Зоря страждала найбільше, невиразна молодь та VAR-маніпуляції. Підсумки суддівства сезону 2020/21

Чемпіонат Європи 2020 змусив по-іншому подивитися на арбітраж в епоху Вар-технологій. Матчі європейського форуму показали, що використання технологій справді може бути допоміжним, а не основним фактором у процесі ухвалення арбітрами тих чи інших рішень. Водночас майже нівелювався "людський фактор", на який заведено списувати більшість суддівських помилок. Тож ми побачили ідеальний баланс. Ідеал, до якого треба прагнути.

Матчі Євро-2020 показали, що не кожен контакт руки з м'ячем у штрафному майданчику – це пенальті, і що не кожен грубий фол – це жовта чи червона карточка. Звісно, без суперечливих рішень (як от вилучення Фройлера у матчі Швейцарія - Іспанія чи пенальті в матчі Англія – Данія) не обійшлося, однак це навіть не зрівняється з тим, скільки помилок трапляється в матчах чемпіонату України. І як ці помилки впливають на долю команд та результати ігор.

Минулий чемпіонат, який пройшов під грифом впровадження в Україні ВАР-технологій, дав чимало приводів для розмов та дискусій. Не втратили актуальності болісні давні теми: що ВАР потрібно застосовувати не вибірково, а в кожному матчі, що потрібно прагнути до того, аби мінімізувати паузи та затримки в грі тощо. Але виникли й нові приводи для гарячих дискусій: зокрема, про вміння наших суддів застосовувати ВАР, а також про те, чи не спотворюють уповільнені повтори реальну ігрову картину.

Останнє вимагає детального пояснення. Чимало списів було зламано на цю тему у дискусіях. Суть у тому, що часто звичайний ігровий епізод, що не виглядає загрозливо в реальному часі, видається небезпечним для здоров'я того чи іншого футболіста під час перегляду повтору. І це впливає на рішення судді. Мабуть, найпоказовіший приклад у цьому контексті – вилучення Владлена Юрченка у матчі 1/8-ї фіналу Кубка України проти "Десни". Гравець "Зорі" тоді високо піднятою ногою зіграв у м'яч, до якого головою тягнувся гравець команди-суперниці. Як такого контакту не було і в динаміці усе виглядало як суто ігровий момент. Але після перегляду повтору Денис Шурман показав Юрченку червону карточку.

Це був один з найгучніших ляпів сезону, зумовлений, напевно, не умінням вітчизняних суддів як слід працювати з ВАР-технологіями. Були й інші кричущі помилки, але іншого характеру. Наприклад, скасований гол "Олімпіка" у ворота "Шахтаря", що заварив чималу кашу у вітчизняному футбольному господарстві. Тут уже не невміння працювати з ВАР, а бажання за допомогою ВАРу маніпулювати результатом та громадською думкою.

тоді Юрій Іванов, який, як відомо з перевірених джерел, обурювався щодо того, що його підставив арбітр ВАР. Так чи інакше, але мав місце грандіозно-ганебний скандал, який вплинув на подальшу долю однієї з команд. Ще один гучний випадок – це суддівство Ігоря Пасхала у півфінальному матчі Кубка України "Олександрія" – "Зоря". Скасований гол Віталія Вернидуба увігнав у ступор усю адекватну частину футбольного українського суспільства, а керівника суддівського корпусу Лучано Лучі висвітлив як людину, яка не цурається на біле говорити чорне, аби тільки виправдати себе та своїх підопічних. Нічого нового: лише наївні вірять у добросовісність та професіоналізм італійського гастролера. Лучано Лучі – функціонер, який ідеально вписується в систему правління Павелка, де є маніпуляції, непослідовні речі, тиск на нескорених, іноді відверта брехня.

Італійцю на початку серпня виповниться 72 і за статутами УАФ він не має права обіймати керівну посаду. Однак відомо, що з італійцем навесні ще на рік продовжили контракт. Отож, продовжиться і бліде животіння нашого арбітражу замість якісного прориву. Можна навіть не мріяти про матчі основної сітки Ліги чемпіонів, або статусні матчі інших міжнародних турнірів.

