артуро Відаля цінують в "Барсі" передусім як зручного для Мессі партнера – і так далі. Сумісність з аргентинцем – одна з головних вимог, що висуваються до чинних чи потенційних гравців "Барселони".

А тепер погляньмо на плани клубного керівництва… З наступного сезону планують скоротити витрати на зарплатню на 230 мільйонів євро. Готові розпрощатися з будь-яким півзахисником, окрім Френкі Де Йонга, який досі є новачком колективу. Луїса Суареса уже не розглядають як довготривалу перспективу, опираючись на пункт автоматичної пролонгації контракту і шукаючи йому заміну. Домовитися з тер Штегеном про новий контракт не можуть. Разом з фінансовою назріває й кадрова революція, що не може не породжувати запитань: а як бути з Ліонелем Мессі?

"Барселона" готова підписати з ним довічний контракт, але тоді ця революція носитиме лише умовний характер. Бо знову руба ставатимуть питання комфортних для Лео партнерів. Це наче робити капітальний ремонт, "підганяючи" дизайн під старе крісло: свіжіше стане, але антураж минулого все одно залишиться.

Та чи потрібна самому Мессі така "Барселона"? Минулого року увесь світ облетіли фотознімки з "Енфілда", де самотній Лео сумним поглядом супроводжував святкування мерсисайдців, а партнери не наважувалися втішити, наче відчували свою провину перед генієм. Він дійсно зробив багато для того, аби каталонці вийшли у фінал. І якби Усман Дембеле в домашньому поєдинку реалізував одну з двох гострих контратак вже за рахунку 3:0, камбек "Ліверпуля" навряд чи відбувся. Якби сам Лео трохи краще зіграв в кількох очних дуелях з Алісоном, якби отримував трохи зручніші передачі… Уже тоді говорили про закінчення цієї ери, однак ні "МанСіті", ні "Інтер", ні клуби з MLS, не знайшли тієї ниточки, смикання за яку розв'язало б цей вузлик. Навпаки, здалося, що петля затягнулася ще сильніше.

Можливо, Мессі й не розуміє, що без нього "Барселоні" в нинішній ситуації буде краще – команда зможе реально, а не формально оновитися. Можливо, аргентинець відчуває своєрідний азарт, коли долає внутрішні труднощі, завжди залишаючись переможцем. Можливо, його заводить навіть більше, аніж перемога в Лізі чемпіонів, коли з клубу з тріском вилітають тренери (Луїс Енріке), коли ціла Рада директорів йде на поступки заради підпису Ліонеля під контрактом, коли партнери почуваються винуватими, а він майже завжди – на білому коні.

В лютому, коли дозрів і вибухнув конфлікт між Лео Мессі з Еріком Абідалем, наш сайт писав про черговий привід для розлуки. В контексті того, що таких приводів було уже багато і цей також не зруйнує союзу "Барселони" з аргентинцем. Не зруйнував. Але трошечки загальмував процес перемовин щодо нового контракту. А коронавірусна криза підлила масла до вогню. Зараз або ніколи: якщо Ліоель не піде найближчим часом, то не піде уже ніколи. І реальна революція, якої клуб потребує, наче хворий з гострим запаленням – терапії, відкладеться до нових віників.