Коли перемагає найсильніший. Акценти глядача на грі Марселя з Шахтарем

Вам будуть говорити, що ми привезли собі голи самі, і поразка – результат власних помилок. У футболі так буває часто, але чи означає це, що "Шахтар" заслуговував на більше?

Скажуть, що чи не вирішальну роль зіграв тиск трибун. І знов-таки, чи означає це, що в принципі команда Пушича була гідна проходу до наступного раунду плей-оф?

• Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football

Що ще? Ми грали перші матчі після двомісячної паузи проти суперника, який був у тонусі. Усе правильно, але так ми граємо вже років тридцять. Нічого не поробиш – входить в умову завдання.

Ми взагалі в Європі зараз граємо виключно в гостях, і забули, що таке глядачі, у своєму чемпіонаті, рівень якого суттєво впав. Ось тут, як то кажуть, собака і порився. Така наша проклята об'єктивна реальність, дана нам у відчуттях.

Правда полягає в тому, що за ситуацією на сьогодні чемпіон України об'єктивно слабший за середняка чемпіонату Франції. І вчора в Марселі виграв найсильніший із цієї пари. Усе інше – частковості та наслідки, що випливають із цієї аксіоми. Хоч би як нам не було неприємно це визнавати.

Якщо в Гамбурзі, не в останню чергу за рахунок везіння, вдалося досягти формальної та й фактичної рівності, то матч-відповідь розставив усіх по місцях.

"Шахтар" виглядав дійсно конкурентним лише в перші пів тайму. Він заслужив на свій гол, але "Марсель" "награв" на обидва. Причому, переможний м'яч був забитий саме тоді, коли це стало очевидним. Третій став уже перебором, але підкреслив закономірність результату. Вони були сильнішими, хоч і ненабагато, але однозначно.

Везіння прийшло до них, коли особисто для мене сумнівів у результаті поєдинку вже майже не залишилося. Гол Когдобгії на 81-й хвилині не був би можливий без ідеального випадкового відскоку під його удар від голови Степаненка. Але саме він підвів риску під результатом матчу.

На останні десять хвилин гри Пушич вирішив змінити півкоманди (так-так, вийшли не четверо, а відразу п'ятеро). Але це вже прозвучало сакраментальним: "Згоріла хата – гори сарай!" На щастя, суперник зосередився на дограванні, а єдиний шанс Невертона перед фінальним свистком виглядав як остання судома.

Вдалося б нам відігратися, якби "Боржомі" почали інтенсивно споживати вчасно – заміни відбулися б раніше? Не впевнений.

Варто також зазначити, що "Марсель" міг повести в рахунку на добрих півгодини раніше, забивши "в роздягальню". Слово колезі Юстасу: "Ракицький там, на мій погляд, у ногу влучив Мумбанья. Якби суддя поставив – ніхто б не тявкнув". Ще як би ми всі тявкали! Інша справа, що абсолютно без толку.

Сама гра вийшла ще більш видовищною, ніж у Гамбурзі. І практично кожен із цієї дюжини моментів, я б зарахував як повноцінно гольовий. Футболу було вдосталь. Шкода, що ми в ньому таки поступилися.

Парадоксально, але мені найбільше запам'ятався воротар "Марселя" Лопес. У дебюті матчу він врятував команду після удару, якщо не помиляюся, Сікана (коментатор у цей час розповідав про морські дрони, а другий потім так і не спромігся уточнити прізвище того, хто б'є, якого нам показали лише на загальному плані).

Взятий штрафний Ракицького теж був не такий вже й нешкідливий. Про момент Невертона я вже згадував, а крім того кіпер розпочав потенційно гольову атаку, під час якої, до речі, і міг бути призначений той самий пенальті. За сукупністю, найпомітніша фігура поєдинку.

Наступний, без питань, Обамеянг – сучасн.ик трьох ключових епізодів, включно з двома, що завершилися взяттям воріт. Має 2+2 за підсумками обох зустрічей із "Шахтарем". На секундочку, найкращий бомбардир в історії Ліги Європи – чого ж іще? І обов'язково Аріт – також три моменти, включно з гольовим асистом.

Хоч як дивно, але в складі команди Пушича мені назвати на цьому рівні рішуче нікого. Що бувало нечасто.

Отже, змушений сприйняти цей результат, як закономірний і адекватний підсумок двоматчевої дуелі. Повторюю: переміг найсильніший. Не на голову, але перевершив свого опонента в грі. А що було б, якби ми змогли підстелити соломку там, де падали – це не до мене.

Також усім притомним українським уболівальникам слід визнати, що вчора нам продемонстрували нашу приблизну стелю в єврокубках. Плюс-мінус. Хотілося б вище? Це як у тому анекдоті про коня на скачках: "Ну не шмогла я, не шмогла..."

На мій погляд, "Шахтар" вичавив із цього євросезону свій максимум. Дякую, що живий. Тобто, завдяки йому, у нас було за кого вболівати в Європі досі. Перемикаємося на УПЛ. Сподіваюся на те, що у мене, як і раніше, буде можливість оглядати своїм поглядом весь тур і регулярно вам про це доповідати.