Чемпіонат світу FIFA
Чемпіонат світу FIFA

Чемпіонат світу FIFA - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Кінець совка, Камерун з танцями Роже Мілли та старіючий Марадона. ЧС-90 був чарівним


Від сліз радості до сліз горя

Кінець совка, Камерун з танцями Роже Мілли та старіючий Марадона. ЧС-90 був чарівним

Ми в UA-Футбол продовжуємо розповідати читачам про знакові матчі в житті кожного з нас: автори і редактори згадують атмосферу першого знайомства з футболом через телевізор або прямо на стадіоні. Пропонуємо і вам перейнятися духом минулого, а в коментарях ви завжди можете поділитися своїми спогадами про важливі для вас футбольні події в історії. Сьогодні - про чемпіонат світу 1990.


Напевно, ось так відразу, з наскоку, важко сказати, який саме матч став тією самою відправною точкою, після якої я раптом зрозумів, що футбол - це та гра з м'ячем, з якою так чи інакше буде пов'язане все моє життя.

Мабуть, для мене це був навіть не матч, а цілий турнір - далекий ЧС-90, коли 10-річний пацан побачив по телевізору не просто гру, а якесь справжнє, чарівне дійство.

Ні, звичайно я і до цього поглядав деякі матчі по ТБ, які, втім, в силу віку смутно відклалися в пам'яті. Так, я ганяв з такими ж пацанами м'яч у дворі та у групах продовженого дня в школі (хоча нині, напевно, молодь і не знає, що це таке), проте футболу, як такого, в голові тоді ще не було.

Але ось однозначно, саме той італійський чемпіонат тоді викликав справжній фурор. Раптом перевернув з ніг на голову поняття футболу, як не просто штовхання м'яча у вільний час, а як Гра з великої літери, супутнє їй шоу, і поняття того, що в неї грають по всьому світу, причому грають по-різному.

Окремим рядком потрібно відзначити, що саме той турнір був показаний по ТБ, ще совковому, щоб ви розуміли, ТБ. Тоді недосвідченому радянському глядачеві був показаний антураж великого футболу у вигляді креативної заставки і, хвилиночку, реклами офіційних спонсорів чемпіонату. Яку дивилися з не меншим інтересом, ніж самі матчі.

Тоді все це було "вперше і знову", і матчі чемпіонату, особливо спочатку, дивилися цілими сім'ями. Зазвичай в ті часи в середньостатистичній родині будівельників світлого майбутнього був тільки один "ящик", вибору каналів майже ніякого, і тому чоловіча частина з боями відбивала заповітний прилад, ну а прекрасній половині людства доводилося дивитися футбол через брак вибору.

Навіть моя мама, від футболу завжди віддалена, але з подивом дивилася на збірну Камеруну, що підірвала той турнір, яка в матчі відкриття з двома вилученнями у складі і після кривуватого голу Омам Бііка, обіграла діючих чемпіонів аргентинців з Марадоною (1:0). Тоді все було ще не так складно з рівністю і братством, тому фраза мами, що "хлопці, які тільки вчора злізли з дерева, але обіграли чемпіонів світу" викликала посмішку, а не судові переслідування.

Напевно саме камерунці із запальними танцями 38-річного (!!!) на той момент Роже Мілли стали головним проривом, граючи в свою, незрозумілу, часто грубу через нестачу техніки гру, але дісталися до чвертьфіналу, де мало не прибили англійців (2:3). Майже... Так як африканцям відгукнулася та ж проблема з порушеннями, через які Камерун і пропустив два голи з пенальті, програвши родоначальникам в додатковий час.

Ну а у фіналі тоді зустрілися чемпіон-86 Аргентина зі старіючим Марадоною, який хоч багато на тому турнірі не забивав, але разом з Каніджею все-таки затягнув свою команду у фінал, і німці (на той момент ще західні).

Звичайно, фінал вийшов нудним, з єдиним голом Бреме на 85-й хвилині з пенальті, але загального враження від турніру він не зіпсував.

Турнір, який для мене був проривом, який дав зрозуміти 10-річному пацану, що футбол багатоликий і емоційний: від сліз радості до сліз горя. Що футбол часом нудний, як Аргентина і Німеччина у фіналі, а часом запальний і емоційний, як танці Роже Мілли з Камеруном, які показали найкращу гру африканських збірних в історії. Що футбол різний у всіх сенсах.

