Реал vs Барселона: то хто насправді був улюбленою командою Франко?

Замість передмови

Жоан Лапорта минулого тижня дав скандальну прес-конференцію по "справі Негрейри".

Певно, всі чули, що "Барсу" звинувачують у виплаті 7,3 млн євро віце-президенту Суддівського комітету федерації (RFEF) у 2001-18 роках. Справа ця каламутна. Каталонці стверджують, що платили за звіти про арбітрів; прокуратура ж підозрює їх у впливі на результати.

Крапку тут поставить суд, а поки що Лапорта однією фразою змістив акценти з власного клубу на мадридський:

"Хочу відзначити участь приватного обвинувача у судовому процесі. Клуба, який стверджує, що почувається ущемленим. Клуба, якого завжди любили судді. Який вважався командою режиму і був близьким до політичної та економічної еліти".

Для контексту, "режимом" в Іспанії називають період правління Франсіско Франко. Це був час диктатури, репресій і корупції; просто комплімент йому - вже пляма на репутації.

"Реал" відповів в той же день - причому не у звичному стриманому стилі. У відео, яке розмістили "Вершкові", наведені приклади сприяння Франко саме "Барселоні", а завершується воно лайкою легендарного дона Сантьяго Бернабеу, яку буквально можна перекласти так:

"Мені хочеться насрати на батька того, хто говорить, що "Реал" був командою режиму".

Ну, і понеслося. Тисячі каталонців об’єдналися в один величезний хор, щоб нагадати,

Саме "Реал"…

… виграв найганебніше Ель Класіко.

Навіть у Мадриді не люблять згадувати півфінал Кубка-1943, хоча, здавалося б, таку перемогу можна відзначати ледве не щороку. 11:1 над "Барселоною" - ну чим не привід для гордості? Однак все складніше.

Це було двоматчеве протистояння, і перший поєдинок на "Лес Кортс" каталонці виграли 3:0. Відеозапис, звісно, не вівся - лишається вірити ЗМІ, які працювали в умовах тотальної цензури. Чи правдиві вони?

Чи не збрехав, наприклад, екс-голкіпер "Реала" Едуардо Теус у своєму репортажі для Ya, коли писав:

"Астурійський арбітр Фромбона влаштував жахливий рекет і покарав Мадрид за мимовільну гру рукою. Киплячий котел "Лес Кортс" спричинив до цього. Освистуючи "Реал", вболівальники освистували всю Іспанію".

Скрін: Marca.com

Ну, і почалося - "не забудемо", не пробачимо". Достеменно відомо, що біля входу на "Чамартін" перед матчем-відповіддю фанам роздавали свистки, аби вони свистіли, коли "Барса" буде з м’ячем. Втім, хто повірить, що каталонці програли перший тайм 0:8 лише через шум?

Тодішній масажист "Барси" Анхель Мур жалівся, що в команду 90 хвилин жбурляли каміння. Через це воротар Луїс Міро не міг стояти на воротах і виходив якомога далі в поле. Коли ж він пожалівся поліцейському, то той намагався його арештувати - врятував президент "Барси" Енріке Піньєйро, який показав свої вірчі грамоти фалангіста.

Міро, до речі, після того матчу завершив з футболом, хоча йому було лише 30 років. Чи згадував він ті 1:11? Ніколи.

Серед вболівальників "Барси" також розповсюдилася чутка, що команда не хотіла виходити на другий тайм, і тоді в роздягальню зайшов "шеф поліції", який запропонував вибір - поле або тюрма. Згодом невідомого ідентифікували як графа Маяльде, губернатора Мадрида та за сумісництвом агента Гестапо.

Скрін: Marca.com

При цьому преса синхронно зробила вигляд, що нічого не відбулося. Єдина замітка, яка йшла врозріз з лінією партії, належала молодому й тоді ще невідомому Хуану Антоніо Самаранчу:

"Ми знали, що цей день увійде в історію, але ніхто не очікував того, що сталося. "Барси" не було на полі, бо в такому середовищі з арбітром, який не хотів проблем, неможливо було грати. "Реал" міг забити і більше голів - навіть 20".

