"Свисток по-українськи". Суддівський аналіз матчів 24-го туру УПЛ

Черговий тур української Прем’єр-ліги подарував нові гучні суддівські скандали. Такі, які через системний характер призвели до прямих звинувачень в упередженості і тягнулися червоною ниткою вздовж обох щотижневих футбольних телепрограм. Щоправда, експерти UA-Футболу, колишні арбітри ФІФА Мирослав Ступар і Сергій Шебек схильні вважати, що не всі звинувачення на адресу суддів мають під собою підґрунтя.

Перед тим же, як перейти до огляду суперечливих суддівських рішень в кожному з матчів, пропонуємо порівняти два схожих епізоди з різними вердиктами. У Львові динамівець Тарас Михалик, штовхнувши Михайла Кополовця, отримує від арбітра Ярослава Козика друге попередження і залишає поле, а в Києві під час матчу «Арсенал» - «Металург» Донецьк рефері Костянтин Труханов іґнорує ще більш відвертий відвертий поштовх у спину донеччанина Константіноса Макрідіса з боку «каноніра» Мілана Обрадовіча.

«Волинь» - «Іллічівець» - 0:2. Суддя – Сергій Лисенчук (Київ)

Сергій Шебек: В цьому матчі відзначив би дуже слабкий арбітраж Лисенчука в цілому. Арбітр не реагував на надто грубу гру з обох боків. Порушення він фіксував, але не застосовував санкцій там, де вони були дуже необхідними. У нас же як виходить? Суддя Швецов розкидається картками направо й наліво. Тут же, де попередження виглядали «залізними», їх не було. Суддя вищої ліги так працювати не має. І друге – відзначу слабку рухливість Лисенчука. З цим у Сергія проблеми були завжди. Він не бігає, а ходить по полю пішки. Не може арбітр бігати підтюпцем.

Мирослав Ступар: Лисенчук обрав високу планку фіксації порушень. Він вирішив утримуватися від карток і дав суперникам серйозно поборотися. Інша річ, що футболісти були не завжди адекватними і здійснювали фоли, які треба карати попередженням. Стрибки в ноги можуть призвести до важких травм. В Україні футболісти чомусь не цураються таких брудних прийомів і використовують їх значно частіше, ніж представники провідних європейських чемпіонатів. Професіонали більше шанують один одного, окрім того, розуміючи, що такими діями вони нічого не виграють, а лише ризикують отримати картку.

9-та хвилина. Маріуполець Сергій Яворський в боротьбі за м’яч у середині поля стрибнув у ноги Олегові Шандруку. Арбітр порушення зафіксував, але порушника не попередив.

Сергій Шебек: Яворський зіграв Шандруку в гомілкостопний суглоб. Це – беззаперечна жовта картка.

10-та хвилина. Отримавши довгу передачу, нападник азовців Руслан Фомін вривався зліва у штрафний майданчик, проте, прокинувши м’яч повз Яна Масла, впав. Рефері вважав, що форвард симулює і показав йому жовту картку.

Мирослав Ступар: Це ігрова ситуація і я би не трактував її ні як порушення правил, ні як симуляцію. В кінцевій фазі Фомін, звісно, упав, але пенальті він не випрошував. В схожих епізодах треба розуміти, що це контакт, це боротьба, все одно хтось когось буде штовхати, при цьому хтось падає, а хтось залишається на ногах.

Сергій Шебек: Масло виставив на шляху Фоміна руку і торкнувся нею корпуса нападника. Іншими словами, невеликий контакт був, через що не вважаю, що тут була симуляція, яка тягнула на попередження. В цьому епізоді не було ні порушення, ні симуляції.

27-ма хвилина. Оборонець «Іллічівця» Богдан Будко, намагаючись в центральному колі випередити в підкаті Сергія Пилипчука, стрибнув тому в ноги. Суддя знову призначив штрафний, а жовтого світла перед Богданом не запалив.

