"Закарпаття" - "Таврія" 0:1. Ох, як то сумно…

Ужгород. Стадіон «Авангард».

Головний арбітр: Віктор Швецов (Одеса)
Асистенти: Анатолій Філевич, Віктор Кравченко (оба - Львів)

"Закарпаття" - "Таврія" 0:1

Гол: Матяж 47

"Закарпаття": Надь, Комарницький, Малигін, Шендрик, Болохан, Леандро дос Сантос (Алєксєєв 64), Бойко (Невуче 82), Райчевіч, Лисицин (Іванов 39), Микуляк, Давидов

"Таврія": Старцев, Джурічіч, Корнєв, Луценко (Донець 68), Матяж, Галюза, Сирота (Зелді 80), Голайдо, Ковпак (Ідахор 62), Гігіадзе, Фещук

Попередження: Бойко 21, Микуляк 53, Малигін 56, 88, Болохан 70 - Матяж 50, Джурічіч 73

Вилучення: Малигін 88

3 - Гольові моменти – 2

5 (2) - Удари (в ствір воріт) – 9 (6)

2 - Кутові – 4

9- Офсайди- 2

Останній шанс – так можна назвати протистояння ужгродців у рідних стінах сімферопольській «Таврії». Лише перемога підопічних Гамули залишала надію ужгородській команді зберегти прописку у вищій лізі.

Господарям поля через перебір гірчичників не зміг допомогти в цьому матчі Трішовіч, травмовані Гомес та Бабенко. Незважаючи на те, що «Закарпаття» влаштовував лише переможний результат Гамула вирішив стартувати з одним нападником – Давидовим, більше наситивши центр – Микуляк, Райчевіч, Бойко, по краях діяли Леандро та Лисицин, оборонну лінію тримали – Шендрік, Комарницький. Малигін та Болохан, останній рубіж захищав Надь

В одного чистого форварда грала й Таврія. На вістрі Ковпак, а Фещук з Гігіадзе виконували більше роботи в центрі поля і діяли з глибини. Луценко з Корнєвим – у центрі поля, по краям Матяж та Сирота, а в обороні досвідчені Джурічіч, Галюза та Голайдо на чолі стражем воріт Старцевим.

Першими намагалися потурбувати кримського голкіпера закарпатці - на фланговий навіс Бойка на краю воротарського майданчика відгукнувся Леандро, але не зумів як слід доскочити до м’яча і відправив останнього за межі поля. Далі гра майже половину тайму тривала без воріт, на підступах до карного майданчика гравці обох команд втрачали м’яч. Лише на 24-й хвилині про свої голеодорські здібності нагадав капітан кримчан – Ковпак. Він вміло замкнув флангову передачу Сироти - лише карколомний стрибок Надя врятував господарів від голу. Через три хвилини вже господарі в стрімкій атаці вийшли втрьох на трьох оборонців «Таврії» та Лисицин, який увірвався в штрафний майданчик гостей замість партнера спокійно віддав м’яч захиснику «Таврії», змарнувавши перспективну атаку. На 30-й хвилині непогано пробиває Микуляк, трохи неточно. Після цього епізоду гра знову перейшла в спокійне русло. Коуч закарпатців замість Лисицина, у якого не пішла гра, випускає Іванова. На 44-й хвилині непогана атака проходить правим краєм в ужгородців, Райчевіч на лицевій лінії обіграв захисника, зблизився до передньої штанги й намагався повз Старцева зробити передачу вздовж лінії воріт, однак перехитрити досвідченого стража воріт «Таврії» не вийшло.

Потім – перерва.

Початок другої половини гри перекроїв всі стратегічні плани Гамули. Кримчани, розігравши м’яч у центрі, провели швидку атаку, яка завершилась ударом Ковпака, Надь змушений був перевести м’яч на кутовий. На кутовий, який став роковим для ужгородців. Голайдо подав, а перед воротарським майданчиком ніким не прикритий Матяж, спокійно спрямував м’яч у ближній від себе кут воріт.

Здавалося б пропущений м’яч мав би розізлити господарів і вони мали понестися до воріт Старцева здобувати потрібні три очки. Гамула по черзі знімає захисників і випускає трьох форвардів. Та не вони могли вирішити хід матчу – а хавбеки Микуляк та Іванов, але Микуляку після відмінної передачі Давидова забракло холоднокровності, а Іванов, який по черзі пройшов двох гравців влучив у хрестовину.

Таврійці ж відмітилися марнуванням в кінці зустрічі кількох нагод для взяття воріт. Після навісу Ідахора випробував на міцність стійку воріт Зелді, а згодом, мабуть, пожалів закарпатців досвідчений Гігіадзе, який не влучив у пусті ворота і знову після пасу Ідахора, який у другому таймі непогано увійшов в гру. Нігерійський форвард кримчан міг і сам забити проте, його постріл перевів на кутовий Надь.

Дещо неприємно у матчі вразило суддівство. І диву даєшся, як на матч призначають арбітра з Одеси, коли команда цього міста є прямим конкурентом ужгородців в боротьбі за виживання. Якщо Швецов постійно збивав темп гри, фіксуючи дрібні фоли, чомусь постійно надаючи перевагу під час цього гостям, то його помічник на лінії у другому таймі, здавалося б перебував не на полі, а на першотравневому параді. Будь-яка атака господарів і прапор арбітра вже майорів піднятим вгору у променях вечірнього ужгородського сонця. Його руки працювали як маятник швейцарського годинника упродовж усіх 45 хвилин другого тайму. Навіть, уболівальники після будь-якої передачі господарів вперед іронічно випереджаючи дії асистента арбітра кричали: – «Офсайд!»,- жодного разу не помилилися.

