Опущені знамена символу Прімери. Про найбільше падіння королівського клубу

Виліт "Еспаньйолу" з Прімери (нагадаю, що нині Ла Ліга – це два головні дивізіони Іспанії, тому з них можна опуститися лише до Сегунди Б) став і надто очікуваною подією і певною несподіванкою. Клуб довго був символом середньої стабільності, ось просто якимось ідеальним та банальним представником футболу на Піренеях. Ця стабільність немов перевела його з розряду старого еталону метру у Міжнародному бюро мір і ваг в Парижі до нинішнього, електронного еталону. Тепер мірило середньостатистичного іспанського клубу зламалося.

Востаннє "папужки" (прізвисько клубу) вилітали з еліти 1993-го року. За усю історію існування Прімери, а "Еспаньйол" був серед засновників турніру, який нині називають чемпіонатом Іспанії, другий клуб міста Барселони раніше чотири рази вилітав з головної ліги і завжди миттєво повертався. За великим рахунком, швидке повернення прогнозується й нині, для того є майже усі передумови.

Вводить у розпач прихильників "Еспаньйолу" лише те, що саме їхні улюбленці першими оформили виліт. Найгірше ж те, що підопічні Руфете залізно будуть останніми в Прімері цього сезону. Попередні рази такої ганьби не траплялося. Тричі "папужки" програвали у стикових матчах за виживання і лише раз вилетіли напряму, але хоча б були передостанніми. Тепер же безпорадно сезон завершила команда, що виступала у групі Ліги Європи, яку пройшла дуже легко. Далі ж не встояли у боротьбі з "Вулвергемптон Вондерерс", клубом, що веде боротьбу в Прем’єр-лізі за вихід до Ліги чемпіонів.

Вкотре несподівана невдача клубу підкреслила те, що історичні досягнення можуть мати значення для його живучості у важкі часи, але точно не убезпечують від падінь. "Еспаньйол" не просто серед іспанських піонерів у футболі. Спочатку він був "Sociedad Española de Footbal" (Іспанське футбольне товариство), потім став "Club Español de Fútbol" (іспанський футбольний клуб), а потім ще й отримав у назві Real (королівський). Підкреслена згадка саме про Іспанію не була в стародавні часи відповіддю "Барселоні", яка традиційно асоціює себе з Каталонією. "Еспаньйол»"від того, що клуб заснували саме іспанці, а не іноземці з іспанцями, або просто іноземці, як траплялося майже завжди.

Інавгураційний матч стартового чемпіонату Іспанії зіграли "Еспаньйол" та "Ірун", відповідно перший гол у представника Каталонії Хосе "Пітуса" Прата.

Клуб переміг у першому розіграші кубку Іспанії. Цей успіх тримався на двох китах і одному цікавому персонажі. Тренував "Еспаньйол" тоді Джек Грінвелл (на фото вище), видатний наставник, педагог тієї пори, а у воротах стояв сам Рікардо Замора, котрий вже пограв за "Барселону", а згодом зіграє й за "Реал". Екзотики складу додавав Рікардо Сапрісса, уродженець Сальвадору. Він ще й тренуватиме Коста Ріку й в цій країні на його честь назвали один з найуспішніших клубів.

Чемпіоном бути "Еспаньйолу" не довелося і, якщо чесно дивитися на результати, шансів на це він не мав. Натомість чотири рази брав кубок країни, востаннє 14 років тому. Ще тричі він поступався у фіналах. Як бачимо, програвати вирішальні протистояння дуже типово для нього. Тричі стикові ігри за виживання, тричі національний кубок, а ще й були дві поразки у фіналах Кубку УЕФА.

Особливими у цьому списку є два фінали УЕФА 1988-го року. У попередньому сезоні команда була третьою. Турнірну ж дистанцію в Європі здолала за неймовірно несприятливих умов. Перший суперник "Борусссія" (Менхенгладбах): 1:0, 4:1. Наступний "Мілан": 2:0 на "Сан Сіро", 0:0 вдома. Далі знов "Сан Сіро", тепер вже 1:1 проти "Інтернаціонале", а потім 1:0 на рідній "Саррії". У чвертьфіналі чехословацький "Вітковіце": 2:0, 1:0. У півфіналі ж програли в гостях "Брюгге" 0:2. На своєму полі змогли відіграти два м’ячі, а вже під завісу другого екстра-тайму Анхель "Пічі" Алонсо забив вирішальний.