Мирослав Ступар: Мабуть, Будка вартувало попередити. Маріуполець стрибнув в ноги. Але, знову ж, все залежить від виставленої арбітром планки трактування порушень. Якщо рефері вирішив, що в цій грі він не каратиме суперників в таких ситуаціх попередженням, то послідовним треба бути до кінця. Це те, що зветься превінтивними заходами у виконанні арбітра. Він має утримувати гру в рамках правил, але не вихолощувати духу боротьби.

Сергій Шебек: Стрибок з боку Будка був надто грубим і жовта картка виглядала безапеляційною. Але й тут Лисенчук проявив надмірну лояльність. Варто зазначити, що в схожих ситуаціях УЕФА іноді рекомендує навіть вилучати порушника з поля. Будко ж бачив, що в м’яч він зіграти не встигає і бив суперника по гомілкостопному суглобу з умислом.

43-тя хвилина. Нападник волинян Даніель Суботіч в боротьбі за верховий м’яч в середині поля вдарив рукою по голові Сергія Яворського. Лисенчук гри не зупинив.

Мирослав Ступар: Ще одна болюча проблема представників нашого чемпіонату, які боряться за верхові м’ячі. Чомусь вони завжди додатково страхують себе рукою – згинають лікоть і впираються ним у суперника.Часто це приводить до справедливих жовтих карток, бо коли рука влучає у щелепу чи голову супернику – це справді боляче. Мабуть, треба на нарадах перед грою, в яких бере участь четвертий арбітр, акценувати на нюансах з виставлянням рук особливу увагу, бо часто такі дії призводять до необов’язкових жовтих карток.

Сергій Шебек: Суботіч бив суперника рукою по голові зумисне. Ще одна безсумнівна жовта картка, якої порушник перед собою не побачив. Припускаю, що Суботіч віддав Яворському «боржок» за грубість на восьмій хвилині. Мене дивує, як Лисенчук в цьому епізоді навіть не побачив порушення.

52-га хвилина. Лучанин Сільвіу Ізворану, набравши швидкість, намагався здійснити прохід по по центру. В підкаті румуна намагався зупинити Віталій Федотов, проте вчасно постелитися він не встиг. Вгледівши це, Сергій Яворський підстрахував партнера і грубо збив суперника. Арбітр призначив штрафний, але знову не показав порушникові картки.

Мирослав Ступар: Це порушення, яке не тягне на жовту картку.

Сергій Шебек: Ізворанов виходив на оперативний простір. Федотов, ймовірно, котився чисто, а ось Яворський розумів, що не встигає і свідомо вдарив суперника по ногах. Бодай за один з тих двох грубих фолів арбітр Яворського покарати мусів. Що це за суддівство?

65-та хвилина. Руслан Фомін короткою передачею на хід вліво виводив на побачення з воротарем «Волині» Максимом Старцевим Сергія Шевчука. Проте пробити Сергій не встиг, оскільки асистент арбітра підняв прапорець, зафіксувавши дуже сумнівний офсайд.

Сергій Шебек: Перша помилка чергового дебютанта від П’єллуїджі Колліни, асистента Віталія Лазеєва. Взагалі, раніше такого, щоб суддя дебютував наприкінці чемпіонату, ніколи не було. Не знаю, чий Лазеєв протеже, але його поява у Прем’єр-лізі для мене дуже дивна. Відеоповтор цього епізоду демонструє, що положення поза грою не було навіть близько, а це – зрив напівгольового моменту. Помилку Лазеєв допустив тому, що занадто далеко забіг і неправильно обрав позицію. Відповідно, епізод він бачив під кутом.

79-та хвилина. Після помилки поблизу з власним штрафним майданчиком капітана «Волині» Сергія Сімініна Костянтин Ярошенко прикрив м’яч корпусом і коротким пасом вивів на тет-а-тет з Максимом Старцевим Олександра Мандзюка, котрий вибігав на передачу з глибини. Нападник миттю вдарив і, здавалося, збільшив рахунок до 3:0. Але ні – лайнсмен знову побачив положення поза грою, якого, судячи з повтору, не було навіть близько.

