Мало атаки, але багато голів та перемог. Символічна збірна Чемпіонату Світу-2022

У Символічній збірній Чемпіонату Світу-2022 опинилися не так багато яскравих гравців атаки. Проте ті, хто опинилися, тягнули на власних плечах весь турнір.

Воротар

Еміліано Мартінес (Аргентина)

Перед фіналом він не був навіть в Топ-2 головних претендентів на місце тут. А у фіналі пропустив три м'ячі. Загалом на турнірі пропустив вісім. Як з такими показниками можна стати найкращим голкіпером на турнірі? Прийти та врятувати у найпотрібніші моменти.

У чвертьфіналі він став першим в історії, хто витягнув два перші пенальті у серії. У фіналі витягнув ще один у серії, а головне – на останніх секундах додаткового часу врятував від поразки. Муані вийшов віч-на-віч, пробив чудово, але Мартінес розпластався як орел у польоті і врятував.

30-річний Дібу дебютував у збірній лише 2021-го року, але майже одразу став одним з головних героїв Копа Америка, був названий Ліонелем Мессі "феноменом". І нині його лідерство, страшний погляд, експресія додали збірній чимало впевненості в собі та спортивної злості. Воротар-лідер, воротар-божевільний, воротар-рятівник - без такого виграти Чемпіонат Світу неможливо.

Захисники

Ашраф Хакімі (Марокко)

Мало хто думав, що він здатний добре прикрити правий фланг оборони у схемі з лише двома центральними захисниками. Навіть заявляли, що він взагалі захищатися не вміє. В атакувальних "Боруссії" і ПСЖ, в "Інтері", що грає з трійкою центрдефів, це сходило з рук, але в Марокко, що глухо обороняється, передостанньому на турнірі за володінням м'ячем після чвертьфіналів?

В підсумку Ашраф став найкращим на турнірі за кількістю відборів м'яча, увійшов до Топ-10 за перехопленнями. Виграв в одні ворота персональні дуелі з Еденом Азаром, Іваном Перішичем, Жоау Феліксом, Кіліаном Мбаппе. Ще й віддав асист довгим пасом проти Канади. І залишився єдиним у головній лінії оборони збірної, хто стояв на ногах до кінця турніру і, як і раніше, міг грати.

Ромен Саїсс (Марокко)

Саїсс вже не стояв на ногах до кінця турніру. І ось саме тоді його збірна почала пропускати та програвати. З ним ж не пропустила від Хорватії, Бельгії, Іспанії та Португалії. Капітан не грав особливо точно або вишукано, але став другим на турнірі за вибитими м'ячами. А його лідерські якості та вплив на збірну неоціненні. Коли не грав, він стояв поряд з тренером і давав вказівки.

Його гол у ворота бельгійців став першим для Марокко на цьому турнірі і дозволив збірній усвідомити, що здатна не лише тримати 0:0, але й перемагати.

Йошко Гвардьол (Хорватія)

Для нього кінцівка також виявилася зіпсованою. Через провальний виступ у півфіналі. Особливо після того, що Ліонель Мессі зробив з ним. Проте загалом Йошко видав блискучий турнір і не просто так був названий лідером нового покоління захисників. Він перший за вибитими м'ячами, другий за перехопленнями. При цьому серед лідерів за кількістю передач загалом і точних. Ідеальний захисник.

В принципі, насправді кінцівка для нього вийшла ударною. В останньому матчі збірної Хорватії на турнірі, матчі за третє місце, він відкрив рахунок. Ударом головою в класному польоті.

Тео Ернандес (Франція)

Травми та хвороби в результаті замучили збірну Франції. Через важку травму брата Лукаса Тео був змушений грати постійно. У фіналі у нього просто закінчилися сили. Але лівий захисник приніс "Ле Бле" новий тактичний варіант в атаці. Як і в "Мілані", він більше часу проводив в атаці, ніж в обороні. Завдяки чому, зокрема, Мбаппе міг діяти вільніше, а не лише на фланзі.

Він став третім на турнірі за кількістю передач під удари після Грізманна та Мессі. Почав камбек проти Австралії навісом на Рабіо, розіграв чудову комбінацію на лівому фланзі з Мбаппе проти Данії та віддав йому асист трохи назад. А у півфіналі забив ранній гол Марокко (найшвидший гол у півфіналах ЧС з 1958-го року), дозволивши своїй команді грати за рахунком, як вона полюбляє.

Півзахисники

Енцо Фернандес (Аргентина)

Найкращий молодий гравець турніру грав як дорослий. І зі свіжістю і запалом, і з холоднокровністю та розумом. Ренесанс Аргентини розпочався з його виходу на заміну проти Мексики. Тоді наприкінці Енцо закрутив м'яч в стилі Мессі і став наймолодшим автором голу за збірну в історії після Лео. У матчі проти Польщі він віддав асист, і зрозуміли, що його не можна випускати зі стартового складу.

Влітку "Бенфіка" виграла конкуренцію за 21-річного гравця та купила його за десять мільйонів євро. Після блискучого виступу у Лізі Чемпіонів, коли випередила в групі ПСЖ, його ціна підскочила відсотків на 400. Куди вона тепер підскочить? Такий опорник - працьовитий, бойовий, сміливий і водночас технічний і шукач глибини поля - потрібен всім.

Соф'ян Амрабат (Марокко)

Найкращий на турнірі за епізодами загалом, в яких м'яч перейшов від суперника до його команди. Він – не молодий талант і не зірка. В свої 26 не завжди проходить до стартового складу "Фіорентини" і не виправдовує очікування від нього в юності. Але на цьому турнірі уродженець Нідерландів показав те, що має показувати постійно.

