ЄВРО-2020
ЄВРО-2020

ЄВРО-2020 - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Учасники Євро-2016. Збірна Італії


UA-Футбол представляє збірну Італії.

Учасники Євро-2016. Збірна Італії


Чотирикратні чемпіони світу, чемпіони Європи і чинні віце-чемпіони континенту – все це про збірну Італії, учасника Євро-2016.

Історія

У щось подібне до футболу на італійській землі грали ще з XIV століття і мало вони ім'я "кальчо" (саме так сьогодні слово "футбол" на італійську мову і перекладається). А футбол у тому його вигляді, який ми знаємо зараз, на Апенніни в 1880-х роках занесли англійці (власне, а хто ж ще міг це зробити?). Спочатку футбол в Італії (як і скрізь) був виключно клубним, але в 1910-му році Федерацією футболу Італії було прийнято рішення організувати національну збірну країни, і 15 травня того ж року вона зіграла перший в своїй історії матч. На стадіоні в Мілані італійці приймали збірну команду Франції і, незважаючи на відсутність в своїх рядах представників найсильнішої в той час італійської команди "Про Верчеллі", впевнено перемогли з рахунком 6:2.

Учасники Євро-2016. Збірна Італії - изображение 1

Першими офіційними змаганнями, в яких брала участь "Скуадра адзурра" ("Блакитна команда", або "Блакитна ескадра" – це прізвисько закріпилося за командою відразу ж через блакитний колір форми, який був кольором королівської династії Савойї, що правила Італійським королівством з 1861-го по 1946-й роки), були футбольні турніри на Олімпійських іграх. Спочатку збірна Італії виступала на них під олімпійським же девізом: "Головне участь, а не перемога!", поки в 1928-му році на Олімпіаді в Амстердамі не завоювала бронзові медалі. Коли ж ФІФА заснувала перший чемпіонат світу і постановила провести його в 1930-му році в далекому Уругваї, то італійці (як і більшість європейських збірних) відмовилися від участі в ньому.

Зате наступний чемпіонат світу проходив вже в Італії, тому брати участь в ньому сам Бог велів. Не без проблем і, як кажуть злі язики, не без допомоги "ззовні", італійці по черзі пройшли (а чемпіонат проводився за "олімпійською" системою – на виліт) збірні США, Іспанії (в переграванні) і Австрії, після чого в фіналі у додатковий час обіграли Чехословаччину. І на першому ж переможному чемпіонаті світу в складі італійської збірної виявився перший оріундо (уродженець іншої країни, але має італійське коріння). Та ще й який! Ним став аргентинець Луїс Монті, який в 1930-му в складі збірної Аргентини став віце-чемпіоном світу (тоді так можна було).

Учасники Євро-2016. Збірна Італії - изображение 2

Наступний чемпіонат світу відбувся через чотири роки у Франції, і його теж виграла збірна Італії (до сих пір лише дві збірні перемагали на чемпіонатах світу двічі поспіль: італійці і бразильці). На цей раз настільки впевнено, що питань щодо справедливості цієї перемоги ні в кого не виникло. Капітаном і лідером тієї команди був великий форвард Джузеппе Меацца – людина і стадіон.

А між двома переможними Мундіалями італійці зганяли на Олімпіаду в Берлін, де аматорським складом теж виграли золото. У тій збірній, як і вимагав олімпійський принцип, не було жодного футболіста-професіонала, а складалася вона повністю зі студентів італійських ВУЗів. Тренував "Скуадру Адзурру" весь цей час великий Вітторіо Поццо, який крім надуспішної роботи в національній та олімпійської збірних країни, розробив і впровадив програму реформування і розвитку італійського футболу. Складовою частиною цієї програми стало, в тому числі, утворення Серії А.

