Розширення УПЛ. А чому б не 16?!

Тема розширення УПЛ - стара як світ. Пошук оптимуму в цьому питанні триває. На вчорашньому засіданні УАФ, крім усього іншого, ця тема піднімалася і була однією з актуальних. При цьому пропонувалося два варіанти. Перший - залишити на наступний сезон 12 команд, щоб через рік повернутися до схеми з шістнадцятьма. Другий - поступово збільшувати число учасників: наступний чемпіонат - 14, далі - шукані і довгоочікувані 16. То який же з двох варіантів може стати оптимальним? В цьому і спробуємо розібратися.

Чотирнадцятикомандна ліга для нашої країни - не в дивину. Останній такий чемпіонат завершився три роки тому, після чого було прийнято дуже спірне рішення з впровадженням схеми з 12 клубами і розбиття їх на фінальні підгрупи. Життя показало, що обидві ці формули аж ніяк не назвеш ідеальними для нашого футболу. При 14 клубах і стандартному чемпіонаті в два кола ми отримуємо набагато менше матчів - їх у кожної команди буде всього 26. Звичайно, можна штучно роздути внутрішній календар за рахунок введення матчів-вiдповiдей в Кубку країни (аж до півфіналу), але другий за значимістю національний трофей давно втратив в котируваннях. Тим більше, клуби еліти найчастіше саме в кубкових матчах кидають в бій резервістів і навіть юніорів ...

Формула чемпіонату з 12 командами з самого початку виглядала підозріло. Правильний посил був хіба що в аспекті збільшення числа "класичних", але не так сталося, як гадалося. Головні матчі чемпіонату саме за перенасиченiсть ними втратили у власній значущості, і вивіскою "Динамо" - "Шахтар" вже нікого не здивуєш. Чотири стовідсотково гарантованих матчi за сезон плюс два майже гарантованих (Суперкубок і Кубок). Тут не захочеш, а переситишся.

До того ж передбачувана інтрига у весняній частині чемпіонату в результаті далеко не завжди була такою. І якщо в першій шістці боротьба за бронзові медалі ще якось живе і дихає, то для чого догравати сезон командам, що в результаті опинилися в секстеті невдах - взагалі незрозуміло. Наприклад, тій же "Ворсклі", яка двічі за три роки завоювала чудо-трофей - втішний кубок за перемогу в другій шістці. Сміх, та й годі. А ви відстежували кількість глядачів на українських стадіонах у квітні або травні, коли погода в наших широтах, здавалося б, стовiдсотково футбольна? Наші арени порожніють, і це є факт. Правда, в минулому сезоні несподівано захоплюючою вийшла боротьба за виживання, та й за 14 або 16-командної формули внизу напевно було б так само спекотно.

Не секрет, що у будь-якого явища завжди знаходяться як прихильники, так і активні хейтери. От скажіть, ну для чого нашому чинному чемпіону щось змінювати, якщо в трьох 12-командних чемпіонатах "гірники" перемагали тричі? Відповідь очевидна. До того ж, будемо відвертими, грати чотири поєдинки з "Маріуполем" для донеччан - хліб, та ще й з ікрою. Можна і найближчий резерв перевірити, і приємну різницю м'ячів набити, і лідерам дати відпочити. Суцільні плюси ... Інша справа, "Динамо". Киянам зубастий (на них) "Маріуполь" хоч і успішно, але з зусиллями доводиться брати на абордаж чотири рази.

У зв'язку з вищесказаним найбільш оптимальним є варіант з 16 клубами в еліті. При цьому є шанс убити відразу декількох зайців. Перш за все, розширити географію турніру і цим допомогти популяризації футболу в більшій кількості міст України. Подивіться як чекали УПЛ в Чернігові! Немає сумнівів, що і в Сумах, Тернополі, Вінниці, Ужгороді та Хмельницькому арени будуть наповнюватися краще формально домашніх поєдинків "Олімпіка" в Києві. Я вже не кажу про Одесу і, особливо, Харків, де з аудиторією немає проблем навіть в першому дивізіоні.

В першій лізі, є кому підвищуватися в класі. Нашкребти 5-6 команд цілком реально навіть з урахуванням деяких неузгодженостей в інфраструктурах. Тут можна піти назустріч бажаючим. Прецеденти були, і зовсім недавно ( "Верес", "Львів"). Ті ж "Металіст 1925", "Чорноморець", "Арсенал-Київ", "Інгулець", "Волинь" і "Рух" завдання підйому мають намір вирішувати, що називається, тут і зараз. Також є ще амбітні "Авангард", "Миколаїв" і "Минай". Навіть за своїм нинішнім рівнем (при певних умовах) більшість цих команд не загубиться у вищому світі. Згадайте скільки галасу наробили в Кубку України півфіналіст "Дніпро-1" і фіналіст "Інгулець".

Ще один безперечний плюс "формату 16" - вiн більш зручний (та що там, ідеальний!) при побудові календаря. Особливо це стосується команд, що квартирують на одній арені і чергуються домашніми матчами між собою (наприклад, "Олімпік" і "Арсенал-Київ"). Та й стандартна 30-турна дистанція здається прекрасним варіантом з урахуванням перерв на матчі збірних і Кубок країни. Знизяться і клубні витрати на утримання молодіжних команд. Як мінімум, з точки зору логістики. Основна та молодіжна команди навесні (з огляду на потрапляння в різні шістки) фактично змушені жити кожна своїм життям. Тоді як при старому доброму "форматі 16" зв'язок дубля і основи буде таким же тісним, як і раніше. З усіма наслідками, що випливають звідси.

У будь-якому випадку, зміни в нашому футболі назріли і вже загрожують перезріванням. Збільшення команд до 16-ти, нехай і не буде панацеєю від усіх бід, але здатне стати тим самим першим кроком, з якого почнуться довгоочікувані нові часи. Бодай у футболі.