Його вміння виходити з-під тиску з м'ячем на дриблінгу або ж точним пасом, заспокоїти гру, опуститися на одну лінію з захисниками і допомогти їм, просунутися вперед і спробувати загострити, а також важка праця у відборі - повний боєкомплект сучасного останнього опорника. Особливо важливий для команди, яка глухо обороняється. Як Марокко.

Його мем з шаблею в руках та "здобиччю" Гаві на плечі виглядав жорстоким, але й справедливим. Можна додати й "здобич" Де Брюйне, Бруну Фернандеша...

Лука Модріч (Хорватія)

Один з небагатьох, про кого не потрібно нічого пояснювати, про кого не потрібно шукати цифри, статистику. Легенда, один з найкращих центральних півзахисників в історії футболу, в 37-річному віці виграв другу медаль на Чемпіонаті Світу поспіль. Він витримував найважчі матчі, зокрема, 120 хвилин проти Бразилії, він відпрацьовував і в обороні, і тримав м'яч, і просував його вперед.

Сіра збірна Хорватії спиралася насамперед на хребет у центрі поля. Який спирався насамперед на Луку. Завдяки йому трималися під тиском, виходили з-під нього, переграли за володінням м'ячем Бразилію та Аргентину.

Хто впаде на наступному Мундіалі болючіше? Аргентина без Мессі чи Хорватія без Модріча?

Антуан Грізманн (Франція)

Він залишився без голів. У фіналі вже просто не витримав і був замінений. Але загалом важливість Антуана для збірної Франції, для зв'язування її центру поля з атакою, неможливо переоцінити. Він став першим на всьому турнірі за пасами під удари і за створенням справді небезпечних моментів, випередивши Мессі. Більше, ніж його три асисти на турнірі не віддав ніхто.

В дуже важкому чвертьфіналі проти Англії він став першим французом з двома асистами у матчі плей-офф ЧС з 1986-го року. Складався важко і півфінал, і тоді Антуан шалено працював в обороні. Заробляв фоли, брав участь у двобоях. За це й отримав приз гравця матчу.

В трьох великих фіналах "Ле Бле" за останні шість років він був лідером. На Євро, коли його відсунули в тінь, збірна провалилася.

Нападники

Кіліан Мбаппе (Франція)

І все ж таки лідерське жезло Грізманн передав прямо зараз. Мбаппе програв фінал легенді сьогодення, але тоді ж заявив, що стане легендою майбутнього. Перший автор хет-трику у фіналі з 1966-го року, найкращий бомбардир окремого Чемпіонату Світу з 2002-го (вісім голів). Найкращий в історії за голами в плей-офф ЧС та у фіналах ЧС загалом. Два асисти. Впевнене лідерство на турнірі за дриблінгом.

Він забивав і блискучими ударами з місця або зльоту, і замикаючи головою або стегном, і підключаючись у контратаки. Впевнено реалізувати три пенальті у фіналі також далеко не кожен здатний. Суперники говорили, що для того, щоб зупинити його, знадобляться мотоцикли. Не факт, що їх би вистачило. Коли бачиш його, здається, що в футбол грати так легко!

Ліонель Мессі (Аргентина)

З семи його голів на турнірі чотири – з пенальті. Причому, як полюбляють казати англійці, "м'яких" пенальті. Тим не менш, ступінь впливу Ліонеля на свою збірну і весь турнір величезна. Збірна грала за нього і для нього, як казав той самий Мартінес, готова була померти за нього. Але й він грав за збірну, часто діяв з глибини, допомагав розігрувати м'яч, знімати тиск.

Його удар здалеку допоміг пробити стіну страху, що виникла у збірній після поразки від Саудівської Аравії та слабкої години гри проти Мексики. Він зняв напругу голом проти Польщі. Він віддав геніальний асист проти Нідерландів, який увійде до Золотого фонду Мундіалів. У фіналі, крім пенальті, забив на добиванні як форвард. А також технічно спрямував в прорив Мак Аллістера та Ді Марію...

Єдиний, хто забивав на всіх стадіях одного Чемпіонату Світу - від групового турніру до фіналу. Найкращий за схемою "гол+пас" в історії турніру (13+8), багато в чому завдяки 7+3 на ЧС-2022. Можливо, просто найкращий в історії...

Запасні: Ліваковіч (Хорватія), Буну (Марокко), Пепе (Португалія), Тьяго Сілва (Бразилія), Агер (Марокко), Аттіят-Алла (Марокко), Мак Аллістер (Аргентина), Брозовіч (Хорватія), Беллінгем (Англія), Жиру (Франція), Альварес (Аргентина), Гакпо (Нідерланди)

Головний тренер

Ліонель Скалоні (Аргентина)

Його призначали в 2018-му році тимчасово і лише через відсутність грошей у Федерації на статусного тренера. Ніхто не вважав, що він на щось здатний. Дієго Марадона висловив загальну думку, коли заявив: "Він хороший хлопець, але я б не довірив йому навіть регулювати рух на перехресті". І ось в 44 роки він став наймолодшим головним тренером-чемпіоном світу з 1978-го.

Скалоні постав вельми прагматичним, і водночас вельми гнучким тренером. Він не боявся змінювати тактичні схеми навіть під час матчів. Починав з двома справжніми опорниками, до півфіналу дістався до чотирьох. У фіналі чекали на чотирьох, але він якраз витягнув з глибокого запасу гравця атаки Ді Марію. У 1/4 фіналу перейшов на гру з трьома центральними захисниками. І все спрацювало.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine, Twitter