На перший післявоєнний Мундіаль до Бразилії італійці поїхали в дуже ослабленому складі і повністю провалилися, не зумівши вийти з групи вже на першому етапі. Але на те були об'єктивні причини. Справа в тому, що за рік до чемпіонату світу в авіакатастрофі загинули всі основні футболісти "Торіно" – клубу, який перед цим чотири роки поспіль ставав чемпіоном Італії і був базовою командою збірної. Невдача в Бразилії стала початком повоєнного краху італійської збірної. Далі вона не змогла подолати групову стадію на чемпіонатах світу 1954-го, 1962-го і 1966-го років, а на чемпіонат світу 1958-го року взагалі не кваліфікувалася. Повз "Скуадру адзурру" пройшли і перші два чемпіонати Європи: в 1960-му році вона відмовилася від участі, а в 1964-му не потрапила в число учасників фінального етапу (тоді їх було всього четверо).

Перший післявоєнний успіх трапився в році 1968-му, коли італійці виграли домашній чемпіонат Європи. Тренував команду, в якій виблискували Сандро Маццола, Джанні Рівера і Джачинто Факкетті, 47-річний тренер Ферруччо Валькареджі. Він же повіз "Скуадру" і на наступний чемпіона світу в Мексику, де італійці дійшли до фіналу, але змучені важкою півфінальною сутичкою зі збірною ФРН (4:3 у додатковий час, причому рахунок після основного був 1:1) нічого не змогли протиставити більш свіжим бразильцям на чолі з Пеле – 1:4. Далі ця команда пішла по похилій: не змогла кваліфікуватися на Євро-1972, а на ЧС-1974 не вийшла з групи.

Природно, після такого Валькареджі був відправлений у відставку, а на його місце прийшов Енцо Беарзот – багаторічний тренер молодіжки і помічник Валькареджі. Беарзот відразу взявся за омолодження складу, провалив кваліфікацію на Євро-1976, але вже на чемпіонаті світу 1978-го року гра "Скуадри адзурри" вселяла оптимізм. Італійці впевнено виграли свою групу на першому етапі (перемігши, в тому числі, аргентинців – господарів турніру і майбутніх чемпіонів), але далі поступилися нідерландцям і замість фіналу вирушили оскаржувати третє місце з бразильцями (невдало, до речі).

Приблизно така ж доля спіткала "Скуадру Адзурру" і на Євро-1980, який проходив в Італії - четверте місце. Зате на чемпіонаті світу 1982-го року в Іспанії все склалося якнайкраще: феєричні перемоги у вирішальних матчах над Аргентиною (діючий чемпіон світу), Бразилією (найсильніша збірна на тому турнірі), Польщею і ФРН (просто сильні тоді команди) принесли італійцям золоті медалі і третій за рахунком Кубок світу. Ворота в тій збірній захищав чемпіон Європи ще 1968-го року, 40-річний Діно Дзофф, а вирішальні голи забивав молодий форвард Паоло Россі.

Учасники Євро-2016. Збірна Італії - изображение 3

Ну а далі пішла вже нова глава в історії, яку умовно можна назвати "чверть століття без трофеїв". Причому, збірну Італії в цей час очолювали кваліфіковані тренери (одні Аріго Саккі і Джованні Трапаттоні чого варті), в її складі грали талановиті футболісти (володар Золотого м'яча 1993 року Роберто Баджо, Джанлука Віаллі, Роберто Манчіні, Вальтер Дзенга, Паоло Мальдіні, Роберто Донадоні, Франко Барезі), але все якось ніяк не виходило добитися успіху. Так на ЧС-1986 італійці вилетіли від французів в 1/8-й фіналу, на Євро-1988 – в півфіналі від СРСР, на домашньому ЧС-1990 – в півфіналі по пенальті від Аргентини (тоді хоч третє місце взяти вдалося), на Євро 1992, щоправда, не потрапили, зате на ЧС-1994 дійшли до фіналу, де в серії пенальті програли бразильцям. На Євро-1996 знову провал – невихід з групи, на ЧС-1998 – виліт у чвертьфіналі по пенальті від французів, на Євро-2000 – поразка від тих же французів у фіналі в додатковий час, на ЧС-2002 – виліт в екстра-таймі від Південної Кореї, і, нарешті, на Євро-2004 невихід з групи.