Порадували уболівальники, котрі до кінця підтримували улюблену команду, й надихали гравців на здобуття позитивного результату. Та не судилося. Як би то сумно не було, але наступний сезон «Закарпаття» знову розпочне у першій лізі.

Сергій Пучков, тренер «Таврії»:

- Всі чудово розуміли значення цієї гри, як для «Закарпаття» так і для нас. Тому що нас підпирав знизу «Арсенал», який зараз до речі виграє, а для ужгородців це була остання можливість залишитися в прем'єр-лізі. Гра видалася яскравою з великою кількістю небезпечних моментів, могли забити більше ніж один м'яч, а могли і пропустити. Сьогодні на поле вийшли молоді футболісти, адже у нас 16 травня головна гра сезону – фінал кубка країни, таким чином вирішили перевірити їх. Через ці ігри з «Закарпаттям» і «Шахтарем» ми готуємося до фіналу кубка.

- На що розраховували в цьому матчі?

- Ми виховуємо в своїх футболістів дух переможців, яка б гра це не була – товариська, офіційна або контрольна, в незалежності проти кого граємо – «Динамо», «Шахтаря» або «Закарпаття». Нам сьогодні було складно грати, тому що гра була можна сказати за 6 очок як для нас, так і для господарів поля.

- Напередодні фіналу кубка, вас не лякає слабка реалізація моментів вашими підопічними, як було в кінці нинішньої гри?

- І не тільки в цій грі. У минулій грі з «Карпатами» теж упустили безліч моментів для взяття воріт. Видно бажання забити, пересилило концентрацію, навіть досвідчений Гігіадзе, не зумів потрапити в порожні ворота. Думаю, що до 16 травня хлопці підійдуть більш зібрано і такі промахи допускати не будуть.

Ігор Гамула, тренер «Закарпаття»:

- Бачили гру. Не можу сказати, що не хотіли виграти, налаштовувалися, щоб не вийшло так, як в минулій грі, коли нам кричали – «ганьба». Сьогодні ми заслужили поразки, але концентрація повинна бути завжди – адже пропустили ми ж на першій хвилині другого тайму із стандартного положення. «Таврія» - сильний суперник, адже не дарма вийшла у фінал Кубка України і замикає першу шестірку команд в турнірній таблиці. Ми прагнули врятуватися, але не вийшло. Не хочу деякі моменти коментувати, але виграти сьогодні ми не мали шансів. Якби ми забили три голи нам би все одно, зробили так… Але не вдаватимуся до подробиць, ми самі себе привели до краху. Після «Динамо» подумали, що можемо узяти все не докладаючи ніяких зусиль, а так не буває. Футбол дрібниць не прощає, ми самі себе загнали в першу лігу. У Києві непогано грали, в першому таймі здорово виглядали, а потім на початку другого тайму самі себе перелякалися і дозволили динамівцям забити м'яч, а давати фору в два голи такій команді як «Динамо» - не реально. І сьогодні не можна було давати забити гол, а в кінці забити самим. Та що вже говорити. Я всім вдячний - журналістам, всім тим, хто нас підтримував. Сьогодні ми грали останню гру в прем'єр-лізі, а далі буде видно, як вирішать, так і буде. Те, що команда у нас непогана – однозначно. Іноді ми показували непоганий футбол, в деяких іграх було соромно – це футбол.

- А ви особисто хотіли б залишитися в команді, навіть за інших умов в першій лізі?

- Ви що думаєте, що у нас були великі умови. Ви помиляєтеся. Я нлаштований залишитися, тому що стільки праці вкладаєш., а з цього багато не вийшло, а щось і вийшло. У нас колектив непоганий, не вистачає «трохи», - це «трохи» прибрати і можна створювати хорошу команду. А по ходу цього сезону практично поміняв дві команди, було дуже складно. Але все було в наших руках, через це удвічі образливо, що упустили такий шанс. Після Києва всіх зібрав і зробив невеликий аналіз, як нам забивали голи – Хауші, Малигін, Комарницький помилився – нам забили. П'ять матчів ми програємо через дитячі помилки окремих гравців. От так ми втратили очки в іграх, коли просто потрібно було кинути все і чіплятися за перемогу. Потім керівництво питає з мене – Ви ж їх не настроюєте, так як належить. Але повірте, живу, сплю по дві години на добу, розмовляю з хлопцями. Виконуємо великий об’єм роботи. Навіть орендовані гравці, коли приходять, говорять, що якщо б в своїх клубах так працювали як тут, то померли б. Фізично гравці, які проходили збори не випадають, а хто прийшов вже пізніше, трохи випали. Ось той же Лисицин - забив і все, не готовий він грати в лізі на належному рівні.

- Рахунок один нуль – популярний для «Закарпаття». Що не вистачає?

- -Вже все сказав. Повторюся - концентрації. Ось сьогодні Болохан помилився, і в минулій грі, він теж помилився. Зараз сидить в роздягальні слюні розпустив… Говорю їм: – Хлопці ви ж граєте, не за просто так, ви повинні на 90 хвилин відключиться від всього і грати у футбол, - а вони вийшли на другий тайм, коли пропускали гол їх думки були ще в роздягальні. Але, як то кажуть, винен у всьому тренер. Провину за це з себе не знімаю. Хотілося б не втратити цю команду. Якщо мене залишать, то повірте, вам буде не соромно приходити на стадіон на матчі за участю нашої команди.