Улюбленець вболівальників Одеси, Нікополя та Миколаєва відзначає 60-річчя

Для того покоління любителів гри мільйонів ім'я цього футболіста асоціюється з яскравими матчами "моряків" першої половини вісімдесятих. Горячев був одним з небагатьох вихованців одеського футболу, який з юних років не залишився поза увагою тренерів "Чорноморця". Микита Симонян, який працював в ту пору старшим тренером, довіряв молодому футболісту - і той не підвів. У сезоні-1980 високому на зріст Юрію Горячеву вдалося стати найкращим бомбардиром команди, забивши 14 м'ячів.

З ОДЕСЬКИХ "МОРЯКІВ" - У ЛЬВІВСЬКІ АРМІЙЦІ

Нападника відрізняли хороший вибір позиції, сильний удар та відмінна гра головою. Однак бути настільки ж результативним у наступних сезонах одеському форварду не вдалося. Можливо, вся справа у високій конкуренції. Взяти, приміром, 1983 рік, в якому Горячев всього сім разів з'являвся на полі. У тому сезоні в нападі було стільки класних виконавців, що тренерському штабу на чолі з Віктором Прокопенком було з кого вибирати - Ігор Бєланов, Володимир Фінк, Віктор Сахно, Олександр Щербаков, Іван Шарій!

Ясна річ, що такий стан справ не міг бути на руку Юрію Горячеву. А тут ще й тема служби в армії не давала розслабитися. Так він опинився у Львові, де в 1984-му році виступав за аматорську команду СКА і грав у першій лізі чемпіонату СРСР за професійний колектив - СКА "Карпати". Правда, в його складі він грав лише за дубль.

КОЛИ В "ЧОРНОМОРЦІ" СІМ ФОРВАРДІВ

У розпал 1985-го Юрій Горячев повернувся в рідну Одесу, де знову став гравцем "Чорноморця". Але на жаль, в тому сезоні все для нього склалося не так, як хотілося б. Взявши участь в червні у двох переможних домашніх матчах проти кутаїського "Торпедо" та дніпропетровського "Дніпра" (в обох він виходив на заміну на останні дев'ять хвилин ігрового часу), потім він або зникав зі складу, або довгий час значився в запасі. У третій раз за сезон прізвище Горячева з'явилася серед гравців "Чорноморця", що брали участь в матчі лише в кінці листопада, у заключному поєдинку чемпіонату з алматинським "Кайратом" в Одесі. Форвард вийшов на заміну, проте допомогти уникнути мінімальної поразки від гостей своїй команді так і не встиг.

Після цього матчу "моряків" очікував перехідний турнір у Москві за право збереження прописки у вищій лізі. Однак Юрій Горячев в ньому участі вже не брав. На той момент він розмірковував над варіантом продовження кар'єри в іншому клубі. Було видно, що увійти вдруге в одну ріку (читай - море) йому не вдалося. Можливо, з тієї ж причини - високої конкуренції. Ще б пак: крім Фінка, Сахно, Щербакова та Шарія в числі нападників "Чорноморця" значилися також Віктор Хлус, Олег Морозов та Андрій Гузієнко! Погодьтеся, далеко не в кожній команді еліти була у наявності ціла розсип кваліфікованих гравців атаки. Але "Чорноморець" в ті часи завжди відрізнявся особливим умінням проводити селекцію на високому рівні, в чому неабияка заслуга таких особистостей, як Матвій Черкаський, Валерій Поркуян, Юрій Заболотний, Володимир Нечаєв.

ЦІННЕ ПРИДБАННЯ ДЛЯ КОЛГОСПНОЇ КОМАНДИ

Два наступних сезони - 1986 і 1987 років Юрій Горячев провів в одному з найбагатших клубів радянського футболу тієї пори, який виступав у першій лізі - нікопольському "Колосі". У перший рік він перетнувся в ньому з колишніми одноклубниками по "Чорноморцю" - воротарем Валерієм Паламарчуком та захисником Ігорем Соколовським, а у другий - з захисником Олександром Скрипником.

Нікопольські вболівальники досі згадують вихованця одеського футболу, який став найбільш цінним придбанням "Колоса". Горячев знову опинився у своїй стихії, забиваючи за колгоспну команду (так-так, саме колгоспну, адже насправді вона захищала спортивну честь колгоспу-"мільйонера" із села Чкалове Нікопольського району) голи на будь-який смак.

ГАЗЕТА, ЩО ЗМІНЮВАЛА ДОЛІ

У кожному з цих двох сезонів укомплектований відомими футболістами "Колос" входив у десятку (9-е і 8-е місця відповідно) з 24-х та 22-х учасників першої ліги. А ще впевнено виступав у розіграші Кубка СРСР, на рівних ведучи боротьбу з досвідченими суперниками з вищої ліги.