Мирослав Ступар: Асистент Лазеєв прагнув потрапити у вищу лігу ще в той час, коли в Комітеті арбітрів працював я. Однак Віталій часто в своїх діях не адекватний. Заявляю про це не на основі останніх помилок. Мені дивно, чому Лазеєв знову з’явився в обоймі асистентів Прем’єр-ліги після того, як ми усунули його за профнепридатність. В епізодах на 65-й і 79-й хвилинах і слону було видно, що положень поза грою нема. Не збагну, як Колліна допускає до суддівства неперевірених людей. На прикладі Лазеєва ще раз переконуюся, що нині на матчах Прем’єр-ліги працює не топ-група арібтрів, а звичайні ремісники. Жорстко, але як є.

Сергій Шебек: Лазеєв знову занадто далеко забіг уперед і тим самим відмінив чисте взяття воріт. Лайнсмен знаходився від правильного розташування приблизно на два метри попереду. Це – не робота асистента вищої лигі. Лазеєв зафіксував за гру чотири офсайди й двічі помилився. І добре, що помилка ця сталася при рахунку 0:2 і на результат поєдинку не вплинула.

«Чорноморець» - «Дніпро» - 1:2. Суддя – Андрій Кузьмін (Миколаїв)

Сергій Шебек: Для такого суддівства в мене нема слів. Незрозумілі помилки не на користь «Дніпра» продовжуються. Мені команду Хуанде Рамоса вже навіть шкода. Цікаво, що перед приходом в український футбол Колліни суддя Кузьмін обслуговував матчі першої ліги і отримав за свою роботу одразу дві «двійки». В той час я ще працював у Комітеті арбітрів ФФУ і дуже здивувався, коли Колліна вирішив з огляду на вік Кузьміна, але не знаючи про його професійні риси, ввести в число арбітрів Прем’єр-ліги.

7-ма хвилина. Отримавши передачу від Євгена Коноплянки, дніпрянин Роман Зозуля увірвався в штрафний майданчик господарів, проте впав після спроби виконати підкат від Пабло Фонтанельо. Рефері спершу вказав на одинадцятиметрову позначку, але згодом відмінив своє рішення, призначивши кутовий. З повтору видно, що м’яч вийшов від Зозулі.

Мирослав Ступар: Кузьмін спершу прийняв вірне рішення. Він знаходився в ідеальній позиції і, можу припустити, що його збив з пантелику додатковий асистент Головко. Не думаю, що перше рішення арбітр прийняв необдумано. Мабуть, він керувався власним баченням моменту. Зозуля прокинув м’яч собі на хід, а Фонтанельо відверто сфолив. Взагалі, додаткові асистенти зобов’язані допомагати арбітрові. В даній же ситуації суддя за ворітьми, навпаки, нашкодив рефері в полі. Можна лише уявити, що було б, якби «Дніпро» в цьому матчі залишився б без очок.

Сергій Шебек: Беззаперечний одинадцятиметровий удар. Сумнівів стосовно призначення пенальті не виникало, мабуть, ні в кого, окрім арбітра матчу, котрий знаходився в оптимальній позиції і мав усе бачити. Фонтанельо банально зрубав Зозулю і Кузьмін справді спершу вказав на одинадцятиметрову позначку. В цю мить можна було лише порадіти, що нарешті суддя прийняв рішення на користь «Дніпра», але ні. З незрозумілих причин Кузьмін відмінив своє перше рішення і призначив кутовий.

