Без Мессі ніяк. Символічна збірна іспанської Прімери за версією Роберто Моралеса

Відомий коментатор та журналіст Роберто Моралес називає свою символічну збірну Чемпіонату Іспанії, який в сезоні 2020/21 виграв мадридський "Атлетіко".

Воротар

На цій позиції завжди в топ-3 буде Ян Облак, а в чемпіонському сезоні й поготів. Його постійні конкуренти Тібо Куртуа та Марк Андре тер Штеген цього разу не видали блискучих відрізків, хоча й відпрацювали на своєму високому рівні. Марокканець Буну з "Севільї" певний час пропустив через ушкодження та й не рятував так, як на фінішній прямій минулорічної Ліги Європи. Дещо здав голкіпер збірної Іспанії Унаї Сімон, а виступам Руї Сілви і Серхіо Асенхо не вистачало видатних поєдинків, матчів, що запам’ятовуються саме завдяки воротареві.

У Облака ж є і титул, і найменша кількість пропущених м’ячів у лізі серед основних воротарів, і два відбитих пенальті.

Правий захисник

Два представники "золотої трійки" клубів могли б претендувати на перемогу у цій номінації, але кожен зі своїх причин не дотягнув. Кірану Тріп‘єру завадила дискваліфікація за участь у старій авантюрі - ставці на власний перехід до "Атлетіко". Без неї сезон англійця виглядав би цілісним, тим паче що керівники "матрацників" добре знали свого часу навіщо беруть хлопця. Систему гри вони готові налаштувати так, аби головні козирі цього фулбека з запасом перекривали його недоліки.

Сержіньо Дест нарешті закрив таку проблемну для "Барселони" позицію (з нею мучилися після від’їзду Дані Алвеса). Вже зараз він серйозний актив каталонців, котрий буде лише рости.

Найбільш потужно з усіх правих беків сезон, як на мене, провів Емерсон з "Бетісу". Все чим хлопець вирізнявся до приїзду в Іспанію (нагадаю, що купували його "Барселона" та "Бетіс" на двох), в сезоні 2020/2021 він продемонстрував повною мірою і тому кандидат до збірної. Важливо також, що його клуб нарешті не засмутив своїх прихильників, як то частенько траплялося.

Центральні захисники

Тут навіть важко назвати парочку претендентів окрім двох. Жюль Кюнде та Стефан Савіч провели дуже успішний для себе чемпіонат. Швидкий француз продовжив прогресувати і вже він, а не Дієго Карлос, як рік тому, виглядає стовпом оборони "Севільї". Савіч ж герой в усіх розуміннях: чемпіон, найкращий в своєму захисті, носій величезного досвіду і приклад непохитності. Без нього важко уявити чемпіонство "Атлетіко", адже найсильніший оборонець Хосема Гіменес чимало пропускав після ушкоджень, а потім важко набирав форму. В парі з ним Савіч традиційно відповідає за силові акції, але цього сезону доводилося брати на себе й функцію головного стратега ланки, що Стефан робив вправно.

В командах середини та нижньої частини турнірної таблиці не знайшлося своїх героїв на цю позицію, хоча в позаминулому сезоні таким був Джене Даконам, ще раніше Дімітріос Циовас.

Лівий захисник

Проблеми з формою Ренана Лоді змусили Дієго Сімеоне зліва шукати нові варіанти і він настирливо давав шанси Ермосо. Спочатку це не виглядало добре, але з часом прижилося доволі успішно. Гравець став гібридним лівим беком та й сама конструкція "Атлетіко" миттєво могла перемкнути як зі звичайної четвірки захисників на варіант з трьома центральними. Ермосо добре грає один в один, прекрасно просуває м’яч, навчився плідно взаємодіяти з Янніком Карраско. Все це змусило поглянути на перебування вихованця мадридського "Реалу" в іншому столичному клубі з перспективою, котрої не проглядалося раніше. І все ж найліпшим лівим варто вкотре визнати Жорді Альбу. В команді лишилося четверо "сенаторів", людей з часів Гвардіоли і тотальних перемог. В цьому чемпіонаті стабільно тягнули команду тільки Альба і Мессі. Які ще треба більші компліменти?

Опорний півзахисник

Я бачу тільки двох, це якщо не пхати до списку Бускетса, футболіста, критично важливого для "Барселони", але Сержіо нині потроху здає, що не заперечують навіть прихильники "кулес".

Почнемо з не розкрученого хлопця. Ренато Тапія, збірна Перу, "Сельта", 25 років. Футболіст з чітким пасом, хорошим відчуттям дистанції, бойовими якостями та вмінням добре допомагати захисникам. Така ж допомога у "Сельті" завше витребувана, тим паче модель гри з Едуардо "Чачо" Кудетом стала дуже агресивною і блок захисту піднято високо. Показово, що Тапію часом обирали мішенню для колективного накривання, працювали проти нього персонально. Він під таким тиском іноді помилявся, але частіше виходив з під пресингу.

Але найкращим все одно лишається Каземіро. Якось важко уявити "Реал" саме без нього. Тобто уявити легко, але без бразильця для фанів "вершкових" то надто погані згадки.