Найбільш дивовижним видався фінал з двох матчів. Дуже впевнено іспанці перемогли на "Саррії" леверкузенський "Байєр", 3:0. Натомість виїзд програли 0:3 і примудрилися ще й поступитися у серії пенальті 2:3. За рік "Еспаньйол" ще й з Прімери вилетів.

2007-го року "папужки" знов дійшли до фіналу Кубку УЄФА, знову програли в серії пенальті, проте це вже виглядало дивом і переможець турніру "Севілья" вочевидь виглядав значно сильнішим за опонента.

З тих пір все в клубі йшло тихо. Традиційно добре працювала дитячо-юнацька школа. Про неї не часто згадують за межами Іспанії, принаймні в десятки разів менше, ніж за сусідську "Ла Масію". Іронія ситуації у тому, що школа "Барселони" переманювали юних футболістів від сусідів подекуди десятками.

Також спокій і впевненість у завтрашньому дні забезпечував стадіон "Cornellà-El Prat" на 40 з половиною тисяч місць. Сучасний, затишний і прибутковий. Його повністю обвішано сонячними панелями, які також розташовані й на території комплексу. Усього на рік електрикою клуб заробляє стільки, що забезпечує повністю функціонування арени і продає залишки енергії. Увесь річний бюджет "Еспаньйолу" складав понад 60 мільйонів євро.

Прихід китайського власника не став для клубу ні прокляттям, ні маною небесною. Особливих змін не відбулося. Їх приніс прихід два роки тому амбітного каталонського тренера Рубі. До цього з командою працював Кіке Санчес Флорес, тренер фундаментальний, послідовний, але не з тих, хто порадує публіку яскравим футболом чи піде у прорив. На його базисі Рубі розворушив це болотце, й "Еспаньйол" потрапив до Ліги Європи. Це команду й підкосило. Рубі з бомбардиром Борхою Іглесіасом отримали суперові пропозиції від "Бетіса" й пішли, мадридський "Атлетіко" ж забрав центрального захисника Маріо Ермосо. Оце й були наріжні цеглини команди. Без них усе посипалося. А ще й ранній старт в кваліфікаціях Ліги Європи. Страждаючи від відсутності акцентованих форвардів, "Еспаньйол" легко пройшов до групового етапу. Це, до речі, ще раз підкреслює силу Прімери. Вже тоді дуже проблемна команда з неї спокійно і без метушні вибила луганську "Зорю".

Не скажеш, що каталонці не підсилювалися в міжсезоння. Підписали Андера Ітурраспе, Маттіаса Варгаса, Андреаса Прієто, Фернандо Калеро. В оренду взяли Бернардо Еспінозу, Джонатана Кажері та Себастьян Коршіа. Витрачати гроші на тренера не стали і підвищили у званні Давіда Гальєго. І прорахувалися, гра розвалювалася. Тим паче, в центрі захисту діра. Наш знайомий Факундо Феррейра мучився з ушкодженнями, а оренду Кажері оформили вже після старту сезону, що спричинило біду в атаці. У Лізі Європи вистачало значно менших зусиль, ніж в Прімері, бо настільки добре як вдома команду там не знали. Показовим фактом тотальних невдач стало те, що ветеран-воротар Дієго Лопес провів нормальний сезон, рятував немало, але залишився в трійці тих голкіперів, кому забивали найбільше.

На зміну Гальєго прийшов Пабло Мачін зі своїм надінтенсивним футболом. Надломлена команда цього не витримала. Далі ставку було зроблено на Абелардо Фернандеса, котрий на певний час подарував сподівання на одужання, та й йому не вдалося стабілізувати гру. У січні на трансфери Рауля Де Томаса, Леандро Кабрери та Андрі Ембарби витратили вже 40 мільйонів євро.

До речі, потужний склад наступного сезону в Сегунді повністю не збережеться, адже клуб скоротить зарплатні витрати. Закінчуються контракти у Дієго Лопеса, Хаві Лопеса, Налдо, Дідака Віли та Андера Ітурраспе. Завершуються орендні угоди Бернардо Еспінози, Факундо Феррейри та Джонатана Кажєрі. Марк Рока ще рік тому цікавив "Баварію" і це викликало гостре бажання хлопця піти з клубу, зараз воно має ще загостритися, навіть якщо мюнхенці втратили до нього інтерес.

Проте головним завданням лишається пошук тренера. Правильна ставка на цій позиції дозволить "Еспаньйолу" повернутися, бо запас міцності в клубі є.