Ігор Дедишин: Український футбол перетворився на структуру, яка обслуговує один клуб

Генеральний директор ФК "Карпати" Ігор Дедишин в інтерв'ю програмі Профутбол розповів, чому команда не була представлена на зборах УПЛ.

– Саме 18 грудня, за попереднім погодженням клубів, і може відбутись час "X" для Прем’єр-ліги в її нинішньому вигляді. – Для цього представникам клубів необхідно трьома чвертями голосів проголосувати за ліквідацію Прем’єр-ліги. Вважаю такий сценарій подій цілком вірогідним. Неявка представників клубів на Загальні збори минулої середи аж ніяк не є "саботажем", як про це говорить поки ще діючий президент Прем’єр-ліги. Не потрібно підмінювати поняття: протест – це не саботаж. Небажання клубів брати участь у перевиборах президента стало наслідком цілковитої бездіяльності Прем’єр-ліги та особисто Віталія Данілова. Роль Прем’єр-ліги в українському футболі з кожним роком все очевидніше зводиться до функцій далеко не дешевої для професійних клубів "прокладки" між Федерацією Футболу України та власне самими клубами.

– ФК "Карпати" вже озвучив свою категоричну позицію щодо необхідності ліквідації Прем’єр-ліги, аргументувавши її основними, на погляд клубу, недоліками функціонування структури. Які конкретні кроки робитимуть "Карпати"?

– У формальному сенсі ФК "Карпати" пропонуватиме до розгляду на призначених загальних зборах питання про ліквідацію Прем’єр-ліги з відповідним обґрунтуванням. Відповідно до ч.6 ст. 14. Статуту Прем’єр-ліги Дирекція зобов’язана внести це питання до проекту порядку денного та надати його скоригований проект учасникам не пізніше, ніж за 5 днів до 18.12.2013р.

– Відсутність публічних звітів своєї діяльності для Прем’єр-ліги, схоже, стало нормою. Чи звітується Прем’єр-ліга бодай перед клубами?

– Про що тут можна говорити, якщо цілком природні намагання клубів провести аудит цієї структури з метою дати оцінку ефективності її діяльності сприймаються Прем’єр-лігою як зазіхання на святе! Хоча очевидним є те, що оренда офісу Прем’єр-ліги у центрі Києва, яка обійшлась клубам у 7 млн. 45 тисяч гривень, є нечуваною розкішшю. У часи економічної кризи та нестабільності для 20-ти працівників цілком би вистачило й приміщень в одному з численних бізнес-центрів столиці зі значною меншою вартістю оренди.

А додайте сюди ще заробітну плату працівників апарату Прем’єр-ліги (нагадаємо, що за 5 років ці двадцятеро отримали 30,5 млн. гривень, тобто в середньому по 1,5 мільйони кожен), і отримаємо просто таки рай для нероб! Але чому дивуватися, якщо перед очима клерків впродовж п’яти років був "чудовий" приклад для наслідування – президент Прем’єр-ліги, чия посада передбачає публічність, постійний діалог з клубами, спонсорами, уболівальниками. Однак почути позицію Віталія Данілова навіть з ключових питань в українському футболі було годі. "Президент, який мовчить" з’являється перед телекамерами, як бачимо, лише перед виборами, мабуть, щоб нагадати про своє існування.

– Як ви оцінюєте реальні результати роботи Прем’єр-ліги у комерційному напрямку?

– А про які результати можна говорити, якщо їх немає? Неспроможність Прем’єр-ліги створити єдиний телевізійний пул, фіаско у пошуках спонсорів чемпіонату (у тому числі титульного), застарілі методи роботи у комерційному напрямку та стійкий імунітет до інновацій роблять цю організацію дорогим тягарем, гальмом для тих клубів, які ще не припинили своє існування.

– Чимало українських клубів еліти нарікають ще й на суттєве погіршення організації змагань під егідою Прем’єр-ліги...

– Так. А почалось все з добровільної ліквідації Дисциплінарного комітету, який був складений з представників клубів і демонстрував бодай якусь лояльність до своїх членів. Тепер же Прем’єр-ліга залишила клуби один на один з комітетом, що нині підпорядковується Федерації Футболу України. У підсумку штрафи збільшилися у рази, підхід до тієї чи іншої дисциплінарної провини клубів відверто упереджений і вибірковий. Якщо раніше діяв механізм фінансового стимулювання забезпечення дисциплінованої поведінки клубів, коли левова частка обов’язкових грошових внесків (санкцій) розподілялася між клубами за принципом "чесної гри", то тепер всі сплачені клубами кошти (а це мільйони!) осідають виключно на рахунку Федерації, без можливості у подальшому проконтролювати способи їх використання.

Крім того, Прем’єр-ліга відмовилась відстоювати інтереси клубів і перед суддівським корпусом, що призвело до ще більшої закритості та загострення відчуття винятковості і безкарності останнього. Раніше ж, нагадаю, цей процес відбувався шляхом затвердження суддівського корпусу для обслуговування матчів щопівроку з правом відсторонення від арбітражу суддів, що не відповідали кваліфікації, як то у випадку такого покарання для арбітрів Годуляна, Деревінського, Шмигельського та Швецова у 2009 році.

– Виникають питання і щодо постійних маніпуляцій з Регламентом прямо під час змагань...

