Вісім років тиші. Яким був останній чемпіон АПЛ із червоного Манчестера?

Після перемоги над "Бернлі" у перенесеному матчі першого туру АПЛ "Манчестер Юнайтед" одноосібно очолив турнірну таблицю поточного чемпіонату Англії, випереджаючи "Ліверпуль" на три очки. Востаннє "манікуніанці" лідирували в змаганні після 17-ти турів ще у сезоні 2012-2013, який виявився чемпіонським для них. Давайте згадаємо підопічних Алекса Фергюсона, останніх переможців АПЛ із червоного Манчестера.

Оборона

Віднесімо позицію голкіпера до захисних редутів "манікуніанців". Тоді у воротах більшість часу зіграв Давід де Хеа. Іспанець проводив всього другий сезон у складі "червоних дияволів" після трансферу із "Атлетіко" за 25 млн євро влітку 2011-го. У 2011-2012 рр. долю чемпіонського титулу вирішив гол Серхіо Агуеро на останніх секундах матчу проти "КПР", а от уже наступний сезон став для де Хеа більш вдалим. Щоправда, "Ман Юнайтед" пропустив тоді 43 голи – п’ятий результат в лізі, а сам іспанець провів 11 сухих матчів (в той час як у кіпера срібного призера "Ман Сіті" Джо Харта було 18). Зауважимо, що де Хеа зіграв всього 28 поєдинків (26 пропущених), ще 10 зустрічей було на рахунку данця Ліндегора (17 пропущених).

У змаганнях на кількість ігор у ранзі капітана у тому сезоні переміг лівий захисник Патріс Евра, провівши 19 зустрічей у цьому статусі. Основний "шкіпер" "манікуніанців" Неманья Відіч пропустив тоді більше десятка матчів через травму коліна, проте 17 поєдинків все ж таки виводив першим команду на поле. Замість серба виступав Філ Джонс, але" Ман Юнайтед" з англійцем у складі пропускав більше, ніж без нього. Основною опорою центру захисту у сезоні 2012-2013 став Ріо Фердінанд, котрий провів 28 матчів. Таку ж кількість поєдинків відіграв і правий оборонець – бразилець Рафаель, котрому, до речі, зараз всього 30 років.

Сер Алекс Фергюсон часто вдавався до ротації і давав відпочити основним гравцям в матчах проти слабких суперників. Це зумовлює той факт, що мало хто провів більше 30-ти поєдинків у чемпіонському сезоні. Свіжість – ось що стало одним із основоположних факторів титулу АПЛ.

Півзахист

Одним із таких матчевих гладіаторів тоді став теперішній асистент Сульшера – Майкл Каррік, сірий кардинал, котрий провів 36 зустрічей (32 з них повних). Сезон 2012/2013 став чи не найкрутішим у кар’єрі англійця у червоному Манчестері. Він був визнаний найкращим гравцем за версією одноклубників, став номінантом на звання футболіста року (тоді Гарет Бейл заволодів цією нагородою) та увійшов до символічної збірної сезону. У нього була дуже спокійна манера гри, яка згладжувала вибуховість партнерів, що і потрібно було шотландському наставнику. Через це його називали "Ролс Ройсом".

Антоніо Валенсія теж досяг відмітки у 30 матчів за сезон. На його рахунку було сім асистів, що стало третім результатом команди у тому сезоні після ван Персі та Руні. Передостанній рік у складі "манікуніанців" проводив Раян Гіггз (22 зіграні поєдинки), останній – Пол Скоулз (16). Зауважимо, що "Рудий Принц" в 2011-му році завершив кар’єру, проте через пів сезону за прохання Алекса Фергюсона знову став "червоним дияволом". Також у центрі поля тоді грали Сіндзі Кагава та Пак Чі сон (по 20), а на флангах – Ешлі Янг (19) та Нані (11).

