Андрій Кожухар: Проти Карпат суперники налаштовуються на двісті відсотків

Серед тих, хто повернувся цього літа в Україну після виступів за кордоном є і голкіпер Андрій Кожухар. Вихованець одеського футболу впродовж кількох сезонів поспіль був серед тих, хто подавав надії у "Чорноморці". Однак у січні 2020-го, коли "моряки" переживали не кращі часи, граючи у першій лізі, він разом із одноклубником Миколою Мусолітиним вирішили скуштувати легіонерського хліба. Обидва подалися до Латвії, уклавши контракти з "Валмієрою". Однак потім Кожухар перебрався до Словаччини, де впродовж двох останніх сезонів захищав кольори "Земпліна". У ньому колишній воротар юнацької та молодіжної збірних України проявив себе з кращого боку, тож не випадково опинився у сфері інтересів львівських "Карпат". У першій половині літа, коли Мирон Маркевич активно займався комплектуванням зелено-білих, Андрій Кожухар приїхав до Львова. Сьогодні він є основним голкіпером "Карпат", надійно захищаючи ворота нового клубу. В тому, що після чотирьох матчів нинішнього сезону львів'яни входять до лідируючої групи у першій лізі, є і заслуга 24-річного воротаря.

- Чи було бажання повернутись в Україну після трьох з половиною років, проведених за кордоном?

- Звичайно ж, було. Засумував за Україною, за рідною домівкою. Та й за нашим чемпіонатом теж. Адже за кордоном бракувало спілкування.

- Той факт, що у нашій країні йде війна, не лякав?

- Зрозуміло, що мене, як мабуть, і кожну людину це відлякувало. Та коли надійшла пропозиція з "Карпат", я довго не роздумував і не вагався – дав згоду.

- Як у Словаччині ставляться до нинішній подій в Україні?

- Там відразу ж, з самого першого дня війни, стали підтримувати нашу країну. У "Земпліні" мене особисто підтримували, адже я у їхньому клубі був єдиним українцем. Впродовж усього часу, скільки я в ньому знаходився, одноклубники мене постійно запитували, яка ситуація на батьківщині. Та й сама словацька Суперліга чимало робила задля підтримки України – зокрема, збирала кошти. А перед матчами чемпіонату команди виходили з банерами, на яких було написано "Стоп війні". Бувало, що деколи після ігор "Земпліна" люди на стадіоні підходили, питали про Україну, теж підтримували.

- Які враження залишили у вас виступи у Латвії та Словаччині?

- Це був мій перший досвід – грати за межами України. Перейшовши в інший чемпіонат, мені було все цікаво. У Латвії було дещо простіше, а от у Словаччині, де інша мова, потрібно було перелаштуватися. Спочатку спілкувався за допомогою англійської, а згодом вивчив словацьку. Вона, до речі, не така складна. Якщо підсумовувати закордонний період загалом, то досвід я отримав непоганий. Перш за все, у плані життя, комунікацій. Вважаю, що за цей час я виріс, подорослішав. Та й у футбольному плані теж.

- Коли і за яких обставин надійшла пропозиція стати футболістом "Карпат"?

- Мені зателефонував тренер воротарів Богдан Стронціцький. Ми поспілкувалися, і він сказав, що тренерський штаб "Карпат" зробив вибір на користь моєї кандидатури. Я відразу ж погодився. А вже через кілька днів підписав контракт з львівським клубом.

- Що стало головним чинником у рішенні дати згоду на перехід у "Карпати"?

- Перш за все, той факт, що у мені був зацікавлений тренерський штаб. Це стало найголовнішим. А по-друге, високі турнірні цілі, які стоять перед львівським клубом. Зараз "Карпати" розвиваються досить потужно – як щодо клубної інфраструктури, так і в іншому. А коли команда налаштована на виконання серйозних завдань і це має серйозне підґрунтя, то мені такі проекти завжди цікаві.

- На який термін зв’язали себе з "Карпатами"?

- На один рік. А там буде видно. Побачимо...