Пояснення такій метаморфозі знайти важко і можемо лише припустити, що на помилкове рішення вплинула підказка додаткового арбітра Олександра Головкова. Того самого, який в попередньому турі відмінив чистий гол у виконанні нападника «Арсеналу» Володимира Гоменюка у ворота запорізького «Металурга». Виходить, «винагородою» за таку грубу помилку було призначення на наступний поєдинок в статусі судді за ворітьми. Додам, що Головков знаходився в гіршій позиції, ніж Кузьмін і не міг бачити деталей епізоду, оскільки був закритий групою гравців. Навіщо додатковий асистент вмішувався – не збагну. Так чи інакше, мені здалося, що підказку Кузьмін сприйняв з радістю. Здивувало також, чому, не призначивши одинадцятиметрового удару, арбітр вказав на кутовий. Цим рішенням Кузьмін «накрутив» гравців «Дніпра».

10-та хвилина. Дніпропетровець Матеус неподалік від правого кута власного штрафного майданчика намагався відібрати м’яч у Лео Матоса. Спроба була вдалою, проте, на думку арбітра, при відборі футболіст гостей сфолив.

Сергій Шебек: Матос відчув на собі руку суперника, почав падати й у цей момент Матеус вибив м’яч з-під ніг суперника. Якогось серйозного порушення, за яке варто призначати штрафний удар, тут не було. Це – нормальна англійська боротьба. На Туманному Альбіоні таких порушень не фіксують навіть близько.

12-та хвилина. Євген Коноплянка, зігравши плече в плече, відібрав м’яч на лівому фланзі атаки у Лео Матоса і міг без перешкод входити у штрафний майданчик суперника. Втім, суддя зафіксував з боку дніпрянина порушення правил. Це рішення викликало у Коноплянки порив гніву і супроводжувалося словесною тирадою. На неї Кузьмін не зреагував ніяк.

Мирослав Ступар: Це наслідок психологічної напруги після невірно прийнятого рішення на початку гри. Очевидно, відмінений одинадцятиметровий Кузьмін тримав під сумнівом і дес «поплив». В таких ситуаціях арбітрам, які психологічно нестійкі, проводити матч складно. Кожне наступне неправильно зафіксоване порушення спричинятиме нову бурю в стакані води. Епізод між Коноплянкою і Матосом з цієї серії. Євген зіграв чисто, але арбітр вважав по-іншому й спровокував дніпрянина на своєрідну словесну діарею. Суддя все це проковтнув, наче нічого не було. Тим самим підписавшись під тим, що надалі на нього. можна наїжджати. І Справді, трохи згодом до Кузьміна апелював вже Сергій Кравченко. Апелював так, що суді аж відібрало мову. Він просто подивився на гравця і промовчав. Кузьмін відчував свою провину, але діяти з цим відчуттям впродовж усього матчу права не мав. За таких обставин важко закінчити поєдинок, щоб гравці тебе поважали. Коли допустив помилку, ходити перед футболістами навшпиньки одначе не треба. Це не робить арбітрові честі і, думаю, такі судді в Прем’єр-лізі ніколи авторитетними не стануть.

Сергій Шебек: Рішення судді мені не зрозуміле взагалі. Коноплянка зіграв чисто, підхопив м’яч і мав перед собою оперативний простір. Але нехай. Раз Кузьмін вважає, що Коноплянка порушив правила, то чому він дозволяє Євгенові відверто «піхати» собі в обличчя? Футболіст «Дніпра» сказав судді все, що про нього думає, але той мовчки почуте проковтнув. Чому? Бо рильце в пушку. А ці попереджувальні жести від Кузьміна, мовляв, ще раз – і буде попередження, взагалі з огляду на ситуацію, виглядають комічно.

42-га хвилина. Оборонець гостей Євген Чеберячко, стрибнувши в ноги Іванові Бобку, порушив правила. Рефері штрафний призначив, а попередження, яке було б для порушника другим у матчі, не показав.

Мирослав Ступар: Безперечно, Чеберячка треба було попереджувати і усувати з поля. І знову Кузьмін побоявся дати цю картку. Але навіщо ж боятися, коли епізод настільки явний? Це – банальна непрофесійність арбітра, неспроможного підтримати честь мундира. Той же Колліна теж помилявся, але він не розписувався в своїй слабкості в подальших рішеннях. Кузьмін, проігнорувавши порушення Чеберячка, вкотре підкресливши власну безпорадність. Це дії, які не відповідають рівню арбітра Прем’єр-ліги.

