Важкий перелом у дитинстві, навчання на електрика і підтримка сім’ї. Як Давід Вілья став легендою

Давід Вілья був менш рішучим, ніж його батько. Він кілька разів готовий був покинути футбол, проте Хосе Вілья не дав цьому статися. Тож збірна Іспанії тепер має найкращого бомбардира, а світова футбольна спадщина - легендарного нападника, котрий сьогодні, 3 грудня, святкує ювілей: "El Guaje" (малюку) виповнилося 40 років!

А чому "малюку"? "Хочеш стати сильнішим, то грай із сильнішими" – класична фраза для тих футболістів, котрі досягали вершин. Ще з ранніх років усі, хто навчаються у футбольних школах, стикалися з таким явищем: гравець молодший за віком не лише займається зі старшими, а й виділяється серед них. Таким був і Вілья, через що і отримав таке прізвисько.

Проте не тільки ця складність була на самому старті його футбольного шляху. Зазвичай, кар’єру завершують після важкої травми, а Давід її розпочав після нещасного випадку у зовсім юному віці.

"Коли мені було чотири роки, я грав у футбол і на мене впала дитина, яка більша за мене. Пам'ятаю той нестерпний біль. Ми поїхали до лікарні, і виявилося, що я зламав стегнову кістку у правій нозі. Через такий юний вік лікарі не могли знайти спосіб зростити кістку, не зашкодивши нормальному загоєнню. Отже, у мене одна нога могла бути коротша за іншу", - згадує Вілья.

Але майбутній нападник народився під щасливою зіркою. А точніше цією зіркою став його батько, котрий робив усе для свого сина. Хосе дуже хотів того, хто буде його розуміти.

"Хлопчик! Він буде моїм маленьким футболістом!", - сказав батько, як тільки дізнався, що в нього буду я. Моє народження для нього було дуже важливою подією, тому що він жив у крихітній квартирі з мамою та сестрою, і вони не хотіли обговорювати з ним футбол. Він був у меншості і потребував напарника", - казав іспанець.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений David Villa (@davidvilla)

Вілья народився в шахтарському селі Туїлья на Півночі Іспанії, в якому жило півтори тисячі чоловік. Батько його був шахтарем і працював в нічну зміну, щоб сім’я ні в чому собі не відмовляла. Робота дуже небезпечна, і одного разу Давід ледь не залишився без батька. На глибині 800 метрів спалахнула пожежа, проте Хосе зміг вибратися, на відміну від кількох інших шахтарів.

Давід постійно згадує в подяках свого батька, який ризикував життям заради їхньої сім’ї. І після тієї важкої травми хлопчика Хосе теж знайшов вихід із ситуації. За допомогою процедур, під час яких Вільї довелося лежати догори ногами на розтяжці, все-таки за пів року вдалося вирівняти довжину нижніх кінцівок. Щоправда, після проведених маніпуляцій права нога все ще була в гіпсі, тож батько допомагав тренувати хоча б ліву. Через це Вілья під час своєї кар’єри не страждав синдромом однієї ноги, а добре працював відразу двома.

Щоправда, Хосе не жалів сина. Спочатку для Давіда футбол був розвагою, але батько цілеспрямовано працював з ним. Вілья-молодший відточував свою майстерність на полях Туїльї, де, до речі, майже не було рівнин. Все заради того, щоб стати футболістом.

Давід пройшов через кілька академій. Найважчим періодом юнацького становлення футболіста був сезон, який 14-річний нападник просидів на лаві запасних. Тоді важливим для Вільї було питання "Де ж брати гроші?" – він хотів покинути футбол і грати лише задля задоволення. І цього разу взяли активну участь у житті Давіда батьки, які переконали його довести справу до кінця і побороти проблеми і з надлишковою вагою.

***

Найпотужнішою астурійською командою того часу був "Реал Ов’єдо" (той, де нещодавно виступав Андрій Лунін). Давід у дев’ятирічному віці навіть проходив тести, щоб стати гравцем "синіх", проте його не взяли через невиразні антропометричні дані. До речі, через це батьки купляли йому різні вітаміни, адже він довго не міг вирости. Багато хто жартував, що насправді він не підійшов команді із Ов’єдо, бо автобус, який їде туди, не зупиняється в Туїльї (а відстань між населеними пунктами 25 км).

Транзитом через кілька місцевих астурійських команд Вілья перейшов в хихонський "Спортінг". Там він зрозумів, що грає не лише в своє задоволення – починає здійснюватися його мрія. Найважливішою проблемою росту нападника стало навчання на електрика в школі, яке відбувалося у період тренувань. Батько без питань підтримав 16-го річного Вілью, який вирішив все-таки піти футбольною дорогою. Так, Давід вперше за своє життя самостійно вирішив, що робити далі. Щоправда, попереду була ще розмова з мамою, котра не розуміла, що забавкою можна заробляти.

"Я знав, що я хочу бути футболістом. Батько хотів того ж. Залишалося переконати маму. Я не заробляв грошей, і, мабуть, вона не хотіла, щоб я кидав школу. Ніхто з нас не очікував, що я гратиму у професійний футбол так рано, тому сказав їй: "Мам, я дам собі два чи три роки, щоб заробляти на життя цим. І якщо нічого не вийде, обіцяю повернутися до школи", - казав Вілья.

***

Все сталося набагато швидше, і через шість місяців Давіду запропонували перший професійний контракт. Почав Вілья з дублю хихонців, але уже в сезоні 2002-2003 рр. став найкращим бомбардиром "Спортінга" в Сегунді, записавши до свого активу 18 голів. Такі показники не залишилися без уваги, і Давіда запросили в Ла Лігу: "Сарагоса" заплатила за нападника 2,7 млн євро.

