Стати Дієго Марадоною: трансфер у броньовику, Воша з наркотиками і аплодисменти на Бернабеу

Агент

Насправді Дієго Марадона підписав контракт із “Барселоною” за два роки до свого переходу у 1982-му.

Детектив, авжеж! І всі деталі відомі лише одній людині, якій зараз далеко за 80.

Хосе Марія Мінгелья — так його звуть. І це він у 1977-му прийняв шалене рішення покинути тепле місце в “Барселоні” та переїхати в Аргентину, дарма що її накрив військовий переворот.

"Я був самотній, кинув усю свою роботу і поїхав жити до Буенос-Айресу. Футбол, жінки, їжа та шоу-бізнес — це все, що мене тоді цікавило”.

Авантюра чистої води! Він же був помічником у Рінуса Міхелса в “Барсі”, поважною людиною, мав зв'язки. Навіщо?!

Втім, вже скоро життя Мінгельї за океаном отримало новий сенс, бо іспанські клуби прознали про нього і завалили проханнями вислати досьє на різних гравців. У 70-х професії скаута ще не придумали, тож Хосе Луїс був монополістом; “першим агентом в Іспанії”, як він сам себе називав.

І так, це саме Мінгелья першим із європейців побачив на власні очі 17-річного Дієго Марадону.

“Це було випадково. Приїхали люди з “Бургоса”, шукали собі хавбека, і я порекомендував їм Хорхе Орландо Лопеса із “Аргентінос Хуніорс”. Ми поїхали разом, щоб його подивитися. І саме там на поле вийшов Дієго”.

Мабуть, не треба розповідати, як грав і що вмів молодий Марадона — ви й самі в курсі.

Мінгелья був у такому шоці, що негайно попросив про зустріч із президентом “Хуніорс” Просперо Консолі, але той відмовив.

Далі “перший агент” долучився до президентської кампанії Хосепа Луїса Нуньєса в “Барселоні”, пообіцявши тому гравця, яких ще світ не бачив. Аби бос сам переконався, Мінгелья влаштував спаринг між “Аргентінос Хуніорс” та “Ферро Оесте” прямо під час Мундіалю-78.

“Віце-президент Касаус був вражений Марадоною, але Нуньєс лише сказав, що в нього в кантері таких кілька. Витягнути з нього песету було важче, ніж босоніж піднятися на гору Монтсені”.

Мінгелья, однак, не здавався, а роззнайомився із доньєю Тотою, мамою Дієго; завів дружбу з Хорхе Сітершпілером, його представником; навіть організував ще кілька спарингів спеціально для Нуньєса, перш ніж той таки дав добро на переговори. Неохоче, так, але “Барса” задумала розширення “Камп Ноу”, а абонементи продавались слабо. Дриблінг Марадони, його індивідуальність мали це змінити.

Коли Мінгелья прибув до офісу “Хуніорс”, Консолі вже зник — його місце зайняв комісар поліції Домінго Тесоне, що ходив озброєний, а зустрічі проводив у бункері. Та агента було не залякати. Він безстрашно пив і грав карти з військовими, перш ніж у 80-му вони таки підписали договір у присутності Хуліо Грондони — тоді ще молодого і зовсім не корумпованного президента федерації футболу.

Все було на мазі і Марадона вже складав речі, аж поки Мінгельї не зателефонували: “Збирайтесь негайно. Вас хоче бачити адмірал Лакосте”.

Жартами тут і не пахло. Лакосте був близьким до кривавого лідера хунти Хорхе Відели. Саме він відповідав за проведення ЧС-1978, а далі займав пост міністра соцполітики.

"Я взяв таксі і поїхав вузькою вулицею, до дверей. Відчинилося вікно, і з'явився солдат із гвинтівкою. Я назвав себе, мене впустили, я пройшов тунелем і опинився в кабінеті зі столом і тьмяним світлом, там сидів адмірал. Так, мені було страшно, – згадував Мінгелья. — У ті роки люди зникали ночами".

