Син піаніста і посол після футболу. Історія першого гравця, який змінив Барселону на Реал

Відносини "Реала" та "Барселони" є надзвичайно багатогранними. Особливе місце займають футболісти, які змінили одні кольори на інші — той же перехід Луїша Фіґу вважається хрестоматійним прикладом зради. Бернд Шустер та Мікаель Лаудруп викликали не меншу гаму емоцій — можна сказати, що такі трансфери не обмежуються суто спортивними принципами та розбурхують давні суперечки між столицею та провінцією.

Водночас виникає питання — а з чого все почалося? Хто був гравцем, який зважився на переїзд? Та чи був він віроломним? Щоб зʼясувати, поринаємо в 1902 рік.

***

Альфонсо Альбеніс — імʼя давно забуте широкою публікою, але не історією. Дивовижно, що цей хлопець свого часу обрав спорт, а не пішов шляхом батька — Ісаака Альбеніса, видатного піаніста та композитора, що дав поштовх переосмисленню іспанського фольклору. Народжений у Барселоні, зрощений у творчій родині (сестра нашого героя стала знаменитою художницею та ілюстраторкою), оповитий духом постромантизму — Альфонсо мав тендітну душу (що відзеркалилось на його манері гри) проте шукав естетизм у чомусь брутальному та нестримному.

Й цим виявилися футбол та регбі — Альбеніс-старший багато подорожував з концертами Великою Британією та Францією, проживав певний період у Лондоні та Парижі, тож син мав змогу доторкнутися до жаданого. Коли ж сімʼя повернулася до Каталонії через хворобу Ісаака, то Альфонсо не просто мав уявлення про принципи гри, а був її яскравим представником. Не дивно, що у 1901-му відбулося знайомство з таким собі Жоаном Гампером.

Допоміг "блауґранас" виграти дебютний трофей, став учасником першого Ель Класіко та дійшов до фіналу кубка Іспанії

Джерела називають Альбеніса "атакувальним півзахисником, що володів витонченою технікою". Це красномовна характеристика, враховуючи, що станом на початок ХХ століття "Барселона" суттєво відрізнялася від решти суперників, навіювала тенденції у регіоні, могла похизуватися високим рівнем майстерності та чимало вимагала від новачків. Мадридський "Реал" ще не існував, а "синьо-гранатові" вже їздили країною заради товариських матчів — тобто мали серйозний досвід, завдяки якому домінували полі.

І Альфонсо сповна виправдав власне перебування — допоміг оформити перший трофей в історії. Команда претендувала на звання найкращої в Каталонії та заради втілення амбіцій взяла участь у так званому Copa Macaya. Турнір, організований серед місцевих клубів, проіснував недовго (1900-1903 рр.), але викликав низку скандалів — Альфонсо Макайя, ініціатор змагання, так сильно хотів, аби саме його "Іспанія Атлетік" виграла чашку, що за суддівської лояльності обійшов "Барселону" у турнірній таблиці.

"Намальований" офсайд та скасування правомірного голу були проігноровані, тож Гампер став чекати наступного розіграшу, щоб виправити несправедливість. І вже у другому турі розіграшу 1901/02 знищив кривдників 7:0; зважаючи на те, що "Еспаньйол", "Catalan FC" (проіснував до 1920-х) та "Universitary SC" також не створили належний опір, "блауґранас" тріумфували не просто із запасом, а відвантажили 60 мʼячів.

Два із них — за авторством Альбеніса; можливо, це й мало (особливо на тлі Гампера, який вразив ворота 19 разів), проте аніскільки не кидає тінь на значущість гравця. Плеймейкер долучився до розгрому "Catalan FC" (12:0) та, що важливіше, забив "Іспанії" (4:2), після чого доля лідируючої сходинки Copa Macaya була фактично вирішена. Саме так "Барселона" відкрила лік своїм офіційним досягненням і Альфонсо є їх частиною.

Раніше ми в подробицях розповіли, в яких умовах відбулося перше Ель Класіко — Альфонсо ХІІІ готувався до коронації, в Іспанії пройшли масові гуляння й так виникнув Кубок Короля. Не загострюватимемо на цьому увагу, але скажемо — Альбеніс й тут залишив слід, долучившись до обіграшу "вершкових" у півфіналі (3:1). У шістнадцять років, вісім місяців та два дні — як вказують історики, "проти Альбеніса було заборонено грати жорстоко та небезпечно, оскільки він був неповнолітній".

А от на вирішальний ривок сил не вистачило — "Біскайя" (сьогоднішній "Атлетік" Більбао) не побачила опонента та легко забрала нагороду (5:1).

Присвятив "Реалу" десять років та став блискучим функціонером

Минуло лише десять днів з моменту Ель Класіко, як Альфонсо перебрався до "Реалу". Про це 23 травня 1902-го написали столичні газети: "Ми дізналися, що пан Альбеніс, колишній видатний гравець "Барселони", приєднався до футбольного клубу "Реал". Чи було у цьому щось спірне? Абсолютно ні. Тоді не йшлося про якесь суперництво між Каталонією та Мадридом, ба більше, регіони склали хороші відносини у політичному аспекті. Інша справа, якби Альбеніс змінив мадридську команду — між "бланкос" та іншими міськими колективами дійсно відчувалася істотна напруга.

А так — ніхто нікого ні в чому не звинувачував. Альфонсо переїхав заради навчання у виші, здобув освіту інженера-хіміка, попутно представляв інтереси "Реала" та за нагоди підтримував форму у "Барселоні" (принаймні, відомо про одну неофіційну зустріч у розіграші 1906/07).

Альбеніса всюди любили та поважали, бо окрім безпосередньої участі у грі він допоміг зробити її кращою у функціонерському плані. Взагалі "вершкові" мало говорять про Альфонсо у ролі футболіста, зате відзначають виконану ним адміністративну роботу — наприклад, не без його ініціативи був відкритий стадіон ​"Campo de O'Donnell", на якому клуб базувався з 1912-го по 1923-й роки.

Приблизно тоді ж Альбеніс остаточно завершив карʼєру, увійшов до ради директорів "Реалу" та зосередився на різних спортивних ініціативах — зрештою, у 1914 році він став співзасновником Колегії арбітрів Регіональної Федерації, яка була визнана Іспанською королівською футбольною федерацією. Інституція, сформована із девʼяти членів, була покликана систематизувати правила футболу, уніфікувати їх для всіх дивізіонів, навчити та підвищити кваліфікацію суддів.

Можна з упевненістю констатувати, що ця організація була предтечею професійного арбітражу на території Іспанії та зникла з утворенням Ла Ліги. І Альфонсо практично одразу отримав високий пост — президентський; достеменно не ясно, скільки він головував у колегії, але є цифри її діяльності впродовж сезону 1914/15: 84 матчі, зокрема два півфінали Кубка Короля.

• Барселона - Реал Мадрид: згадаєте гравців, які виступали за ці команди? Квіз

Про подальше життя відомо дуже мало — Альбеніс став успішним дипломатом, був делегований від Іспанії до Ліги націй, збудував міцну сімʼю (що цікаво його внучка Сесілія — друга дружина колишнього президента Франції Ніколя Саркозі), помер у 1941 році, страждаючи від гіпертонії. Що точно зрозуміло, то це внесок Альфонсо в історію футболу — він все ще залишається наймолодшим футболістом "Барселони", що брав участь в Ель Класіко та є тим, хто розпочав (нехай і формально) трансферну ворожнечу між "кулес" та "бланкос".