Перша ліга. Проміжні підсумки. Іллічівець

Зазвичай команді, яка вилітає у нижчий дивізіон, автоматично приписується статус одного з головних борців в сутичці за зворотне підвищення. Винятки бувають тільки у випадку, коли колектив попросту розвалюється і в якості ліфта скочується ще нижче. Частково новий випадок, коли команду важко віднести до фаворитів нам показав й "Іллічівець". Багато хто до команди ставився дуже обережно: це був практично повністю оновлений колектив порівняно з минулим сезоном. Небагато хто "пережив" у Маріуполі літо. З цієї причини прогнози про успіхи приазовців були дуже невпевненими. Хоча по іменах маріупольцям було під силу замахнутися на ТОП-5 дивізіону.

ТРАНСФЕРНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Гальчук, Чурилов, Крюков, Цюпа, Вакуленко, Жичиков, Мишньов, Скоблов, Приходько, Янаков, Лучик, а також Ілюк - це і весь список тих, хто залишився в команді з попереднього чемпіонату. Звичайно, дванадцятеро виконавців - це ще не найгірший варіант. У "Ниві", наприклад, про яку ми розповідали раніше, після літньої комплектації залишилося всього шість футболістів, а в "Миколаєві" - дев'ять. Але в обох випадках змінювалися тільки гравці, тренерський ж штаб був той самий. "Іллічівцю" ж довелося шукати і рульового. Відхід Миколи Павлова ні для кого не був секретом, тому в клубі була можливість опрацювати всі наявні варіанти. Вибір припав на Валерія Кривенцова - одного з найперспективніших вітчизняних тренерів, який до цього трудився в структурі донецького "Шахтаря".

Комплектація - і це також мало дивувало - вже традиційно для маріупольців знову зробила крен у бік "гірницького" клубу. Писко, Акімов, Мігунов, Дуць, Єфремов, Іванісеня, Глущук, Безбородько та Кольцов - це все представники "Шахтаря". Хтось із них до останнього часу виступав у "Шахтарі-3", а хтось брав участь у змаганнях з егідою УПЛ, але в першості U-21 або U-19. Перші з цього списку, Писко і Акімов, останній сезон проводили в "Говерлі", але права на них також належать донеччанам. Не з "Шахтаря" були підписані тільки двоє виконавців, останні етапи кар'єри яких почасти пов'язані з містом, де вітер зі смаком солі. Ярослав Олійник перебрався в "Іллічівець" напряму з "Чорноморця", а от Сидоренко якраз цього літа не зумів працевлаштуватися в одеському клубі, тому також відправився у першоліговий Маріуполь.

Про тих, хто покинув колектив, розповідати немає особливого сенсу. Кількість тих, що пішли, з лишком вистачить на заявочний лист, а їхні імена в більшості своїй на виду.

ІГРОВІ АСПЕКТИ

Відкривати сезон маріупольцям довелося домашнім матчем з "Гірником". Гра команди виявилася сирувата, що було помітно неозброєним оком, проте очікувати від новоствореного колективу, що він буде демонструвати чудеса тактичних рішень, з урахуванням того, що він виявився зібраним за кілька тижнів до старту, було, м'яко кажучи, наївно. Але три очки в скарбничку завдяки вольовій перемозі впали, і це на тому етапі бачилося головним. Вже у другому турі приазовці виглядали набагато цікавіше, зумівши здобути красиву перемогу над київською "Оболонню". У "пивоварів" мало що виходило, маріупольцям же вдалося завдяки суворій грі в обороні, а також блискавичним випадам до чужих воріт двічі розписатися у чужих воротах.

Перші складнощі виникли в домашній грі з "Гірником-Спортом", коли не вдалося забити (при цьому, щоправда, "сухий" матч проти далеко не найгіршого нападу ліги слід занести в актив), а примножилися - за тиждень у Черкасах. Спочатку все складалося досить непогано: хлопці Валерія Кривенцова до середини першої половини повели в рахунку, проте кінцівку відверто провалили: травма Жичикова, вилучення Олійника і надпотужні останні п'ятнадцять хвилин від "Черкаського Дніпра" вилилися в дебютну поразку в новому для себе середовищі.

