Футбол Динамо на Камп Ноу – наче підлітковий секс. Добре про нього – хіба якщо прикрасити

0:1 від "Барселони" на "Камп Ноу" для "Динамо" – це наче підсумки сексу для шістнадцятирічного. Друзям розповідатимеш про нічний марафон, хоча насправді просто побачив оголену партнерку, закінчивши усе далеко до початку. "Мені сподобалося, як у другому таймі ми подолали цей бар'єр. У другій половині ми вже не боялися грати й атакувати. Ще й фол був на Гармаші в штрафній, захисник зіграв проти нього. Сила "Барселони" – агресивність при пресингу в атаці", - сказав Луческу і якось не переконав. Класичний випадок того, коли можна додати трохи барв, бо рахунок не критичний.

В процесі інтиму, якщо не виходить нормально, можна хоча б візуально насолоджуватися красою, а ось за вчорашню гру "Динамо" апріорі складно зачепитися оком. Ні до, ні після перерви. Мірча Луческу каже про якийсь бар'єр, але статистика свідчить про абсолютну імпотенцію в атаці. Три удари за дев'яносто хвилин – і жоден не долетів до воріт. Примітно, що усі три заблокував Херард Піке. Він же і забив, він же самотужки допустив стільки тактичних фолів, скільки й половина гравців "Динамо" разом узятих. Можна ще додавати деталей (сто передач з точністю 95 відсотків, десять перехоплень, шість підбирань, вісім єдиноборств, 0,49 xG), але й без того зрозуміло, що майже футбольний пенсіонер ледь не самотужки зупинив хвалену київську молодь.

Карта торкань до м'яча найкращого гравця матчу Херарда Піке. Зверніть увагу, що для голу в ворота "Динамо" вистачило одного дотику в штрафному майданчику киян / Скріншот - whoscored

"Динамо" тримало у себе м'яч менш як сорок відсотків ігрового часу. Класичний зразок гри другим номером, який передбачає контратаки. Задля цього, власне, у старті й з'явився Супряга. Але що у підсумку? "Динамо" організувало стільки ж швидкісних атак, скільки й "Барселона", яка грала у свою "тіки-таку" (по одинадцять). У контратаки каталонці вибігали переважно у другому таймі, коли "Динамо", зі слів Луческу, подолало бар'єр та стало сміливіше переходити центр поля.

Теплова карта дій гравців "Динамо" (праворуч) і "Барселони" (ліворуч) / Скріншот - whoscored

Ось тільки теплова карта дій "динамівців" не зображає жодної гарячої зони на половині поля суперника. Інтенсивність була у своєму штрафному, між власним штрафним і центром поля, і трішечки на флангах. Про фланги треба сказати детальніше. Де Пена – провал (26 дотиків до м'яча, 17 передач, шість втрат м'яча, з яких чотири – на чужій половині поля, хоча має шість підбирань). Циганков – майже провал, рятує тільки одна ключова передача й один фланговий навіс. Караваєв вийшов на 85-й хвилині й мав у розпорядженні сім хвилин чистого часу. За цей відтинок він шість разів торкнувся м'яча, двічі вступив у єдиноборства, двічі здійснив обведення гравця. Ніби непогано, були навіть два проривання до чужих воріт, але… Замість флангових подач йшли подальші намагання на замаху прибрати опонента і як наслідок – втрата перспективного шансу хоча б завантажити м'яча до штрафної. Всього ж у Караваєва три втрати за сім хвилин, що нівелює усі попередні його корисні ТТД.

Втрати – це взагалі окрема тема. Ще раз оцініть співвідношення володіння м'ячем: 61 на 39 (62 на 38 за іншими даними). Але загальних втрат більше у "Динамо" – 68 проти 64 у "Барси". Це наче пів року добиватися побачення з дівчиною, а потім прийти на нього без квітів та презерватива перепустки на романтичну локацію.

Про яку контргру чи конструктив можна говорити, якщо у "Динамо" 32 втрати м'яча на своїй половині поля і сім фолів за матч? Це апріорі смерть у зародку будь-яких контратак і немічність щодо протидії атакам суперника.

Зони втрат м'яча гравцями київського "Динамо" / Скріншот - whoscored

Звернуть увагу, що більшість втрат м'яча гравцями "Динамо" – це зона між центральним колом та власним штрафним майданчиком (частково збігається з зонами найвищої інтенсивності каталонців на тепловій карті). Такі втрати залишали команду в напівпозиції: не було можливості та часу опуститися в оборону півзахисникам, не було можливості піднятися вище захисникам для командного пресингу. Тому зрозуміло, чому доволі високі оцінки за матч отримали Забарний, Сирота, Шапаренко – вони постійно опинялися в епіцентрі подій і мали нагоду перебувати у зоні м'яча. Щоправда, виключно в ролі сторони, що захищається.

Що може допомогти, коли гра не йде? Правильно, стандарти. Але їх потрібно заробляти. Перша проблема – це відсутність інтенсивності на чужій половині поля. Не буде роботи з м'ячем на підступах до штрафного майданчика – не буде і фолів від суперника. Друга причина – бездарне марнування тих шансів, які все ж виникали. З трьох стандартів "Динамо" витиснуло одну атаку на ворота тер Штегена. "Барса" – з п'ятнадцяти стандартів п'ять атак.

Кількість і схема розіграшів стандартів "Барселони" (вгорі) і "Динамо" (внизу) / Скріншоти - InStat

Мірча Луческу говорить про ефективність пресингу "Барси" – це дійсно правда (65 відсотків). Але легко пресингувати, коли не відчуваєш контрпресингу (25 відсотків від "Динамо"). "Барса" не була непереможною чи хоча б монолітною. Так, вона володіла м'ячем і "накручувала" лічильник ТТД (1029), але була не суперефективною. З вісімдесяти позиційних атак тільки п'ять (!) закінчилися ударами по воротах. Це всього-на-всього шість відсотків ефективності. Проблема в тому, що у "Динамо" й того менше – п'ять відсотків (43 позиційні атаки, з яких лише дві закінчилися ударами). А сумарний показник xG всіх ударів "Барси" склав 0,18 (не плутати з загальним показником xG, який становить 1,84) – це дуже мало.

Ну і на завершення – цікава карта винесень м'яча. Зазвичай цей елемент відбувається в безпосередній близькості до воріт, коли немає часу на обробку м'яча, передачу ближньому чи акцентований розіграш. Класична картина – у "Барселони" (помаранчеві кружечки на карті нижче). А зверніть увагу на карту винесень "Динамо" (сині кружечки на карті нижче). Панічне буцання по м'ячу було не тільки у площі воріт, а й за межами штрафного майданчика і навіть ближче до центру поля.

Винесення м'яча гравцями "Барселони" (помаранчевим) і "Динамо" (синім) / Скріншот - whoscored

Це фініш. Наші команди досягнули дна, хоча ще рік-півтора тому нас переконували, що від найнижчої точки український футбол уже відштовхнувся. Суть цього сезону – міряти, кого з наших менше принизили.

Більше матеріалів автора - в телеграм-каналі >>>