Звичайно, далі за течією життя теж були емоції, футбольні, і не тільки. Розпад совка, перші відносно успішні матчі збірної України, створення Ліги чемпіонів, коли в групах ще не було прохідних матчів, прорив "Динамо" Лобановського в Європі, Україна на ЧС-2006. Все це також відклалося в моєму особистому сприйнятті футболу, зайняло свої найкращі полички в пам'яті.

Але це були вже зовсім інші історії, так як першим, наріжним каменем все-таки був той далекий, італійський Чемпіонат світу. Перший, а тому найкращий. Нехай і старий, нехай він і виглядає зараз дивно і навіть місцями смішно, але він був першим і найбільш незабутнім. Як перший раз в юності з коханою дівчиною. Яскравий, незабутній, і який відклався на все життя, саме як перший.

Читайте також2001 року Україна з Шевченком і Ребровим не пробилася на ЧС через стики. Це був третій і не останній провал в плей-офф
Читайте такожОдин раз в житті я був боллбоєм на матчі Кубка України. Нафком не вистояв проти Таврії з Едмаром, Полтавцем і Гігіадзе
Читайте такожНульова нічия проти німецького гранда при жахливому морозі. Тоді я вперше сходив на футбол
Читайте такожДень, коли я вперше пішов на футбол. Тоді Кристал обіграв Систему-Борекс
Читайте такожЯк Київ Москву на місце ставив. Перемога Динамо над Спартаком, як привід полюбити футбол
Читайте такожЯ бачив гол 17-річного Шевченка за збірну. Так футбол увірвався у моє життя
Читайте такожКоли Метеор ще був головним стадіоном Дніпра. Як я полюбив футбол
Читайте такожЯк Україна Олімпійський відкривала. Футбол, як секс, шедевр Назаренка і гордість за збірну Блохіна
Читайте такожІсторія однієї зради. Як "живий" матч у Німеччині навчив не засуджувати вболівальників
Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (6)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Serhiy (Киев)
Для мене ЧС-1990 фактично теж був перший, який я дивився в більш-менш повному обcязі. Хояа, трохи пам'ятаю і ЧМ-1986 (мені тоді було 7), але в силу віку я мало тоді що розумів. А от ЧС-1990 я хоч і дивився багато (частково вдома, частково в спортивному таборі під Одесою,де було всього 2 телевізори на 600 людей), не сказав би, що він був дуже яскравим. ЧС-1998 і ЧС-2006 були яскравіші
Ответить
0
0
rkalina (odessa)
Бред полнейший.Еще шестилетним пацаном смотрел в 1978 году матч Франция-Англия на ЧМ в Аргентине(почему-то запомнился именно он).Много матчей советское ТВ показывало в 1982 году из Испании, а Мексика -86 транслировалась полностью.Поэтому фраза "Отдельной строкой нужно отметить, что именно тот турнир был показан по ТВ, еще совковому, чтобы вы понимали, ТВ.Тогда все это было "впервые и вновь". вызывает только смех.
Ответить
0
-3
Карпатий(Штати) (Чикаго)
Італія-90 - найнудніший ЧС на моїй памяті. Особливо після Мексики-86 , де емоції просто зашкалювали
Ответить
+1
0
sam (Дніпро)
Волшебным может казаться первый чемпионат, который осознанно смотришь. Для меня это была Испания-82. А вот в Италии-90 ничего волшебного для сб. СССР (а за кого же ещё можно было болеть!? :)) не было. Два раза в группе по 0:2 и дальше ни каких шансов... Да и финал был не очень - один гол с левого пеналя.
Ответить
+2
-1
OctoberFest (Голая Пристань)
Ну дак для автора. 90й волшебным был
Ответить
0
-1
Лекарь (село Дарница)
Для меня тоже Испания-82 стала отправной точкой. Помнится, как я болел за Паоло Росси (не за Италию, а именно за Росси). В итоге, итальянцы и стали ЧМ. Что касается ЧМ-90, то отмечу, что если бы Аргентина выиграла финал, это было бы высшей несправедливостью. Ибо она этого не заслуживала. Сначала в матче против СССР Марадона вынес мяч рукой с линии ворот, что "не увидели" арбитры. Такая наглость сказалась на наших игроках. Стоит отметить, что СССР и Аргентина проиграли первые матчи. Поставь арбитр пенальти, я уверен, чемпионы мира 86 вылетели бы с треском. Потом в одной восьмой их просто избивала Бразилия, но Бразилия не забила... Зато забил Каниджа, с единственного момента у Аргентины. А потом еще вымученная победа по пенальти над югами... Кроме Роже Миллы еще хотел бы отметить итальянца Скилаччи. Человек-метеор. Блеснул на ЧМ и пропал куда-то.
Ответить
+3
-1


Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...