Його, втім, ніхто не хотів вбивати — лише повідомили, що Дієго як національний кумир не покине країну, бо це вдарить по престижу Аргентини.

Понад те, щоб умаслити Мінгелью Лакосте запропонував вигідні концесії на торгівлю маслом і м'ясом. Він хотів залишитися друзями. Тим часом Марадону відправили у “Бока Хуніорс” - один з двох найбільших аргентинських клубів, який не мав досить грошей на Дієго, тож обмежився дворічною орендою з правом викупу.

І знаєте, що? Так би Марадона й грав “в оренді” до пенсії у себе в чемпіонаті, якби не напад на Фолкленди.

Він почався у квітні 1982-го, та вже за місяць стало ясно, що Аргентина програє. Хунта втрачала прихильників, а курс песо полетів у небо, коли Грондона набрав Мінгелью:

“В Байресі каламутять воду люди з “Ювентуса”, а “Бока” не зможе його викупити. В них нема грошей навіть на електрику за цей місяць. Їдь сюди негайно”.

І Мінгелья приїхав. По Байресу рухався у реальному броньовику для безпеки, та вже за кілька днів із сигарою в зубах позував для фотографів пліч-о-пліч з Дієго. Сума? Сім мільйонів доларів — два для “Боки” і п'ять для “Аргентінос Хуніорс”. Марадона, тим часом, оголосив ЗМІ, що “переходить до найкращого клубу в світі”.

І нічого, абсолютно нічого не віщувало біди.

Maradona, Simonsen and Schuster . Barcelona 1982/83 pic.twitter.com/pSzJ9Lu7uG

— FootballRetroPlus (@robertmdaws) March 18, 2021

Тренер

Вона підкрадалася помалу, крок за кроком.

Почалося з того, що Дієго провалився на ЧС-1982, де замість якихось цікавих рішень із Бразилією заробив лише вилучення.

Далі було невеличке ушкодження, тому дебютував за “Барсу” Марадона аж у вересні — одразу із голу у ворота “Валенсії” (2:1).

За ним послідували ще 6 м'ячів у 11 турах, де Дієго виглядав добре, яскраво.

“Я пам’ятаю наші перші тренування з ним, коли решта команди були настільки вражені, що просто стояли й дивилися на Марадону", - згадував Лобо Карраско.

Desde las 16 hs (????????), Barcelona iniciará su camino en la @LaLiga 2022/23 en su casa ante el Rayo Vallecano, por lo que te dejamos el gol que convirtió Diego Maradona en su debut en el torneo nacional vs. el Valencia de Mario Kempes.#DiegoEterno #ElDiezPerfecto @FCBarcelona_es pic.twitter.com/wGCEaRhTJV

— El Diez Perfecto (@DiezPerfecto_10) August 13, 2022

Десь так само на Дієго витріщались трибуни і навіть суперники. Лише тренер Удо Латтек був холодний, як лід, і після чергового спізнення Марадони просто поїхав на гостьовий матч без нього.

“Якби я залишився чекати цього хлопця, я перестав би бути тренером. Я втратив би авторитет” - виправдовувався німець, та його все одно звільнили, бо результату не було.

А що Марадона? Все кепсько. У грудні він випав зі складу ще раз — тепер у нього знайшли гепатит.

Як? Що? Подробиць ніхто не надав, та містом ходили чутки, що насправді це сифіліс.

Повернутися на поле вийшло аж 12 березня 1983-го — і саме того дня “Барсу” очолив Сесар Луїс Менотті, знаменитий аргентинець, чемпіон світу, якого, по правді, найняли заради Дієго. Якось ще в Байресі він написав для європейських клубів характеристику Марадони, де переважали епітети “ідеальний” та “видатний”.

Прибувши до Каталонії, Менотті не ламав Дієго, а намагався підлаштуватися під нього — навіть тренування призначав на вечір, щоб зірка могла довше поспати.