Прокляття вдалося зняти Марчело Ліппі, який відмінно підготував команду до чемпіонату світу 2006-го року, де вона завоювала четвертий свій Кубок світу. Тоді історію творили такі футболісти, як Джанлуїджі Буффон, Фабіо Каннаваро, Алессандро Неста, Марко Матерацці, Андреа Пірло, Лука Тоні, Франческо Тотті, Алессандро Дель П'єро і інші, ще не забуті, імена. На жаль, продовження не було: на Євро-2008 команда в чвертьфіналі поступилася іспанцям у серії пенальті, а на ЧС-2010 взагалі зганьбилася по повній програмі, не зумівши вийти з групи з Парагваєм, Словаччиною та Новою Зеландією.

Учасники Євро-2016. Збірна Італії - изображение 4

Далі була епоха Чезаре Пранделлі, який почав прищеплювати команді атакуючу модель гри і зібрав непоганий комплект медалей – срібну на Євро-2012 і бронзову на Кубку конфедерацій 2013.

Крім переводу команди з оборонної ігрової моделі, яку прищеплювали "Скуадрі адзуррі" багато десятиліть, на атакуючу, Чезаре Пранделлі відзначився кількома іншими інноваціями. Наприклад, ввів в збірній якийсь "Етичний кодекс": футболістам, щоб претендувати на виклик до збірної, потрібно було не тільки добре грати в футбол, а й проявляти повагу до суперників, арбітрів та тренерів, як на футбольному полі, так і за його межами.

Відбір на ЧС-2014 Італія пройшла впевнено, достроково забронювавши за собою перше місце в групі (група, щоправда, була та ще: Данія, Чехія, Болгарія, Вірменія і Мальта), а ось на самому Мундіалі знову провалилася, не зумівши вийти з групи з Уругваєм, Коста-Рікою і Англією.

Сучасний стан

Новітня історія збірної Італії почалася в серпні 2014-го року, коли головним тренером був призначений Антоніо Конте. Побудувавши перед цим чемпіонський "Ювентус", він почав займатися тим же самим у збірній.

Насамперед Антоніо ґрунтовно перетрусив склад, наситивши його свіжою кров'ю. При ньому в збірній дебютували Граціано Пелле, Сімоне Дзадза, Едер та Федеріко Бернардескі, а Алессандро Флоренці і Лоренцо Інсіньє до Конте за головну команду країни провели всього по одному матчу в стартовому складі.

Спершу зібрана заново команда розім'ялася на бронзових призерах останнього Чемпіонату світу, збірній Нідерландів, впевнено обігравши її у товариському матчі з рахунком 2:0. Почали відбірковий цикл до Євро-2016 італійці теж весело і впевнено: перемогами над Норвегією, Азербайджаном і Мальтою. І нехай в цих матчах гра не радувала око, зате характеру і прагнення до результату команді було не позичати. Далі були три нічиїх поспіль – з Болгарією і дві з Хорватією, але відбірковий цикл "Скуадра адзурра" закінчила чотирма перемогами поспіль і впевненим першим місцем в групі.

А потім настав період товариських матчів в рамках підготовки до фінальної частини чемпіонату Європи, в яких Конте пустився у всі тяжкі. У спробі награти нові тактичні схеми, такі як 4-4-2 і 3-4-3, він не виграв жодного матчу, програвши при цьому Бельгії та Німеччині і зігравши внічию з Румунією і Іспанією.

В останньому на сьогодні контрольному поєдинку він повернувся до старої доброї схеми 3-5-2 і мінімально обіграв Шотландію (1:0). На ній він, швидше за все, і зупиниться.

Тактика

На жаль, через травми пропустять Євро-2016 відразу три якісних півзахисника: Клаудіо Маркізіо, Ріккардо Монтоліво і Марко Верратті. Особливо істотна втрата першого з них, якого сміливо можна назвати стрижневим гравцем і "Ювентуса", і збірної. А добротних гравців Жоржиньйо, Джакомо Бонавентуру і Доменіко Берарді головний тренер проігнорував з якихось своїх міркувань. Як і ветерана Андреа Пірло.

