Цінуємо те, що маємо. Збірна 2023-го року серед українських легіонерів за версією UA-Футбол. Центральний півзахисник

Тут міг би бути інший гравець. Але все ж таки український легіон ще не такий розширений, щоб ігнорувати гравця іменитої команди, третьої в Чемпіонаті Франції, а потім - одного з лідерів пристойної команди з Чемпіонату Італії. Тож Руслану Малиновському є місце у нашій збірній.

Його півроку в "Марселі" не були вдалими. Особливо – за його мірками, мірками колишнього чвертьфіналіста Ліги Чемпіонів та Ліги Європи, фіналіста Кубка Італії, найкращого асистента Серії А. За тими ж самими мірками перехід до новачка ліги – невдача. Але мені здається, що це неправильний підхід.

Правильний підхід - це відзначити, що його "Олімпік" впевнено вийшов у Кваліфікацію Ліги Чемпіонів, а Руслан відіграв за нього у лізі 1229 хвилин та 13 матчів в стартовому складі за півроку - більше, ніж за шість з семи півріч в "Аталанті". Також забив та приніс першу перемогу команди вдома над ненависним "Парі Сен-Жермен" за 12 років.

А "Дженоа", хоча й новачок Серії А, грає добре. В зоні вильоту не була з першого туру. Її найкращий старт з сезону 2016/17. Вже встигла перемогти в гостях "Лаціо", розгромити "Рому" (4:1), зіграти внічию з "Ювентусом" та "Наполі". Лише "Болонья" набрала більше очок у матчах проти грандів.

Якби не вісім пропущених м'ячів після 82-ої хвилини та втрата дев'яти очок через них - "грифони" були б нині сьомими. Причому Малиновський перебував на полі лише під час одного з цих пропущених. Його дуже швидко замінюють. В останніх двох матчах дали відіграти 90 хвилин – і команда не пропустила наприкінці, а навіть забила та перемогла.

Руслан вже забив двома своїми фірмовими ударами здалеку, які змусили італійців захоплюватися і ностальгувати про його найкращі часи. За голами з-за меж штрафного майданчика в лігах Топ-5 з літа 2019-го він поступається лише Ліонелю Мессі (17:25), а у Серії А за відсотком голів звідти за останні 20 років - лише Андреа Пірло.

Також він віддав асист у лізі та чудовий асист п'ятою в Кубку у додатковий час. Запам'ятався й пасом в один дотик на 70 метрів вперед, з якого два партнери по команді розіграли та забили.

Замало? Для атакувального півзахисника – так. Але справа в тому, що українець далеко не завжди грав на цій позиції. Двічі – одного з двох форвардів (де з незвички загубився), одного разу – правого півзахисника (а фактично другого правого захисника). А в більшості матчів - глибоко в центрі поля, розігруючого опорника.

Тепер він відходить на одну лінію з захисниками та допомагає їм розігрувати на початку атаки. Розподіляє м'ячі. Статистика показує, що на власній половині поля пасує вдвічі частіше, ніж у попередніх сезонах в лігах Топ-5, а на чужій - в півтора рази рідше. При цьому точність передач і там, і там, як і загальна – найкраща в кар'єрі в цих лігах.

Він пресингує високо разом з форвардами, але швидко відходить назад. У штрафному майданчику суперника м'яча майже не торкається. Значно рідше б'є по воротах, в рази рідше пасує під удари і проривається на дриблінгу.

Він став гравцем зовсім іншого стилю, з іншими завданнями. І головний тренер Альберто Джилардіно вважає, що саме така гра допоможе йому здійснити стрибок у рівні. Він точно здійснив стрибок у працьовитості. Постійно бігає, виконує величезний обсяг чорнової роботи, бере активну участь у двобоях (іноді і по 13-15 за матч), часто фолить.

В 14-ти матчах Руслан набрав вже шість жовтих карток. А підкат в гравця "Ювентуса", як заявили чимало експертів і голова Суддівського Комітету Італії, заслуговував на червону.

ЗМІ постійно відзначають його працю, старанність, спокій, розум. Спочатку, щоправда, кривилися і вимагали класичного Малиновського. Яскравого, атакувального. Але тепер Gazzetta Dello Sport та Corriere Della Sera говорять про його жертовність. А Calciomercato – "більше дров, ніж феєрверків". Не засуджуючи, а навпаки – поважаючи. Дрова зігрівають.

Джилардіно називає його незамінним для команди на новій позиції. Каже, що для команди дуже важливе вміння українця зберігати м'яч і знаходити вільний простір, і що він небезпечніший, коли починає з глибини.

Він подорослішав. І, можливо, новий стиль гри відкриє другий подих його кар'єрі. Тим більше, що попередній стиль вже почав підводити його, не приносив успіху, викликав критику, скарги на індифірентність, нестабільність, випадання з гри, навіть лінькуватість. Останніми місяцями він викликає практично протилежну реакцію.

Для Віктора Коваленка рік вийшов значно важчим. У сезоні 2022/23 він з командою завершив не третім, а третім з кінця ("Спецією") і вилетів з Вищого дивізіону. Лише двічі вийшовши у стартовому складі. Нову знайшов лише наприкінці серпня і дуже довго не міг влитися в неї. Та й вона нині ("Емполі") у зоні вильоту.

В принципі, лише у листопаді він розпочав сезон 2023/24. І одразу ж приніс 1:0 над "Наполі" в гостях на 91-ій хвилині. Ще й чудовим ударом з правого кута штрафного майданчика, названим на офіційних сторінках клубу "веселкою". Гол проти "Сассуоло" зрештою записали автоголом, але також в "плюс". І точно - асист проти "Дженоа" навісом з флангу.

В Італії його постійно відправляли глибоко в середину поля, вважаючи розігруючим опорником. Там він застрягав, грав повільно. Лише нині згадали, що він - динамічний атакувальний півзахисник і навіть другий форвард, як був на початку кар'єри. Він почав грати значно вище. І значно швидше, вертикальніше та агресивніше, з ударами по воротах.

Він вже не "голден бой", а посередній гравець. Але все ж таки цілком здатний суттєво допомогти команді Серії А і не вилетіти з нею.