Фінал Ліги Європи. Дніпро - Севілья - 2:3. Драма, але не трагедія
27 травня 2015, середа. 23:38
Ліга Європи-2014/2015. Фінал
27 травня. Варшава. Стадіон "Народови". 50 000 глядачів
"Дніпро" (Дніпропетровськ, Україна) - "Севілья" (Іспанія) 2:3
Голи: Н. Калініч 7, Ротань 44 – Криховяк 28, Бакка 31, Бакка 73
"Дніпро": Д. Бойко – Артем Федецький, Дуґлас, Чеберячко, Матос – Канкава (Є. Шахов 85), В. Федорчук (Безус 68) – Матеус, Ротань (к), Колноплянка – Н. Калініч (Є. Селезньов 78)
Тренер – Мирон Маркевич
"Севілья": Ріко – Алейкс Відаль, Каррісу, Колодзейчак, Тремулінас – Мбіа, Криховяк – Х.-А. Рейєс (к) (Коке 58), Банеґа (Іборра 87), Вітоло – Бакка (Ґамейро 82)
Тренер – Унаї Емері
Судді: Аткінсон – Малларкі, Чілд – Е. Тейлор, Маррінер (усі – Англія)
Попередження: Канкава 17, Н. Калініч 45+2, Безус 70, Ротань 75, Матос 83 – Криховяк 45+2, Каррісу 62
Цього дня всі дороги вели до Варшави. Футбольні, ті, що на західному кордоні нашої держави, так точно. Машин і мікроавтобусів з дніпропетровськими, київськими, харківськими, львівськими, франківськими, тернопільськими, чернівецькими номерами стікалися до Польщі з усіх усюд. Кожен намагався проявити власні знання і якомога швидше проскочити кордон в тій його частині, яку вважав найменш людною. Але людей було багато всюди, куди не поїдь. На тому сходилися всі, з ким, вистоявши довжелезні затори на під’їздах до польської столиці і прибувши до Варшави за дві години до початку матчу, вдалося порозмовляти. То за умови, що польські прикордонники і правоохоронці сприяли українським фанатам як могли, пришвидшуючи з допомогою порад, а іноді й послуг у вигляді ескорту пересування до центру столиці.
А там, на Замковій площі було надзвичайно людно. Українців візуально було наче й більше, хоча пізніше виявиться, що сектори, виділені фанатам команд-суперниць, заповнені приблизно однаково. При цьому на вулицях Варшави дніпряни і севільці зживалися доволі спокійно. Не обіймалися, але й не проявляли ворожості. Більше наші фанати радили остерігатися одне одному ультрас "Леґії", які подекуди показували, хто в домі господар, "віджимаючи" клубну атрибутику фіналістів, а також нечисленних груп росіян. Ті, до слова, нагадали про свою присутність, спробувавши засвистати на стадіоні пісню про свого негідника-президента у виконанні українців. Вийшло у сусідів кволо і непереконливо. На сміх тим же полякам, які все розуміли і лише сміялися.
Стосовно складів команд, то трохи несподіванішою виявилася основа, виставлена Унаї Емері. Він залишив у резерві Коке, випустивши, як і в першому півфінальному протистоянні з "Фіорентиною", Алейкса Відаля. В решті амплуа зіграли ті люди, вихід яких планувався до початку матчу. Тренер дніпрян Мирон Маркевич, виставивши справа в пів обороні Матеуса і на вістрі Ніколу Калініча, здивувати, звісно, не міг. Хорват виглядає не гірше, ніж Селезньов, а бразилець довів своє право грати з перших хвилин у суботньому матчі української Прем’єр-ліги проти "Шахтаря". Події на полі продемонструють, що виставивши цих футболістів, Маркевич не просто не прогадав, а навпаки.
Зовні перед виходом на поле андалусці виглядали спокійнішими. Обличчя Ротаня – кам’яне, не помітно емоцій в очах Федецького і Канкави, Бойко, зажмурившись, молиться. Коли Аткінсон дав стартовий свисток, ця напруга перенеслася на поле. Безадресного навісу в напрямку воріт дніпрян Канкава вибити не зумів, а лише продовжив цю передачу, зачепивши м’яч маківкою голови, у напрямку власного карного майданчика. Бакка, закривши кулю корпусом від Федецького, першим дотиком м’яч прийняв, а другим з розвороту пробив. На щастя, дуже неточно. Через кілька хвилин вже Рейєс у межах карного майданчика імітував бажання обіграти Ротаня фінтом Зідана, а сам, зблизившись із нашим капітаном, упав. Добре, що Аткінсон на це падіння не відреагував. Так само як холоднокровно англійський рефері сприйняв два поспіль жорстких єдиноборства за участю Федорчука. Спершу суддя не покарав за жорсткий підкат у ноги Валерія у виконанні Мбіа, а потім теж обмежився лише штрафним, коли аналогічним чином зіграв вже сам український хавбек. Аткінсону треба віддати належне. Він добре розумів, що зайва картка на старті може зіпсувати гру.