Отже, у воротах однозначно буде грати 38-річний Джанлуїджі Буффон з "Ювентуса" – лише травма і дискваліфікація можуть його позбавити місця в стартовому складі. Якщо ж це відбудеться, то першим на підміну буде, швидше за все, 33-річний Федеріко Маркетті з "Лаціо" – він досить непогано виглядав в минулому сезоні, тоді як 29-річний Сальваторе Сірігу майже весь сезон провів на лавці запасних французького ПСЖ.

Трійка центральних захисників теж сумнівів не викликає: трохи правіше центру буде грати 35-річний Андреа Барцальї, трохи лівіше – 31-річний Джорджо К'єлліні, а строго по центру – 29-річний Леонардо Бонуччі (всі троє з "Ювентуса"). У разі чого, завжди підмінити партнерів готовий 28-річний Анджело Огбонна з англійського "Вест Хем Юнайтед".

Учасники Євро-2016. Збірна Італії - изображение 5

На позиції правого латераля Конте награвав як 26-річного Маттео Дарміана з англійського "Манчестер Юнайтед", так і 29-річного Антоніо Кандреву з "Лаціо". Ліву бровку частіше за інших у нього закриває 23-річний Маттіа Де Шильйо з "Мілана", якого в разі потреби легко може замінити вищезгаданий універсал Маттео Дарміан.

Правим центральним півзахисником Конте, чомусь, бачить 25-річного Алессандро Флоренці з "Роми", у якого в зв'язку з травмами Марко Верратті і Клаудіо Маркізіо конкурентів не передбачається. Не вважати ж таким 23-річного Стефано Стураро з "Ювентуса", у якого за спиною жодного матчу за національну збірну... А ось за місце лівого центрального півзахисника є кому поборотися: тут і 31-річний Марко Пароло з "Лаціо", і 31-річний Емануеле Джаккеріні з "Болоньї", і 22-річний Федеріко Бернардескі з "Фіорентини".

Самою ж проблемною бачиться позиція опорного півзахисника. Андреа Пірло до заявки не потрапив, Ріккардо Монтоліво та Клаудіо Маркізіо травмовані – ось і виходить, що у 32-річного Даніеле Де Россі з "Роми" в конкурентах залишився лише 33-річний Тьяго Мотта з французького ПСЖ.

Що стосується пари форвардів, то в разі доброго здоров'я, одне місце заброньоване для улюбленця тренера – 30-річного Граціано Пелле з англійського "Саутгемптона". На друге ж в рівній мірі претендують всі інші форварди з заявочного листа: 29-річний Едер з "Інтера", 26-річний Чіро Іммобіле з "Торіно", 24-річний Сімоне Дзадза з "Ювентуса", 25-річний Лоренцо Інсіньє з "Наполі" і 23-річний Стефан Ель-Шаараві з "Роми". У останніх двох є перевага – вони не менш класно можуть зіграти і в півзахисті, якщо доведеться.

Ось з цією командою однодумців Антоніо Конте і спробує здивувати всю футбольну Європу. У Діно Дзоффа на Євро-2000 вийшло, так що чим чорт не жартує.

Запитання автору ви можете задати на конференції.

Слідкуйте за нами:


Оцініть цей матеріал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти


Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...

Мандруючи історією ЄВРО

Перший чемпіонат Європи з футболу серед збірних відбувся завдяки ініціативі першого секретаря УЄФА француза Анрі Делоне. Участь в турнірі, який проходив за олімпійською системою, взяли 17 збірних, при цьому багато статусних команд, як наприклад, Англія, Італія, Німеччина чи Швеція, відмовилися грати, пославшись на завантаженість футболістів в клубах. Півфінали і вирішальний поєдинок відбулися у Франції. У фінальному матчі зійшлися збірні Югославії, яка в 1/2 була сильнішою господарів, і СРСР, що перемогла Чехословаччину. Основний час завершився нічиєю 1:1, а в овертаймі перемогу радянській команді, а з нею і титул першого Чемпіона Європи приніс нападник Віктор Понєдєльнік.

