Сидоренко: Тирасполь вразив сучасністю інфраструктури

Кирило Сидоренко розповів UA-Футболу, про те, чому у досить молодому віці залишив Україну, про досвід здобутий у Молдові та про шанси його команди на повернення до еліти українського футболу.

- Ви є вихованцем "Дніпра", але за першу команду так і не зіграли. Чому поїхали до Молдови? Вирішили не чекати свого шансу?
- Так склалося, що в той час у Дніпрі на моїй позиції грали Володимир Єзерський, Андрій Русол, Сергій Матюхін. Вони були гравцями національної збірної України, тобто об'єктивно шансів пробитися з дублю в першу команду у мене було дуже мало. Закінчився контракт і я почав пошуки нового клубу, в Другу лігу йти не хотів, а в Першій лізі цікавих варіантів не було, надійшла пропозиція з Молдови від ФК "Тирасполь", і я вирішив поїхати на перегляд.

- Чим привабив "Тирасполь"? Провели там майже 5 років ... Напевно, хороші умови були створені там?
- Приїхавши в Тирасполь я був вражений від побаченого, адже ФК Тирасполь базувався на спортивному комплексі "Шериф", який і зараз вражає сучасністю своєї інфраструктури, а в 2005 році це було щось неймовірне, особливо на контрасті після бази "Дніпра" з двоповерховою спорудою часів початку 1970-х років. Це зараз у "Дніпра" шикарна база, а в 2005 її реконструкція лише починалася. До того ж, в ФК "Тирасполь" був сучасний, невідомий на той час в Україні тренувальний процес, багато в чому схожий з ФК "Шериф", який тоді очолював Леонід Станіславович Кучук, а першим його помічником був Олег Георгійович Кононов. Там я вперше дізнався про різні тактичні схеми і перебудови, дізнався, що таке гра чотирьох захисників в лінію. Після нетривалого перегляду мені був запропонований контракт на 5 років, який я підписав не роздумуючи.

- У мінському "Динамо" відіграли всього один матч ... У чому причина?
- Це була невдала історія в ігровому плані, я підписав орендну угоду на півроку, головний тренер запевнив мене, що я буду грати, але через три тижні мого перебування в Мінську, тренер був звільнений, а новий тренер Сергій Віталійович Гуренко не бачив мене в основному складі. Але в той же час, це був безцінний досвід, я тренувався разом з сильними футболістами, багато з яких зараз грають в Російській Прем'єр-Лізі. А спілкування з Гуренко я запам'ятав на все життя, це прекрасна людина і досвідчений футболіст, адже у нього була відмінна ігрова кар'єра, найбільше він ділився з нами досвідом від роботи під керівництвом Фабіо Капелло в "Ромі".

- Друга команда, якій Ви віддали значну частину кар'єри - "Олександрія". Які спогади про цей етап?
- "Олександрія" на даний момент кращий етап у моїй кар'єрі, у нас був прекрасний колектив на чолі з Володимиром Богдановичем Шараном. Там я став чемпіоном України серед команд Першої ліги, дебютував у Прем'єр-лізі, з багатьма з того колективу ми дружимо сім'ями і досі, по можливості, зустрічаємося, спілкуємося, проводимо разом наші відпустки на морях або зимових курортах.

- У чому секрет пристойної результативності у складі олександрійців?
- Ніякого секрету. Я був основним пенальтистом команди і більшу частину своїх голів забив саме з 11-ти метрів, якщо не помиляюся із 14 голів 9 було забито з пенальті.

- Згадайте дебют в УПЛ і перший гол в еліті?
- Дебют був у першому турі сезону 2011/2012 проти "Ворскли" в Полтаві, ми виграли матч 1:0, а я вийшов на заміну на 84-й хвилині. А першою гол забив головою після стандарту у виїзному матчі в Донецьку у ворота "Металурга", ми виграли перший тайм 1:0, але на жаль програли матч 1:3, аж надто хороший тоді по грі і складом був МД.

- Хто самий незручний опонент за всю кар'єру? Чим він запам'ятався?
- Важко виділити одного. У Прем'єр-Лізі багато сильних гравців, особливо в топ-клубах, але все ж якщо виділяти, то з нападників найцікавіші ігри для мене були проти Марко Девіча, він швидкий, технічний, а найголовніше інтелектуально сильний футболіст. З протистояння з атакуючими півзахисниками не забуду гру на "Донбас Арені" проти Генріха Мхітаряна, в тій грі також грали Вілліан, Фернандіньо, Дуглас Коста, але Мхітарян був неймовірний, його виконавча майстерність та швидкість прийняття рішень просто вразили мене.

