Травневий день та іменини серця, або Компроміс не для нас! Акценти глядача на іграх 26 туру УПЛ

Довгоочікувана травнева погода, яка прийшла до нас лише до середини місяця, мимоволі змусила автора подивитись український футбол крізь світло-зелені окуляри з небесною облямівкою.

Неабияк додала настрою й перемога одеситів у Києві. Потрібно бути вболівальником "Чорноморця" минулого століття, щоб розуміти її справжнє значення. Та ще й у день народження "Динамо". Воістину, то були іменини фанатського серця.

Втім, мій фанатизм залишився десь там, у ХХ столітті. І сьогодні можна почути лише його дуже віддалені відлуння. Та й те, якщо дуже хотіти і уважно прислухатися. Сподіваюся, це був перший та останній зразок авторської упередженості у сезоні. Надалі, як завжди, постараюся прагнути об'єктивних оцінок.

Загалом тур був досить середнім. Саме середнім, а не нижчим за середній. І майже в усіх інших випадках команди перемагали через свою більш-менш явну перевагу. Але головною характерною рисою туру стала повна відсутність нічиїх. Компроміс був не для нас, принаймні цього разу.

• Інгулець – Шахтар 0:2
• Минай – Дніпро-1 0:1
• Металіст – Зоря 0:5
• Динамо – Чорноморець 2:3
• Колос – Олександрія 0:2
• Кривбас – Рух 1:0
• Львів – Ворскла 0:2
• Верес – Металіст 1925 1:0

Видовищність. Формально найбагатшим на гольові моменти став матч "Металіст" - "Зоря". Однак він більше нагадував погром любителів хеві-метал крутими ортодоксальними качками. Дуже гарна була гра в Києві, яка майже не поступилася йому в кількості небезпечних загроз воротам. І я відніс би сюди ще поєдинок у Рівному, хоч і в ньому, як в Ужгороді, по-справжньому у футбол грала лише одна команда.

Найменш глядабельний матч видали "Інгульець" із "Шахтарем" - три гольові шанси на двох, з яких реалізовані два - це стандарт і автогол. А в Ковалівці футбол виглядав лише перші півгодини, після чого "Олександрія" успішно утримувала свою перевагу в рахунку.

Інші ігри були більш-менш терпимими для глядача.

Інтрига. Ризикну стверджувати, що ключовою для визначення результату в Ковалівці стала вже 4-та хвилина, на якій Ковалець відкрив рахунок. Після цього "Колос" притиснули до канатів і не відпускали до фактичного нокауту за шість хвилин - надалі він розписався в повному невмінні відіграти хоча б один гол. А от "Металіст", мабуть, таки поховали 10-а хвилина і другий м'яч, забитий у його ворота Герреро: до цього суперник "Зорі" ще намагався огризатися.

Ще у двох випадках все вирішувалося у дебюті другого тайму. Пенальті, реалізований Сефері у Львові на 57-й хвилині, фактично означав перемогу "Ворскли". На дві хвилини довше протягнула інтрига у Рівному, де вилучення Курила позбавило всіляких шансів на порятунок "Металіст 1925". Десятьма хвилинами раніше "Верес" тут повів у рахунку, а гості так і не спромоглися хоча б на один гострий епізод біля його воріт.

Так само вилучення кіпера Паламарчука поставило хрест на "Інгульці" в поєдинку з "Шахтарем", але це сталося вже на 78-й хвилині. А наступної Довбик приніс перемогу "Дніпру-1" у Минаї.

Кульмінація інтриги туру чекала на нас у Києві та Кривому Розі – на 90-й хвилині. Промах Царенка поклав край надіям киян відігратися в матчі з "Чорноморцем". А Капич, забивши з "позначки", приніс перемогу "Кривбасу" над "Рухом".

Логіка. Половина ігор туру завершилася цілком закономірним результатом.

Не повірите, але "Зоря" акуратно "награла" рівно на п'ять "сухих" м'ячів із "Металістом" - навіть за класичною схемою: три моменти – гол. Рідкісний випадок, до речі. Тому що півтора десятки гольових шансів у однієї команди зустрічаються набагато рідше, ніж п'ять голів в ворота.

"Ворскла", за загальним враженням, мабуть, що дотягла до своїх 2:0. Чого не можу сказати про "Дніпро-1" - тут єдиний м'яч якраз. Ну і "Кривбас", на відміну від "Руху", за сукупністю шансів заслужив свій гол.

"Верес" цілком міг виграти у "Металіста 1925" з більшим рахунком, тоді як "Олександрія" у "Колоса" - з меншим.

По-хорошому, я побачив скоріше справедливість нульової нічиї у матчі "Інгульець" - "Шахтар". Як і те, що "Динамо", за сумою гольових шансів, не заслуговувало на поразку від "Чорноморця". Тут уже, як то кажуть: дозвольте, у мене всі ходи записані!

Суддівство. Тиша, гладь і божа благодать. Схоже, травень-чарівник благотворно вплинув і на служителів Феміди. Бо ми не побачили жодної доленосної помилки арбітрів, а єдину результативну мій консультант Юстас виявив у Києві аж у компенсований час, за рахунку 2:3, і на результат зустрічі вплинути вона вже не могла.

Йдеться про гру рукою Караваєва, яка згідно з останніми суддівськими тенденціями в Європі карається пенальті. Забудьте про близьку відстань і неможливість прибрати руку. На жаль і ах, нині головне виключно неприродність її становища. Чому ми систематично ставали свідками в офіційних міжнародних матчах?

Хоча особисто я з цим не згоден, але кого у ФІФА цікавить думка Юрича, хоч би й разом із Юстасом?

Ну, подивимося, чим потішить нас травень-веселун у турах, що залишилися.

