"Не називайте мене Попелюшкою", або Як продавець білизни став найкращим лівим захисником світу

Історія Енді Робертсона розпочалася у Казармах. Звучить, правда?

Зараз цей район на околиці Глазго називається Меріхілл, але старики продовжують називати його як раніше. Живуть тут переважно роботяги та клерки – ті, з ким життя рідко буває привітним.

Батько Енді - Браян на прізвисько Поп - віддав йому здоров'я. Ще з молодості для роботи чи гри у футбол він змушений надягати особливий металевий корсет; у нього пошкоджений хребет.

У дворових іграх поміж Казармами раніше приймали участь усі – і навіть двоє профі; Чарлі Ніколас та Джим Даффі виросли на районі та добре знали Попа.

"Енді явно успадкував рішучість свого батька. У нього ставлення до життя як у робітника - просто засукати рукави і пахати, не забігаючи надто далеко вперед. Його район у його ДНК", - каже Даффі.

Звісно, він пишається Робертсоном. У Шотландії давно біда з футболом - не тільки Денніса Лоу чи Кенні Далгліша, а й Тома Бойда повторити нема кому. Енді - єдина світла пляма.

Хоча справа і не лише в цьому.

***

Після Казарм була школа Святого Нініана в Гіффноку - приблизно за 15 хвилин на електричці від Глазго.

Сьогодні форма Енді дивиться на вас зі стін її коридорів; одна – у кольорах шотландської збірної, інша – червона футболка "Ліверпуля", в якій він програв фінал Ліги чемпіонів "Реалу".

"Ми переповнені гордістю просто тому, що знали його, не кажучи вже про вплив на його кар'єру та життя", – розповідає шкільний фізрук Джо Фукс. - Він був дуже зухвалим хлопцем. Не хуліганом, а, швидше, веселуном. Він був джерелом жартів, куди ми б не вирушали – на футбол чи екскурсію".

1800 учнів школи Святого Нініана тренуються на двох ідеальних полях зі штучним покриттям – подарунок зіркового випускника. Сам Енді грав на майданчику, де газон замінював утрамбований червоний шлак.

Джеррі О'Ніл, директор школи, згадує, що Енді мав непогані оцінки, особливо з англійської, але найбільше він любив м'яч - мріяв грати за "Селтік".

За "Кельтів" вболівала вся його сім'я; батьки регулярно приходили на матчі у клубній академії. Старий Поп одного разу заплатив синові 75 фунтів за дубль – так заохочував його бігти вперед. Але у 15 років Енді все одно відрахували.

Новий директор академії "Кельтів" порахував його недостатньо сильним фізично. Фукса здивувало, що хлопець витримав і це також:

"Коли більшість хлопців відраховують у 13-15 років у них починають з'являтися інші інтереси, і вони думають: "Ах, ну от і все". З Енді цього не сталося. Він зберіг віру, що все буде добре. Було важко зрозуміти, як саме це станеться, але він зробив це можливим".

Робертсон пам'ятає старого вчителя і зрідка телефонує. Також він приїжджає на зустрічі із однокласниками; тут же, у Святого Нініана, він зустрів свою дружину Рейчел. Його зв'язок з рідними місцями, як і раніше, дуже сильний - і за це його тут ставлять у приклад.

BBC Radio 5 live @stninianshigh talking FP Andy Robertson, football success in the school and build up to today’s game... #cmonScotland #ScotlandNationalTeam ???????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????? pic.twitter.com/YnblDcRbNx

— St Ninian's PE & HWB (@stninianshighpe) June 14, 2021

Хоча, звісно, ​​не лише за це.

***

У 2012 році, коли Енді закінчив школу, батьки дали йому рік на пошуки клубу. У разі невдачі він повинен був поступити у коледж на філолога.

"Життя у цьому віці – повна хрінь без грошей", – написала майбутня зірка у Twitter, супроводивши пост хештегом "потрібна робота".

life at this age is rubbish with no money #needajob

— Andy Robertson (@andrewrobertso5) August 18, 2012

Ну, була б шия – ярмо знайдеться, тож невдовзі Енді вже не мав вільної хвилини. Він працював у кол-центрі "Хемпден-Парку"; обдзвонював власників абонементів, домовлявся про квитки, а також допомагав з організацією. Одного разу юний і нікому не відомий Робертсон допоміг знайти місце та вручив програмку травмованому Венсану Компані перед матчем Шотландія – Бельгія.

В інші дні Енді вирушав на касу в магазин Marks&Spencer у самому серці Глазго; у чорну п'ятницю також підробляв продавцем – і навіть жіночої білизни.

"Насправді, це тривало лише кілька змін. У магазині не вистачало персоналу, от і відправили мене. Було нескладно - ти просто говориш якусь нісенітницю і сподіваєшся, що тобі повірять", - Роббо просік фішку торгівлі швидше, ніж навчився подавати ідеальні кутові.

Хоч і над ними працював також. Якщо будні йшли на підробітки, то в суботу та неділю Енді тренувався з "Квінз Парк" – аматорським клубом із Глазго.

Навіть перший дивізіон Шотландії слабкий, а можете уявити 4-й? Робертсон починав саме там. Йому дуже пощастило з тим, що влітку 2012-го в трясовину за борги відправили збанкрутілих "Рейнджерс". Увага до 4-го дивізіону зросла до аномальних розмірів.