- Рік у столиці, як охарактеризуєте для себе?
- Знову таки, це був безцінний досвід, В "Оболоні" можливо він був більше негативний, як потім виявилося я прийшов в період розпаду клубу, обстановка усередині була нездорова, підбір футболістів був сильний, але ігрових успіхів не було. До того ж, за 5 місяців проведених в клубі я отримав лише одну повну зарплату і клуб припинив своє існування відмовившись від погашення заборгованостей.
В "Арсеналі" я теж був у непростий час, але це був явно позитивний досвід, в ігровому плані. Я повернувся в Прем'єр-Лігу і попрацював з відмінним тренером Юрієм Михайловичем Бакаловим, в команді був відмінний підбір футболістів, у яких було чому повчитися.

- Чому знову опинилися в Молдові?
- Після київського "Арсеналу", я повернувся в Олександрію, але проведений там рік виявився зім'ятим через травми, закінчився контракт і керівництво вирішило не продовжувати його. У Першій лізі я залишатися не хотів, та й у цей період в українському футболі почалася фінансова криза. У цей час мені подзвонив представник керівництва ФК "Тирасполь" Сергій Урсул з конкретною пропозицією, вони кваліфікувалися в Лігу Європи і шукали посилення, я розумів, що в групову стадію Ліги Європи нам навряд чи вдасться пробитися, але навіть участь у кваліфікаційному раунді Єврокубка це хороший футбольний досвід. До того ж перед командою ставилися цілі на сезон бути в трійці призерів і виграти Кубок країни, плюс відмінна інфраструктура клубу і стабільне фінансове становище.

- Що сталося з "Тирасполем"? Клуб різко припинив своє існування!
- Причина банальна, навіть не дивлячись на те, що ми знову кваліфікувалися в Лігу Європи, головний спонсор відмовився від клубу, а інших інвесторів не знайшлося.

- У Маріуполі Ви і Чурилов, як дядьки-наставники? Адже Ви найстарші за віком.
- Так, дійсно це так, ми зі свого боку намагаємося допомагати молодим хлопцям, десь прикладом, десь порадою, як на полі так і в побуті. Ми з Сашею Чуриловим теж були на їх місці і вже давно пройшли цей шлях, це нормальний футбольний процес.

- Вік не став перешкодою для маріупольців, чим він завадив в Одесі?
- Ну, це питання краще задати керівництву "Чорноморця", у них своя стратегія розвитку клубу, до того ж не знімаю відповідальності і з себе, значить я не зумів їх переконати в необхідності підписання контракту зі мною.

- Не шкодуєте, що не поїхали до Азербайджан?
- Абсолютно ні, наша країна переживає важкі часи, але я дійсно хотів повернутися в Україну, навіть не дивлячись на те, що в Азербайджані я б за підсумком міг заробити більше у фінансовому плані, вважаю свій вибір на користь Маріуполя правильним. Адже в клубі створені всі умови для футболістів, за рівнем організації, по інфраструктурі це клуб рівня Прем'єр-Ліги.

- Які шанси на повернення в еліту? Є у керівництва таке бажання?
- Шанси є у багатьох команд в цьому чемпіонаті, подивіться яка щільність у турнірній таблиці, інше питання - скільки команд ставлять перед собою такі завдання і скільки команд допустять для участі в Прем'єр-Лізі, адже можливі варіанти з розширенням або заміни деяких неплатоспроможних клубів. У нас не було зустрічі з нашим керівництвом і конкретних завдань від них ми не чули, але знаємо, що вони бажають нам бути якнайвище в турнірній таблиці.

- Чому уболівальник не йде на стадіон? Адже так добре все починалося в цьому сезоні для Маріуполя.
- Ви маєте рацію, сезон розпочався вдало і на першу гру прийшло багато вболівальників, але надалі їх стало менше, звичайно ж, на це вплинули і наші невдалі гри в середині першого кола. Але все ж зараз йде становлення нової команди, а це дуже важкий і кропіткий процес і справжні вболівальники повинні проходити цей шлях разом з клубом. До того ж у другій частині цього півріччя нам вдалося провести девятіматчевую безпрограшну серію, а це говорить про те, що ми на вірному шляху, просто не буває все і відразу. Я впевнений, що ми проведемо зимову підготовку дуже плідно і навесні своєю грою і результатами змусимо повернутися вболівальників на стадіон!

- Чого очікуєте від другої частини чемпіонату?
- Очікування найоптимістичніші, у нас молодий, талановитий і амбіційний колектив. Упевнений, що ми все проаналізуємо наші осінні помилки зробимо правильні висновки і навесні будемо сильнішими і успішнішими! Головне, що б в нашій країні був мир, і ніщо не завадило нам займатися нашим улюбленою справою!