Атака

Найсолодшою ланкою "Манчестер Юнайтед" була саме атака. Головним героєм став форвард-новачок ван Персі, котрий перед сезоном перейшов з лондонського "Арсеналу" за трохи більше, ніж 30 млн євро. Роком раніше він забив за "канонірів" 30 голів, ставши кращим бомбардиром АПЛ, проте лондонці все одне поступилися лідерам-Манчестерам 19-ма очками. А от у сезоні 2012/2013 26 м’ячів нападника вистачило не лише для другої поспіль Золотої Бутси, але і для першої медалі АПЛ (привіт Джеррарду) у колекції нідерландця. Також він записав до свого активу 15 асистів. І при цьому він брав участь у всіх 38-ми матчах сезону (щоправда, лише 31 повний поєдинок).

Другим за результативністю у складі "Ман Юнайтед" став Вейн Руні, забивши 12 голів та віддавши 10 асистів за 27 матчів. Вісім зустрічей англієць пропустив через різні види травм. Ось зображення однієї із них. Це ушкодження нападник отримав у матчі другого туру проти "Фулгема" у зіткненні з Уго Родальєгом.

Третім гравцем атаки був Данні Велбек, в активі якого 27 матчів. Щоправда, за сезон у нього вдалося виконати лише п’ять результативних дій (1+4) і зіграти 14 матчів в основі. Взагалі, кар’єра у Манчестері не пішла у тоді ще молодого англійця. Зараз йому 30 років, і після виступів за "Арсенал" та "Вотфорд" він намагається закріпитися у "Брайтоні".

Чемпіонство

"Манчестер Юнайтед" випередив других "містян" на 11 очок, ставши найрезультативнішою командою АПЛ (86 забитих м’ячів). Цей титул став 13-м за історію Прем’єр Ліги (з 1992-го) та 20-м загалом для "червоних дияволів". Наставник "манікуніанців" Алекс Фергюсон всього раз за сезон (у жовтні) визнавався найкращим тренером місяця у чемпіонаті Англії. Проте у травні він отримав нагороду найкращого тренера сезону – одинадцятий раз у своїй кар’єрі. Зауважимо, що після цього сезону шотландець відправився спочивати на лаври, покинувши тренерський місток червоного Манчестера.

До символічної збірної за версією Професійної Футбольної Асоціації увійшло чотири гравці "МЮ": де Хеа, Фердінанд, Каррік та ван Персі. Загалом найкраща одинадцятка сезону 2012/2013 виглядала так: Давід де Хеа ("Манчестер Юнайтед") – Пабло Сабалета ("Манчестер Сіті"), Ріо Фердінанд ("Манчестер Юнайтед"), Ян Вертонген ("Тоттенгем"), Лейтон Бейнс ("Евертон") – Еден Азар ("Челсі"), Майкл Каррік ("Манчестер Юнайтед"), Хуан Мата ("Челсі"), Гарет Бейл ("Тоттенгем") – Робін ван Персі ("Манчестер Юнайтед"), Луїс Суарес ("Ліверпуль").

З того сезону у складі "червоних дияволів" залишився, по факту, лише один гравець – Давід де Хеа. Ще один із останніх чемпіонів "манікуніанців" Філ Джонс на даний момент відновляється від важкої травми коліна. Гра і індивідуальний клас виконавців відрізняється між поточним чемпіонатом і сезоном 2012/2013. Тоді команда була саме командою, баланс якої тримав Фергюсон постійними ротаціями. Останній пункт робить і Сульшер, що поки допомагає у такому фізично важкому та стиснутому у часових рамках сезоні досягати непоганих результатів у АПЛ. Проте у складі сучасних "червоних дияволів" ці самі результати роблять особистості, такі, як Фернандеш, Рашфорд чи Погба. Підтвердженням цієї загальної тези є те, що лідером того чемпіонського сезону за версією гравців "МЮ" став сірий кардинал – Майкл Каррік.

АПЛ – змагання непередбачуване, а в період пандемії на табло британських стадіонів з’являються багато несподіваних результатів. Не скажеш, що потенційне чемпіонство "манікуніанців" виглядає дивним, але не дуже логічним, зважаючи на загально вищий клас гравців інших колективів. Проте футбол – на те і командний вид спорту, щоб саме ці 20-25 футболістів разом досягали вершин. А от які саме вони будуть для "МЮ" – дізнаємося згодом.