Нам би не допустити того, що в минулому сезоні. Наприклад, коли один з рефері (конкретніше – Ігор Пасхал) допустив впродовж футбольного року дванадцять (!) результативних помилок. Це просто знущання. Пасхал втік далеко від всіх інших, але й судив він найбільше (14 матчів чемпіонату + один матч Кубка). Засмучує, що низьку якість роботи проявили досвідчені рефері. У Анатолія Абдули – шість результативних помилок у семи матчах; у Юрія Іванова – шість помилок у тринадцяти матчах. Недалеко втекла і молодь:

Максим Козиряцький – шість помилок в 15-и матчах; Денис Шурман – п'ять помилок у дванадцяти матчах. Світило всього павелківського всесвіту Катерина Монзуль – шість помилок у тринадцяти матчах.

Про деякі кричущі випадки ми уже згадували. Варто ще доповнити картину:

• 3-й тур. "Зоря" – "Шахтар" 2:2. Арбітр Віталія Романов – одна результативна помилка, вплинув на хід матчу;
• 5-й тур. "Дніпро-1" – "Ворскла" 2:2. Арбітр Юрій Іванов – дві результативні помилки, вплинув на хід матчу;
• 10-й тур. "Олімпік" – "Зоря" 2:1. Арбітр Микола Балакін – одна результативна помилка, вплинув на хід матчу;
• 12-й тур. "Львів" – "Інгулець" 1:1. Арбітр Ярослав Козик – дві результативні помилки, вплинув на хід матчу;
• 13-й тур. "Динамо" – "Колос" 2:2. Арбітр Ігор Пасхал – чотири неправильних рішення, вплинув на хід матчу.

ТАБЛИЦЯ 1. Статистика арбітрів УПЛ та Кубка України, кількість допущених помилок

* - жовтим виділено матчі Кубка України, у яких брали участь команди з нижчих дивізіонів;
** - червоним виділені судді-дебютанти сезону

1. Арановський Євген – 12;
2. Романов Віталій – 10;
3. Балакін Микола – 10;
4. Бойко Сергій – 8;
5. Коваленко Андрій – 9;
6. Копієвський Віктор – 9;
7. Шурман Денис – 13;
8. Монзуль Катерина – 6.

Незалежні суддівські експерти Мирослав Ступар та Сергій Шебек нарахували 84 видимі грубі помилки. Торік, наприклад, було трохи більш як сімдесят, але було лише дванадцять команд і, відповідно, менше матчів.

Доволі чистою була робота Євгена Арановського, Дмитро Бондаренка, Володимира Новохатнього. Небагато помилок при нормальній завантаженості роботою спостерігається в Андрія Шандора, Дмитра Кривушкіна, Віталія Романова.

Серед антигероїв суддівського корпусу, як уже відзначалося – Ігор Пасхал, Катерина Монзуль, Максим Козиряцький, Анатолій Абдула, Микола Балакін. Всі ці рефері претендують на передові ролі та позиції, тож не повинні собі дозволяти такої кількості помилок.

Варто відзначити, що з авансцени зійшли Юрій Можаровський, Дмитро Кутаков та Костянтин Труханов. Троє у сумі провели впродовж сезону шість матчів, після зимової паузи не судили. Усі перейшли на адміністративну роботу в Комітет арбітрів, продовжуючи пов'язувати себе з системою.

Впадає в очі доволі висока кількість дебютантів елітного дивізіону – одразу семеро суддів вперше працювали на рівні УПЛ у сезоні, що минув. Але по-справжньому вдалим початок видався лише для Олександра Шандора. Він відсудив дев'ять матчів, у яких допустив дві помилки. Олексій Деревінський також не був на голодному пайку – шість матчів в УПЛ та Кубку України. А ось четверо суддів, - Геннадій Серпутько, Олександр Солов'ян, Дмитро Панчишин та Анастасія Романюк, - дебютували тільки в останньому турі. Нічого примітного.

Характер помилок

У плані характеру помилок нічого не змінилося. Найбільше судді помилялися з призначенням / не призначенням пенальті. Також проблеми часто виникали з дисциплінарними санкціями – жовта чи червона картка.