- За період виступів за кордоном назад до Одеси не кликали?

- Ні. З тих пір, як більше трьох з половиною років тому я залишив "Чорноморець", мені ніхто з одеського клубу не телефонував.

- Ви вже встигли попрацювати під орудою Остапа Маркевича, тепер є підопічним Мирона Маркевича. Бачення футболу у сина та батька чимось відрізняються?

- Зараз вже ні, адже "Карпати" сповідують футбол атакуючого плану, із контролем м’яча та постійним просуванням його вперед. Дуже важливо робити якомога більше атак і завершувати кожну з них ударом. Ось такий цікавий стиль, до якого потрібно звикнути і бути завжди готовим. До мене, як воротаря, теж є певні вимоги. Потрібно приділяти багато уваги роботі ногами, постійно повинен бути ефективний початок атаки. Для мене було дуже приємно і водночас цікаво отримати можливість попрацювати з таким знаним тренером, як Мирон Маркевич.

- Чи встигли освоїтися у львівській команді? З ким потоваришували?

- У "Карпатах" освоївся стовідсотково, для цього мені навіть не знадобилось багато часу. Тим більше, що деяких хлопців у команді я вже знав. У колективі мене прийняли дуже добре, все гаразд. А потоваришував з багатьма. На базі в одній кімнаті живемо разом із Тимофієм Сухарєм, з яким колись грали разом у юнацькій збірній України. Нещодавно у "Карпати" прийшов ще й Максим Чех, з котрим теж знайомі по спільним виступам. А ще у команді є Петро Долгов з Одеси, його теж добре знаю.

- Як оцінюєте нинішній рівень першої ліги у порівнянні з трьох-чотирьохрічною давниною?

- Важко сказати, адже на відміну від тодішнього першолігового турніру зараз він виглядає зовсім по-іншому. У нинішньому чемпіонаті команди поділені на дві підгрупи, а три-чотири роки тому цього не було – склад учасників був цільним. Та й після чотирьох турів рано робити якісь суттєві висновки. Можу сказати лише одне: проти "Карпат" всі команди налаштовуються на двісті відсотків! Це я вже відчув.

- У чотирьох турах "Карпати" здобули перемоги у трьох матчах, однак у кожному з них з мінімальним рахунком. Чи означає це, що команда ще у процесі зігрування?

- Не сказав би, що нинішні "Карпати" не зіграні. Однак процес вдосконалення і досі триває, він у футболі постійний. Цього літа команда майже повністю оновилася, тому у будь-якому випадку їй ще потрібен деякий час, щоб краще виконувати вимоги тренера на футбольному полі.

- Який із трьох переможних матчів був найважчим?

- Мабуть, з "Прикарпаттям", адже це був перший виїзний поєдинок. На чужому полі було нелегко. Інші ж переможні ігри – з "Хустом" та "Буковиною" ми проводили вдома, де грати було легше.

- В рідній Одесі давно були?

- У цьому місті живуть мої батьки, тож перед тим, як вирушати до Львова, я заїхав в Одесу. Тиждень побув там, після чого і прибув на передсезонні тренувальні збори "Карпат".

- Як вам Львів?

- У ньому я вже не вперше. Та коли приїжджав до Львова на виїзні ігри, то місто бачив переважно з вікна автобуса, часу гуляти по ньому не було. Проте зараз, коли вже є футболістом "Карпат", під час вихідних була можливість походити по його центру. Місто дуже гарне, вражаюче. По-справжньому європейске. Зараз у Львові дуже і дуже багатолюдно: кругом затори, вся центральна частина повністю забита – як городянами, так і туристами. І не тільки у затишних львівських кафешках, а й поблизу видатних місць. Всюди!

- У вашому віці багато хто з футболістів має мрію. Якою є вона у Андрія Кожухаря?

- Зіграти у Лізі чемпіонів. А поки що всі думки про "Карпати", з якими маємо втілити у життя першочергове завдання – вийти до Прем’єр-ліги.