В цьому був деякий сенс. Нехай чемпіонат команда завалила, фінішувавши четвертою, зате “Барса” виграла Кубок Іспанії та Кубок ліги.

І кого перемогли? Сам “Реал”! Марадона на “Бернабеу” не просто забив, але й фінтом заставив Хуана Хосе влетіти в штангу; бідолаха мало не розбив найцінніше.

Після того голу мадридська публіка аплодувала Дієго стоячи — між іншим, вперше в історії для “Куле”. У майбутньому це повторять лише Роналдіньо та Іньєста.

У той момент здавалося, що “Барса” просто порве усіх в наступному сезоні-1983/84. Дієго ж був не сам у тій команді. За неї також забивав Кіні, віддавав Шустер, бігав по флангу Маркос — батько Маркоса Алонсо, а в опорній зоні відбирав м'ячі Періко Алонсо — батько Хабі.

Марадона був найталановитішим, але й найпроблемнішим із них. Якось у Мальорці йому не підійшли всі шість пар бутс, тож Менотті останні півгодини не розминку проводив, а вмовляв Дієго вийти на поле.

Вмовив, до речі - “Барса” виграла 4:1, Марадона забив один із м'ячів.

Ну, а вже за тиждень Менотті був безсилий — розчарований поразкою 0:4 захисник “Атлетіка” Андоні Гойкоечеа на прізвисько “М'ясник” у дикому підкаті зламав Дієго гомілку.

Не повірите, та він досі зберігає вдома бутси, в яких це зробив. А ще ті, в яких ударом в коліно назавжди позбавив швидкості Бернда Шустера. У 2007-му The Times назве “М'ясника” “найбруднішим захисником усіх часів”.

А що Марадона? Нелюдськими зусиллями він повернувся до гри лише за три місяці, після чого негайно оформив дубль у ворота “Севільї”, та сезон “Барси” було вже не врятувати. Все, що лишалось — це знову Кубок, де у фіналі чекав злощасний “Атлетік”.

І тут, якщо чесно, біда вже відчувалася на повну.

Журналіст

“Я отримав скаргу від поліції весною 84-го. Мені порадили бути дуже обережним через вживання Марадоною наркотиків. Я сказав Дієго про це і попередив, що за “Барселону” мають грати люди з ідеальним іміджем, які не шкодять клубу”.

Це слова президента Хосепа Луїса Нуньєса вже після того, як він відійшов від справ у 2000-му.

Тим часом Мігель Ріко, редактор тоді ще молодої каталонської газети Sport, знав про все давно, але мовчав.

Вони з Марадоною познайомилися в Аргентині, куди Ріко взяв з собою по дружбі Мінгелья. Згодом Дієго дозволяв журналісту приходити до нього в особняк, коли той забажає.

“Якось я відвідав Марадону під час його одужання від гепатиту. Те, що я побачив, я ніколи не забуду. Це була не оселя, а готель. Дієго лежав на ліжку в саду, навколо нього було більше десяти людей, які їли й пили о шостій вечора, наче це була вечірка.

Це був перший раз, коли я побачив білий порошок, який розсипали на куті столу для пінг-понгу. Зізнаюся, я тоді не знав, що таке кокаїн. Його тодішній представник Хорхе Сітершпілер підійшов до мене і сказав: "Публікуйте лише те, що вам скаже Дієго. Без фотографій".

Звісно, здогадувалися про спосіб життя Марадони й інші. Вечірні тренування, гепатит — це ж не на рівному місці бралось, еге ж?

Дієго вийшов із нетрів, не мав освіти, футболом утримував сім'ю із дев'яти людей із 15 років. Отримавши великий контракт, він купив найбільший особняк у найбагатшому районі і ніколи його не покидав. Це була не адаптація — він ніби ховався.