Також часто у минулому сезоні траплялися випадки, коли судді зараховували неправомірні голи, або, навпаки, не фіксували взяття воріт, коли м'яч за правилами опинявся в сітці – понад п'ять таких випадків. Торік таких помилок було менше.

Розподіл результативних помилок арбітрів щодо команд (з врахуванням матчів Кубка та Суперкубка України)

• "Колос" – 11;
• "Ворскла" – 10;
• "Львів" – 10;
• "Шахтар" – 9;
• "Рух" – 9;
• "Десна" – 8;
• "Минай" – 7;
• "Динамо" – 6;
• "Олександрія" – 6;
• "Дніпро-1" – 6;
• "Олімпік" – 5;
• "Інгулець" – 3;
• "Маріуполь" – 2;
• "Зоря" – 2.

• "Зоря" – 13;
• "Колос" – 10;
• "Маріуполь" – 8;
• "Динамо" – 8;
• "Ворскла" – 8;
• "Десна" – 8;
• "Олімпік" – 7;
• "Шахтар" – 6;
• "Дніпро-1" – 6;
• "Минай" – 5;
• "Олександрія" – 5;
• "Інгулець" – 4;
• "Львів" – 3;
• "Рух" – 3.

Уже стало традицією відзначати, що часто помиляються проти "Зорі". Натомість на її користь – обмаль помилок. "Колос" традиційно незручна для суддів команда: і на її користь, і проти неї часто помиляються, що свідчить про складність матчів за участю ковалівців для арбітражу.

"Шахтар" отримав від суддівських помилок невеличкий профіт, "Динамо", навпаки, трохи постраждало, хоча говорити, що суддівські рішення якось вплинули на підсумок боротьби за чемпіонство, не доводиться.

У ролі жертви себе припідносив "Олімпік", але як видно, на його користь також помилялися, не тільки проти нього. Хоча розподіл помилок з ухилом на "проти".

Часто командою, на користь якої помилялися арбітри, опинявся "Рух". Цікаво, чи якось зміниться ситуація після відкритою конфронтації Григорія Козловського з президентом УАФ Андрієм Павелком, що трапилося у міжсезоння?!

Десятеро асистентів впродовж сезону допускали суттєві помилки. Примітно, що жоден з них не допускав більш як одну помилку впродовж одного матчу.

З цих десяти помилок сім виявилися результативними. Тобто, такими, що вплинули на загальний підсумок матчу. З найбільш резонансного можна пригадати рішення Володимира Висоцького у матчі 5-го туру "Колос" – "Маріуполь", коли асистент наполіг на призначенні пенальті у ворота маріупольців за фол, що був до штрафної площі.

Помилка асистента Коротіна визначила результат матчу "Десна" – "Минай" (9-й тур). Тоді був зарахований гол чернігівців з офсайду, який виявився єдиним у матчі. А в поєдинку "Львів" – "Інгулець" (12-й тур, 1:1), навпаки, асистент Петраков просигналізував про офсайд під час легітимного голу гостей.

Загалом, можна констатувати, що асистенти далеко не завжди допомагали арбітрам в полі якісно виконувати свою роботу. А деколи, навпаки, навіть шкодили.

Впродовж сезону UA-Футбол завдяки незалежному відкритому голосуванню визначав найліпшого рефері кожного туру УПЛ. Різні думки, аналіз суддівських рішень, а також відсутність тих чи інших інтересів дозволили сформувати доволі чітку та зрозумілу для вболівальників картину. На відміну від того, що запропонувала УАФ, яка диктаторським методом найкращою визнала Катерину Монзуль.

За нашою версією, найкращий у сезоні той, хто найчастіше визнавався найкращим в турі. А таким є Євген Арановський з чотирма номінаціями (2-й, 11-й, 22-й і 23-й тури). У Катерини Монзуль, наприклад, лише два визнання найкращого арбітра туру. Хоча матчів Катерина провела тринадцять, а Арановський – лише п'ять.

Уже у п'ятницю, 23-го липня, стартує новий сезон УПЛ. UA-Футбол продовжить детально висвітлювати роботу українських рефері.