Монзуль не найкраща, Динамо як випробування для арбітрів і питання до Комітету. Суддівські підсумки сезону 2019/20

За останні роки багато води втекло. Колись топові українські арбітри відійшли у тінь. Зокрема, мова про Юрія Можаровського, Ярослава Козика та й Костянтина Труханова, напевно, також. На авансцені з'явилися нові обличчя. Можливо, й не охоче, але Комітет арбітрів України, ось уже десять років очолюваний байдужими до українських футбольних реалій італійцями, проводить процес омолодження. Процес зміни поколінь. Успішно? Язик не повернеться таке сказати.

Маємо приклади Андрія Коваленка, Миколи Балакіна, Віктора Копієвського, Дениса Шурмана, Максима Козиряцького, Ігоря Пасхала – судді з задатками, але без стабільності. І навряд чи ця стабільність з'явиться в умовах відсутності чіткого напрямку в підготовці та бодай якоїсь стратегії. Як приклад відсутності логіки та послідовності в діях керівників Комітету арбітрів УАФ наведемо два епізоди з матчів Першої ліги, котрі обслуговували арбітри УПЛ, одні з найавторитетніших рефері країни.

25-й тур Першої ліги. Матч "Оболонь-Бровар" - "Рух". Катерина Монзуль після перегляду ВАР показала жовту карточку гравцю львівської команди Калюжному за грубий фол проти опонента. В дуже подібному епізоді, але вже в матчі 27-го туру "Оболонь-Бровар" - "Інгулець", Віталій Романов після перегляду відеоповтору вирішив вилучити порушника. Експерти слушно поставили запитання – так хто ж з арбітрів мав рацію? Чому різні трактування однакових епізодів? Чому Комітет арбітрів не виробив єдиних критеріїв?

А скільки подібного було в УПЛ? Скільки ми критикували Катерину Монзуль за те, що вона вилучила гравців "Зорі" та "Десни" в епізодах, які того не вартували, а потім в грубішому епізоді Микола Балакін "нагородив" Томаша Кендзьору лише жовтою карточкою. До того ж з методологічною помилкою щодо застосування ВАРу. Реакція Лучі якщо й була, то лише для "обраного" кола людей. Всі інші, аби хоч якось розуміти процеси, повинні були уважно слідкувати за тим, хто, коли та скільки судить. І на основі цього робити висновки про покарання у вигляді відсторонень.

А за що покарали Ярослава Козика? Ну нехай матч "Львів" - "Дніпро-1" – там дійсно були помилки, але що кримінального знайшли в грі "Чорноморець" - "Волинь"? І чому про це розмазано говорив лише Олег Протасов, а не Лучано Лучі? Де професійний розбір помилок арбітра, котрий вважається одним з найкращих в країні? Чому відсторонення відбулося тишком-нишком? І чому Олександра Дерда, який допускав не менш грубі помилки, повернули до еліти, а Козика тримають у вигнанні? І це лише невеличкий список запитань, котрий варто адресувати Лучано Лучі та його колегам за підсумками сезону.

Схоже, у Комітеті арбітрів та УАФ загалом занадто захопилися впровадженням ВАР-системи. Окей, відеотехнології працюють, але вкотре повторимо, що неправильно, коли цим забезпечені лише два з шести матчів туру. І неправильно, коли з ВАРом в Корпусі, де нараховується понад 20 суддів, пораються лише шестеро чи семеро осіб. Одні й ті самі люди роз'їжджають країною та звершують, фактично, футбольні долі.

Саме так, адже говорити про абсолютну чистоту суддівства навіть з використанням ВАР-системи не доводиться. Що витворяв Сергій Бойко в поєдинку між київським "Динамо" та "Колосом" (2:1 з чотирма пенальті)? Що вчинили Романов і Монзуль в матчі "Зоря" - "Олександрія" (вигаданий пенальті на Шасталі)? Чому Арановський в поєдинку між все тими ж "Олександрією" та "Зорею" в одному з епізодів слухав підказку ВАР-асистента, а в іншому ні? Чи приємно було самим Лучі та Павелку дивитися за тими потугами, з якими відеотехнологіями користувалася Монзуль? І коли Катерина нарешті набуде стабільності?