Сергій Шебек: Чеберячко дуже небезпечно атакував суперника ззаду. Так, це попередження. Чому Кузьмін, котрий добре все бачив, не показав картки і тим самим не вилучив футболіста «Дніпра» з поля? Бо відчував за собою вину. Вину за те, що відмінив справедливий пенальті, що неправильно трактував епізод за участю Коноплянки.

51-ша хвилина. Євген Коноплянка, намагаючись втекти лівим флангом від Лео Матоса, впав, денмонструючи, що отримав від суперника удар по обличчю. Арбітр жодної крамоли в діях одесита не побачив порушення не зафіксував. Відповідно, не було й картки, яка могла б стати для Матоса другою в матчі.

Мирослав Ступар: Колліна закликає суддів суворо дотримуватися правил і в таких ситуаціях карати футболістів картками. Кузьмін, допустивши помилку з призначенням пенальті, подальшим вдалим арбітражем міг компенсувати ту невдачу. Але цей рефері не зумів своїми наступними діями довести, що він – професіонал.

Сергій Шебек: Коноплянка прокинув м’яч собі на хід і Матос, розуміючи, що суперник почне зрізувати кут чи виконуватиме подачу, чи продовжуватиме рух в напрямку штрафного майданчика, не знайшов нічого кращого, як ткнути Євгена рукою в обличчя. Це – штрафний удар і друга жовта картка для гравця «Чорноморця» Натомість арбітр призначив удав від воріт.

75-та хвилина. Після навісу «моряка» Франка Джа Джедже справа центрбек «Дніпра» Онджей Мазух в боротьбі з Лучаном Бурдужаном впав. Суддя в діях одесита порушення не помітив і призначив, після того, як оборонці гостей вибили м’яч за лицьову лінію, кутовий.

Сергій Шебек: Мазух встигав до м’яча швидше, ніж Бурдужан і випереджав нападника одеситів на корпус. Румун на очах додаткового арбітра штовхнув чеха в спину. Але Головков у цьому епізоді чомусь трошки «осліп» і підказувати, що було порушення, не став. Загалом суддівство Кузьміна – це неподобство. Його щастя, що «Дніпро» все-таки виграв цей матч. Якби гра завершилася бодай у нічию, був би величезний скандал.

Мирослав Ступар: Колліна взагалі не розуміє наших арбітрів - ні їхньої психології, ні моментів, які будуть неправильно сприйняті командами. Наш менталітет вимагає уникнення непотрібної напруги. Кузьмін не настільки досвідчений арбітр, щоб довіряти йому суддівство такого важливого матчу. Кузьмін зіпсував цю гру настільки, що тренер «Дніпра» Хуанде Рамос після матчу сказав, мовляв, який може бути футбол з таким непрофесійним суддівством.

Власне, Колліна, ввівши додаткових арбітрів, сам викопав собі яму, бо рефері відповідного рівня у нас недостатньо й, як наслідок, щотуру працюють одні й ті ж арбітри, зокрема ті, що в попередньому матчі допускали грубі помилки. Мова навіть не про отримані гонорари – якесь покарання за допущені помилки має бути завжди. Навіщо ж арбітрам боятися, якщо в наступному матчі вони працюватимуть незалежно від того, чи помилилися минулого разу. Колліні через дефіцит рефері довелося поспішно залучати суддів з першої ліги. Дожилися до того, що четвертими арбітрами в нас зараз працюють асистенти. В турнірах під егідою УЕФА таке навіть неможливо. Не дивно, що в своєму зверненні до арбітрів Колліна фактично розписується в тому, що він став заручником ситуації.

