Як банка кока-коли врятувала Інтер від жахливої ганьби. Про один з найскандальніших матчів єврокубків

В усіх офіційних довідниках УЄФА найбільшими єврокубковими поразками міланського "Інтера" значаться два фіаско з однаковим рахунком 1:5. Так "нерадзуррі" були биті "Реалом" у півфіналі Кубка УЄФА-1985/86 і лондонським "Арсеналом" в групі Ліги чемпіонів-2003/04. Але знавці футболу зі стажем знають, що це не зовсім вірно. У списку "досягнень" міланців мало значитися ще більш принизливу поразку. В 1/8 фіналу Кубка чемпіонів-1971/72 "чорно-сині" були розчавлені на виїзді менхенгладбахської "Боруссією" – 1:7! Але результат тієї гри, ймовірно кращої в історії "жеребців", був анульований, а сам поєдинок увійшов у футбольні хроніки під назвою "La Partita della Lattina" ("Матч бляшаної банки"). Сьогодні, 20 жовтня, виповнюється рівно півстоліття тому непересічному в усіх відношеннях протистоянню...

У стартовому раунді Кубка чемпіонів-1971/72, перш, ніж зустрітися між собою, "Інтер" і "Боруссія" вибили з турніру грецький АЕК (4:1, 2:3) та ірландський "Хайберніанс" (5:0, 2:1) відповідно. А коли в 1/8 фіналу жереб звів їх в одну пару, явним фаворитом зізнавався італійський клуб, у складі якого тоді грало кілька віце-чемпіонів світу-1970. І, незважаючи на те, що гладбахці в тому році вдруге поспіль виграли Бундеслігу – першими в історії німецького футболу, гравці "Інтера" були впевнені у своїй перевазі. Так, стовп оборони "нерадзуррі" Джачінто Факкетті на питання німецького журналіста, як він збирається протистояти Гюнтеру Нетцеру, з жартівливою усмішкою видав: "А хто це?".

Але ввечері 20 жовтня 1971 на переповненому "Бекельберг Штадіон" в Менхенгладбаху господарі дуже швидко збили пиху з приїжджих зірок. Вже на 7-й хвилині Юпп Хайнкес перехопив невдалий винос м'яча від воріт "Інтера", блискавично розвернувся і невідпорно пробив – 1:0. За чверть години кращий форвард гостей Роберто Бонінсенья в контратаці зрівняв рахунок. Але паритет протримався менше двох хвилин: датський легіонер "жеребців" Ульрик ле Февр класним обвідним ударом під дальню стійку не залишив шансів кіперу міланців Лідо Вієрі. А потім почалося найцікавіше.

На 28-й хвилині в Бонісенью, який збирався вкидати аут, з трибуни прилетіла банка "Кока-коли", після чого італієць завалився на газон. Момент прильоту і точне місце влучання не було відображено, оскільки матч не транслювався по телебаченню: керівництво "Боруссії" і телеканал ARD не змогли домовитися про сплату ПДВ в розмірі 6.000 німецьких марок. А тому свідчення сторін конфлікту істотно різняться. Захисник гладбахців Людвіг Мюллер, який персонально опікав Бонісенью і весь час знаходився з ним поруч, згадував:

"Я бачив, як банка вдарила його у плече, і першою реакцією Бонісеньї було здивування. Але потім до нього підбіг капітан "Інтера" Сандро Маццола і крикнув, щоб він падав. І Бонісенья звалився на газон як підкошений, наче його вдарило блискавкою. При цьому банка була майже порожньою. Я помітив це, коли штовхнув її в бік лавок. Бонінсенья пару раз хотів встати, але масажист увесь час штовхав його на землю. Потім його забрали на ношах. Але ми бачили, що він підморгував товаришам по команді. Це була відмінна акторська гра".

Партнер Мюллера по команді Райнер Бонхоф з похмурою іронією задавався питанням, чому ніхто ніколи не номінував синьйора Бонінсенью на Оскар: "Пару секунд він стояв струнко, як при виконанні національного гімну, а потім раптом відразу прикинувся майже мертвим". Сам же Роберто Бонісенья в численних інтерв'ю завжди заперечував, що мало місце інсценування. Його версія подій була такою:

"Я збирався вкидати аут, коли мене чимось вдарили по голові, і секунд на 15-20 я втратив свідомість. Прийшовши до тями, я хотів продовжити грати, але доктор розпорядився відправити мене в роздягальню".

А в звіті про матч в італійській газеті La Stampa було сказано, що лікар, який оглядав Бонінсенью, виявив у нападника серйозний забій тім'яної кістки внаслідок влучання банки.

Як би там не було, але гра була перервана. Гравці "Інтера" оточили голландського рефері Джеффа Дорпманса і відмовлялися продовжувати матч через те, що їх товариш по команді лежить з травмою. Суддя був у досить делікатній ситуації. Він мав повне право відвести обидві команди з поля і припинити матч. Але вирішив не робити цього. Пізніше він так пояснив своє рішення:

"Головний комісар поліції Менхенгладбаха попросив мене не зупиняти матч. На стадіоні було сім тисяч італійських уболівальників, які могли організувати дуже серйозні заворушення. До того ж, я переконався, що Бонінсенья зіграв в тій ситуації, як відмінний актор. Прилетіла банку була розкрита, а тому удар не міг бути таким сильним. Я, звичайно, не виправдовую лиходія-вболівальника, але реакція італійського футболіста, напевно, могла бути іншою..."

