Відкриття АПЛ, кіпер Реала, кілька провалів. Чим запам'яталися екс-лідери Зорі після зміни клубу

Багато шедеврів світової літератури було написано у двох і більше частинах. "Брати Карамазови" Достоєвського, "Дон Кіхот" Сервантеса, "Граф Монте-Крісто" Дюма, "Звіяні вітром" Мітчелл, і це лише мала частина безлічі прикладів. Ми вирішили піти стопами великих і продовжити говорити про... луганську "Зору".

В першій частині ми розбирали зимові трансфери та чутки, пов'язані з бронзовим призером української першості. Один із коментарів до статті підштовхнув нас до іншої теми. Наразі ми спробуємо дослідити, як склалася доля лідерів луганців, які залишали команду останніми роками. Адже всі знають, що двічі на рік "Зоря" втрачає лідерів.

Денніс Бонавентуре, форвард
Цьогорічний клуб: "Вотфорд"

Ми вирішили говорити про гравців без будь-якої послідовності, а скоріше хаотично. Довго думали з кого розпочати, проте, з огляду на останні успіхи нігерійця в АПЛ, вибір був зроблений автоматично. Еммануель Бонавентуре Денніс був досить яскравим форвардом у "Зорі". Швидким, рухливим, і навіть середня результативність (сім гольових дій у 26-ти іграх) нікого не змушувала сумувати. Бонавентура був яскравим, а його продаж за 1,4 мільйона євро в "Брюгге" став гарною угодою для "Зорі", яка раніше підписала форварда як вільного агента.

Денніс - один із найуспішніших вихідців "Зорі". Він був лідером "Брюгге", забивав у Лізі Чемпіонів, а його ринкова вартість на піку доходила до 17 мільйонів євро. Щоправда, після 2020-го настало невелике похолодання у відносинах, нікому не потрібна оренда в "Кельн" і продаж у "Уотфорд" за чотири мільйони євро. І знову розпочалося.

Emmanuel Dennis has scored 8 goals from 3.59(xG) so far this season - the largest over-performance of any player. pic.twitter.com/tfNGAMRTJL

— The xG Philosophy (@xGPhilosophy) January 21, 2022

На батьківщині футболу Бонавентуре став відкриттям всього турніру. За нього каже статистика: вісім голів та п'ять гольових у 19-ти матчах АПЛ. Нігерієць - людина настрою і чередує вогняні відрізки з провальними, але першу частину нинішнього сезону він може занести собі в актив. Та й загалом його кар'єра після відходу із "Зорі" складається вдало.

Олександр Караваєв, півзахисник/захисник
Цьогорічний клуб: "Динамо"

Якщо Денніс після "Зорі" сяяв яскраво, то кар'єра Олександра Караваєва багатьма сприймається неоднозначно. Хоча якщо дивитися чисто на графу "досягнення", то тут екс-лідер луганців досяг певного успіху. Після переїзду до столиці влітку 2019-го, Караваєв завоював п'ять трофеїв (чемпіонат, два кубки та два суперкубки), пограв і у Лізі Чемпіонів, і у плей-офф Ліги Європи, і навіть у 1/4 фіналу чемпіонату Європи. Та багато хто пальці лівої руки віддав би, щоб назбирати цей букет з нагород. То в чому ж неоднозначність?

Караваєв за "Динамо" відіграв рівно сто матчів, але він ніколи не вважався основним футболістом чинного чемпіона. Вінгера/фулбека рятує його вміння закривати багато позицій. Правий вінгер, лівий захисник, правий захисник, не має значення. Де скажуть, там і зіграє. Але навіть якщо по ходу матчу Караваєв заб'є гол на позиції форварда, а потім відіб'є пенальті, замінивши травмованого воротаря, він так і залишиться першим гравцем напохваті. Не більше. Так, у "Зорі" Алекс був справжнім лідером, але бути настільки ж яскравим у "Динамо" він не може.

Богдан Михайліченко, захисник
Цьогорічний клуб: "Андерлехт"

Свіжий приклад. Після крутого та насиченого першого сезону Віктора Скрипника у "Зорі", коли луганці не просто взяли бронзу, але й до останніх секунд вважалися одним із претендентів на срібло, клуб втратив цілу низку важливих гравців. Причому втратив досить задешево, за ціною, нижчою, встановленою навіть на порталі Transfermarkt. Одним із вихідців був Богдан Михайліченко, якого за 500 тисяч євро підписав "Андерлехт".

Перспективно розпочавши у Бельгії, вітчизняний фулбек повільно, але впевнено дійшов до рівня запасного футболіста. Вже у першому матчі за "пурпурно-білих" Богдан забив гол і до листопада місяця був беззаперечним футболістом старту, але потім був ковід і втрата місця не лише у старті, а навіть у заявці. Так тривало до кінця сезону, який змінився на нову кампанію. Посередньою кампанію. У 22-х іграх бельгійської першості лише дві появи у старті, а всього – 13 ігор без результативних дій. Не густо, правда?

Михайліченко - 24 роки і він має шанс повернутися на колишні позиції. І якби ми могли дати йому пораду, то б сказали, що Богдану можна спробувати знайти нову команду. Або навіть треба.

