Полювання за Мірчею. Як Містер зʼявився в донецькому Шахтарі

Останнє Класичне викликало змішані емоції щодо якості гри, але точно розірвало інформаційну бомбу, як тільки Мірча Луческу сповістив про відхід із “Динамо”. Вболівальники та експерти прогнозували можливий сценарій, однак не до кінця вірили у його реальність — все таки тренер постійно знаходив лазівки, щоб витримати удар перед громадськістю.

Достеменно невідомо, що буде далі — спочатку розлетілася новина про завершення карʼєри, потім Луческу розповів румунським ЗМІ, що його зарано ховати. Як би там не було, зрозуміло, що історія з УПЛ для Містера закрита — навіть дещо шкода, що все сталося саме так.

Власне, тому ми підготували ретроспективу початку-середини нульових — цікаво відтворити ту атмосферу, з якою Мірча зʼявився в нашій країні. .

***

Якби не провал у “Бешикташі”, то не факт, що Луческу зважився б на переїзд до України. Важливо наголосити — підсумкове третє місце “чорних орлів” відбулося не з вини румунського фахівця, інакше б він міг зайняти принципову позу, взятися за виправлення помилок й тому не погодитися на умови “гірників”. І зовсім відмінний мотив, коли зачіпають твоє еґо й немає сил миритися з обставинами.

Але про все по порядку. Після 17 турів Супергліги 2003/04 стамбульці йшли бездоганно — 17 очок переваги над “Фенербахче”, найближчим переслідувачем, натякали, що Луческу впевнено візьме третє поспіль чемпіонство на теренах Туреччини.

До вагомих плюсів слід записати боротьбу в ЛЧ — команда потрапила у складний квартет, де розташувалися “Челсі”, “Лаціо” та празька “Спарта”, не злякалася і ледь не гарантувала плей-оф головного турніру. Перемога у Лондоні (2:0), нічия у Римі (1:1) засвідчили наявність потенціалу, однак програш Клаудіо Раньєрі вдома (2:0) дозволив саме чехам перехопити ініціативу та подолати груповий барʼєр.

Тим не менш, Луческу почувався на коні, й це неабияк дратувало конкурентів. Ми звикли, що на берегах Анатолії завжди коїться треш, проте те, як судді “вбили” “Бешикташ” у домашньому поєдинку із “Самсунспором” — треба бачити. Три вилучення ще до перерви, дві червоні, видані у другому таймі — Мірча був розтрощений 1:4 і коли залишився без пʼятьох виконавців, то рефері згідно протоколу зупинив матч.

Висновок? Технічна поразка, супроводжувана грандіозним скандалом. У кулуарах ходили розмови про виникнення так званої “коаліції”, покликаної загальмувати прогрес “чорно-білих”, але жодних документів, які б підтвердили наявність кричущої змови, не було знайдено. Зі свого боку президент Сердар Більгілі переконував — його цілеспрямовано “топили” суперники, “зовнішні чинники”, адже інциденти, повʼязані зі спірним арбітражем, продовжилися.

Наприклад, чиновники вирішили переграти “Фенербахче” — “Різеспор”, що впливало на загальне турнірне становище. З іншого боку, Більгілі не особливо опирався та довго відмовчувався — на фініші сезону “Бешикташ” підозріло поступився тому ж “Різеспору” (0:1), який намагався уникнути вильоту. Й уник — у класі понизився “Бурсаспор”.

Словом, гриміла інформаційна війна, на тлі якої Луческу втратив контроль у роздягальні, завалив квітень-травень (лише 2 очка в шести зустрічах) та заявив, що його “золото” вкрадене. Було очевидно, що дні керівництва спливли, це стосувалося й тренера — 15 травня він відпрацював на посту востаннє, а через три дні прийняв новий колектив.

***

Було таке відчуття, ніби Ахметов сяяв. Президент “помаранчево-чорних” окинув посмішкою всіх, хто зібрався у конференц-залі: “Доброго дня, поважні журналісти. Я обіцяв вісімнадцятого числа назвати імʼя головного тренера нашої команди. Мені приємно повідомити, що ним став тренер, якого я давно хотів бачити в донецькому “Шахтарі”. Це румунський спеціаліст — Мірча Луческу. Контракт підписаний на три роки”.