Півзахисники

Ще дві позиції у віртуальній команді 2020/2021 віддамо хавбекам без розподілу на ухил в руйнування чи креатив. Та й чи завжди той розподіл варто вести? От візьміть людину, яку сміливо можна назвати головним героєм сезону. Маркос Льоренте (12 голів,11 результативних передач). Він до минулого сезону був винятково опорником, зараз ще й форвард, крайній хавбек та півзахисник з універсальними функціями. Вихід з ролі чистого руйнівника розкрив його швидкісні якості, продемонстрував агресію в атаці. Наскільки ж саме його ігровий підйом знадобився в той час, коли вихованці "Атлетіко", видатні гравці Коке та Сауль, немов змовившись, провели дуже важкий сезон, а латиноамериканці Торрейра та Еррера були не більше ніж запасними.

До пари йому варто поставити ветерана Луку Модріча. Якщо в Лізі Чемпіонів видатні перфоманси влаштовував Тоні Кроос, то в Прімері найбільше запам’ятався хорват. Останній гол "Реалу" в сезоні був його.

Форварди

Для нападників візьмемо три місця. Список претендентів доволі чітко окреслений: Мессі, Бензема, Морено та Аспас. Плюс один тіньовий герой, якого я згадаю насамкінець.

З інших можна згадати ще Луїса Суареса, автора золотого голу "Атлетіко", людину яку прибрали з "Барселони", а він залишився переможцем. Проте в ситуації уругвайця більше драматургії, ніж супергри, що ні в якій мірі не принижує його спроможності. Просто він може діяти більш якісно.

Виходить, що місця Каріма Бензема і Ліонеля Мессі де-факто беззаперечні. Можна вимірювати їхній внесок суто у цифрових показниках, можна у впливі на гру їхніх клубів. Залежність "Реалу" від француза на вістрі є ще більшою, ніж свого часу від Кріштіану Роналду. В цьому порівнянні я не про клас футболістів, вочевидь космічний у португальця, а саме про те, що Бензема міг допомогти, коли м’яч не йшов у ворота після ударів КріРо, а йому самому вже немає кому допомогти чи підмінити.

З Мессі все просто - не усі бачили чи уявляють "Барселону" без нього. Для зірок такого масштабу у такому віці є лише один мінус в оцінках надто вибагливих уболівальників - вони порівнюють цих легенд з ними самими ж на піку кар’єри. Тобто, завжди, коли піднімається хвиля критики Мессі він постає перед записами своєї ж гри, голів за сезон та перемог у Лізі Чемпіонів. Об’єктивно ж він ікона Прімери, а не музейний експонат. Все одно ніхто не може роль 10-ки і 9-ки та ще кількох номерів водночас виконати в режимі "Мессі".

Виходить, що третім має бути Аспас або, ще більш вірогідно, Морено. Але мій вибір дещо інший. Тим паче у Жерара попереду фінал Ліги Європи і він там може взяти титул та вивести команду до Ліги Чемпіонів.

Варто прискіпливо подивитися на виступ Анхеля Корреа. Аргентинець в клубі з року. Його цінують, але за своїми ігровими характеристиками він чомусь не зовсім вписувався в загально командні дії. На батьківщині у складі "Сан Лоренцо" він був покинутим попереду напризволяще нападником, швидким, технічним. Його взаємодія з партнерами була зведена до мінімум, а коли й траплялася то вони підлаштовувалися під Анхеля. В Мадриді все інакше і Корреа ніколи не відмовлявся від нових ролей, хай розібратися з ними було нелегко. Саме в чемпіонському сезоні він зробив новий якісний крок у команді Сімеоне. Не все клеїлося у Суареса, часом зовсім губився Фелікс, аргентинець ж завжди приносив користь, як в атаці, так і на місці правого крайнього півзахисника. Його цифри наступні: 29 матчів, 9 голів та 8 результативних передач. Особливо багато Корреа дав команді на фінішному відрізку чемпіонату і був найкращий у золотому поєдинку проти "Вальядоліду".

Відкриття сезону

Легенький Браян Гіль провів перший повноцінний дорослий сезон. Його "Ейбар" вилетів з Прімери, але атакер потрапив до збірної Луїса Енріке і тепер повернеться до рідної "Севільї". Здавалося б хто як не він відкриття чемпіонату? Тим паче у Браяна досить важка історія підйому до дорослого футболу з глибин справжньої бідності та негараздів. Але мій вибір це інший гравець атаки з клубу, який вилетів. Рафа Мір, 23 роки. Грав за "Уеску" (13 голів з 34-х командних). Міцний, швидкий, розумний центрфорвард. Його чекали в іспанській еліті, адже розмов про футболіста на молодіжному рівні було багато. Він побував у "Барселоні", "Валенсії", з’їздив до Англії, належить "Вулвергемптону". Нині ж він гравець з великим перспективами на рівні великих клубів і збірної. Особливо останньої, де не спостерігається перебору форвардів-голеадорів високого класу.