Саме з цього поєдинку слід вести відлік проблемам приазовців. Лазарет колективу був переповнений, сам календар - дуже нестабільний, так само як і стартовий склад: тренерський штаб все ще перебував у пошуку оптимального розташування футболістів, визначившись тільки ближче до пізньої осені. До того ж, постійні виклики гравців у молодіжну збірну, травми та дискваліфікації цю задачу тільки ускладнювали. На додачу, у команди почалися відчутні проблеми з реалізацією. Середня лінія в тандемі з обороною регулярно створювала моменти, проте м'яч у форвардів йшов куди завгодно, тільки не у ворота. За літньо-осінню частину "Іллічівця" у Першій лізі можна сміливо робити добірку нереалізованих моментів. Мазали повз рамку звідки завгодно: просто з меж штрафного, з виходів один на один і навіть з воротарського. На додачу, складалося враження, що далеко не всі розуміли вимоги нового тренерського штабу, через що доводилося розплачуватися турнірним становищем.

Тільки ближче до середини осені вдалося стабілізувати склад, а гра команди до того часу починала набувати все більш явні обриси. Нехай вона була не завжди найяскравішою, однак відокремленої, своєї.

Найцікавішим і одночасно найважчим для "Іллічівця" виявився кінець вересня і жовтень, коли колективу належало провести за тридцять днів шість зустрічей. Графік дуже серйозний, проте, мабуть, саме він і загартував колектив. У цей період маріупольці нарешті вибралися з крутого піке і почали демонструвати той футбол, який чекав від них Валерій Кривенцов. На цей же час довелося і остання поразка приазовців, коли вони не зуміли реалізувати перевагу в матчі з "Динамо-2" і скотилися на чотирнадцятій рядок. Тільки потім почався поступовий набір висоти й спроба надолужити згаяне. З урахуванням нестабільності більшої частини представників дивізіону, навіть нічиї деколи дозволяли зробити крок в таблиці вперед. Але все ж мирових виявилося дуже багато: фактично кожен другий матч в жовтні та листопаді завершувався за рахунку 0:0 або 1:1.

ОПТИМАЛЬНИЙ СКЛАД "ІЛЛІЧІВЦЯ"

КРАЩИЙ МАТЧ

Практично кожна з ігор кінцівки чемпіонату ставала для команди однієї з кращих в сезоні. Колектив додавав, що і відбивалося не тільки на якості гри, але і на її глядабельності. Тому відзначити хочеться в першу чергу нічиї з рівними собі: "Зіркою" (0:0), "Геліосом" (0:0) і "Гірником-Спортом" (1:1). Можливо, це були не найяскравіші матчі щодо атакуючих дій, проте тактична виучка команди була на найвищому рівні, що нівелювало сильні сторони суперників, дозволяючи нав'язувати ту гру, яку хотіли маріупольці.

ВІДКРИТТЯ

Кирило Сидоренко/Фото - ФК "Іллічівець"

Важко виділити когось одного в команді, яка практично повністю була зібрана з нових виконавців. Але якщо кого і відзначати, то хотілося б звернути свій погляд на Кирила Сидоренка - найдосвідченішого гравця цієї команди. Саме досвід, якого в оновленому "Іллічівці" було вкрай мало, виявився дуже доречним до маріупольського двору. Важко уявити, скільки б приазовці напропускали ще, не будь на полі центрбека, який буквально заряджав партнерів упевненістю по ходу ігор.

ПЕРСПЕКТИВИ

Цікаво буде подивитися на трансферну політику команди: чи буде розглядатися необхідність у посиленні рядів. З одного боку, колектив у Валерія Кривенцова молодий і один з найперспективніших в лізі. По весні всі наявні у його обоймі ще однозначно додадуть, тому присутня упевненість, що тим же складом "дострибнути" як мінімум до п'ятірки зуміє.

В цілому ж, у 2015-му маріупольці вже провели зустрічі з одними із головних своїх суперників. Зрозуміло, що по весні дорога трояндами усипана не буде, проте все в руках і ногах самих футболістів. Навряд чи зараз доречно говорити про боротьбу за повернення до УПЛ, але попсувати нерви тим, претендує на підвищення, "Іллічівець" здатний.