Олег Шелаєв: "Хотілося б стати тренером"

Час жорстокий – він тече невпинно. Ось і настала пора фанам «Дніпра» попрощатися з капітаном команди Олегом Шелаєвим, який протягом десяти сезонів вірою й правдою служив дніпропетровському колективу. Зовні спокійний, Олег тримав у своїх руках всі нитки гри дніпрян і диригував оркестром своїх партнерів, роздаючи точні передачі на будь-яку відстань.

Гра його відрізнялася якоюсь відвертістю і широтою. Такий він і в житті: людина з широкою душею.

Олег Шелаєв провів за «Дніпро» в офіційних турнірах 273 гри і забив 33 м’ячі. У цих матчах Олег виводив на поле свою команду 98 разів із капітанською пов’язкою. На сьогодні він залишається рекордсменом «Дніпра» за кількістю проведених матчів у вищій лізі (209) і в єврокубках (37).

– Олеже, де ти збираєшся продовжити кар’єру?

– До літа гратиму у Кривому Розі. В «Кривбасі» багато орендованих із «Дніпра» футболістів, тому ця команда мені знайома. Тож із задоволенням туди переїду.

– А що потім?

– Після завершення сезону ми знову зберемося, і я розповім про свої подальші плани. А якщо серйозно, то зараз я не можу нічого загадувати. Подивимося, що буде після завершення оренди в Кривому Розі.

– Була інформація, нібито тобою цікавиться «Зоря», і головний тренер луганської команди був здивований, коли почув, що Шелаєв переходить до «Кривбасу»...

– Виходячи з того, що у мене в липні завершується контракт, багатьом командам немає сенсу зараз вступати в переговори з «Дніпром». Влітку я стану вільним агентом, тоді будуть варіанти.

– Як вважаєш, хто був ініціатором того, що ти потрапив до списку гравців, з якими «Дніпро» забажав розлучитися?

– Я хочу, щоб мене всі правильно зрозуміли, адже в мені говорить не образа на головного тренера. У мене конфлікти були з багатьма тренерами, гадаю, таке було у всіх. Але все розв’язувалося звичайною розмовою. Ми ж, насамперед, люди і можемо в будь-якій найважчій ситуації порозумітися. Все могла б вирішити одна коротка розмова з Безсоновим. А про переведення до дубля мені сказав масажист команди.

– А в чому була причина вашого конфлікту, і чи не намагалися ви першим піти на розмову з тренером?

– Вважаю, що тренер команди, приймаючи рішення, має його правильно обґрунтувати. А я так вихований, що не підійду першим із такою розмовою.

– Завершилася твоя багаторічна історія з «Дніпром». Зараз можеш визначити, коли почалося падіння «Дніпра»? Що відбувається з командою? Що потрібно зробити, щоб зупинити падіння?

– З мого боку аналізувати ситуацію наразі буде некоректно. Можу лише висловити свою точку зору. Звичайно, вже немає того колективу, в якому всі відчували один одного. Його важко відтворити. Щодо грошей, то не думаю, що велику роль відіграє рівень зарплат. Особисто для мене важливо, щоб людина на сто відсотків віддавалася на полі. Якщо футболіст отримує багато і при цьому повністю віддається і вище за всіх на голову, – це тільки вітається. Пригадую, свого часу ми самі були готові Венглинському доплачувати, адже він для нас усіх заробляв гроші. Та і Рикун теж допомагав команді своїми передачами. Так, ми всі працювали на результат, але хтось один брав на себе відповідальність, щоб принести його команді. Може, ми не звикли працювати з легіонерами, але до цього потрібно приходити. Так, ми довгий час грали українським колективом, всі один одного знали, була тепла атмосфера. Звісно, важко й іноземцям, які приходять, і нам, місцевим. Але це все потрібно пережити.

– Що потрібно зробити, щоб відродити дух «Дніпра»?

– На те й запрошуються тренери в команду. За тренера, на мою думку, повинен говорити або результат, або добра думка про нього в команді.

– За Протасова була хороша атмосфера в команді?

– Була. Але до того часу, коли, гадаю, переборщили з кількістю запрошених у команду гравців.

– В інтерв’ю одного з російських легіонерів «Дніпра» прозвучало, що росіяни нібито відчувають до себе упереджене ставлення. Це правда?

– Ні. У нас були тільки жарти, наприклад, щодо газу, збірної Іспанії. Але це все на рівні жартів, жодної упередженості не було.

– Ким себе бачиш після завершення кар’єри гравця?

– Хотілося б залишитися у футболі, адже він мені подобається з дитинства. Хотілося б стати тренером. Буду старатися.