Другий чемпіонат Європи помітно розширив число учасників - цього разу в боротьбу за трофей вступили 29 збірних. Як і чотирма роками раніше, в фінальний етап потрапляли чотири команди. Крім господарів іспанців в півфінал вийшли збірні СРСР, Угорщини та Данії. Якщо радянська команда практично не мала проблем у протистоянні з данцями, то Іспанії довелося неабияк потрудитися, щоб зломити опір Угорщини. Втім, додаткові 30 хвилин гри у півфіналі не завадили Фурії Роха виграти фінальний матч. Вирішальний удар в ворота збірної СРСР за рахунку 1:1 під кінець гри завдав Марселіно.

Під час третього за ліком чемпіонату Європи організатори змінили систему проведення турніру. 31 учасник були розбиті на вісім груп, переможці яких виходили в плей-офф. Фінальний етап цього разу приймала Італія, компанію якій склали Англія, СРСР і Югославія. У матчі між господарями та радянською збірною фінальний свисток арбітра зафіксував рахунок 0:0. Оскільки на той момент серію пенальті ще не придумали, переможця довелося визначати за допомогою жеребу, який був прихильний до італійської команди. В іншій парі сильнішою виявилася Югославія, яка, втім, нічого не змогла протиставити господарям у фіналі - голи Луїджі Ріви і П'єтро Анастазі зробили Італію третім чемпіоном Європи.

Фінальний етап Євро-1972 відбувся в Бельгії, яка, як і інші команди, пройшла сито групового етапу і першого раунду плей-офф і вийшла в півфінал. За крок від головного матчу бельгійців зупинила збірна Німеччини, в складі якої сяяли Франц Беккенбауер, Гюнтер Нетцер і Герд Мюллер. Саме останній і визначив результат поєдинку, забивши два голи. У другому півфіналі збірна СРСР перемогла Угорщину завдяки точному удару Анатолія Конькова. У фіналі, щоправда, боротьби не вийшло - Мюллер, який був визнаний кращим гравцем турніру, забив в ворота воротаря київського "Динамо" Євгена Рудакова двічі, ще один м'яч провів Херберт Віммер.

П'ятий чемпіонат Європи став останнім, на якому в фінальну частину виходили лише чотири команди. Вперше в півфіналі не виявилося збірної СРСР, титул на стадіонах в Загребі та Белграді повинні були розіграти Югославія, Нідерланди, Чехословаччина і ФРН. Незважаючи на наявність в своєму складі таких зірок як Кройф і Нескенс, голландці поступилися чехам в овертаймі. Додатковий час знадобився і для іншого півфіналу - тут Югославія вела з рахунком 2:0, але втратила перевагу і в підсумку програла, пропустивши три м'ячі від Герда Мюллера. Фінал Євро-1976 увійшов в історію як перший матч турніру, в якому була застосована серія пенальті. В основний час німці врятувалися завдяки голу Хельценбайна на 90-й хвилині, але у футбольній лотереї міцнішими нерви виявилися у футболістів чехословацької збірної. Вирішальний удар завдав Антонін Паненка, на честь якого згодом стали називати пенальті, пробитий "м'яким" ударом по центру воріт.

Євро-1980 в деякій мірі став революційним - УЄФА прийняв рішення розширити склад учасників фінального етапу до восьми команд, в число яких увійшли сім переможців відбіркових груп і Італія як господарка турніру. Збірні були поділені на дві підгрупи, переможці яких виходили відразу у фінал, а команди, що зайняли другі місця, проводили матч за третє місце. У квартеті А більше інших очок набрала збірна ФРН, яка обіграла Чехословаччину і Нідерланди, а також зіграла внічию з Грецією. Кращими квартету В стали бельгійці, яким для виходу в фінал вистачило перемоги над Іспанією і нічиїх з Італією і Англією. Героєм вирішальної гри став форвард збірної ФРН Хорст Хрубеш, який забив одному з кращих воротарів того часу Жан-Марі Пфаффу два м'ячі.