В результаті Самаранча вигнали з газети і заборонили друкуватися. З немилості він вийде пізніше, коли диктатура намагатиметься легітимізуватися в світі без Гітлера і Муссоліні.

Втім, це вже інша історія, і тут вже фанам "Реала" є що сказати, адже

Саме "Барселона"…

… грає на арені, якої не було б без допомоги Франко.

"Реал" побудував стадіон, який ми знаємо як "Сантьяго Бернабеу", взявши кредит в банку. На ці гроші клуб викупив землю поруч зі своєю старою ареною "Чамартін", найняв архітекторів і вже у 1947-му стадіон був готовий.

???? One for the history books!
???? #OTD in 1947...
???? Santiago Bernabéu pic.twitter.com/vl3CIdQzdV

— Real Madrid C.F. ???????????????? (@realmadriden) December 14, 2022

У ті часи "Реал" дуже економив. Так, зірка міжвоєнного часу Ісідро Лангара після повернення з Америки хотів грати за Мадрид, але той відмовив - мовляв, нема чим платити.

З "Барселоною" все було інакше. Сама ідея будівництва нової арени з’явилася у 1951 році. Боси клубу звернулися до муніципальних властей - само собою, франкістів - і ті обміняли їм непідходящу, болотисту землю на зручну біля терміналу Діагональ.

Ще через три роки розпочалися роботи. Гроші "Барса" дістала, продавши землю під старим стадіоном "Лес Кортс". Взагалі-то це була зелена зона і на операції з нею були накладені обмеження, проте влада все переграла, за що президент "Барси" Франсес Міро-Санс - до речі, член Фаланги - подякував особисто Франко.

Думаєте, це все? Ви помиляєтесь. Під час будівництва "Камп Ноу" несподівано просів грунт, через що арена обійшлася "Барсі" в 288 млн песет замість очікуваних 67 млн.

Що роблять каталонці? Вони звертаються до всесильного Каудільйо, який списує їм спочатку 230 млн боргу у 62-му, а через три роки - решту 205 млн.

Франко, президент "Барси" Енріке Мартін та форвард Сесар Родрігес. Фото: lavanguardia.com

Без цих двох підписів від Франко "Барса" була б вимушена оголосити банкрутство, і у 66-му команда приїхала у повному складі до резиденції диктатора, аби подякувати:

"Ще одне спасибі, яке ми повинні додати до незліченних подяк за допомогу Його Превосходительства", - написав клубний журнал "Блауграни".

Але що ми чуємо? Знову незадоволення фанатів "Барселони", які точно знають, що це

Саме "Реал"…

…вкрав у них Альфредо Ді Стефано. І, на думку "Кулес", не обійшлося без допомоги Франко.

Аргентинцю було лише 25 років, коли він приїхав в турне до Іспанії у 1952-му. Його ситуація була складною. Трьома роками раніше форвард втік з "Рівер Плейта" до колумбійського "Мільйонаріос", тож права на нього заявляли обидва клуби.

"Барса", яка першою зацікавилися Ді Стефано, зв’язалася з каталонцем Жоаном Бускетсом, який жив у Колумбії, щоб той домовився з "Мільйонаріос", але не зрослося - представник запропонував замало.

Di Stefano y Kubala. Destinados a dominar toda una era futbolística en el Barça.

No pudo ser, porque la dictadura de Francisco Franco, tenía otros planes. pic.twitter.com/DFYGMW47zA

— Míster Seitán (@CuentaMister) November 11, 2022

Втім, був ще ж "Рівер Плейт", правильно? "Барса" вдарила по руках з аргентинцями, яким де-юре належав гравець, привезла його до себе, і він навіть встиг зіграти два товарняки. Ось він, Ді Стефано, в синьо-гранатовій формі.

Проте знову на сцену вийшов "Мільйонаріос". Свого часу Ді Стефано втік туди самовільно, тож прав на нього у колумбійців не було, але "Реал" погодив з ними контракт - і RFEF задумалася.