Луческу, тиснучи руку та позуючи перед камерами, додав: “Ми не могли повідомити про це раніше, оскільки донедавна я мав чинний контракт з “Бешикташем”. У Донецьку я сподіваюся вирішити поставлене перед клубом завдання — вивести “Шахтар” до найкращих команд Європи. Для цього тут створено всі умови”. Сказано — зроблено.

Ахметов дуже прагнув отримати Мірчу, причому ще до появи Невіо Скали. У 2000-му Містер підхопив “Галатасарай” (Фатіх Терім відправився до Італії, де благополучно провалився), здобув Суперкубок УЄФА у боротьбі з лондонським “Арсеналом” (1:2) та підтвердив власне реноме.

“Шахтар” почав стежити за мною, коли я працював ще у “Галатасараї”, вигравши з ним Суперкубок УЄФА-2000. У якийсь момент президент клубу Ринат Ахметов надіслав за мною літак, але з цієї витівки нічого не вийшло”.

Луческу не виправдав очікувань на Апеннінському півострові, підправив репутацію на батьківщині (“Рапід” оформив чемпіонські медалі), тому максимально обережно прораховував кожний крок. Туреччина дала можливості, якими гріх нехтувати — справи різко злетіли вгору, титули беруться, який сенс плисти проти течії?

В 2002-му Мірча прийняв “Бешикташ”, з яким непогано погудів в Кубку УЄФА, зокрема вибив на стадії 1/16-ї київське “Динамо” — в Стамбулі тріумфував 3:1, на виїзді ж Олексій Михайличенко мало що запропонував. Якщо підсумувати, то “чорні орли” зупинилися у чвертьфіналі, де дали бій, проте спасували перед “Лаціо” (1:3).

Зрозуміло, що Ахметов пильно спостерігав за перипетиями. Скала хоч і допоміг скинути “біло-синіх” із насидженого пʼєдесталу Вищої ліги, але не витримав навантаження в наступному сезоні та зі сльозами на очах покинув Донецьк. Валерій Яремченко та Віктор Прокопенко зробили багато, але сприймалися тимчасовими менеджерами, за всієї поваги, так би мовити, на підхваті.

"Шахтар" хотів рухатися європейським курсом, намацував підґрунтя, та все ніяк не міг підібрати правильний пазл. Луческу не збирався відмовлятися від заслужених лаврів, тому довелося шукати альтернативу — влітку 2003-го нею став сумнозвісний Бернд Шустер. Попри те, що було оголошено про прибуття німецького коуча, риторика Ахметова так і сочилася бажанням співпрацювати з Мірчею — він поділився думкою, що “розглядав інші кандидатури”, й не важко здогадатися, кому був адресований натяк.

І лише по ходу кампанії 2003/04 сторони пішли на помітне зближення. Румун завʼяз у вищеописаній багнюці турецької дійсності, “Шахтар” сто разів пожалкував, що довірився Шустеру. Ранній виліт із Ліги чемпіонів проти московського “Локомотива”, сенсаційний провал в Кубку УЄФА з бухарестським “Динамо”, втрачений гандикап та програна гонка киянам — далі так тривати не може.

Ахметов особисто вирушив на зустріч — Луческу пригадав, як це було: “Інший би так не вчинив. Ахметов сказав: “Ви виграли два чемпіонати поспіль, але не виграєте третій… І зробив мені чергове запрошення, невдовзі представивши мене новим тренером “Шахтаря”. На той момент у клубі грав один бразилець — Брандау, але вже через рік до нього приєдналися Матузалем, Елано та Жадсон, далі — самі знаєте…”.

Вже потім Ринат Леонідович зізнався: “Я точно знав, що ми добʼємося великих успіхів. Принаймні, він бачив, як сильно я люблю футбол, що в мене є амбіції, що я хочу збудувати дуже сильну команду”. І тут навіть не посперечаєшся.

Фото - UA-Футбол