Втім, з емоціями дніпряни впоралися на диво швидко. Допоміг, безперечно, швидкий м’яч, забитий підопічними Маркевича при другій спробі провести контратаку. Федецький з власної половини виконав довжелезну передачу до підступів карного майданчика суперника, де Калініч з легкістю виграв верхову боротьбу в Тремулінаса і зробив головою скидку вправо на Матеуса. Бразилець, увірвавшись на швидкості до карної зони, виконав зрячий навіс саме у те місце, куди побіг відкриватися Калініч. Нікола кивнув головою без шансів для Ріко – 1:0!
Подальші дії дніпрян читалися легко. Закрившись на власній половині, "синьо-біло-блакитні" вичікували на нагоду провести контратаку. А суперник тиснув. Банеґа метрів з 30-ти по діагоналі могутнім пострілом запустив м’яч метрах в двох від хрестовини. Удар Вітоло на техніку після передачі Тремулінаса зліва заблокували оборонці, а Райєс, виконуючи удар з району кута карного майданчика, не влучив у стулку зовсім трохи.
Надто вже глибоко сіли дніпряни. Проти "Севільї" з її гостро комбінаційною манерою гри така замкнутість виглядала згубною за визначенням. Андалусці підбиралися до воріт щораз ближче і до середини тайму їхня перевага набувала загрозливих масштабів. Після навісу Банеґи з кутового головою в кут бив Криховяк – Бойко в стрибку однією рукою витяг м’яч з-під стійки. Криховяк натомість надихав своїми емоціями центральні сектори. Мовляв, земляки, заведіться.
Але заведеним був найперше сам Криховяк. Через лічені хвилини "Севілья" знову подавала кутовий зліва. Та на цей раз замість прямого навісу був багатоходовий розіграш, який завершився передачею в центр карного майданчика на Бакку. Карлос спершу відтер корпусом Чеберячка, а потім зробив коротку скидку назад. Криховяк використав всю свою міць, не лише встоявши на ногах під пресингом Матоса, а й з-під ніг оборонця проткнувши м’яч низом у напрямку воріт. Закритий своїми і чужими гравцями Бойко моменту удару не бачив і врятувати, стрибнувши з невеликим запізненням, команду не зміг – 1:1.
Пропустивши, наша команда вибігла в контратаку й Федецький навіть виконав дуже непогану передачу в район дальньої стійки – Коноплянка не дотягся до м’яча в стрибку зовсім трохи. Дніпряни декларували бажання атакувати, але замість того нарвалися на контр випад суперників. Можна, звичайно, зауважити, що суперники на власній половині відібрали м’яч у Федорчука з допомогою руки. Але суддя свистка не дав і андалусці організували блискавичний контрвипад. Рейєс видав ідеальну розрізну передачу на Бакку, а Чеберячко в момент пасу трохи затримався при створенні офсайдної пастки. Швидкістю в Дуґласа колумбієць виграв і, обігравши Бойка, закотив м’яч у порожні ворота – 1:2.
Говорити, що дніпряни прийшли після двох поспіль голів до тями відразу, було б неправильним. Якийсь час "Севілья" продовжувала за інерцією наступати, але, витративши багато сил, трохи збавила оберти. І в цей час ініціативу взяв на себе Коноплянка. Євген почав возити суперників на своїй половині поля і ледь фірмовим ударом з правої у дальній верхній кут не зрівняв рахунок. Ріко витяг м’яч з-під самісінької хрестовини. Ще в одному моменті Коноплянка виконав зліва переведення в район протилежної стійки на Матеуса, а бразилець, знаходячись під гострим кутом, надто довго приймав рішення і дав змогу Тремулінасу вибити м’яч за межі поля.
Та все ж до перерви бразилець, змістившись вліво, своє вагоме слово сказав вдруге. Метрах в 20-ти від воріт Матеуса двома руками завалив Колодзейчак. Штрафний спершу збиралися бити Коноплянка та Ротань. Та в останню мить Євген відійшов, а капітан майстерно закрутив кулю в ближній від себе кут – 2:2!
Зрештою, не треба також забувати, що незадовго до того, як рахунок зрівнявся, севільці після стрімкого контр випаду ледь не забили втретє, коли Відаль, отримавши передачу від Бакки, пробив метрів з 22-х поруч з хрестовиною.
