Перемога банди фашистів. Неймовірна історія першого Скудетто Лаціо

До 1970-го року розлучення в Італії були офіційно заборонені. Тому референдум про збереження закону про розлучення 12-го травня 1974-го року сприймався серйозно. Настільки, що Уряд навіть заборонив трансляцію Євробачення, де виступала італійка Джільола Чінкветті з піснею "Si" ("Так" був одним з варіантів відповідей в бюлетені). Чінкветті в результаті стала другою, закон про розлучення залишився. Але в італійському спорті той день перш за все був днем "банди скажених фашистів". І святкування першого Скудетто в історії "Лаціо" тоді затьмарили все.

Бандити

Італійський економічний бум 60-х збільшив не лише загальний добробут, але й розриви в суспільстві, розриви й між Північчю та Півднем країни. Невдоволенням нижчих ешелонів як завжди скористалися праві та ліві екстремісти. В "Свинцеві Сімдесяті" підпали, напади, теракти, вбивства та викрадення поліцейських, суддів та політиків стали нормою. Було викрадено та вбито навіть нещодавнього Прем'єр-Міністра країни Альдо Моро, ще до цього відбулася спроба державного перевороту. А місто Реджо-Калабрія повстало проти Уряду і залишалося непідконтрольним протягом восьми місяців.

Символічно, що тоді перемагала й "банда фашистів", як її називав П'єр Паоло Пазоліні. Славнозвісний режисер, як і інші шанувальники ультралівих, з фашизмом перебільшував. Але не з "бандою". Майже всі гравці "Лаціо" тих років володіли зброєю, нудьгуючи, влаштовували стрілецькі змагання перед матчами, лякали один одного пострілами. Стріляли в лампу, коли ліньки було встати і вимкнути світло. І в ліхтарі на вулиці, коли вболівальники "Роми" не давали їм спати перед дербі. На цьому тлі спроба підкупу "Наполі" в останньому турі сезону 1972/73 (їх випередили) виглядала дитячою витівкою.

Більше того, мова йшла про дві банди. Тож "Лаціо" вже точно, як писала преса, був дзеркалом Італії 70-х. Два ворогуючі угруповання ненавиділи одне одного. Настільки, що для кожного було виділено окрему роздягальню та окремого комірника. Харчувалися групи також окремо. А тренування були наповнені настільки несамовитою боротьбою, що гравці надягали тоді ще необов'язкові захисні щитки саме на них, але не на матчі Серії А. Ніхто нікого не прощав. Причому двохсторонки грали протягом кількох годин. Після такого матчі ліги вже здавалися прогулянкою в парку.

Лідер однієї з "банд" Луїджі Мартіні згадував: "В "Ювентусі", "Інтері" та "Мілані" були професіоналізм, система, правила, дисципліна. Ми були протилежністю. Ніхто не говорив про етику. Ми шаленіли на стрільбі і на тренуваннях. Ми були командою волоцюг. Збіговиськом некерованих індивідуалів, яке лише перед обличчям суперника ставало єдиним цілим". А журналіст Валеріо Нікастро писав: "Це історія божевільної команди. Божевільних, що зірвалися з ланцюга. Вони викинули всі універсальні правила футболу і побудови колективу на смітник, глузуючи над логікою та раціоналізмом".

Італійський "Аякс"

В тому ж сезоні в Кубку УЄФА після поразки від "Сьона" (1:3), що вистачила для проходу далі, гравці побилися у роздягальні, Джорджо Кіналья навіть озброївся розбитою пляшкою. Після 0:4 в гостях брутальністю вдома їм вдалося налякати навіть англійців з Іпсвіча. Вони чотири рази збивали м'яч з "точки", не дозволяючи пробити пенальті. Гналися за суперником, який святкував гол. Кидали апельсинами в арбітрів. Після матчу увірвалися у роздягальню "Іпсвіча" і зламали ногу воротарю команди. За ці події, названі в пресі "Різанина на "Олімпіко", "Лаціо" відсторонили від Єврокубків на наступний сезон.

Разом з цим, "орли" грали гарно, інтенсивно, з високим пресингом, постійним рухом гравців з підстрахуваннями, проривами крайніх захисників.

Їх порівнювали з "Аяксом" Йохана Кройфа, зі збірною Угорщини-1954. Ще у сезоні 1972/73 тоді новачок Серії А боровся за Скудетто до останнього туру, відставши лише на два очки та два місця. Пропустив лише 16 м'ячів в 30-ти матчах. І в чемпіонському сезоні він був найкращим і в обороні (23), і за перемогами. Лідирував з дев'ятого туру. І це після погроз бойкоту гравців через суперечки про преміальні. А тоді ж "Ювентус", "Інтер" та "Наполі" були в добрій формі, в Топ-4.

Вдома "Лаціо" в 15-ти матчах втратив лише сім очок. Лучано Ре Чекконі приніс перемогу над "Міланом" на останній хвилині. Кіналья перервав серію "Наполі" без перемог. Дербі було виграно двічі з допомогою камбекiв. "Ювентус" був переграний вдома (3:1), попри два пенальті на користь туринців. Після 1:2 проти "Верони" у перерві тренер не дозволив гравцям увійти у роздягальню, відчуваючи, що здатні й перерізати один одного, повернув їх на поле, і матч закінчився з рахунком 4:2. У сезоні, в якому у трьох команд зняли очки за договірні матчі, Скудетто "банди" виглядало логічним.

Після бійок та суперечок на тренуваннях в офіційних матчах команда змінювалася. Відчайдушно захищаючись. І люто атакуючи не один одного, а суперників. Аутсайдери, вихідці з скромних клубів, що майже не грали в збірній, не боялися нікого. "Ми пресингували, навіть не усвідомлюючи, що робимо це", - дивується Джузеппе Вілсон. А Мартіні намагається пояснити: "У неділю відбувалося щось неймовірне. Після надягання футболки клубу зникали всі конфлікти і з'являвся надзвичайний зв'язок. У неділю я захищав Кіналью від суперників навіть більше, ніж люди з його клану".