Знову лише запитання. Відповідей немає.

Цей сезон був одним з найгірших в плані суддівська за всю історію українського футболу. Це стосується не лише матчів УПЛ, але й Першої ліги. І це навряд чи можна виправдати тим, що вітчизняний футбол відштовхнувся від дна й почав підвищуватися в якості. Радше варто вести мову про пік італійського безладу в українському суддівському корпусі.

Статистика арбітрів УПЛ і Кубка України

* - жовтим виділено кубкові матчі за участю представника чи представників не елітного дивізіону

** - червоним виділені судді-дебютанти сезону

1. Арановський Євген – 13
2. Романов Віталій – 9
3. Балакін Микола – 6
4. Бойко Сергій – 4

В сезоні 2019/20 наші експерти помітили понад сімдесят помилок, які вплинули на хід тих чи інших матчів. Є судді, які помилялися в середньому по разу в кожній грі чи навіть частіше. Наприклад, у Миколи Балакіна в семи матчах УПЛ – сім помилок. У Юрія Можаровського в шести матчах – вісім неправильних рішень. Доповнюють цей рейтинг антигероїв Олександр Дердо з сімома помилками в дев'яти матчах УПЛ та Катерина Монзуль з шістьма помилками в десяти матчах УПЛ.

Відносно чисто працювали Іван Бондар та Володимир Новохатній – жодної помилки в п'яти та чотирьох матчах УПЛ відповідно. Однак Бондар заплямував свою репутацію і, можливо, зіпсував власну кар'єру жахливим суддівством в поєдинку Першої ліги "Інгулець" - "Прикарпаття". Це був непрофесіоналізм чи щось інше? Можемо лише здогадуватись. Однак зважаючи на той факт, що Івана Бондаря можуть довічно відсторонити від професійного арбітражу – справа серйозна. Шкода лишень, що покарання разом з Іваном Бондарем не несуть його керівники.

У цих суддів було мало матчів на елітарному рівні, та й ті, що були, можна вважати прохідними. Не беремо також до уваги дебютантів Деревінського та Шандора – вони відпрацювали лише по одній грі. Отож найкращими в плані чистосуддівства можна називати Анатолія Абдулу та Дмитра Кутакова – лише по одній помилці у дванадцяти та десяти матчах відповідно.

Треба окремо виділити матчі, в яких відбулася аномальна кількість помилок (три за матч або більше):

• "Маріуполь" - "Олександрія" (2-й тур), арбітр в полі – Юрій Можаровський: п'ять помилок (призначення / не призначення пенальті, скасований гол);
• "Маріуполь" - "Олімпік" (7-й тур), арбітр в полі – Олександр Дердо: три помилки (призначення / не призначення пенальті);
• "Дніпро-1" - "Олександрія" (18-й тур), арбітр в полі – Микола Балакін: три помилки (призначення / не призначення пенальті, вилучення / не вилучення).

Окремо згадаємо про матчі, де судді помилялися, але виправляли свої помилки завдяки ВАР. Або навпаки – помилялися, попри перегляд відеоповторів.

Це матч 20-го туру "Дніпро-1" - "Динамо". Катерина Монзуль після перегляду ВАР неправомірно, на думку наших експертів, вилучила Буяльського. Не призначила пенальті у ворота "Дніпра-1" за фол проти Русина, "нагородивши" "динамівця" жовтою за симуляцію. Після перегляду повтору скоригувала своє рішення. Не вилучила Польового одразу, а лише після перегляду відеоповтору.

26-й тур. Матч "Зоря" - "Динамо", в якому Балакін не призначив пенальті у ворота киян за гру рукою Попова, потім не вилучив Кендзьору, показавши йому жовту карточку після перегляду ВАР, а ще пізніше спершу не вилучив Цвека, а лише попередив його. І лише перегляд повтору дозволив прийняти правильне рішення.