Євген Чеберко, захисник
Цьогорічний клуб: "Осієк"

Ще один футболіст луганців, який пішов з команди того ж літа 2020-го року. Теж за не найбільші гроші (300 тисяч євро), теж у цікавий європейський клуб (австрійський "ЛАСК"). Доля Чеберка в принципі схожа на шлях Михайліченка. Австрія не дала йому того, чого багато хто очікував. За пів року у чемпіонаті на рахунку українця було лише два матчі; у Лізі Європи його випустили лише в останньому турі, який не мав особливого значення.Але ситуацію вдалося вирулити. Одне слово – оренда.

Чеберко опинився в хорватському "Осієку", де мав усе: ігрові хвилини, повагу та далі за списком. Не дивно, що в січні 2022-го року хорвати активували опцію викупу в орендній угоді. Євген опинився у третій команді Хорватії з постійною ігровою практикою, маючи шанс на завоювання золотих медалей. Це ж набагато краще, ніж сидіти в запасі більш статусного клубу, чи не так?

Олександр Сваток, захисник
Цьогорічний клуб: "Дніпро-1"

Зима 2019-го року. Лютий. Центральний захисник Олександр Сваток, який непогано зарекомендував себе в УПЛ, не продовжуючи контракт із "Зорею", був відправлений у дубль, але за підсумком на нього було знайдено покупця. Хорватський "Хайдук" переказав на рахунок луганців 375 тисяч євро, підписавши контракт з українцем на три з половиною роки. Проте на батьківщину футболіст повернувся раніше.

Як і багато інших вихідців луганців, у Хорватії Сваток розпочав непогано, а його клуб зайняв у чемпіонаті четверте місце, завоювавши путівку до кваліфікації ЛЕ. Щоправда, швидкий виліт звідти призвів до звільнення тренера, а його наступник на Сватка не дуже й розраховував. У першій половині сезону 2019/20 українець лише п'ять разів виходив у старті, а після підписав контракт із "Дніпром-1". Тут він більш-менш повернув колишні позиції та став основним у команді Ігоря Йовічевіча.

Проте варто визнати, що закордонне турне собі до активу Сваток точно не занесе. Очікувалося, що у Європі він досягне більшого.

Ігор Харатін, півзахисник
Цьогорічний клуб: "Легія"

Взимку 2019-го року "Зоря" втратила не лише Сватка. У "Ференцварош" пішов інший лідер команди, який тоді грав у центрі поля. За Харатіна луганці отримали 600 тисяч євро, що для багатьох здавалося не найбільшою сумою, та й вибір чемпіонату був неоднозначним. Але Харатіну, з низки причин, вдалося не повторити шлях того ж Сватка, та й загалом побудувати не найгіршу кар'єру за кордоном.

Ймовірно, винен у цьому тренер "фрадді" Сергій Ребров. Відсутність мовного бар'єра з наставником та низка українців у команді допомогли Ігореві швидко освоїтися та стати основним на новому місці. До свого відходу у вересні 2021-го хавбек провів за угорського гранда 108 ігор, здійснив 22 результативні дії і навіть пограв у Лізі Чемпіонів. Щобільше, на його рахунку ще й чотири гри у складі національної збірної, а тому не варто вважати, що в Харатіна у Європі щось пішло не так. Не найгірші показники після відходу із "Зорі".

Наразі Ігор захищає кольори "Легії", провівши за перші пів року 22 поєдинки. Проблема в іншому: чемпіон минулого сезону цю кампанію провалює, йдучи на 17-му рядку. Це навряд чи пов'язано з приходом Харатіна, проте хтозна, можливо влітку знову доведеться змінювати місце дислокації.

Андрій Лунін, воротар
Цьогорічний клуб: "Реал"

Останнім у нашому списку буде футболіст, про якого ви все знаєте. Але не згадати про нього було б нерозумно. Навіть трохи недопустимо. Влітку 2018-го року за вісім з половиною мільйонів Андрій Лунін змінив "Зорю" на "Реал", ставши першим українцем, який вирушив у цьому напрямку. Великий трансфер, який відразу увійшов в історію нашого футболу, поки що не приніс нічого конкретного. Так, кілька оренд та пару кубкових поєдинків. І це при тому, що з моменту переходу минулого майже п'ять років.

Ми розуміємо, чому Андрій пішов на цей крок. Це мадридський "Реал" і лише назва клубу каже, що відмовити йому майже неможливо. Навіть на шкоду ігровій практиці. Проте минуло вже занадто багато часу, і дивлячись на гру Тібо Куртуа, можна говорити про те, що українському кіперу час щось змінювати. Так, є теорія, що навіть тренуючись серед найкращих, ти ростеш і прогресуєш. Але все, що можна взяти, Лунін вже взяв, а вічно чекаючи на свій шанс в Мадриді, можна втратити найціннішу річ у світі – час. Його не повернеш.

Радити легко, але є думка, що Лунін має всі дані, щоб стати основним воротарем у клубі простіше, ніж "Реал". І таких у світі вистачає, треба зважитися на цей крок. А поки що його трансфер із "Зорі" не приніс того "вау" ефекту, на який багато хто очікував. З іншого боку, коли б ще ми стежили за ранніми стадіями іспанського кубка.

Епілог. Ми спеціально не говорили про більш давні трансфери, а також про останні. Юрченко та Абу Ханна не вражають від слова "зовсім", проте з моменту їхнього відходу із "Зорі" минуло лише пів року. Як і з трансферу Ніколо Васіля. І це той випадок, коли потрібен час. Хоч би до найближчого літа.