Чемпіонат Європи 1984-го року став тріумфальним для збірної Франції, яка і приймала турнір. Система проведення першості знову зазнала змін - тепер з групи виходили по дві команди, які потрапляли до півфіналу. У групі А Данія, Югославія і Бельгія не змогли скласти гідної конкуренції Франції, при цьому другими стали данці. З групи В до четвірки кращих вийшли Португалія та Іспанія, які залишили за бортом змагань Румунію і ФРН. У півфіналі Франція лише в овертаймі дотиснула Португалію, а Іспанія змогла перемогти Данію в серії післяматчевих пенальті. У фінальній грі перемогу господарям принесли точні удари Брюно Беллона і Мішеля Платіні. До слова, майбутній президент УЄФА встановив унікальне досягнення - забив дев'ять голів у всіх п'яти матчах турніру своєї команди.

Після довгої перерви до фінальної частини континентальної першості знову пробилася збірна СРСР. Команда, основу якої складали гравці київського «Динамо», на чолі з Валерієм Лобановським на груповому етапі перемогла голландців і англійців, а також зіграла внічию з ірландцями. Другою в квартеті В стала збірна Нідерландів. Паралельним курсом в півфінал вийшли Італія та господарі чемпіонату команда ФРН. У першій грі за вихід у фінал голландці здобули вольову перемогу над німцями, а на наступний день збірна СРСР переграла Скуадру Адзури. У підсумку Кубок дістався збірній Нідерландів, яка у вирішальній грі забила радянській команді двічі. При цьому гол Марко ван Бастена був визнаний одним з кращих в історії чемпіонатів Європи.

Чемпіонат Європи, який назавжди залишився в історії футболу як приклад романтики і дива. Корона дісталася сенсаційній збірній Данії, яка дізналася про свою участь на турнірі лише за кілька днів до його початку. Югослави з політичних причин були виключені зі змагань, і їх місце зайняли саме данці.

Також примітна участь в Євро збірної СНД - наступниці команди з СРСР. Цей турнір - останній, у фінальній частині якого брали участь лише вісім команд. Сенсаційним датчанам в фіналі протистояли діючі чемпіони світи, але Бундестім нічого не змогла вдіяти з Петером Шмейхелем і компанією.

Ювілейний десятий чемпіонат Європи, який пройшов в Англії, виграла збірна Німеччини. Відкриттям цього турніру стали чехи, які пробилися в плей-офф, а потім і до фіналу форуму з тієї ж групи, що і німці (Німеччина - перша, Чехія - друга).

Останній тріумфатор Євро - збірна Данії, - навіть не вийшов з групи. Саме на чемпіонаті Європи 1996 вперше було використано правило "золотого голу". Втім, спрацювало нововведення лише в фінальному поєдинку, коли Олівер Бірхофф на 96-й хвилині вразив ворота збірної Чехії. На попередніх стадіях плей-офф лише два матчі закінчилися в основний час (в чвертьфіналі німці переграли хорватів, а чехи - португальців). Решта пар визначали переможця за допомогою серії пенальті.

Перший в історії турнір, господарем якого стали відразу дві країни - Бельгія та Голландія. Також форум примітний тим, що на ньому вперше застосовувалось правило ануляції жовтих і червоних карток після групового етапу. Первісна стадія турніру принесла кілька сенсацій: з групи не вийшли англійці і німці. Крім того чехи і співгосподарі турніру - бельгійці.

Чвертьфінал запам'ятався знищенням футболістами збірної Голландії югославів - 6:1. Втім, представники країни тюльпанів були змушені зійти з дистанції в півфіналі, пропустивши в головний матч турніру італійців. Там, - в фіналі, - відбулася справжня драма. Команда Діно Дзоффа зусиллями Дельвеккіо відкрила рахунок на 55-му оберті секундної стрілки і утримувала перевагу аж до третьої доданої хвилини. І коли вже здавалося, що італійці стануть чемпіонами, Сільвен Вільтор забив рятівний для французів гол. А вже в додатковий час пригнічені італійці пропустили "золотий гол" від Давида Трезеге.