– Протягом лише поточного чемпіонату Прем’єр-ліга відверто вдалась до свідомих порушень основного документу змагань. Так, всупереч Регламенту ПЛ систематично ухиляється від здійснення погоджень з клубами-господарями матчів дат та часу початку поєдинків, створюючи передумови для будь-яких зловживань. Чого варте призначення спочатку дати проведення матчу 9 туру ("Карпати"-"Шахтар") не те, що без погодження з клубом-господарем, а "через коліно" – всупереч позиції останнього, а потім ще й дати проведення матчу U-21 на той самий день! Показовою є і покірна позиція Прем’єр-ліги у питанні "силового" внесення посеред сезону змін у Регламент, що стосувалися статусу "легіонера", як то у справі Дішленковіча.

– Що, на вашу думку, призвело до такого стану речей?

– В першу чергу цілковита відсутність розуміння футболу як бізнесу і відповідні підходи до роботи, а також брак системності. Поодинокі залучення спонсорів аж ніяк не свідчать про планомірну та ефективну роботу Прем’єр-ліги у комерційному напрямку. За 5 років свого існування Прем’єр-ліга не спромоглась навіть виробити цілісну маркетингову стратегію! Подивіться на досвід тих де НХЛ, КХЛ, НБА, де знайдено інструмент для додаткових фінансових надходжень завдяки запровадженню централізованої системи реалізації квитків, абонементів, атрибутики клубів, налагодженню співпраці на всіх стадіонах країни з єдиним оператором з продажу їжі та безалкогольних напоїв для вболівальників, тощо. Для Прем’єр-ліги ці поняття, на жаль, терра інкогніта.

А візьмемо одне з останніх кадрових призначень у цій структурі. Як на мене, то інакше як особливо вишуканим цинізмом це не назвеш! Наводжу вам цитату зі "знаменитого" листа до ФІФА Сергія Стороженка: "У зв’язку із неналежним виконанням своїх прямих обов’язків, було звільнено голову Комітету з питань стадіонів та безпеки проведення змагань ФФУ Сергія Бухаленкова та координатора подій ФФУ і роботи із уболівальниками Сергія Гребенка. Саме ці люди несли відповідальність за ефективне запобігання порушень і на даний момент вони більше не є працівниками ФФУ". Так от, як ви думаєте, хто приютив у своєму офісі у центрі Києва за 7 млн. гривень пана Бухаленкова? Звісно, сердобольна Прем’єр-ліга, якій так бракує професіоналів своєї справи. Тож тепер на посаді керівника відділу інфраструктури футбольних клубів та безпеки проведення змагань Сергій Бухаленков активно займається підняттям рівня чемпіонату.

– На кому, на вашу думку, лежить провина за зникнення футбольних клубів Прем’єр-ліги?

– Кожна організація починається з її голови. І хай би яким невловимим для преси та громадськості не був президент Прем’єр-ліги Віталій Данілов, факти – річ уперта, і від них не втечеш. ФК "Харків", "Кривбас", "Арсенал" – хіба цього недостатньо, аби нарешті об’єднатися і не дозволити гробарю перетворити наш футбол на суцільний цвинтар? Чого ще чекати від Прем’єр-ліги, головною метою якої є якісна організація змагань та створення комерційно привабливого продукту, а не жадібне поглинання бюджету? Рано чи пізно ця гра у наперстки з боку Прем’єр-ліги повинна закінчитись.

– Наскільки високі шанси, що клуби таки "перезавантажать" український футбол, ліквідувавши Прем’єр-лігу?

– Для цього, повторюсь, представникам клубів необхідно трьома чвертями голосів проголосувати за ліквідацію Прем’єр-ліги. Однак тут є вельми цікава деталь, на яку наразі мало хто звернув увагу. Прем’єр-лігою заплановано 18-го грудня на Загальних зборах виключити "Арсенал" з числа учасників змагань. Це означає, що у Прем’єр-лізі залишиться 15 клубів. Для переобрання президента ПЛ необхідно 2/3 голосів, тобто вже 10, а не 11 клубів мають висловити Віталію Данілову свою підтримку. Нагадаю, що представники саме 10-ти клубів зібрались у Києві 4-го грудня. Таким чином кворум 18-го грудня буде забезпечено автоматично, одразу після виключення "Арсенал" з числа учасників змагань. Ось для чого так довго мордували бездиханного пацієнта.

Намагаючись будь-що зберегти за собою тепле місце, Прем’єр-ліга на чолі зі своїм керівником знаходить все нові способи для маніпуляцій: перед ними зачинили вхідні двері, а вони все одно вперто лізуть через вікно. Що ж, у будь якому разі очевидним є те, що хтось дуже хоче зберегти монополію на український футбол, традиційно використовуючи інші клуби, що "на підтанцьовці". Схема Верховної Ради з її "тушками", бачимо, процвітає і в українському футболі...

Для того, щоб зняти команду з чемпіонату, не потрібно проводити Загальні збори, про це чітко йдеться у Регламенті. "Арсенал" вже був знятий з чемпіонату постановою Контрольно-дисциплінарного комітету. Київський клуб мав 10 днів на те, аби оскаржити це рішення. "Арсенал" цього не зробив, тож рішення КДК вступило в силу: "Арсенал" виключений з числа учасників змагань. Крапка! А якщо, скажімо, ще протягом року ПЛ не скличе Загальні збори, вийде, що "Арсенал" і тоді буде представлений в нашому чемпіонаті? Це ж просто фарс, ґвалтування Регламенту!

А маніпуляція, що відбувається зараз з подачі Данілова і його шайки, слугує для того, щоб ПЛ в подальшому за рахунок голосів 10-ти клубів могла просувати свої будь-які рішення, якими б вони не були безглуздими. Це абсурд, знущатись з людей, представників клубів, у яких завершився сезон, лише для того, щоб зберегти свої п’яті точки на насидженому місці.