Не золота ера, але й не ера глузувань. Італії не слід впадати у відчай через виліт з Ліги Чемпіонів

Італійський футбол боляче переживає виліт всіх трьох своїх команд в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів. Особливо - на контрасті з фіналом "Інтера", півфіналом "Мілана" та чвертьфіналом "Наполі" минулого сезону. Тоді в Італії вважали, що повертаються на авансцену. Тепер ж почали згадувати про жахливе попереднє десятиліття - "еру глузування", як його називали. Хоча чи слід згадувати?

Падіння з п'єдесталу

"Виліт "Інтера" - ляпас, удар по всьому італійському футболу. Рік тому у нас були три команди серед восьми найкращих у Європі, і ми почувалися якщо не королями, то хоча б принцами європейського футболу. А тепер все перевернулося з ніг на голову", - каже головний редактор Corriere Dello Sport Іван Дзадзароні. В його тоні говорять й інші. Падати з п'єдесталу завжди боляче.

Тепер повертаються голоси, які говорять про удачу з жеребкуванням минулого сезону, яке відправило всіх італійців в одну половину сітки без грандів. Тоді довелося перемагати лише один одного, недосвідчений "Айнтрахт", розвалений "Тоттенхем", "Порту" та "Бенфіку" не з ліг Топ-5. А нині для раннього вильоту вистачило лише кризових "Барселони" та "Атлетіко", та й "Баварія" в глибокій кризі.

"Ми не могли подумати, що наша найкраща команда, яка лідирує у лізі з величезною перевагою і грала у фіналі Ліги Чемпіонів минулого сезону, вилетить від такого "Атлетіко", - журиться Дзадзароні. "Інтер" справді неприємно здивував.

Здавалося, що він навіть сильніший, ніж минулого сезону, виграв всі перші 13 матчів в 2024-му році у всіх турнірах, забивав у лізі в шаленому темпі - 70 голів в 28-ми матчах, пропустив лише 13. Найкраща оборона ліг Топ- 5 та друга атака, найкраща гостьова команда ліг Топ-5 на даний момент. Чотири матчі ліги поспіль в лютому з чотирма забитими, три 4:0 поспіль.

В жодному турнірі у сезоні він не пропустив жодного м'яча після 76-ої хвилини основного часу, в жодному не програвав в гостях. А тут сталося все одразу. Він повинен був громити "Атлетіко" вдома, але забив не чотири м'ячі, а лише один. А в гостях пропустив одразу після забитого, пропустив на 87-ій хвилині, програв саме в такий момент. Причому заслужено, граючи занадто нервово, не зібрано.

Алессандро Дель П'єро вважає, що він почав грати в футбол лише у додатковий час, до того виглядаючи пасивно. Типовий італійський баг.

Навіть найкращі почали помилятися. "Атлетіко" зрівняв рахунок через два рикошети. У серії пенальті помилилися досвідчені Алексіс Санчес та Клаассен. Капітан Лаутаро Мартінес спрямував п'ятий удар в небеса, викликавши море мемів. Наприклад, з ним в скафандрі космонавта та з цим м'ячем в руці. Аргентинець, автор 23-ох голів у лізі, взагалі провалив обидва матчі та залишився лише з двома голами в поточному розіграші ЛЧ.

До того ж, провал пенальті можна було передбачити. Оскільки сам Лаутаро в кар'єрі за "Інтер" не реалізував понад третину пенальті, Клаассен за всю кар'єру – третину, Санчес за всю кар'єру – понад половину. А решта пенальті в кар'єрі взагалі били дуже рідко.

"Все було в наших руках", - заявив Сімоне Індзагі. "Ми повинні були забивати набагато більше і в Мадриді, і особливо вдома. Цього сезону ми не звикли програвати, тому така ситуація була складною". Можливо. Ми бачимо по "Баварії" та ПСЖ, які не звикли програвати у своїх лігах, як важко їм налаштуватися на значно жорсткішу боротьбу у Лізі Чемпіонів. Самовпевненість також може згубити.

В принципі, "нерадзуррі" отримали те, що заслужили. Вони не кидали всі сили в груповому турнірі, грали там ослабленим складом і дуже обережно. Проводили ротацію там, а не у Серії А. Занадто прагнули взяти Скудетто. Тому в підсумку не посіли в групі перше місце, поступившись скромному "Реал Сосьєдад". Тому не виграли там жодного матчу з різницею більше одного м'яча.

Так, "Сосьєдад" в підсумку отримав в 1/8 фіналу ще сильнішого суперника, ніж "Атлетіко" - "Парі Сен-Жермен". Але справа не в супернику, а в справедливій відплаті за таке ставлення "Інтера" до головного клубного турніру Європи.

Відплата ця повернулася як іспанське прокляття. У попередніх двох вояжах до Іспанії міланці здобули дві нічиї. Зокрема, 3:3 з "Барселоною", яка дозволила вибити каталонців з турніру ще в групі. Але до того в Іспанії результати "Інтера" - нічия та сім поразок у восьми матчах. Він не вміє грати в цій країні.

