Герой футбольного дня. Андрій Шевченко

Відхід Андрія Шевченка зі збірної України не вписується у вітчизняну традицію.

У нас поширена інша практика: сидіти, поки не виштовхнуть силою. Той же Михайличенко в "Динамо" ганьбився вважай щотижня, але сам піти так і не наважився. А вже скільки тренерів середньої руки пересиділи! Назвемо їх "список Вернидуба-Шарана".

З Шевченком вийшло інакше, і це багатьох увігнало в ступор. Почали шукати якісь підкилимні інтриги, ритися в фінансах, упускаючи, мабуть, найважливіше: Андрій відпрацював зі збірною п'ять років. Не один, не два, а п'ять! Стільки ж в Україні триває каденція президента. Стільки ж студенти витрачають на здобуття вищої освіти.

П'ять років тому, в 2016-м, Шевченко сам був студентом. У нього були ідеї, кар'єру досвід, якісні помічники, але він ще не був тренером. Йому лише треба було пройти через всі перемоги і поразки, критику і похвалу. Напевно, з цим легше справлятися у себе вдома, ніж на чужині, тому вирішив Андрій пройти свої університети тут.

***

Озираючись назад, розуміємо, що він не прогадав. Все вийшло добре і для нього, і для нас з вами. Сьогодні, в 2021-му, ми маємо збірну, яка хоч і не дотягує до топів, але навчена грати від себе; якісно контролювати м'яч; атакувати позиційно.

Гра, поставлена ​​Шевою, зовсім не схожа на те, що було при Фоменку, Блохіну та інших представниках старої школи, можливо, за винятком Маркевича, але тому банально не вистачило часу показати себе. Якщо 15 років тому на ЧС-2006 італійська преса величала наших "лісорубами", то сьогодні Україна неодноразово потрапляє в хайлайти чемпіонату Європи. Наші вперше заграли красиво - і сталося це при Шеві.

Цим і увійде в історію його каденція в збірній. Він запам'ятається як тренер, при якому Україна перестала побоюватися рівних собі. Чехія, Словаччина, Туреччина - проти цих команд ми заграли з позиції сили, і перемогли. Ну а те, що Циганков з Коноплянкою зробили з сербами - взагалі пісня.

Шева подарував Україні її перші за багато років перемоги над основними складами топ-збірних. Домашні 2:1 з Португалією і 1:0 з Іспанією - це назавжди. Та й 1:1 на "Стад де Франс" теж заслуговують на повагу.

***

Ви скажете, якщо все так здорово, навіщо ж Шевченку йти? Нехай залишається і тренує далі. На жаль, це так не працює.

У будь-якої людини є ліміт ідей, які вона може втілити, залишаючись на одному місці. Зазвичай їх вистачає на кілька років активної роботи, а Андрій гарував дуже інтенсивно. І ще після відбору на Євро-2020 стало видно, що прогрес скінчився. Ви, напевно, і самі помітили. У групі з Сербією ми грали набагато краще, ніж на Євро з Австрією, правда?

Так ось, це неминуче. І якщо пересидіти; не піти вчасно, то є ризик опуститися по повній програмі, і тоді вже і хороше не згадають, і іншу престижну роботу не запропонують.

Йдучи зараз, Шевченко йде переможцем - людиною, яка вивела Україну до чвертьфіналу Євро. І ще кандидатом на місце в якомусь сильному європейському клубі - хоч навіть і "Мілані". Через пару років цього могло б і не бути.

Тому давайте не будемо мовчки чіплятися за минуле, як УАФ, а від душі подякуємо Андрія за роботу і підемо далі. Це необхідно і збірній, і йому самому.

І ще, знаєте, хейтери довго називали Шеву "кумом", натякаючи, що взяли його по блату. Так ось, може, хоч зараз вони замовкнуть. Рішення про відхід в нинішній ситуації могла прийняти тільки людина з амбіціями тренера. "Кум" би стопудово залишився.