У сезоні 1987 року "Колос" довгий час входив до лідируючої групи, однак після скандальної статті в газеті "Комсомольская правда" в розпал літа розпочалися перевірки відповідних органів, і це позначилося на результатах. Саме в той період команда зазнала однієї з найбільших поразок у своїй біографії, поступившись в Одесі "Чорноморцю" - 1:7! Цікаво, що єдиний гол у ворота "моряків" забив не хто інший, як Юрій Горячев. Саме йому на 15-й хвилині вдалося відкрити рахунок в матчі, ввівши 32-тисячну глядацьку аудиторію в стан легкого шоку. Однак потім голи посипалися наче з рогу достатку. У ворота його команди.

"Колос" 1986-го року. Юрій Горячев - п'ятий у верхньому ряду зліва

В той період "Колос" опустився на кілька сходинок вниз, хоча опікунам сільської команди хотілося більшого. В механізмі "Колоса" щось розладналося і в кінці сезону старшому тренеру Геннадію Лисенчуку довелося піти у відставку. Він перебрався до Миколаєва, де очолив тамтешній "Суднобудівник".

У цю команду Лисенчук незабаром запросив і Горячева, який першу половину сезону-1988 провів у кишинівському "Ністру" під керівництвом екс-наставника "Чорноморця" Ахмеда Алескерова.

У МИКОЛАЇВ - ДО ЛИСЕНЧУКА

У Миколаєві досвідчний Юрій Горячев на довгі чотири з половиною роки став улюбленцем місцевих уболівальників. В ту пору у складі "Суднобудівника" грала група його земляків-одеситів, з якими він не один рік провів пліч-о-пліч в "Чорноморці" - Олег Сич, Валерій Машнін та Сергій Грозов. З двома останніми Горячев по черзі або разом не раз засмучував голкіперів команд-суперниць.

З'явившись в Миколаєві в розпал сезону-1988, нападник тим не менш відзначився 12 забитими м'ячами. Прийшовши до двору миколаївської команди, Юрій Горячев з року в рік тримав марку, відрізняючись стабільною результативністю: у 1989-му - 15 голів, в 1990-му - 15, в 1991-му - 19! Це не могло не позначитися на відвідуваності "Суднобудівника" - у ті роки багато вболівальників ходили "на Горячева". До речі, у 1989-му та 1991-му роках Юрій ставав кращим бомбардиром команди, а в 1988-му розділив це звання разом з... Машніним та Грозовим.

ОДЕСЬКА ДІАСПОРА "СУДНОБУДІВНИКА" І КУРС ЗА КОРДОН

Єдиний сезон, проведений нинішнім ювіляром у чемпіонаті СРСР у складі "Суднобудівника" без звання кращого снайпера, був 1990-й. У той рік більше Горячева забив інший форвард - Сергій Морозов (20 голів). Висока результативність обох нападників допомогла очолюваній Іваном Баланом команді завоювати срібні нагороди в українській зоні другої ліги.

Після розпаду СРСР, коли миколаївська команда змінила назву на "Евіс", Юрій Горячев та інші члени одеської "діаспори" продовжували виступати в її складі. Наш герой залишив Миколаїв лише після осінньої частини сезону-1992/93, який "Евіс" проводив уже в першій лізі чемпіонату України.

В ту пору багато футболістів мріяли пограти за кордоном, де умови оплати були набагато вище, ніж у нас. Транзитом через молдавський "Буджак", який зібрав у своєму складі багатьох майстрів, що заявили про себе у вищій лізі чемпіонату СРСР, Горячев вирушив у дальнє зарубіжжя. В його європейській кар'єрі були угорський "Дебрецен" та швейцарський "Вальд", де він грав до 33 років.

ПІДКОРЮВАЧ "МОНБЛАНУ"

Повернувшись після довгих мандрів до Одеси, колишній форвард охоче відгукувався на пропозицію пограти на аматорському рівні або ж блиснути майстерністю у матчах за ветеранів. Шанувальники футболу зі стажем не раз наголошували: вміння забивати їх улюбленець з далеких 80-х анітрохи не втратив. Не змінився і його зовнішній вигляд - незважаючи на роки, Горячев все такий же стрункий і худорлявий. Дивлячись на нього, ніколи не скажеш, що йому вже шістдесят.

Сьогодні Юрій Петрович Горячев повністю поглиблений у справи свого бізнесу, яким зайнявся ще в 90-х. У самому центрі Одеси у нього є взуттєвий магазин, назва якого дуже символічна - "Монблан". Особливо як для людини, що підкоряла не одну бомбардирську вершину.