Не лише перехід у найвищий дивізіон стався у 2003-му році. Давід одружився зі своєю дівчиною Патрісією, з якою зустрічався вже дуже довго. Це те саме "шкільне кохання", котре тримається і досі. Нападник згадує, що дружина йому всіляко допомагала, а також це робили їхні батьки. Важливо було Давідові не зламатися психологічно, адже стартував він у новому клубі "не дуже".

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений David Villa (@davidvilla)

Майже три мільйони євро – це великі гроші на той час ще й не для топової іспанської команди. Журналісти хотіли результат відразу, проте за перші 12 турів Прімери Вілья забив всього два голи. Давіду допомогла віра тренера "Сарагоси" Пако Флореса. Він бачив у нападникові потенціал і постійно ставив його в основу. До кінця сезону Давід записав до свого активу 21 гол, в тому числі і покер у ворота "Севільї" – саме тоді він гучно про себе заявив на всю Іспанію. Власне, як і у фінальному матчі Кубка Короля, коли відзначився у воротах мадридського "Реалу" та здобув у підсумку перший у своїй кар’єрі трофей.

***

Вілья не вірив, коли за нього "Валенсія" готова була виплатити клаусулу в 12 млн євро. Він навіть тоді і не знав, що означає слово "клаусула". Але Давід точно був готовий до нових викликів. Вілья став для багатьох тим, з ким асоціюється "Валенсія". Центральний нападник провів у складі "кажанів" 220 матчів за п’ять років (найбільший відрізок у кар’єрі за один клуб), записавши до свого активу 127 голів і 22 асисти. Зрештою, він допоміг своїм трансфером "Валенсії" не лише перемогти в Кубку Іспанії у 2008-му, але і заробити 40 мільйонів євро, які за нього заплатила "Барселона" у 2010-му.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений David Villa (@davidvilla)

В складі "блауграни" він провів три прекрасні сезони, завоювавши з командою вісім трофеїв, в тому числі і Лігу чемпіонів. У фінальному поєдинку найпрестижнішого турнірну старого світу він забив ван дер Сару, тим самим допомігши перемогти "Барсі" з рахунком 3:1. При переході в "Сарагосу" Давід казав:

"За два з половиною роки я пройшов шлях від гри з друзями в Хіхоні до зустрічі з Рональдіньо, Роберто Карлосом та Зінедіном Зіданом"

Тепер він виграв трофей, який тримали усі ці легендарні футбоілсти. Але це ще не пік його кар’єри.

***

"У дитинстві моїми улюбленими клубами були "Спортінг" та "Барселона", але футболка збірної була єдиною у колекції. Моєю найбільшою мрією було якось одягнути її та зіграти за свою країну. Але це була просто фантазія"

Вперше виклик до "фурії рохи" Вілья отримав у лютому 2005-го року. Тоді, в поєдинку кваліфікації на ЧС-2006 проти Сан-Марино, нападник мріяв вийти хоча б на кілька хвилин, проте отримав в своє розпорядження цілий другий тайм.

"Пффф! Можете собі уявити. Я ніколи в житті не розминався краще!" – казав Вілья.

Свій дебютний гол за збірну Давід забив у листопаді 2005-го Словаччині, а вже у червні 2006 на Чемпіонаті світу у Німеччині оформив перший дубль за "фурію роху" у ворота збірної України. Але той Мундіаль іспанцям знову не вдався, на відміну він наступних двох великих турнірів, де Вілья зіграв одну з ключових ролей.

На ЧЄ-2008 і ЧС-2010 Давід забив по чотири і п’ять голів відповідно. Вілья став спочатку найкращим бомбардиром континентальної першості, а потім забрав срібну бутсу світової. Але, звичайно ж, не це головне досягнення для нападника, а те, що збірна Іспанії вперше в історії перемогла поспіль на чемпіонатах Європи та світу.

"Гол Андреса (Іньєсти) – найщасливіший момент у моїй кар'єрі. Без сумнівів. Це не мій момент, але я знав, що ми досягли такого, чого в нашій країні раніше не було", - згадував Вілья.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений David Villa (@davidvilla)

Чи не єдиним негативним епізодом у збірній було прощання з найкращим бомбардиром (63 голи). В стартових двох матчах ЧС-2014 Вілья не вийшов на поле, а вже у неважливому для турнірного становища (тоді "фурія роха" вилетіла) поєдинку проти Австралії з’явився в старті. Та ще й як ефектно з’явився, забивши п’яткою. Давід тоді дуже хотів дограти до кінця і був дуже злим на дель Боске, котрий замінив його у прощальному матчі на 57-й хвилині.

Щоправда, свою хвилину слави Вілья ще отримав, адже був викликаний на домашній матч проти Італії у 2017-му. Перед своїми вболівальниками прощатися приємніше.

***

Так, потрібно ще згадати періоди кар’єри в "Атлетіко" з чемпіонством Іспанії, у "Нью Йорк Сіті" та "Мельбурн Сіті". Також можна заглянути і в Японію, де досі продовжує займатися футбольною діяльністю Вілья. Щоправда, головний посил цього матеріалу трохи в іншому. Мабуть, саме у важливості сім’ї для кожної людини.

Скільки Давід сумнівався, скільки він пережив важких моментів. Іспанець міг працювати в шахті, а вчився, щоб вміти встановлювати кондиціонери, проте батько вірив у сина-футболіста.

"Одного разу мене батько навчив всього, що я роблю зараз. Дякую йому"

Такі слова казав Вілья. Він не цурається того, що став сильним гравцем завдяки батькові, а також завдяки словам підтримки дружини і матері, та і загалом усієї родини. Ось де джерело успіху для Вільї. З Днем народження, легендо!