Акценти. Розрахунки стороннього. Осінні підсумки УПЛ очима глядача

Нагадаю, що тут до вашої уваги пропонуються сумарні підсумки авторських оглядів туру УПЛ, з якими ви могли ознайомитися протягом сезону. Пише глядач для глядачів – звичайних любителів футболу. Минулого разу ми говорили про видовищність, інтригу та логіку. Сьогодні – про решту "китів", на яких стоїть наш інтерес до гри.

Суддівство. Єдиний аспект інтересу глядачів, в якому я покладаюся не на власну думку і бачення, а на оцінку професіонала. Мій колега по блогу Юстас вже дуже давно проживає за кордоном, будучи, так би мовити, рівновіддаленим від наших клубів та їхніх фанатів. Як і я, він прагне об'єктивності, але вже з погляду арбітра.

За замовчуванням, з його подачі, ми виділяємо тут ті суддівські помилки, які: а) не викликають сумнівів; б) відбилися чи реально могли позначитися на результаті матчу. За минулі 18 турів таких було виявлено лише вісім. В іграх за участю десяти клубів із 16. І це безумовний прогрес порівняно з попереднім сезоном.

Цікаво, що у шести випадках із десяти помилялися лише на користь тієї чи іншої команди, а чотирьох – суто на шкоду. Наголошую: ми говоримо саме про помилки і не більше.

І в нас виходить, що більше за інших – по два рази – Феміда допускала похибки на користь "Ворскли" та "Олександрії". По одному такому поєдинку було у "Шахтаря", "Дніпра-1", "Колоса" та "Металіста 1925".

Однозначно найбільше постраждав від суддівських ляпсусів "Маріуполь" - тричі. По два рази через них втрачали очки "Львів" та "Інгульець". Один раз – "Минай".

Виходить, що за всю осінню частину чемпіонату жодного разу не зазнавали серйозного впливу арбітражу результати шести клубів: "Динамо", "Зорі", "Десни", "Вереса", "Руха" і того, що ви продовжували називати "Чорноморцем".

Таким чином, як про систему ми маємо привід говорити лише про помилки суддів, які позбавляли очок одну команду – ту, що замикає турнірну таблицю. Три очевидні випадки.

Тих, кому миліше інше джерело оцінки роботи суддів в УПЛ, або хто сам із вусами і здатний розглянути чорну кішку в темній кімнаті, навіть коли її там немає – цих ми, звичайно, розчарували. Але не обов'язково писати про це в коментарях: мовляв, після цього я далі читати не став. Просто не читайте і буде вам щастя.

Везіння. За моїми, як завжди скромними, підрахунками, пані Фортуна найрішучішим чином - так, що це позначалося або могло позначитися під кінець матчу - втручалася в гру в 47 випадках зі 143 (загальна кількість поєдинків, що відбулися). Тобто майже в кожному третьому поєдинку в середньому.

Найвезучішою командою в УПЛ минулої осені назву "Ворсклу", якій удача допомагала 6 разів. 5 разів вона супроводжувала "Рух", по 4 - "Металіст 1925" та "Минай".

Ні разу зовсім не обернулася вона обличчям до того ж багатостраждального "Маріуполя". І лише по одному разу – до "Інгульця" та команди з Одеси.

"Одесити" стали, навпаки, класичним зразком невдачі: 7 разів фарт рішуче відвертався від них, віддаючи перевагу їхнім суперникам. 5 разів безпосередньо не щастило "Зорі". По 4 рази – "Олександрії" та "Вересу".

Фото - Анатолій Спиця

Найменше постраждали від забаганок Фортуни… Втім, перераховувати ці команди безглуздо, бо їх більше половини ліги – тих, кому невдача псувала гру двічі.

Тобто, впадає у вічі нелюбов пані Удачі до команди Мороза. Ну і повний ігнор нею ж у союзі з Фемідою "Маріуполя". Третім потерпілим від цієї солодкої парочки, методом виключення, назвав би, мабуть, "Інгулець".

Особистості. Роль особистості у футболі не слід применшувати ніколи і в жодному разі. Як би колективно не прагнули грати команди і як інші тренери не прагнули перетворити яскравих виконавців у гвинтики безперебійного механізму. Гру продовжують вершити Гравці. На щастя, для глядачів, яких приваблювали і будуть приваблювати імена.

Хотів би наголосити: тут я говорю саме про гру, а не про мистецтво досягнення результату. Саме цей критерій – як часто гравець звертав на себе увагу у найяскравіших епізодах матчу – я взяв за основу, вибираючи трійку особистостей у кожному з турів.

І якщо ми нарахуємо умовні три бали за кожне 1-е місце, два – за 2-е, і один – за 3-те, то отримаємо наступні результати за підсумками 18 турів.