«Кривбас» - «Таврія» - 2:0. Суддя – Сергій Даньковський (Київ)

Мирослав Ступар: В цій грі суддівських рішень, на які вартувало звернути увагу, не було. Я хотів би відзначити інше: у нас продовжують закривати очі на шлейф помилок, допущених асистентами арбітрів. У Кривому Розі Даньковському на лінії допомагав Володимир Висоцький, той самий, що не допоміг Сергієві в «знаменитому» матчі «Волинь» - «Говерла», коли м’яч влучив не в руку, а в голову оборонцеві господарів, але суддя, не дочекавшись допомоги від лайнсмена, призначив пенальті. За яким критерієм асистенти потрапляють в Прем’єр-лігу, для мене загадка.

«Карпати» - «Динамо» - 0:1. Суддя – Ярослав Козик (Мукачеве)

2-га хвилина. Простріл справа від Сергія Зеньова киянин Домаґой Віда, котрий перебував неподалік в межах власного карного майданчика, перервав з допомогою руки. Арбітр пенальті не призначив.

Мирослав Ступар: Не хочу бути категоричним і казати, що суддя мав поступити так і не інакше. З професійної точки зору рішення арбітра в цьому епізоді має бути відмінним від того, про яке в один голос говорили експерти програм «Про футбол» і «Великий футбол». Одні й другі безапеляційно визнали, що у ворота «Динамо» треба було призначати пенальті. Більшість вимог, якими арбітри керуються при призначенні одинадцятиметрових, під цю ситуацію не підпадають. Перше – Віда не грав рукою, бо відстань між ним і Зеньовим складала приблизно метр. Цю ситуацію класифікує ж такий термін, як несподіваний м’яч. Можемо сміливо говорити, що Віда не встиг прибрати руки, хоча з повтору бачимо, що Домаґой намагався це зробити. Врешті м’яч таки знайшов зап’ястя динамівського футболіста.

Дискутувати можна лишень з приводу положення руки. Не вважаю, що воно – абсолютно природнє. В сучасному футболі більшість оборонців в таких ситуаціях намагаються ховати руки за спину. Вони розуміють, що м’яч може знайти руку випадково, але не кожен суддя поставиться до цього з розумінням. І арбітра, який в схожих з цією львівською ситуацією призначить пенальті, теж сміливо можна виправдати. Тому, якби Козик вказав на позначку, я б теж намагався його захистити. Гравець такого рівня як Віда має розуміти, що в таких ситуаціях рук в сторону розводити не треба.

Сергій Шебек: Момент дискусійний, цікавий. Думки стосовно цього епізоду розділилися. Одні вважають, що це одинадцятиметровий, інші кажуть, що Козик вчинив вірно. Я теж прийму сторону арбітра. При призначенні одинадцятиметрових ударів треба враховувати кілька критеріїв: відстань між тим, хто подавав і тим, хто оборонявся – вона була маленькою; природність положення рук – Віда, передбачаючи подачу, виставив у бік ліву ногу й, відповідно, щоб утримати рівновагу, виставив в сторону праву руку; динамівець намагався прибрати руку, але не встиг цього зробити. Виходить, маємо близьку відстань, м’яч знайшов руку, а не навпаки, гравець грав без умислу і положення правиці було природнім. Хоча загалом момент для прийняття суддівського рішення дуже складний.

25-та хвилина. Після передачі від Олександра Гладкого львів’янин Михайло Кополовець вривався на швидкості у штрафний майданчик гостей зліва, проте впав, намагаючись проскочити Домаґоя Віду. Свисток судді знову промовчав.

Мирослав Ступар: Якщо оцінювати ситуацію з тієї камери, яка знімала мачт з трибун, то падіння Кополовця відбулося не без допомоги Віди. Але з-за воріт видно, що хорватський оборонець «Динамо» зіграв у м’яч першим. До честі Кополовця, після матчу, коли Михайло давав інтерв’ю, він не сказав, що його збили, а апелював тілки до епізоду з рукою Віди. Суперники поборолися по-чоловічому, а карпатівець впав після контакту з ногою Віди вже тоді, коли до м’яча дістатися він не міг. Це не порушення.

