Бухгалтерські хитрощі. Чи порушує Челсі правила ФФП, купуючи футболістів на сотні мільйонів?

У понеділок "Челсі" встановив новий трансферний рекорд АПЛ, підписавши півзахисника "Брайтона" Мойсеса Кайседо за 100+15 млн фунтів. І "сині" не збираються зупинятися. "Челсі" планують підписати ще одного вінгера, воротаря і опорника, наблизивши сукупні витрати за рік на купівлю нових футболістів до одного мільярда фунтів (тільки один "Брайтон" отримав від "Челсі" за останній рік 224 млн).

Божевільні витрати "Челсі" викликають заздрість, скепсис, злість і здивування в інших клубів.

Питання, яке не дає всім спокою – а як же фінансовий фейр-плей?

У "Челсі" вважають, що вони знайшли найкреативніше та найрозумніше рішення, щоб обійти обмеження Прем'єр-ліги та УЄФА.

Слід розуміти, що футбольні клуби у своїх фінансових звітах записують трансфери на вхід і вихід не так, як ми собі це уявляємо.

Саме завдяки "Челсі" у футбольний ужиток увійшло слово "амортизація". Відомо, що у свої фінансові звіти за рік клуби не записують повну трансферну вартість купленого футболіста. Умовно кажучи, якщо клуб купує гравця за 50 млн євро і дає йому контракт на п'ять років, то сума трансферу розподіляється на всі п'ять сезонів. Кожен окремий рік – 10 млн євро витрат на футболіста (без урахування зарплати).

"Челсі" вивів цю практику на новий рівень, пропонуючи футболістам контракти на сім-вісім років. Наприклад, Мойсес Кайседо обійшовся "Челсі" в 115 млн фунтів. Еквадорець підписав контракт на вісім років. Відтак, у сезоні 2023/24 Кайседо коштуватиме "Челсі" 14.3 млн фунтів.

Ця креативна лазівка "Челсі" була прикрита УЄФА ще минулого сезону. Відтепер клуби не можуть розподіляти суму трансферу на більш, ніж п'ять років (при цьому ніхто не скасовує право підписувати довгострокові контракти). Оскільки "Челсі" не грає в єврокубках у нинішньому сезоні, трансфер Кайседо він ще може оформити за старими правилами. Але за прикладом УЄФА планує наслідувати й англійська Прем'єр-ліга.

Проте "Челсі" вже встиг оформити на гіпертривалі контракти півтора десятка футболістів. На вісім років лондонці підписали таких гравців:

• Мойсес Кайседо (115 млн фунтів, "коштує на рік" – 14.3)
• Ніколас Джексон (34 млн, "на рік" – 4.25)
• Енцо Фернандес (106 млн, "на рік" – 13.25)
• Михайло Мудрик (88 млн, "на рік" – 11)

Сім років готові віддати "Челсі" такі гравці:

• Леслі Угочукву (24 млн, "на рік" – 3.42)
• Роберт Санчес (25 млн, "на рік" – 3.57)
• Веслі Фофана (70 млн, "на рік" – 10)
• Бенуа Бадьяшиль (33.7, "на рік" – 4.81)
• Ноні Мадуеке (35 млн, "на рік" – 5)
• Мало Густо (30 млн, "на рік" – 4.28)
• Андрєй Сантос (18 млн, "на рік" – 2.57)

Контракти на шість років мають:

• Крістофер Нкунку (52.5 млн, "на рік" – 8.75)
• Аксель Дісасі (38.5 млн, "на рік" – 6.41)
• Марк Кукурелья (62 млн, "на рік" – 10.33)
• Карні Чуквуемека (20 млн, "на рік" – 3.33)
• Давид Датро Фофана (10.6, "на рік" – 1.76)
• Чезаре Казадеї (17 млн, "на рік" – 2.83)
• Гебріел Слоніна (8 млн, "на рік" – 1.33)

І на п'ять років підписався Рахім Стерлінґ (50 млн, "на рік" – 10).

Грубо кажучи, літні новачки-2023 у фінансовій звітності за рік коштуватимуть "Челсі" не 290 млн фунтів, а менше 50.

Не менш хитро ведеться і підрахунок трансферів на вихід.

Наприклад, Кай Хавертц, куплений влітку 2020 року за 71 млн фунтів. В бухгалтерських книгах "Челсі", його вартість становила 24.8 млн фунтів (залишалося два роки за контрактом). Хавертц пішов в "Арсенал" за 65 млн фунтів, відповідно прибуток "Челсі" склав 40 млн фунтів. За таким же принципом "Челсі" запише собі в плюс продажі Едуара Менді (+8), Матео Ковачича (+17), Крістіана Пулісіка (+7), Жоржиньо (+2) та інших гравців.