Можна також сказати, що йому не вистачило трохи досвіду, який вирішує у Лізі Чемпіонів. І трохи ігрових хвилин. Досвідчених гравців у нього достатньо. Але рік тому було більше. І рік тому ці досвідчені багато грали – Джеко, Лукаку, Брозович, Шкріньяр. Цього разу Арнаутович, Санчес, Клаассен, хоча й досвідчені гравці, були кинуті на поле без багажу ігрових хвилин, з глухого запасу.

У "Атлетіко" забивали ще в основний час не лише наддосвідчені, а й Грізманн, Депай, які грають, асистував Коке. А у "Інтера" недосвідчений на такому рівні Тюрам не реалізовував вбивчі моменти.

А що з "Лаціо", "Наполі", "Міланом"? Їх згубили внутрішньоклубні проблеми. В усіх влітку пішли харизматичні спортивні/технічні директори - Іглі Таре, Крістіано Джунтолі, Паоло Мальдіні. Причому не тихо та спокійно, а з драмами та в розпалі підготовки до сезону. Натомість, прийшли сірі та абсолютно недосвідчені на такому рівні Анджело Фаббіані, Мауро Мелузо, Антоніо Д'Оттавіо.

Як результат - "Наполі" провалив трансфери та залишився з ситою ледачою командою з попереднього сезону. Гравці якої заявляли, що після першого Скудетто за 33 роки почуваються у Неаполі богами. "Мілан" здійснив кадрову революцію, набравши молодих та недосвідчених і не закривши проблемні позиції в центрі поля, атаці та центрі оборони. А "Лаціо" хіба що підсилив лаву запасних.

Влітку довелося продати лідера центру поля "Лаціо" Сергея Мілінковича-Савича, лідера центру поля "Мілана" Сандро Тоналі, лідера оборони "Наполі" Кім Мін-Чже. А замінили їх Гендузі, Рейндерс та Натан. Останні двоє дебютували у Лізі Чемпіонів, перший досвідчений, але ніяк не рівня СМС.

Не дивно, що клуби лихоманило. Про відставку Стефано Піолі говорили постійно. Мауріціо Саррі зрештою подав у відставку, кажучи, що гравці "Лаціо" вже не чують його. А "Наполі" 1/8 фіналу грав з третім тренером у сезоні та четвертим за рік. Причому Франческо Кальцона ніколи не працював головним в клубах, ще й паралельно тренує збірну Словаччини. Це називається халтура, непрофесіоналізм.

Стабільність та солідність

Чотири команди до 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів Італія не виводила НІКОЛИ. Але нині була близькою. "Мілан" потрапив до найважчої групи (єдиної, з якої дві команди в результаті вийшли до 1/4 фіналу) і міг вийти з неї. В обох матчах проти дортмундської "Боруссії" та вдома проти "Ньюкасла" суттєво підвела реалізація. Та й перемоги в Ньюкаслі та вдома над "Парі Сен-Жермен" слід записати в актив.

Можна виправдати його 30-ма травмами гравців в першій половині сезону.

Можна виправдати й "Лаціо". Він – не команда рівня плей-офф Ліги Чемпіонів. Саррі взагалі назвав вихід туди дивом. З визначенням він перебільшує, оскільки в групі були лише "Феєноорд", "Селтік" і той самий кризовий "Атлетіко". Але сам вихід і 1:0 в першому матчі 1/8 фіналу над "Баварією" – непогано. Тим більше, що беззаперечний лідер команди Чіро Іммобіле проводить жахливий сезон.

Виправдань "Інтеру" та "Наполі" немає. Особливо - божевільному бардаку у останнього, що миттєво стерло чемпіонську команду попереднього сезону.

І все ж занадто журитися італійцям не слід. Часи їхнього домінування пішли безповоротно і повернуться хіба що, якщо 5-6 клубів викуплять близькосхідні шейхи. Потрібно вимірювати інакше. Три команди в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів в чотирьох з п'яти останніх сезонів – гарне досягнення та прогрес після ери глузувань. Після семи сезонів поспіль з максимум двома командами на цій стадії.

Минулого сезону вперше з сезону 2015/16 одразу дві італійські команди обійшли в групі ЛЧ суперників з ліг Топ-5. Поточного вони зробили це знову. Минулого сезону італійська команда вперше після десяти років перемогла англійську. Поточного зробила це знову.

Більше того, Італія досі перша в Таблиці коефіцієнтів УЄФА цього сезону. І у неї залишилися чотири команди в Єврокубках – більше, ніж у будь-кого, крім Англії. Тобто масовість її успіхів, як і раніше, помітна і свідчить про пристойний рівень Серії А. Нехай це і не найвищий рівень, не рівень золотих років.

Піолі, нагадуючи про фінансові проблеми, фінансову слабкість італійських клубів проти англійських та іспанських грандів, "Баварії", ПСЖ, заявляє, що професійний розрив з ними неухильно скорочується. Тож італійські клуби працюють.

Фото - ANSA