Сергій Шебек: Обидва гравці до м’яча встигали приблизно одночасно і з повтору з-за воріт видно, що першим у м’яч встиг зіграти все ж Віда. Якби було навпаки і Кополовець встиг проткнути м’яч собі на хід – це був би пенальті. Оскільки ж першим до «кулі» встиг Віда, то Кополовець перевалився через його ногу за інерцію. Тому в цьому епізоді рішення Козика підтримую повністю.

42-га хвилина. Оборонець «Карпат» Павло Ксьонз, прокинувши м’яч собі на хід, намагався на швидкості пройти Домаґоя Віду і вибігти на побачення з Максимом Ковалем, проте до м’яча через падіння не добрався. Арбітр попередив хорвата.

Сергій Шебек: Віда взагалі не зачіпав Ксьонза. Гравець «Карпат» впав, втративши на великій швидкості рівновагу. Вважаю, що Віда отримав попередження незаслужено.

76-га хвилина. Львів’янин Семір Штіліч з центральної зони кинув у прорив Михайла Кополовця. Той втікав на швидкості від Тараса Михалика, але звільнитися ваід опіки суперника не зміг, бо під час контактної боротьби впав. Рефері показав динамівцю попередження, яке було для нього другим.

Сергій Шебек: Справедливе рішення арбітра. Кополовець встиг до м’яча першим, Михалик біг позаду і невеликий поштовх у спину зробив. Це – зрив проникаючої атаки і справедливе друге попередження для Тараса. Якби Кополовець біг не в напрямку кутового прапорця, а по центру, то динамівець отримав би пряму червону картку.

Мирослав Ступар: Кополовець після матчу правильно сказав, що в цьому епізоді була боротьба, але в запалі цієї боротьби він не міг бачити рухів рукою з боку Михалика. Може, не міг навіть відчути поштовху в спину. З повтору чітко видно, що Тарас суперника в спину все ж підштовхнув. Попередження справедливе. Вердикт Козика я підтримую. Навпаки ж помилковим вважаю жовту картку для Міґела Велозу. Арбітр не помітив, що спершу Ігор Худо’бяк, засадивши суперникові плечем у груди, порушив правила проти Євгена Селіна. Велозу сфолив на капітані «Карпат» лише після того. Тобто, фіксувати вартувало первинне порушення з боку Худоб’яка.

«Ворскла» - «Металіст» - 1:4. Суддя – Анатолій Жабченко (Сімферополь)

24-та хвилина. Після подачі господарями кутового ворота слобожанців розстрілював спершу Валерій Куценко, а потім Євген Ткачук. На перший удар зреагував воротар «Металіста» Владімір Дишленковіч, а після добивання м’яч влучив у руку Себастьянові Бланко і, можливо, пересік лінію воріт. Арбітр вирішив призначити пенальті і вилучити Бланко за фол останньої надії.

Мирослав Ступар: Цей момент розклав би на два варіанти. Перший – м’яч від руки Бланко пересік лінію воріт і лише після того Дишленкович зумів його забрати. Це мав визначити додатковий асистент арбітра Сергій Березка. Але він на своєму місці метався, спершу знаходячись за два метри від лінії воріт, а потім приблизившись до стрічки, та все рівно не був на тому місці, де він мав стояти. Лише знаходячись на лінії, Березка міг чітко визначити, був гол чи ні. Може тоді Жабченко прийняв би зовсім інше рішення і просто покарав би Бланко попередженням, так, як цього вимагають правила гри. Проте, можливо, сигналу від додаткового асистента не було й, відповідно, арбітр в полі прийняв те рішення, яке вважав вірним, тобто показав червону картку і призначив одинадцятиметровий удар. Але істину нам змогли б пояснити тільки Березка і Жабченко. З того повтору, який нам надали під час трансляції, визначити чи пересік м’яч лінію воріт, неможливо.