Нарешті, матч 27-го туру "Динамо" - "Колос" за арбітражу Сергія Бойка. Пенальті у ворота "Динамо" призначив помилково, потім намагався вигадати фол на Вербічу, але зрештою скасував першочергове рішення про одинадцятиметровий. Несправедливо призначив у ворота "Колоса" другий пенальті.

Характер помилок:

Майже всі результативні помилки відносяться до однієї з трьох категорії:

• призначення / не призначення пенальті;
• незаслужене вилучення, або не вилучення, коли гравець цього заслуговував;
• несправедливо зараховані голи, або правомірні голи, несправедливо скасовані.

Одна помилка стоїть окремо – це коли арбітр призначив штрафний, якого не було і з якого забили гол.

Помилок на користь команд:

"Маріуполь" – 12;
"Динамо" – 9;
"Олександрія" – 9;
"Шахтар" – 7;
"Львів" – 5;
"Карпати" – 5;
"Дніпро -1" – 5;
"Колос" – 5;
"Десна" – 4;
"Ворскла" – 4;
"Олімпік" – 3;
"Зоря" – 3.

Найчастіше арбітри помилялися на користь "Маріуполя". Статистика красномовна, хоча Олександр Бабич після деяких невдалих матчів не забував скаржитися на арбітраж. Часто також страждали суперники "Динамо" та "Олександрії". На користь "Шахтаря" помилялися трохи менше, але сім помилок – це також помітний результат.

А ось найменше "дивідендів" з суддівських помилок отримали "Олімпік" та "Зоря" – лише по три результативних помилки на їхню користь.

Помилок проти команд:

"Колос" – 12;
"Динамо" – 10;
"Зоря" – 9;
"Олександрія" – 8;
"Олімпік" – 7;
"Маріуполь" – 5;
"Ворскла" – 5;
"Львів" – 5;
"Карпати" – 4;
"Дніпро -1" – 3;
"Десна" – 2;
"Шахтар" – 1.

Багато помилялися на користь "Динамо"? Але проти киян помилялися ще більше – десять хибних рішень. Кияни вже не перший рік очолюють список команд, на матчах яких українським арбітрам найважче працювати.

Однак якщо помилки проти "Динамо" компенсуються помилками на його користь, то у "Зорі" це співвідношення не рівномірне: дев'ять разів помилялися проти луганців. А на їхню користь – лише тричі.

Страждав також "Колос" – одразу дванадцять хибних рішень, спрямованих проти команди Костишина. На висоті в цьому списку також "Олександрія", що можна пояснити специфікою футболу підопічних Шарана.

Проти "Шахтаря" майже не помилялися – лише одне рішення, яке б могло викликати претензії в незаангажованих глядачів.

Асистенти УПЛ, за традицією, не були тими, на кого можна вішати усіх собак за поганий арбітраж. Лише двоє людей впродовж сезону допустили по дві помилки – Олександр Дашко та Андрій Скрипка. Решта асистентів – по одній.

Андрій Скрипка відзначився з негативного боку тим, що обидві його помилки вплинули на підсумковий результат матчів ("Зоря" - "Динамо" та "Олімпік" - "Динамо"). Одна з помилок Дашка мала вплив на результат, а інша – ні. Також визначальних помилок припускалися (по одній) Олександр Марчик та Заур Курбанов.

Володимир Висоцький, Євген Данильченко та Денис Шудрік помилялися по разу, але без впливу на розподіл сил в матчах.

Усі помилки стосуються зарахування / не зарахування голів.

Впродовж сезону UA-Футбол визначав найкращого арбітра кожного туру. За підсумком, звання найліпшого отримували п'ятнадцять суддів. Десятеро з них – понад одного разу. Найчастіше найкращими в турі ставали Віталій Романов (чотири рази), Дмитро Кутаков (чотири рази), Ярослав Козик (тричі), Анатолій Абдула (тричі), Катерина Монзуль (тричі) і Віктор Копієвський (тричі).

всі статистичні дані, а також систематизувавши враження від сезону, наші експерти Сергій Шебек та Мирослав Ступар найкращим у сезоні визнали Анатолія Абдулу.

Вже за кілька днів стартує новий чемпіонат і UA-Футбол продовжить слідкувати за роботою вітчизняних арбітрів.