Склалася унікальна ситуація: "Барса" домовилася з "Рівер Плейтом", Мадрид - з "Мільйонаріос". На чию сторону стати? RFEF прийняла найбезглуздіше рішення в історії футболу - мовляв, хай Ді Стефано грає два сезони за одних і два за інших.

Каталонці сприйняли це як приниження і відступили. Ще трохи згодом їхній спортивний директор Пеп Самітьєр - за чутками, кумир юності Франко - перейшов працювати в "Реал". Підозри в зраді дісталися і Бускетсу, який нагло зірвав перші переговори в Боготі.

???? Alfredo Di Stefano smoking a cigarette on the Real Madrid bench in 1964. pic.twitter.com/5X6zCyhHa9

— Madrid Xtra (@MadridXtra) April 26, 2023

Втім, і тут фанам "Реалу" є чим крити, бо до Ді Стефано була інша велика сага, і це

Саме "Барселона"…

…всупереч тодішнім законам підписала великого Ласло Кубалу.

Геніальний угорець втік з батьківщини, коли її захопили комуністи, і у 1950-му разом з колегами по нещастю зі Східної Європи організував любительську команду "Хунгарія", яка грала виставкові матчі, як кажуть, "за їжу".

Рівень Кубали та його партнерів можна оцінити за результатами. Біженці перемагали збірні Іспанії та Італії, а також виграли один з двох матчів проти "Реала".

Після такого Мадрид негайно запропонував угорцю лишитися, але в столиці якраз гостював Самітьєр, що вів розкішне життя плейбоя. Зірці 20-х вистачило кількох хвилин, аби вмовити Кубалу сісти в його авто і показатися директорам "Барси".

Кажуть, що перегляд зайняв 5 хвилин, після чого клуб запропонував Ласло всемеро більшу зарплатню, ніж у найкращого бомбардира команди до епохи Мессі Сесара Родрігеса.

Втім, це було найпростіше. Над Кубалою висів дамоклів меч ФІФА, куди звернулися угорська федерація та "Вашаш", якому він належав. За правилами на Кубалу чекав пожиттєвий бан, але Самітьєр просто сказав: "Не хвилюйтеся, я це залагоджу".

І залагодив! Ласло регулярно з’являвся в пропагандистських роликах, розповідаючи, як втікав у "вільну країну з комуністичного ярма"; за його участю зняли антилівацький фільм "Аси шукають миру".

Ну, і за це все в квітні 1950-го Франко своїм указом присвоїв Кубалі іспанське громадянство, після чого ФІФА скоротила його дискваліфікацію до одного року.

За ним були 280 голів в 345 матчах. Становлення "Барси" як інтернаціонального бренду, де грають світові зірки, розпочалося саме з Ласло, якого диктатор міг вигнати, проте прихистив.

A player who fled communism. Samitier is said to have made the regime understand what a formidable propaganda tool Kubala would become, Ladislav and renamed Ladislao, even making a film about his life story (he plays his own role). pic.twitter.com/y0foC4sTiu

— ???????? (@AbdeGOAT) April 18, 2023

І хто ж тоді насправді "команда режиму"?

Ніхто конкретно й усі одразу.

В авторитарній державі, де вождь карає і милує на свій розсуд, лояльність до нього є обов’язковою умовою успіху. Будь-яка опозиція означає тюрму або, принаймі, проблеми.

Власне, тому і "Реал", і "Барселона", і навіть "Атлетік" у часи Франко були вимушені з ним дружити.

Ясно, що екс-капралу франкістів Сантьяго Бернабеу ця дружба пасувала більше, ніж каталонцям, чийого президента Жозепа Суньйоля ті самі франкісти розстріляли, але це вже деталі.

Жоан Лапорта досить розумний, аби все розуміти, проте йому треба було перевести стрілки, от він і затіяв завідомо безрезультатну дискусію, де всі пересваряться, і кожен залишиться при своєму.

Як менеджер він вчинив хитро, але як громадянин - дуже безвідповідально. В лоскутній Іспанії, де старі рани щойно загоїлися, згадувати криваве минуле - це вірний крок до нового насильства і нічого більше.