Перший тайм вийшов такий, що то радше прихильникам обох команд 15-ти хвилин перерви, аби відновити емоційні сили, було мало. Футболісти, як мовиться, горіли. І дуже показово, що на поле, впродовж кількох хвилин очікуючи на суперника, першими вибігли саме дніпряни. В очах вже не видно ні боязні, ні розгубленості. Рішучість. Власне, так дніпряни цю другу половину й розпочали – позначивши бажання наступати. Більше того, Матос після навісу Федецького з місця правого півсереднього ледь не замкнув у стрибку дальню стійку. В стрибку бразилець до м’яча дотягся, але пробити не зміг. Невдовзі після того був удар Коноплянки метрів з 25-ти – над поперечиною.
Андалусці почали відвойовувати територію лише хвилин через п’ять після поновлення гри. Втім, тотальною перевагу "Севільї" назвати було складно. Причина – на відміну від першого тайму, дніпряни не затискалися у власному штрафному майданчику, а, застосовуючи елементи пресингу, тримали опонентів на дальніх підступах до воріт Бойка. Зрештою, суперники теж величезної агресії не демонстрували, намагаючись діяти зважено. Власне, перша заміна від Емері – вихід Коке замість Рейєса – теж виглядала проявом прагматизму. Свіжий гравець виходив на допомогу Відалеві, якому самотужки щораз важче було стримувати Коноплянку.
Позиційний наступ севільців дозволяв їм заробляти "стандарти", а вже після них виникала гострота. В одному з випадків дніпряни відбилися якимось дивом, заблокувавши чотири спроби гостей пробити після корнера з близької відстані. Багато клопотів, виграючи верхову боротьбу, завдав дніпровській обороні Мбіа. На щастя, перестрибуючи Дуґласа, камерунець бив неточно.
Та найголовніше – дніпрянам не вдавалося вибігати в контратаки. Випускаючи Романа Безуса замість Федорчука, Маркевич вочевидь прагнув саме того, щоб притримати м’яч у середині поля. Втім, вплинути на хід гри кардинально Романові не вдалося. При цьому кидалося в очі, що дніпряни почали програвати єдиноборства у небезпечній близькості до своїх воріт. Після одного з таких епізодів й настала розв’язка. Високу свічу над підступами до карного майданчика "Дніпра" не вдалося погасити ні Дуґласові, ні Канкаві. А ось Мбіа м’яч з-під ніг Джаби проткнув на Вітоло, а той, витонченим пасом в дотик вивів на побачення з Бойком Бакку. Карлос шансів нашому воротареві не залишив – 2:3.
До завершення гри було ще вдосталь часу і "Дніпро" продовжував боротися. Маркевич кинув у гру останні козирі, випустивши на поле двох Євгенів – Селезньова та Шахова. Інша річ, що суперники грали вже значно холоднокровніше і свого вже не віддали. Той же Бакка після навісу справа міг робити хет-трик, але його удар головою Бойко відбив методом, схожим на гандбольний – широко змахнувши руками над власною головою.
А незадовго до фінального свистка глядачі на "Народовому" змушені були забути про футбол й затихнути. Матеус в неігровому епізоді, стоячи на власній половині поля, впав, мов підкошений. Свої й чужі почали кликати лікарів. Наш вінґер потрапив у нокдаун після зіткнення головами незадовго до того з Тремулінасом. Коли бразильця виносили з поля на ношах, першими підвелися і почали аплодувати сектори фанатів "Севільї". Кому як не їм знати, якими страшними бувають ось такі падіння…
Хочеться вірити, що з Матеусом все буде гаразд. В останні шість з урахуванням чотирьох компенсованих хвилин команда намагалася врятувати гру вже без нього. Дніпряни подавали два поспіль кутових. Мав бажання долучитися до навали й Бойко, але його на середині поля зупинив жестом Маркевич. Мовляв, ще рано. Може, так, але більше "стандартів" після того наша команда вже не подавала.
Після фінального свистка дніпряни попадали на газон, Вітоло втішав розчуленого невдачею Селезньова, а Бойко, закривши обличчя руками, здалося, так і простояв впродовж наступних хвилин 15-ти, вдаючи спокій лише під час нагородження та в мить, коли команда підійшла дякувати своїм фанатам. Зрештою, подяка була обопільною. "Дніпро" подарував Україні дивовижний сезон. Можна, звичайно, посипати голови попелом і побиватися, що не вдалося перемогти, але треба бути об’єктивними – андалусці були сильнішими. Втім, то була не просто спроба, а спроба, за яку команді варто подякувати.
