Оптимістична трагедія. Акценти глядача на грі Зорі з Маккабі

Після зустрічі в Любліні превалюють змішані почуття. З одного боку, впевнена поразка з гандикапом у два м'ячі, якого було досягнуто вже в середині першого тайму. Здавалося б, туга і безнадія. З іншого – сама гра не відпускала з сьомої хвилини до фінального свистка, і за наших таки не було соромно.

Так, дебют був провалений. Можливо, як це не здасться дивним, "Зорі" знадобилося більше часу на адаптацію – я не здивуюся. Потім вона кинулася відіграватися і отримала вдруге. Після чого влаштувала вже штурм воріт "Маккабі" з п'ятьма моментами за вісім хвилин, а завершився тайм третім голом у її ворота.

Після перерви суперник ще якийсь час покружляв біля наших воріт, і могло здатися, що команда Кривенцова зневірилася і змирилася з поразкою. Але в останню чверть матчу вона знайшла в собі сили на другий вал атак. Причому, вже після не зарахованого голу Мічина. За яким послідувала стійка Волошина, і в багатьох уже опустилися б руки.

Але вони не здавалися до кінця. Щоправда, зумівши домогтися лише голу престижу. Але престиж цей, як і футбольну честь свою, зберегли і обличчя не втратили. І ось я знаходжу у ваших коментах глибокодумний вислів: "Без бажання". Їй-богу, іноді краще промовчати – щоб не виглядати нерозумно.

Чи можна весь матч битися як риба об лід, створивши чортову дюжину моментів (до речі, навіть не пам'ятаю, коли у наших їх стільки було), без бажання? Питання, звичайно, цікаве. А якщо ти відстежуєш хід матчу за зміною рахунку на табло, то хоч не намагайся міркувати про гру. Без поняття.

І це ще мені пощастило не наштовхнутися на "ігри патріотів": мовляв, дивіться, як ізраїльтяни згуртувалися в тяжку годину і воюють на полі за свою батьківщину – не те, що наші безхребетні. І далі в такому розрізі. Що взагалі роблять тут люди, які впевнені, що перемога на футбольному полі досягається суто на морально-вольових?

Думаю, якраз у цьому "Зоря" не програла. Вона могла поступитися в тактиці, майстерності, у якихось фрагментах гри – у русі, у злагодженості командних дій, у везінні зрештою. Але тільки не в настрої на гру і бажанні перемогти.

І особисто мені, незважаючи ні на що, команда Кривенцова сподобалася. На відміну від багатьох і багатьох наших представників у групових турнірах у минулі роки. Вона не мучилася, не тягнула лямку, не орала газон – вона яскраво грала для глядача, даючи грати супернику. Як, утім, і навпаки: "Маккабі" дозволив їй грати в привабливий футбол.

І яка різниця, чому саме? Якщо ви дивитеся гру не виключно заради результату своєї команди – заради футболу, така гра не могла не сподобатися. Два десятки загроз воротам, загалом – що ще потрібно? При цьому у "Зорі" їх було вдвічі більше. Можна нарікати на їхню якість, на погану реалізацію, але тільки не на бажання грати.

І ось за нього-то я і готовий пробачити команді Кривенцова, яка грає, конкретну вчорашню невдачу.

Не все зрозуміло зі скасованим голом. Звернувся до колеги Юстаса, але й він не пролив світла: "Так і не зрозумів. Можливо, "поза грою" за другою передачею, але там під кутом. Раз скасували, напевно, було. Крім цього інших варіантів немає". Йшла 57-ма хвилина, і часу на два голи, що залишилися, у нас було до ранку, та й сил, як виявилося, вистачало.

Через дев'ять хвилин трапиться удар Волошина в стійку воріт "Маккабі". Алефіренко заб'є ще через вісім. А три останні шанси "злопає" ненаситний цього вечора кіпер Москеро: нарахував у нього аж одинадцять пристойних сейвів! Власне, це всі моменти "Зорі", окрім голу та стійки. Ще один раз Герреро змазав, але там таке...

Ніби й точність ударів була присутня, ну що ти будеш робити! Ну, хіба що вередувати просто тому, що м'яч не пройшов повз воротаря в сітку, як це робить моя дружина. Їй можна пробачити – вона жінка. Чи вже й така констатація факту нині вважається сексизмом?

До перерви найпомітнішими фігурами у нас були Антюх і Герреро. Після – Алефіренко, який вийшов на останні півтайму. У "Маккабі", крім воротаря, більше за інших запам'яталися автор дубля Перець і Захаві.

Якщо говорити про те, наскільки нинішня "Зоря" відповідає рівню групи Ліги конференцій, то для мене такого питання не існує. Вже побільше за багатьох представників УПЛ, які безпросвітно животіли в Європі. Ця команда грає у футбол, а не відбуває футбольну повинність, і ще жодного разу в трьох матчах країну не ганьбила.

Що стосується шансів на плей-офф, то побіжний погляд на табличку теж бадьорить. Ніби як, вигравайте "відповідь", обходьте "Маккабі" – і буде вам щастя. На мій погляд, гра показала, що це цілком реально. Але не все так просто.

Після цього ми їдемо в Гент до лідера групи, а вони – в Ісландію. "Брейдаблік", як не впирався, очок поки взяти не може. Припустимо, він знову програє, а ми граємо внічию – і ось уже "Маккабі" знову на другому місці.

А в заключному турі "Маккабі" приймає "Гент", який, між іншим, та сама ймовірна нічия із "Зорею" вже виводить до плей-офф. І наша перемога над "Брейдабліком" буде як мертвому припарки.

Тобто, вигравати тепер потрібно, найімовірніше, і в тих, і в інших.

Не позаздриш Кривенцову. У його команди і так був важкий графік, а тепер його ще пересобачили через ситуацію в Ізраїлі. А вже через три дні після Любліна їй грати в УПЛ. І після стількох відданих емоцій у грі "без бажання", на тлі цієї невдачі, боротися за місце під сонцем. Схоже, шанси ЛНЗ у цій зустрічі будуть чималими.

P.S. Побачив інформацію про звільнення головного тренера лише після написання статті. Виникли серйозні сумніви в компетенції клубного керівництва. Наче коментів начиталися. Боюся, УПЛ може втратити перспективну команду і придбати натомість ще одну пересічну. У кращому випадку, звісно.

Всі фото - UA-Футбол