Енді того року зразково відбігав за "Квінз Парк" 43 матчі і забив 2 голи - і в результаті "Данді Юнайтед" на це клюнув.

Хоча, звісно, ​​не лише на це.

***

Джон Ренкін - один із свідків того, як все відбувалося.

Йому було вже за 30, коли в "Данді" прибув худий хлопець на лівий фланг. Вже перший спаринг із "Уніон Берлін" змусив ветерана замислитися:

"На 5-й хвилині гри вінгер німців спробував його пройти, але Роббо був швидшим і відтер його корпусом. Потім це повторилося знову і знову. Ближче до кінця матчу, коли Енді продовжував відбирати м'ячі, я подумав - чорт забирай, кого ми взагалі підписали?"

У тому сезоні Ренкін взяв на себе шефство над новачком, і це йшло йому на користь - хлопчина виявився працелюбний і тямущий. Він дуже любив бігати вперед, і його треба було страхувати – Джон брав це на себе.

Виходило добре – за підсумками сезону "Данді" фінішував 4-м. Але не лише старанність витягла Роббо з 4-го дивізіону прямо в еліту. Було ще дещо.

"Ми грали проти "Мазервелла" в гостях у грудні 2014-го – один із наших найкращих виступів. У той день ми перемогли 4:0, але у момент, коли все відбувалося, рахунок був 3:0. Після чергового ривка Енді я повернувся до нього і сказав, щоб він нікуди більше не біг, до кінця 8 хвилин, і нам треба дочекатися свистка. Раніше ми перемагали на "Фір Парк" 6:2, а закінчили 6:6 – з "Мазервеллом" ніколи не знаєш…

Зазвичай Енді виконував мої прохання, але того разу Браян Грем відібрав м'яч, відпасував мені, і я почув крик Енді вже з чужої половини: "Даааваааай!" Я відпасував не дивлячись, а він мало не порвав сітку ударом з лівої. Після гри я дав йому 5-6 разів по ребрах, але тепер бачу – це допомагає йому в АПЛ. Безстрашність – ось чому він опинився так високо".

Хоча, звісно, ​​не лише тому.

***

Був ще скаут на ім'я Стен Тернент - класичний олдскул, який намотав сотні кілометрів по глибинці і знайомий з кожним сільським стадіоном від Шотландії і до Корнуолла.

20 грудня 2013-го він прибув у Кілмарнок, щоб подивитись Стюарта Армстронга – хавбека "Данді"; він зараз основний у "Саутгемптоні".

Тернент працював на "Халл Сіті", за який вже грали Хаддлстоун і Лівермор, і навіть гол Армстронга не переконав досвідченого мисливця за талантами розпочати переговори. Натомість він зателефонував тренеру Стіву Брюсу і заявив, що знайшов нового "Біллі Уїзза":

"На синтетичному покритті та жахливому дубаку він ніби ковзав по полю. Швидкий як блискавка. Лівоногий, любить грати з м'ячем; футболіст від природи".

Скаут був вражений наповал і попросив ще один матч, аби вирішити остаточно. Паралельно він пошукав інформацію про життя Енді поза полем. Отже, закінчив римо-католицьку школу; працював на двох роботах; відрахований з академії "Селтіка", але не здався; за рік адаптувався до еліти після аматорів – що могло бути краще?

Через тиждень Робертсон відіграв ще один сильний матч проти "Хіберніана" і його доля була вирішена, нехай він сам цього і не знав.

"Якщо чесно, я посміхнувся, коли вперше побачив Роббо. Ми йшли тренувальним полем з його матір'ю. Я подумав, що ми підписали школяра і запитав у Стена, чи він впевнений. Він запевнив, що все гаразд, а я йому довіряв", - згадує Брюс.

Через три роки "Ліверпуль" витратить 10 місяців на вивчення кожної деталі гри Робертсона, залучить цілу аналітичну групу, але рішення буде точно як у Тернента. Олдскул рулить.

Та й не лише в цьому.

***

Ну, а Робертсон після "Халла" йшов чітко вперед і вже в усіх на очах.

Він вилітав із АПЛ і знову піднімався; блював на першому тренуванні в "Ліверпулі"; роздавав запотиличники Лео Мессі та ставав наймолодшим капітаном на Євро-2020. Дуже бурхливий зліт, і Роббо не подобається, коли його називають "чарівним":

"Знаю, що люди намагаються зробити комплімент, порівнюючи мене із Попелюшкою. Я ціную їх, але це неправда. Вся справа в тому, що я позбавився дурниць, щоб досягти того, де перебуваю. Тільки Бог знає, скільки ще бігає маленьких енді робертсонів - дітей, які щосили намагаються довести, що їхній талант заслуговує уваги. Ці діти можуть просто здатися, якщо повірять у казку".

Енді твердо стоїть ногами на землі і навіть сьогодні на тренуваннях продовжує, як сказав Мілнер, "пресингувати все живе".

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений James Milner (@jamesmilnerofficial)

Він пам'ятає, звідки вийшов; розуміє, у чому його сила, і прокачав її тяжкою працею. Коли всі розходяться, він залишається на полі, щоб побігати від воріт до воріт - прискорення починається біля центрального кола і досягає максимуму на фініші.

Хто б не вийшов сьогодні грати правого захисника у збірній України, проти Роббо йому доведеться зберігати концентрацію кожну секунду.

Втім, хіба лише йому одному?..