Окрема категорія – клубні вихованці. Оскільки Лофтус-Чік і Мейсон Маунт не коштували "Челсі" нічого, то їхні продажі можна записати в плюс у їхній повному обсязі (разом 75 млн фунтів). З цієї причини "сині" готові розлучитися з Тревом Чалоба і Конором Ґаллахером – їхні продажі зручно лягають у фінансову звітність.

Таким чином, шляхом нескладних підрахунків можна з'ясувати, що "Челсі" залишається в плюсі цього літа, незважаючи на покупки на 290 млн фунтів.

Ще один важливий фактор – зарплати, які також враховуються клубом під час амортизації. "Челсі" робить ставку на молодих футболістів, яким є що доводити, тому їхні зарплатні запити нижчі, ніж у досвідчених іменитих професіоналів. Крім того, цього літа "сині" розлучилися з дев'ятьма з 15 найбільш високооплачуваних гравців минулого сезону. Це додаткові десятки мільйонів, які можна інвестувати в трансфери.

У теорії інноваційний підхід "Челсі" виглядає перспективно. Однак з іншого боку трансферна політика "синіх" пов'язана з великою кількістю фінансових і спортивних ризиків.

Головне питання – де брати гроші? Ймовірно "Челсі" не зможе щороку продавати непотрібних йому гравців на 150+ млн фунтів, щоб перекривати свій трансферний дефіцит. "Синім" потрібно повернутися до Ліги чемпіонів, це не тільки великі призові, але й додатковий дохід від матчдея і спонсорських виплат.

До речі про спонсорів. Матч першого туру "Челсі" провів без титульного спонсора, оскільки ще не встиг знайти і закрити найвигіднішу для себе угоду. Вклавши в купівлю "синіх" 2.5 млрд фунтів консорціум на чолі з Тоддом Боулі відразу позначив приріст спонсорських виплат як одну зі своїх головних цілей.

Поки що нові власники "Челсі" витрачають дуже багато, здебільшого спираючись на ресурси інвестиційного фонду Clearlake Capital. Однак усьому є своя межа. Це не Саудівська Аравія, інвестиційні фонди працюють заради прибутку, і Clearlake Capital не зможе нескінченно фінансувати "Челсі". Нещодавно непоміченою пройшла новина Bloomberg, що власники "Челсі" вже шукають додаткових інвесторів у клуб, щоб залучити 500 млн. За всі численні трансфери потрібно буде віддавати гроші, і багато. Не тільки мільярд фунтів на самі покупки, але й приблизно півмільярда на всі семирічні та восьмирічні контракти численних новачків.

Величезна тривалість контрактів – це теж ризик для "Челсі". Так, "сині" оберігають свої "активи", щоб уникнути повтору історій із Рюдіґером і Крістінсеном, які пішли вільними агентами. Але з іншого боку, можна застрягти з непотрібним гравцем на довгі роки. Наприклад, 70-мільйонний захисник Веслі Фофана до своїх 22 років уже має два розриви передньої хрестоподібної зв'язки коліна. Його контракт діє до 2029 року і він заробляє 10 млн фунтів на сезон. Якщо Фофана вже не зможе вийти на свій колишній рівень, його контракт повисне великим тягарем на шиї "Челсі".

Також буває, що той чи інший футболіст не підходить з просто спортивних причин. Наприклад, "Челсі" готовий розлучитися з Марком Кукурельою після його першого невиразного сезону, але в іспанця хороший контракт, і його все влаштовує. "Сині" просто не знайдуть клуб, який запропонує Кукурельі такі ж умови.

Поки що "Челсі" все ж перебуває у виграші, збираючи у своїй команді всіх найкращих молодих футболістів планети. Однак, що якщо команда банально не зіграється і не доб'ється спортивного успіху? Що якщо більше не буде великих вдалих продажів непотрібних футболістів? Що якщо спонсорські виплати не зростатимуть і клуб залишиться без єврокубкових призових? Футбол залишається непередбачуваним спортом. "Челсі" ризикує опинитися у величезному фінансовому і спортивному мінусі.

То чи порушує "Челсі" фінансовий фейр-плей? А чи був хтось із грандів по-справжньому покараний за його порушення? ПСЖ свого часу отримав штраф від УЄФА в 65 млн євро, але Париж заплатив лише десять із них, а 55 залишаються умовними. "Рома" була покарана на 35 млн, але заплатила лише 5 млн. Коли крутиш сумами в сотні мільйонів, кілька десятків млн штрафу не відіграють великої ролі. УЄФА не любить іти на конфронтацію.

"Вони мільярдери, значить вони розумні", – сказав якось екстренер "Челсі" Ґрем Поттер про своїх начальників. І ймовірно Тодд Боулі та його партнери дійсно вважають себе розумними. Лише за кілька сезонів ми дізнаємося хто ж усе-таки переможе: футбол чи soccer.

Фото: Getty Images/Global Images Ukraine