В результаті, після семи хвилин взаємних докорів, образ, волань до арбітра і розмахувань руками, матч було продовжено. У час, що залишився до кінця першого тайму німці влаштували гольовий феєрверк. Ле Февр, Нетцер і Хайнкес тричі змушували гостей розпочинати з центру, і на перерву команди пішли за рахунку 5:1. В антракті наставнику "Інтера" Джованні Інверніцці довелося замінити основного воротаря Лідо Вієрі (який, до слова, в чемпіонському сезоні-1970/71 встановив рекорд Серії А, протримавшись 685 хвилин без пропущених м'ячів) на молодого Івано Бордона. Другий тайм пройшов з поважною перевагою німців, і голкіперу-резервісту всього двічі довелося виймати м'яч з сітки – після ударів Гюнтера Нетцера і Клауса-Дітера Зілоффа з пенальті.

Підсумкові 7:1 вразили всю футбольну Європу. Важко було повірити, що "Інтер", який вважався одним з претендентів на трофей, міг так зганьбитися. Але вже наступного дня УЄФА зайнявся розглядом протесту, поданого італійцями. "Нерадзурі" наполягали на тому, що інцидент з кинутої банкою кардинально вплинув на кінцевий результат матчу. "Все сталося за рахунку 2:1, і ми ще легко могли б відігратися. Але з того моменту ніякої гри вже не було. Ми діяли на автоматі, задаючись питанням, що буде далі. Хтось думав про перегравання, хтось чекав, що нам присудять перемогу, а деякі і зовсім не хотіли продовжувати матч", – нарікав Джачінто Факкетті.

Технічні перемоги для сторони, що програла, тоді ще не практикувалися. А тому було лише два варіанти вирішення ситуації: залишити в силі результат поєдинку, оштрафувавши "Боруссію" за поведінку вболівальників, або просто переграти матч. Рефері Джефф Дорпманс повідомив Дисциплінарному комітету УЄФА, що не виявив ніяких травм у Бонінсеньї, а тому, на його думку, анулювання результату матчу було зайвим. Але арбітр не став надто завзято відстоювати свою позицію, оскільки знав, що це може мати наслідки для нього особисто – в той час в структурах УЄФА було досить багато італійців. Тому у підсумку, після декількох засідань УЄФА вирішив анулювати результат матчу в Менхенгладбаху (вперше в історії єврокубків) і провести перегравання.

"Це найкраще, чого ми могли добитися, – зізнавався потім віце-президент "Інтера" Пеппіно Пріско, адвокат за фахом, який брав участь в перемовинах з УЄФА. – Перемога за замовчуванням не була передбачена правилами, так що це було єдине можливе рішення на нашу користь". Крім того, Дисциплінарний комітет УЄФА оштрафував "Боруссію" на 10.000 швейцарських франків і постановив, що три наступні домашні матчі в єврокубках "жеребці" повинні провести на стадіонах, розташованих не ближче, ніж за 100 км від Менхенгладбаха.

Таким чином, матч-реванш в Мілані де-юре став першим актом протистояння суперників після анулювання результату. Зустріч завершилася перемогою "Інтера" 4:2, причому, один з голів у ворота німців забив Бонісенья. А перегравання на Олімпійському стадіоні у Берліні, не дивлячись на значну перевагу гладбахців, завершилось нульовою нічиєю. Героєм тієї зустрічі став Івано Бордон: у самому дебюті він взяв пенальті від Зілоффа, а потім видав ще з півдюжини суперсейвів. А антигероєм знову виявився... Роберто Бонісенья. За пару хвилин до кінця поєдинку італієць ще раз зіграв роль "поганого хлопця", в жорсткій сутичці зламавши ногу Людвігу Мюллеру. "Інтер" рушив далі, дійшовши в тому сезоні до фіналу, де поступився "Аяксу". А на офіційному сайті "Боруссії" текст про другий раунд Кубка європейських чемпіонів-1971/72 закінчується словами:

"7:1 на "Бекельберге", які офіційно оголошені недійсними, назавжди залишаться в нашій пам'яті".

Що стосується нещасливої ​​банки "Кока-коли", то після гри в Менхенгладбаху її як сувенір відвіз до свого рідного Арнема арбітр зустрічі Джеф Дорпманс. І вона протягом 40 років зберігалася в музеї місцевого "Вітесса". Восени 2011 року президент "Боруссії" Стефан Шіперс попросив, щоб голландці з нагоди 40-річчя інциденту повернули цю реліквію на батьківщину. Прохання було виконане влітку 2012-го, і з моменту відкриття клубного музею "жеребців", що відбулося 3 травня 2019 року, легендарна бляшана банка з-під газованої води зберігається там.