Сергій Шебек: Цей момент цікавий з методичної точки зору. Родзинка в тому, чи пересік м’яч після удару Ткачука лінію воріт. Якщо м’яч від руки Бланко воротар приймав за лінією, вартувало зарахувати гол і показати футболістові «Металіста» попередження. Якщо м’яч не пересік лінію, то рішення арбітра правильне. З цих двох камер, з яких нам демонстрували повтори, визначити, було взяття воріт чи ні – неможливо.

«Арсенал» - «Металург» Д – 0:2. Суддя – Костянтин Труханов (Харків)

25-та хвилина. Після подачі штрафного справа від донеччанина Миколи Морозюка центрбек «канонірів» Мілан Обрадовіч, намагаючись прийняти коліном м’яч в центрі власного штрафного майданчика, влучив собі у руку. Суддя не вважав, що це – порушення правил.

Мирослав Ступар: М’яч потрапив Обрадовічу в руку від стегна. Цей епізод підпадає під термні «неподіваний м’яч» і не може трактуватися, як одинадцятиметровий. Оборонець «Арсеналу» зіграв так в силу допущеного технічного браку, але умислу в його діях не було. Справді, рука Обрадовіча, можливо, знаходилася не в зовсім природньому положенні. З іншого боку, важко сказати, яке ж положення правильне, адже існує біомеханіка руху людини – де повинна бути рука й нога при перебуванні в безопорній фазі. Обрадовіч вистрибував і говорити, що його рука була десь не там, неправильно. Так чи інакше, арбітр прийняв правильне рішення.

Сергій Шебек: Абсолютно вірне рішення. Обрадовіч хотів вибити м’яч лівою ногою, але «куля» відрікошетила від коліна в руку. Навмисної гри рукою не було, а положення руки було пророднім. Труханов знаходився в хорошій позиції і правильно розібрався в ситуації.

37-ма хвилина. Нападник гостей Драман Траоре, перебуваючи на грані втрапляння в офсайдну пастку після передачі від Велізара Дімітрова, все ж вийшов на побачення з Євгеном Боровиком і відкрив рахунок у матчі.

Сергій Шебек: Відзначу грамотну роботу асистента, який вірно розцінив доволі непростий момент.

69-та хвилина. Отримавши передачу від Жуніора Мораеша, хавбек «Металурга» Константінос Макрідіс вривався в штрафний майданчик суперників, але впав, намагаючись на швидкості випередити Мілана Обрадовіча, котрий допомагав собі ліктями. Рефері пенальті не призначив.

Мирослав Ступар: Арбітр мав призначити одинадцятиметровий удар. Труханов деталі епізоду бачив, оскільки знаходився близько. Додатковий аистент і лайнсмен зі своїх позицій розгледіти всіх деталей не могли. Мені важко сказати, чим керувався рефері, не вказаши на помилку. Однозначно, це результативна помилка арбітра.

Сергій Шебек: Момент схожий з тим, який ми бачили у львівському матчі. Обрадовіч штовхав суперника у спину і за формальними ознаками рефері мав підстави призначати пенальті. Але Труханов діяв згідно духу гри, врахувавши, що рахунок й без того 0:2 на користь гостей. Навіщо добивати команду?

82-га хвилина. Під час боротьби за м’яч поблизу лицьової лінії донеччан Мілан Обрадовіч впав й поки лежав на газоні обличчям вниз, відчув міць шипів від бутс Леонардо, котрий вирішив пробігтися через поперек суперника. Труханов вирішив на цей епізод не реагувати, хоча судячи з повтору, то мала бути пряма червона картка.

Мирослав Ступар: Леонардо вчинив підло і заслуговував на вилучення. Нам важко сказати, чи отримав Труханов сигнал від своїх помічників, на очах яких відбувався цей підступ. Якщо отримав і проіґнорував – то це помилка арбітра в полі.

Сергій Шебек: Це – чиста червона картка і цікаво, чи КДК ФФУ покарає Леонардо постфактум. Труханов цього моменту чітко бачити не міг. Відповідно, йому мали допомогти асистент Чертоляс або додатковий арбітр Скирда.