O sancta simplicitas. Тактичний аналіз Уругвай - Коста-Рика

Уругвай, можливо, найпростіша команда на чемпіонаті з огляду на тактику команди. Оскар Табарес - це в першу чергу дисципліна на полі та прості зрозумілі принципи ведення гри. Це і не добре і не погано, такий вибір тренера, і поки він приносить результат, Табарес нічого змінювати не буде. Навіть після поразки від Коста-Рики є великий сумнів, що це може вплинути на Оскара Вашингтона настілки сильно, щоб змінювати систему гри під Італію і Англію.

Вести гру проти команд, нижчих за класом, Уругваю завжди складно, що і підтвердив цей матч, адже система Табареса краще працює для гри від захисту. Звичайно, Уругвай з Суаресом може бути іншим - більш динамічним і більш непередбачуваним завдяки руху самого Луїса, але навряд Оскар Табарес буде щось змінювати з тактичної точки зору, тим більше, що навики гри на фланзі є як в Кавані, який в ПСЖ грає крайнього форварда, а у збірній може зіграти крайнього півзахисника, та й Суарес інколи використовувався Бренданом Роджерсом в якості флангового форварда.

«4-4-2» інколи «4-4-1-1», в тих моментах, коли Форлан зміщувався під Кавані, який діяв на вістрі. Ухил до флангової гри, максимальне використання переваг формації «4-4-2», практично всі атаки Уругваю починаються передачею у край. Тут також не вистачає гостроти дій, мало проникаючих передач, практично немає гри між лініями, але це убезпечує від втрат в середині поля, відповідно - не створює небезпеку біля власних воріт під час потенційних втрат м’яча. Проблема також зрозуміла - ні Ріос, ні Вальтер Гаргано не володіють необхідними навиками спрямовувати атаку, це, звичайно, в порівнянні з кращими центральними півзахисниками, відповідно Табарес максимально спростив їм завдання. Передача у фланг або довга у вільну зону, часом у боротьбу, завдання - не втрачати м’яч.

В аналізі попереднього матчу Колумбії з Грецією ми зауважили проблему греків під час розвитку позиційних атак, такі ж самі складнощі з виходом в атаку присутні і в Уругваю, з тією відмінністю, що якість гравців групи атаки значно вища, а відповідно - отримавши м’яч в останній третині поля, не залежно, яким чином він туди дійшов, через фланг чи через довгу передачу, гострота біля воріт суперника буде створена завдяки індивідуальній майстерності гравців.

Один малюнок, (40 хвилина першого тайму) який повністю розкриває тактику Уругваю в матчі з Коста-Рикою, та й не тільки, загалом тут можна спостерігати всі плюси і мінуси тактики Уругваю.

Зверніть увагу, майже всі передачі підопічних Оскара Табареса на власній половині поля йдуть у фланг або поперек; загострення вперед - це довгі передачі, переважно, як видно з малюнку, не точні, але й це не втрати на власній половині поля. Флангова гра, що також убезпечує від можливих контратак суперника. Крім цього потрібно вести мову про дуже чітко виражений розподіл виконавців шість в сторону захисту і чотири в атаку. Повертаючись до попереднього матчу, де в греків також був розподіл шість на чотири, але без розривів між лініями, в Уругваю, і це можна було спостерігати на кожному загальному плані, відстань від шести гравців, зорієнтованих на захист, і чотирьох, зорієнтованих на атаку, складала не менше 20 метрів, інколи і всі 30 метрів.

Дуже просто, переважно це не тільки просто, але й надійно позаду, хоча не цього разу - такий підхід до побудови гри в Оскара Табареса.

Формації команд

Коста-Рика працювала в системі «5-4-1». Тут мова йде саме про п’ять захисників, які в захисті розташовувались на одній лінії з центральними захисниками. Досить добре покрита ширина поля - в Уругваю лише 5 кросів за перший тайм у штрафний майданчик суперників, четвірка півзахисників і форвард Хоель Кемпбелл. У позиційних атаках ця система може трансформуватись в «3-5-2», Крістан Боланьйос, а частіше Брайан Руїс висуваються вперед на лінію до Кемпбелла.

Коста-Рика, як і їхній суперник, працювала просто і небезпека біля воріт – Фернандо Муслери створювалась через довгі передачі в основному або зі стандартних положень, але й вимоги до підопічних Хорхе Луїса Пінто значно нижчі.
Досить простий матч, але разунок 3:1 на користь Коста-Рики підняв питання, що зможе запропонувати Табарес крім вище описаної простоти в діях і за відсутності Суареса. Дві заміни Форлан – Гонсалес, Гаргано – Ніколас Лодейро були спрямовані на зменшення розривів між лінією захисту і лінією нападу, а відповідно - мали покращити рух м’яча низом між ланками та налагодити позиційну атаку.

Далі перехід у «4-1-3-2». Стуані висунувся на вістря, до виходу на поле Ернандеса, потім знову змістився на місце правого вінгера. Гонсалес - правий вінгер, розташований у півпросторі між позицією вінгера і десятого номера; активна гра по флангу мала забезпечуватись Максі Перейрою, Лодейро - на крок вище над Аревало Ріосом. Позиція для Лодейро - це суміш десятого і восьмого номерів, через нього мало відбуватись сполучення ланок. Остання заміна - Абель Ернандес замість Крістіана Родрігеса, знову певні корективи по позиціях для гравців, але система та сама - «4-1-3-2».

Коста-Рика віддала територію, в купі з перебудовою від Табареса м’яч почав ходити між лініями краще, але розриви все ще залишались. Це вже були не 20-30 метрів, як до перерви, але 15 між лініями - це все одно забагато, «небесно-блакитні» просто розтягнулись по полю, що дозволяло підопічним Хорхе Луїса Пінто у захисті встигати перекривати зони, вчасно зміщуючись з флангу на фланг, а в нападі користатись з простору, який тепер був між кожною лінією Уругваю.

Статистика

Підсумки

Навіть зважаючи на перемогу Нідерландів над Іспанією з несподіваним рахунком 5:1, саме цей матч можна вважати першою справжню сенсацією на Чемпіонаті світу. Уругвай виявився не готовим як фізично, так і психологічно. Головне, що "Селесте" не змогли зламати хід матчу – це головний висновок по фавориту групи, який може виявитись "голим королем". Оскару Табаресу залишається вірити в повернення Луїса Суареса, без нього гра попереду виглядає дуже кволо і безперспективно. А далі в Уругваю – дуже непрості європейці.