Везіння. Фортуна намагалася імітувати активність, але якось непереконливо – мабуть, травень не залишив осторонь і її.

Наприклад, своїм улюбленцем у турі вона обрала "Металіст": протягом якоїсь чверті години м'яч тричі (!!!) стукав у каркас його воріт. Але річ у тому, що невдовзі після першої ж перекладини рахунок на користь "Зорі" виріс до великого. І хто тепер згадуватиме про те, що відкрив його харків'янин Мізюк, який вразив свої ворота?

По дрібницях щастило "Шахтарю", "Минаю" та "Львову", проте на результатах поєдинків це ніяк не позначилося.

Особистості. Найяскравішою фігурою туру, яка найчастіше загострювала гру, я назву Ваната, учасника обох голів "Динамо". Другим після нього запам'ятався Булеца – генератор атак "Зорі", хоч і лише до перерви, але більш ніж достатньо. До трійки виконавців головних ролей включу також його одноклубника Герреро.

Заслуговують на неодмінну згадку Піхальонок ("Дніпро-1"), Антюх і Русин ("Зоря"), Кльоц ("Верес"), Мустафаєв ("Олександрія") та Кузик ("Чорноморець"). І найкращий з точки зору ефективності, за моїми спостереженнями – одесит Демченко.

Найбільше важливих сейвів зафіксував у Мозіля з "Металіста 1925". Відзначив би також його колегу по воротарському цеху Бандуру з "Минаю".

Слухайте, але ж не так і мало особистостей?

Симпатії. Поза конкуренцією була, природно, "Зоря". Ви заперечите мені, що це були танці на трупі. Сперечатись не стану, я лише констатую, хто більше грав у футбол для глядача. А те, що кожен грає так, як дозволяє йому суперник, зрозуміло, тримаю в умі.

Другий у моїй класифікації - "Верес", який не перестає дивувати цієї весни. Підкреслю: він так грав упродовж усього матчу, включаючи першу годину в рівних складах. Здивую вас, а деяких і спантеличу, але третім буде "Динамо". Вибачте, але дев'ять небезпечних моментів біля воріт суперника кажуть за себе.

А ось далі неодмінно "Чорноморець" та з гарним відривом! Мабуть, незважаючи ні на що, задовольнила загалом гра "Дніпра-1" та "Ворскли". Ще залік "Олександрії" (поки вона зволила грати) та "Кривбасу". У результаті половина команд, на секундочку - а тур все-таки вдався!

Ну, це з якого боку подивитися. "Металіст 1925" та "Львів" - жодного гольового моменту. "Минай" - єдиний напівмомент. "Інгульець" - півтора шанси забити гол. "Металіст", "Рух" та "Колос" - по два.

"Шахтар" від попадання до цього ганебного списку вберіг навіть не зайвий напівмомент в активі, а суто благополучні цифри на табло. Але такою жалюгідною команду Йовичевіча в УПЛ не пригадаю.

Отже, і тут фактично навпіл – таки надзвичайно безкомпромісний тур.

Таблиця. Птаха-трійка претендентів на чемпіонство помчала вперед, залишивши "Динамо" біля розбитого корита кваліфайну Ліги конференцій. Позиції киян та "Олександрії" – другого кандидата у цей єврокубок – сьогодні виглядають непорушними.

Наголошу, що титул чемпіона справді оспорюють троє. І саме "Зоря", що йде третьою, навесні виглядає найбільш його гідною - "Шахтар" з "Дніпром-1" чітко пригальмували у грі. І тому тут поки що все дуже цікаво.

"Кривбас", "Ворскла" і "Колос" - це вже більше про те, що "я б'юся, бо б'юся".

Вся нижня половина таблиці, за винятком відспіваного "Львова", продовжує боротьбу за продовження прописки в УПЛ. Той самий "Чорноморець", який чи не вперше піднявся в "золоту" середину, від зони плей-офф з Першою лігою відокремлює відстань лише в одну умовну поразку.

Зазначаємо втечу із цієї зони "Вереса". Але й продовжуємо пам'ятати про те, що саме у нього найскладніший календар у чотирьох турах, що залишилися.

І, незважаючи на щільність в очках, чомусь міцніє відчуття, що другим невдахою сезону, який вилетить безпосередньо, стане "Металіст". Я сказав би навіть так: як і у випадку зі "Львовом", питання тут, можливо, стоїть про подальше існування клубу. А "Дніпро-1" на утримання фарма, мабуть, не тягне.

Що ж, це, мабуть, навіть на краще. Для УПЛ.

Анонси. Парадокс, але першим в очі впадає поєдинок суперників, які вже фактично нізащо не борються: "Олександрія" - "Динамо". Ось цікаво і все, особливо після першої невдачі Шовковського та впевненої перемоги команди Ротаня над тепер уже колишнім конкурентом.

"Чорноморець" - "Минай". Тут перемога гостей дозволяє їм наздогнати свого візаві, тоді як успіх господарів поля суттєво підвищить їхні акції в УПЛ. Як виглядатиме корабель Григорчука, що набрав хід, на підступному мілководді Шарана. Чи не сяде на цю мілину?

Деякі несміливі надії (чи ілюзії?) має плекати глядач щодо "металевого" дербі харків'ян. Начебто становище зобов'язує. І не лише турнірне. З іншого боку, якщо й тут у грі підопічних Огненовича не буде вогника, то можна починати прощатися і з ними.

В інших парах нового туру або проглядається явний лідер, або їх склад малоцікавий, з погляду турнірного значення. Але загалом десяти з шістнадцяти команд, як і раніше, є за що боротися. А це майже дві третини учасників Ліги. Як казав старий Карлссон, продовжуємо розмову…