Найяскравішою футбольною особистістю осінньої УПЛ став Довбик із "Дніпра-1" - 10 балів. І навіть з пристойним відривом, оскільки трійця, що розташувалася за ним, набрала аж на три бали менше. Це його одноклубник Піхальонок, киянин Циганков та Кочергін із "Зорі". У дужках зазначимо, що останній давно не з'являвся на полі.

По 5 глядацьких балів отримали Степанюк та Тілль із "Ворскли", Аллах'яр із "Зорі", Ковалець із "Олександрії" та Тете із "Шахтаря". По 4 – одноклубники останнього Мудрік та Соломон плюс "динамівець" Буяльський. За моїми спостереженнями, саме ця дюжина насамперед підігрівав наш інтерес до українського футболу.

Нікого не здивує, що вони представляють шістку найсильніших команд ліги. Як і те, що найбільше тут представників лідера, а найменше – команди, що на 6-му місці. Але, хочете – вірте, хочете – ні, а сидячи біля екрана, про таблицю я думав найменше. Ось така, десь навіть трохи насторожуюча закономірність.

Зрозуміло, на жаль, у цьому списку надзвичайно важко опинитися гравцям оборонного плану. Але, поклавши руку на серце і, за великим рахунком, ми дивимося футбол заради атаки. Якщо тільки ми не професіонали, або не уявляємо себе такими.

А ось воротарі – особлива футбольна каста. І, на мою думку, їхню гру завжди слід оцінювати окремо. Що я й роблю у цьому блозі.

За підсумками осені найяскравішими стражами воріт визнав би Мацапуру із "Зорі" та Різника з "Ворскли" - обидва тричі називалися мною найкращими за кількістю повноцінно важливих сейвів. У п'ятірку включив би також олександрійця Білика, чернігівця Литовку та львів'янина Паньківа з Руху – по два виграні тури.

Це були головні особи УПЛ на сьогодні, виходячи з "розрахунків стороннього" - телеглядача, якому саме їхня гра в чемпіонаті запам'яталася найбільше.

Симпатії. Вимушений нагадати: автор не є вболівальником жодної з чинних команд нашої "вишки" на сьогоднішній день. І так само у нього немає упередженості зі знаком "мінус" до будь-кого з них. Отже, якщо комусь і будуть цікаві його міркування та висновки, то насамперед саме тому.

Як уже було сказано багаторазово раніше, свій глядацький девіз я запозичив у Рінуса Міхелса - великого тренера "летючих голландців". Він звучить так: "Я знаю лише один футбол – атакуючий. Решта – антифутбол". Виходячи з цього і формуються мої симпатії та антипатії у грі.

Тут усе просто. П'ять та більше гольових моментів біля воріт суперника у матчі свідчать про гру на атаку. Чим більше тим краще. Менш трьох шансів взяття воріт – незалік від глядача.

Лідером глядацьких симпатій цього сезону поки що є "Динамо" - 15 заліків у 18 поєдинках. У "Шахтаря" - 13, у "Дніпра-1" - 10. Ці три пріоритети чудово гармонують з місцями, що займаються в турнірній таблиці.

Але далі йдуть не лише "Зоря", а й команда з Одеси з "Маріуполем" - у всіх по 9 таких матчів в активі. Не можу не назвати також "Ворсклу" з "Олександрією" - по 8. Цікава компанія: шістка найкращих плюс парочка із зони ризику. Решта відстала безнадійно.

Найменше – лише одного разу – вдалося наколупати на атакуючу норму моментів "Минаю". І лише на одну таку гру більше у "Вереса".

А ось антифутбольної норми найчастіше дотримувався "Рух": 9 разів (більше половини проведених ним поєдинків). 8 таких "свят гри" на рахунку "Вереса", 7 - у "Металіста 1925", 6 - у "Львова", 5 - у "Колоса".

Нікого не здивує, що "Шахтар" із "Динамо" так "чарівно" не зіграли жодного разу. У "Зорі" стався лише один такий сумний матч, у "Ворскли" - два.

Коментарів не буде. Ви самі бачите, хто та чому, на думку автора, грає в УПЛ для кількості. Можливо, суто візуальним винятком є ​​"Металіст 1925", але йому це потрібно буде підтвердити навесні.

І, їй-богу, мені глибоко байдуже, хто і чому простягає ніжки по одягу і більше не здатний фізично. Тоді йому нічого робити у "вищій лізі". На мою думку, вже другий сезон поспіль показує нам, що розширення УПЛ було явно передчасним. Тут потрібні команди, що грають, а не б'ються за результат.

Інакше, ми будемо мати той самий блідий вигляд у Європі. З надією на краще розлучаюсь з вами до відновлення сезону.