Між тим Барселона 80-х ще не відбулася, як туристичний центр. Тоді це було просто різношерсте портове місто, на кшталт Марселя. Елітні маєтки на пагорбах Педральбес знизу підпирали вишукані пішохідні вулички Грасії; далі Ешампле, район середнього класу; ще нижче — Старе місто і маргінальний Ель Раваль, населений в основному мігрантами і роботягами. Марадона не був частиною справжньої Барселони, а місто не відчуло своїм його.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений La Casa de D10S (@lacasaded10s)

Замість здорових зв'язків Дієго заводив кримінальні — звісно, з ініціативи самих злочинців, які бачили в ньому багатого простака, якого легко обібрати.

Ріко згадує двох на прізвиська “Китаєць” і “Вош”. Останній завжди міг роздобути кілька грамів кокаїну.

Ну, і апогей дурості — документалка. Серйозно, Дієго і його друзі вирішили, що раз він такий відомий, то виграє Оскар. Вони найняли купу персоналу в Аргентині, ті зняли цілий поверх у будівлі "Trade" в центрі Барси, понад рік їздили за Дієго Іспанією, щось там знімали, але так нічого й не зняли. Натомість перед фіналом Кубка-84 “документалісти” вручили Марадоні рахунок — і хоча сума невідома, кажуть, що він напився в дрова.

"Дієго – перший медійний гравець світового масштабу. Таким людям потрібен сильний агент, який має владу над ними, бо інакше вони закінчать погано. А що було довкола нього? Банда", — хитає головою Мінгелья.

Тим часом Ріко звинувачує у тому, що сталося, найближчу людину Дієго: "Проблема Сітершпілера полягала в тому, що він не мав достатньої влади над клієнтом. Сітершпілер був звичайним молодим хлопцем, хорошою людиною, яка соромилась своєї зайвої ваги і кульгавості. І він дуже боявся втратити гравця".

І так, це вже була вона — біда.

Президент

Фінал Кубка між “Атлетіком” та “Барсою” призначили на 5 травня 84-го.

Перед грою каталонці й баски засвистали іспанський гімн — і це не здивувало навіть короля Хуана Карлоса, який був на матчі.

Також не став сенсацією і спосіб, яким Більбао зупиняв “Барселону” - знову це було в'язко, жорстко, а у виконанні Гойкоечеа ще й грубо, проте арбітр закривав очі. Подекуди він ігнорував навіть стрибки прямими ногами, заохочуючи до них і каталонців.

Чи могла “Барса” перемогти “Атлетік”, погодившись на його футбол? Відповідь була на табло — 0:1.

І, уявіть, в той момент, коли рефері завершував гру і сотні фанів з Більбао вже бігли на поле святкувати, синій від стусанів Марадона по-дворовому вирубав Мігеля Анхеля Солу.

Жахливий удар — і ще гірше те, що почалося потім. Бійка між фанами, гравцями, тренерами продовжувалася не менше 10 хвилин, 60 людей потрапили до лікарень, і все це показували у прямому ефірі. Король на трибунах вимагав пояснень від президентів клубів, у яких раптово відняло мову.

Лише після матчу Нуньєс виголосить: “Коли я побачив, як Марадона поліз битися і який хаос після цього виник на полі, то остаточно зрозумів, що нам з ним не по дорозі”.

Дієго не просто не захистили — його вишвирнули. Виставили на трансфер і негайно погодилися на три місяці бану від федерації.

І знаєте, що? Він би точно відсидів їх у своєму проклятому особняку в компанії Воші, кокаїну та співачки Пімпінели, яку Дієго ховав у шкафу від законної дружини, проте на щастя Марадони знайшовся клуб, готовий підписати його з усім цим ганебним багажем. Клуб, що представляв таке ж депресивне, роз'їджене пороками, але емоційне та щире місто, як він сам.

У двері до Дієго постукав президент “Наполи” Коррадо Ферлаїно, і вже за кілька тижнів Марадона оголосить:

“Я хочу стати кумиром бідних дітей Неаполя, тому що вони схожі на мене, коли я жив у Буенос-Айресі".

І він стане, звісно. Але це вже інша, набагато щасливіша історія.