Греція, феноменальна Греція. До цих пір команду Отто Рехагеля наводять як приклад витримки, організації, цілеспрямованості і дисципліни. По сітці плей-офф досить впевнено йшли господарі португальці, в той час як греки добували натужні, нічим непримітні (з точки зору гри переможців) перемоги над Францією та Чехією.

У фіналі, природно, усі розраховували на перемогу португальців, тим більше, що "європейські бразильці" мали боржок перед еллінами за поразку на груповій стадії. Але, як і кількома тижнями раніше, більш успішною виявилася саме збірна Греції. Гол Ангелоса Харістеас шокував всю футбольну Європу.

Турнір в Австрії та Швейцарії. Саме з нього почалася золота ера збірної Іспанії. Луїс Арагонес ще до початку чемпіонату Європи був розкритикований через рішення не включати в заявку одну з найяскравіших зірок іспанського футболу Рауля Гонсалеса. Але після фінального свистка італійця Роберто Розетті, який зафіксував перемогу іспанців 1:0 над німцями

в фіналі чемпіонату Європи, скептики притихли. У іспанців і без Рауля було кому забивати. Кращим бомбардиром турніру став Давід Вілья, добре проявили себе також Фернандо Торрес (за всі попередні промахи Ель Ніньо реабілітувався точним ударів у ворота Йенса Леманна) і Даніель Гуїса. Настав час тотального домінування збірної Іспанії.

Вперше в історії чемпіонат Європи просунувся так глибоко на Схід європейського континенту. Україна і Польща отримали право приймати матчі форуму і Донецьк, в якому були зіграні п'ять поєдинків, став найбільш східним містом, який коли-небудь приймав поєдинки Євро. Але для збірної України Донецьк щасливим не став.

На "Донбас-Арені" команда Олега Блохіна програла французам і англійцям, а тому перемога над шведами в Києві (два феноменальних голи Андрія Шевченка) повністю знецінилася. Однією з головних сенсацій турніру стала, мабуть, півфінальна перемога італійців над німцями. Це були хвилини слави одіозного Маріо Балотеллі. Але в фіналі італійці нічого не змогли протиставити надпотужним іспанцям - поразка 0:4.

Втретє в історії чемпіонат Європи проходив на полях Франції. Історичний турнір, адже вперше з часу заснування в фінальній частині ЄВРО взяли участь 24 команди. Завдяки реформі, вчиненій футбольними чиновниками, шанс долучитися до свята отримали екзотичні як для такого рівня збірні Албанії, Угорщини та Північної Ірландії.

Здійснили прорив і Уельс з Ісландією. А поважні Нідерланди, навпаки, опинилися за бортом змагання. Вперше ситом відбору на ЄВРО пройшла й Україна (адже в 2012-у році ми взяли участь у турнірі як співгосподарі змагань). Проте безпосередньо у Франції команда Михайла Фоменка провалилася.

Українці програли всі матчі в групі, а відкриттям турніру стали збірні Ісландії та Уельсу. Останній дійшов до півфіналу, де поступився майбутньому переможцю збірній Португалії. Більшість вважає, що турнір заслужила виграти Франція, однак Гра розсудила по-іншому.

І знову 24 збірних в фінальній частині ЄВРО, однак тепер змінилася сітка кваліфікації. Замість плей-оффу третіх місць кваліфікаційних груп, організатори влаштували додатковий конкурс для небезуспішних учасників Ліги Націй.

Однак головна новинка відбулася в площині географії – одразу 12 збірних отримали право називатися господарями турніру. Відповідно, розподіл команд за групами майже наполовину став відомий ще до жеребкування фінальної частини.

Вперше на ЄВРО відібралася збірна Фінляндії і вперше пробитися туди отримали змогу футбольні карлики на зразок Косова чи Грузії. Вперше на турнірі буде застосована система VAR. І вперше на ЄВРО напряму (без плей-офф чи автоматичної путівки) відібралася збірна України. Підопічні Шевченка потужно провели кваліфікацію, залишивши за спиною чинних чемпіонів Європи.