Янголи та демони

Хто грав там? "Янгол-блондин", швець та електрик в юності Ре Чекконі з його "сталевими легенями". Уродженець Англії Джузеппе Джозеф Вілсон, "пітбуль" з контактними лінзами (ну просто Едгар Давідс). Син дроворуба Маріо Фрусталупі, єдиний, хто прийшов не з "Новари", "Комо", "Фоджі" і т. д. (списаний з "Інтера"). Ферруччо Маццола, менш талановитий син Валентіно та брат Сандро. "Дон Жуан" Ренцо Гарласкеллі, який заявляв, що за десять років у Римі ніколи не вечеряв вдома. 19-річний Вінченцо Д'Аміко, втрачена майбутня зірка Італії. Хіба що Мартіні потім став пілотом літака та політиком.

Лише один гравець тієї команди в підсумку відіграв більше чотирьох матчів за збірну. На рахунку Кінальї 14. Зате в "Лаціо" він був лідером. "Довгий Джон" провів дитинство у Вельсі, навіть займався регбі, і звідти виніс свою жорсткість та невгамовну спрагу боротьби. Він став першим гравцем в історії збірної, викликаним туди з Серії Б. У чемпіонському сезоні став найкращим бомбардиром ліги з 24-ма голами. З 45-ти командних. У цій захисній роз'єднаній команді "Бізон" був головною загрозою в атаці, створюючи самотужки. І нині згадка його імені викликає у вболівальників "Лаціо" екстаз.

Кіналья з м'ячем виглядав незграбно. Здавалося, він ось-ось впаде. Але його жага перемоги, міць проривів та гольовий інстинкт компенсували все. Навіть тренування не закінчувалися, поки він не заб'є, а його команда хоча б не зрівняє рахунок. Його викинули з "Суонсі" зі словами "ти ніколи не будеш професійним футболістом", і бажання довести зворотнє підганяло його. Хоча він так і залишився недисциплінованим та неврівноваженим. Щоправда, шалено відданим клубу. "Він так любив "Лаціо", що іноді не розумів, наскільки він неправий", - розповідав воротар Феліче Пулічі.

Він ледве не вийшов зі свого будинку до вболівальників "Роми" з автоматом, а потім охороняв будинок тренера на балконі з ним. На Чемпіонаті Світу-1974 через заміну він показав непристойний жест своєму тренеру. Навіть розповідають, що він вирвав собі зуб з ножем та виделкою. Він хвалився дорогими речами. Настільки дістаючи партнерів по команді, що його дорогі туфлі з крокодилячої шкіри в результаті прибили цвяхами до стіни. І в Італії, і в США, де став найкращим бомбардиром NASL всіх часів (якби ФІФА визнала цю лігу - став би найкращим італійським бомбардиром у світі в історії), він не розлучався з віскі.

Хрещений батько

Як цю банду скажених тримали на плаву? Незрозуміло. Але головному тренеру Томмазо Маестреллі це вдавалося. Син залізничника та партизан під час Другої Світової Війни (тобто точно не фашист), що до "Лаціо" тренував лише один сезон у Серії А (і вилетів з "Фоджею"), був нетиповим італійським тренером. Стратегом, який блискуче вивчав суперників, але й психологом. Тренером та батьком. Від нього важко було дочекатися емоцій, крім легкої посмішки. І слів взагалі. Він не сперечався з кланами. Як і президент клубу Умберто Ленціні, який дозволяв гравцям все. Але це працювало.

Головною зброєю в арсеналі Томмазо було запрошення проблемного гравця на сімейну вечерю. Кіналья вечеряв у нього двічі-тричі на тиждень. Це створювало сімейну атмосферу. За нього боролися до кінця, за нього клани об'єднувалися в одну команду. Мартіні пояснював: "Він був справедливим та людяним. Завжди прощав нам. Навіть не забороняв мої стрибки з парашутом, хоча це було заборонено правилами. Якби він заважав нам самовиражатися - ми б не виграли нічого. Магнетична людина з надзвичайною теплотою та гострим розумом. Він єдиний, хто зрозумів, що з Кінальєю потрібно поводитися як з дитиною".

Прокляті та благословенні

Команда зникла швидко. Вже в 1976-му році, через рік після пристойного четвертого місця. Хворий на рак печінки Маестреллі несподівано повернувся на тренерську лаву і в травні врятував "Лаціо" від вильоту в останню мить, але помер в грудні. За місяць Ре Чекконі здався власнику ювелірного магазину грабіжником (неясно, чи то він заявив про пограбування, чи то просто увійшов з піднятими комірами і в капелюсі) і був застрелений. За 14 років Фрусталупі розбився в автокатастрофі. Пулічі, адвокат, помер два роки тому. Наприкінці 90-х він був звинувачений в афері з паспортом Хуана Себастьяна Верона.

Кіналья в 1976-му році поїхав до "Нью-Йорк Космос" Пеле та Беккенбауера. Він ненадовго повернувся до "Лаціо" власником в 80-х, намагався купити клуб в 2006-му, але двічі був звинувачений в шахрайстві і в зв'язках з мафією. Помер в 2012-му році. Вілсон в 1980-му році був визнаний винним в договірних матчах і закінчив кар'єру. Мартіні звинувачувався в шахрайстві. Не випадково це Скудетто La Stampa назвала проклятим. Втім, жоден вболівальник "Лаціо" так його не назве. Для них це благословення, легенда, яку розповідають і нині. Таке справді неможливо забути.